"01" лютого 2011 р. справа № 2а-1248/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.10 у справі № 2а-1248/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила визнати відмову відповідача відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком -не правомірною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 6324,90 грн.
Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.10 (суддя Овчаренко Н.Г.) позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача в частині виплати ОСОБА_1 пенсії з 16.08.2010 без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано відповідача нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 16.08.2010 пенсію з урахуванням підвищення згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена у цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку і виплаті державної соціальної допомоги, передбаченої чинним законодавством, є протиправною, такою, що суперечить Конституції та законам України. Про порушення своїх прав позивач дізналась випадково, тому вважає, що строк звернення до суду пропущено не було.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, пред'явлених за період до 16.08.2010, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до 16.08.2010 не звертався до позивача із заявою про перерахунок пенсії, тому взяв до уваги лише строк, який почав перебіг 16.08.2010.
Такий висновок колегія суддів вважає помилковим, оскільки право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивача з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, приймаючи до уваги визначені позивачем межі позовних вимог (а.с.3-7), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги за період з 16.08.2010, оскільки такі вимоги позивачем не пред'являлись, обґрунтування виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог (ст. 11 КАС України) відсутнє.
Стосовно пред'явлених позивачем вимог за період 2006-2009 роки колегія суддів вважає за необхідне застосувати приписи Кодексу адміністративного судочинства України стосовно порядку вирішення судом питання про поновлення строку, застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 30.08.2010 за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Позовні вимоги судом першої інстанції розглянуті, постанова винесена у відповідності з нормами Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 09.09.2010 № 19-рп/2010.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії є окремим видом соціальної підтримки певної категорії населення, означеним Законом врегульований окремий вид правовідносин, але при цьому строк для звернення до суду не встановлений, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню приписи Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що позов подано з порушенням законодавчо встановленого строку звернення до суду, питання про поновлення строку позивачем не порушувалось, колегія дійшла висновку, що недотримання судом першої інстанції зазначених вище норм є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, позовна заява, пред'явлена за період 2006-2009 роки, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.100, 197, 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.10 у справі № 2а-1248/10 -скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко