"16" грудня 2010 р. Справа № 2а-8063/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Мірошниченка М.В. Юхименка О.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії,
05 червня 2009 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 01.01.2009 р. по 01.06.2009 р. він на виконання своїх функцій проводив виплату пенсій, після чого направляв до відповідача списки по відшкодуванню. Щомісяця між сторонами складалися таблиця розбіжностей до довідки про відшкодування, у яких зазначалися суми, по яких відповідачем було відмовлено у відшкодуванні. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача включити та включати у подальшому в акти щомісячної звірки усі витрати із сплати адресної допомоги та її доставки за вказаний період (а.с.а.с. 3 -6).
04 вересня 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмета адміністративного позову. У заяві позивач зазначив, що за звітний період необґрунтовано невідшкодована сума склала 75 629,11 грн., яка полягає у наданні адресної допомоги та відповідних витрат на її доставку. Крім того, позивачем потерпілим у період з 01.04.2009 р. по 01.06.2009 р. було сплачено підвищення до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 198 в сумі 382,50 грн. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача включити в акти щомісячної звірки сплачену адресну допомогу та витрати на її доставку в сумі 75 629,11 грн., підвищення до пенсії та витрати на його доставку в сумі 385,50 грн. (а.с.а.с. 52 -54).
10 вересня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути витрати із сплати адресної допомоги, підвищення до пенсії та витрати на їх доставку в сумі 75 800,78 грн. за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р. (а.с.а.с. 72 -75).
04 листопада 2009 року судом було ухвалено постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено. Постанова суду вмотивована тим, що чинним законом визначено виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків, та форму акту щомісячної звірки між сторонами витрат по особових справах потерпілих. Виплати адресної допомоги введено з 01.04.2008 р. На час підписання актів звірки спільні рішення про відшкодування коштів на виплату адресної допомоги між сторонами не ухвалювалися, і відповідних змін не вносилося. Що стосується підвищення до пенсії, то воно сплачується за рахунок коштів, з яких сплачуються пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога. Таким чином, відповідач не має повноважень щодо самостійного включення до заліку таких витрат (а.с.а.с. 101, 102).
10 листопада 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що оспорювана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. Так, відповідно до закону кошти, з яких виплачуються пенсії по інвалідності, є коштами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а Пенсійний фонд України як страховик лише авансує ці виплати. Позивач в апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити заявлений позов (а.с.а.с. 105, 106).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р. позивачем проведено виплати пенсії по інвалідності та в зв'язку з втратою годувальника особам відповідно до списку, доданого до позовної заяви. Відповідач відмовився від прийняття до заліку для відшкодування витрати з виплати державної адресної допомоги та її доставку в сумі 75 231,79 грн., та витрати з виплати підвищення до пенсії та його доставку в сумі 568,99 грн.
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення”, Законом України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Законом України від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 198 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим спільною Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (далі -Порядок).
В силу частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до преамбули Закону № 1105-ХІV він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно зі статтею 21 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У відповідності з пунктом 2 статті 7 Закону № 2272-ІІІ Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
За змістом пунктів 1, 2, 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох -120 %, на трьох і більше -150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Щомісячна державна адресна допомога встановлюється з 01.04.2008 р. і переглядається у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів “а”, “в”, “г”статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону № 1788-ХІІ в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 р. № 1094 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.
В силу пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів №№ 1788-ХІІ, 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
При цьому слід зазначити, що перелік сум, що виплачуються відповідно до Законів №№ 1788-ХІІ, 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів та підлягають відшкодуванню відповідно до Порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення, як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку.
Відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 у 2009 році з 1 квітня установлено підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам. Виплата підвищення проводиться понад розміри, передбачені, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 265, за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Приведені вище норми дають можливість дійти висновку про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управленнями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги, витрат на її виплату та доставку, а також витрат з виплати підвищення до пенсії, оскільки це не передбачено переліком витрат, що відшкодовуються відповідно до Порядку.
Таким чином, відповідач у справі, не прийнявши до заліку витрати на державну адресну допомогу, підвищення до пенсії та їх доставку, понесені позивачем у справі при виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, громадянам, які перебувають на обліку у позивача, за період з 01.01.2009 р. по 31.05.2009 р. в сумі 75 800,78 грн. діяв у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Криничанському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя М.В. Мірошниченко
Суддя О.В. Юхименко