Справа № 131/696/26
Провадження № 2-о/131/26/2026
"01" червня 2026 р. м. Іллінці
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Марчук В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особа - Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
07.05.2026 року ОСОБА_1 (надалі - заявник) звернулася до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту батьківства, в якій просила подану нею заяву задовольнити та призначити порівняльну судову молекулярно-генетичну експертизу ДНК на вирішення якої з метою повного та ефективного розгляду справи поставити питання, зокрема, чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблим від 01 травня 2024 року військовослужбовцем ЗСУ, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зокрема з тієї підстави, що нею подано заяву у справі окремого провадження та, вспереч вимог ст.318 ЦПК України, у заяві не зазначено, який факт вона просить встановити.
На усунення недоліків заяви 27 травня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву, згідно якої, остання просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 на війні, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для реалізації особистих немайнових прав дитини, а саме підтвердження того, що її батьком є ОСОБА_4 . Заінтересованими особами визначено Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що дану заяву слід передати на розгляд іншому суду з наступних підстав.
Так, згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, що слугує підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Отже, заява про встановлення факту батьківства може бути подана за місцем проживання заявника.
Місцем проживання заявника в цьому випадку є зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, яке відносно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Зідно п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Як убачається із змісту заяви, ОСОБА_1 вказала, що проживає по АДРЕСА_2 .
Фактичне місце проживання заявника підсудність справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження не визначає. Більше того, доказів проживання заявниці за вказаною адресою на час подання до Іллінецького районного суду Вінницької області заяви про встановлення юридичного факту заявницею суду не надано.
Разом з тим, згідно відповіді №2811616 з Єдиного державного демографічного реєстру від 29 травня 2026 року, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді Марчук В.І., зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є: АДРЕСА_3 .
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження, зареєстрованим місцем проживання заявниці є АДРЕСА_3 , тому підсудність справи в даному випадку визначається за зареєстрованим місцем проживання заявниці.
Статтями 263-264 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
У даному випадку до даних правовідносин застосовуються виключно положення статті 316 ЦПК України, тобто заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
З огляду на викладене вище, з метою недопущення порушення правил підсудності та дотримання процесуальних гарантій особи на судовий захист, дана цивільна справа за заявою ОСОБА_1 територіально підсудна іншому суду - Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що справа не підсудна Іллінецькому районному суду Вінницької області, її необхідно передати іншому суду за зареєстрованим місцем проживання заявниці у справі, тобто Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 31, 260, 263, 264, 315-317, 353-355, 378 ЦПК України, суддя
Цивільну справу №131/696/26 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особа - Іллінецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - передати на розгляд за підсудністю Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області (23100, Вінницька область м. Жмеринка, вул. Образцова, 6).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК