"21" січня 2011 р. справа № 2а-524/2010
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Лукманової О.М. Нагорної Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області на постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив зобов'язати відповідача провести нарахування підвищення пенсії позивачу, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року включно, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
Постановою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування підвищення пенсії позивачу згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дане право позивача у 2007 та 2008 роках обмежувалось положеннями Закону України “Про державний бюджет” на відповідні роки.
Проте, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року та № 10-рп від 22 травня 2008 року положення даних законів визнані неконституційними.
Отже, права відповідача відновлені відповідно з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року. Проте відповідні перерахунки у 2007 та 2008 роках відповідач не здійснював. Підстави для перерахунку за період з січня 2007 по 9.07.2007 року, а також з січня 2008 року по 22.05.2008 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, та Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” відповідно, які діяли на той час.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У 2009 році дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області -залишити без задоволення.
Постанову Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2010 року - залишити без змін, доповнивши абзац другий резолютивної частини словами відповідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Л.М. Нагорна