"01" лютого 2011 р. справа № 2а-315/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.10 у справі № 2-а-315/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахування та проведення виплат підвищення до пенсії дітям війни,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії за: січень 2009 року -жовтень 2010 року включно в сумі 2635,80 грн. Зобов'язати відповідача, починаючи з 01.11.2010, виплачувати пенсію з урахуванням надбавки, що становить 30% мінімального розміру пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»до змін в законодавстві України.
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.10 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області в частині позовних вимог з 01.01.09 до 18.04.10 -залишено без розгляду.
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.10(суддя Пономаренко І.П.), прийнятою за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 квітня по 01 листопада 2010 року. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 квітня по 01 листопада 2010 року з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених в зазначений період коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.19), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована відсутністю у відповідача правових підстав для здійснення нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії у визначених оскаржуваним рішенням розмірах, а також обмеженням фінансування зазначеного підвищення до пенсії, яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «дитини війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На 2009, 2010 роки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежена, зокрема, відповідним Законом України «Про Державний бюджет України».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 18.04.2010 по 01.11.2010 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Передбачене ч.3 ст.28 цього Закону застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також є помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачам 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 01.11.10 у справі № 2-а-315/2010- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська