27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 925/1204/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 (головуючий - Євсіков О. О., судді: Алданова С. О., Корсак В. А.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 (суддя Грачов В. М.) у справі
за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут»
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 323 292,27 грн
(за участю представників: прокурор - Єрєп В.В., відповідача - Моцайко В.С.)
Історія справи
Обставини справи, встановлені судами
1. За результатами публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2020-11-18-006654-c між Виконавчим комітетом Набутівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Виконком, позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі - ТОВ «Черкасиенергозбут», відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю товару від 31.12.2020 № 71121000091 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечувати постачання електричної енергії у 2021 році споживачу у строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії на момент укладення договору становить 1,814883464 грн, у т.ч.: ціна постачання електричної енергії 1,439571464 грн; ціна тарифу на послуги з передачі електричної енергії 0,3753121 грн (пункт 5.1 договору).
3. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до способу визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 1 284 197,02 грн (пункт 5.2 договору).
4. Згідно з пунктом 5.3 договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
5. За умовами пункту 13.7 зміни до договору можуть бути внесені у випадках, передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
6. У подальшому сторони уклали до договору 17 додаткових угод, зокрема:
- 08.02.2021 додаткову угоду №4, якою, зокрема у зв'язку з набранням чинності Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 дійшли згоди збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% у зв'язку із коливанням ціни такого товару на ринку без збільшення загальної вартості договору; внесли зміни до п. 1 Додатку №3 договору, ціна 1 кВт/год електричної енергії складає 1,43957 грн;
- 11.02.2021 додаткову угоду №5 до договору (далі - додаткова угода №5), якою з 01.01.2021 збільшили ціну за 1 кВт/год електричної енергії до 1,56150 грн, тобто на 8,47% більше від ціни, визначеної в договорі; зменшили вартість договору до 1 268 207,17 грн; зменшили обсяг постачання електричної енергії споживачу до 652 988 кВт/год. Виклали пункт 13.6 договору у новій редакції: «У разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово повідомляє про зміни замовника з наданням інформації, взятої з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» у формі довідки про середньозважену ціну електричної енергії за підписом керівника постачальника (або особи, яка виконує обов'язки керівника за його відсутності). Така довідка має містити інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на будь-яку дату або період, що визначається або декадою (декадами) або календарним місяцем, після укладення договору та інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на дату або період, що визначається декадою (декадами) місяця, календарним місяцем, у яких відбулося коливання ціни у бік збільшення. Період, в якому відбулося коливання ціни, має передувати дані письмового звернення постачальника. На підставі отриманої довідки сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару, з урахуванням статті 631 ЦК України».
7. На підтвердження доцільності укладення додаткової угоди №5 відповідач листом №44 від 08.02.2021 повідомив Виконком про те, що згідно з інформацією з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» відслідковується тенденція зростання закупівельної ціни електричної енергії на сегментах ринку електричної енергії («на добу на перед»). Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ДП «Оператор ринку» www.oree.com.ua, встановлено коливання ціни електричної енергії за січень 2021 року відносно ІІІ декади грудня 2020 року, середньозважена ціна за січень 2021 року склала 1 462,52 грн/МВт.год, за першу декаду лютого склала 1 698,79 грн/МВт.год. Відповідач також надав висновки Черкаської торгово-промислової палати від 20.01.2021 №О-57/01 та №О-57/02.
8. У висновку №О-57/01 на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1546,47 МВт/год відносно І декади січня (01-10 січня) 2021 року - 1 149,41МВт/год, що становить + 34,54 %.
9. У висновку №О-57/02 на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1425,71 грн/МВт.год відносно ІІІ декади грудня (21-31 грудня) 2020 року - 1546,47 грн/МВт.год, що становить + 8,47%.
10. У подальшому сторони уклали ще додаткові угоди від 11.03.2021 №6, від 11.03.2021 №7, від 28.05.2021 №8, від 03.09.2021 №9, від 21.09.2021 №10, від 01.10.2021 №11, від 26.10.2021 №14, від 29.10.2021 №15, від 23.11.2021 №16, від 03.12.2021№17, якими послідовно збільшували ціну за 1 кВт/год електричної енергії з одночасним зменшенням обсягу постачання.
11. Щоразу в обгрунтування коливання вартості електроенергії відповідач надавав відповідні довідки Черкаської торгово-промислової палати та відомості з сайту ДП «Оператор ринку» за відповідний період.
12. Загалом вищевказаними додатковими угодами зменшено обсяг постачання електричної енергії до 527 205 кВт/год та одночасно збільшено ціну за одиницю товару з 1,43957 грн до 3,958296 грн за 1 КВт/год, що на 174,96% від первісно погодженої сторонами ціни договору.
13. На виконання умов договору та додаткових угод №5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17 до договору сторони погодили та підписали акти прийняття-передавання товарної продукції за лютий - грудень 2021 року.
14. Виконком здійснив оплату поставлених відповідачем 527 205 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 268 194,41 грн
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
15. Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Виконкому до ТОВ «Черкасиенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод №5 від 11.02.2021, №6 від 11.03.2021, №7 від 28.05.2021, №8 від 03.09.2021, №9 від 06.09.2021, №10 від 21.09.2021, №11 від 01.10.2021, №14 від 26.10.2021, №15 від 29.10.2021, №16 від 23.11.2021, №17 від 03.12.2021 до договору та стягнення з відповідача 323 292,27 грн безпідставно отриманих коштів.
16. Позов мотивований тим, що при укладенні оспорюваних додаткових угод сторони порушили вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII), унаслідок чого змінено ціну за одиницю електроенергії у бік збільшення понад 10% від первинної ціни закупівлі за відсутності доказів відповідного коливання ціни такого товару на ринку.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних судових рішень
17. Господарський суд Черкаської області рішенням від 30.10.2024 позов задовольнив. Визнав недійсними спірні додаткові угоди до договору та стягнув з відповідача на користь позивача 323 292,27 грн безпідставно отриманих коштів.
18. Суд першої інстанції констатував, що спірні додаткові угоди передбачають підвищення ціни на електричну енергію з перевищенням максимального ліміту в 10%, без обґрунтування відповідного збільшення ціни товару, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII та є підставою для визнання таких угод недійсними на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
19. Унаслідок безпідставного підвищення цін на електричну енергію на підставі додаткових угод, які визнаються недійсними, Виконком надмірно сплатив ТОВ «Черкасиенергозбут» 323 292,27 грн бюджетних коштів, які на підставі статті 1212 ЦК України постачальник має повернути позивачу.
20. Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.02.2026 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, у тому числі в частині оспорюваної додаткової угоди № 5, та зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів коливання ціни на електричну енергію на ринку як необхідної передумови для внесення відповідних змін в договір про закупівлю.
22. Також суди обох інстанцій відхилили доводи відповідача про помилкове визначення прокурором позивача у справі та констатував дотримання прокурором вимог закону та наявність у нього повноважень на звернення з цим позовом в інтересах Виконкому, який є стороною спірного правочину та до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах щодо розпорядження бюджетними коштами.
Касаційна скарга
23. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди №5 та стягнення 64 282,11 грн з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову прокурору в позові.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду:
- щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі відповідного суб'єкта владних повноважень у постановах від 11.06.2024 у справі 925/1133/18, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21. Оскільки Виконком сам порушує інтереси держави і не є суб'єктом владних повноважень, а є стороною у зобов'язальних правовідносинах, то прокурор не мав права звертатись з позовною заявою в інтересах цього органу;
- у постановах від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21 щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24);
- у постановах від 29.03.2019 у справі №826/6926/17, від 04.09.2024 у справі №924/71/24, щодо належності висновків торгово-промислової палати (далі - ТПП) для підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії;
- у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20 щодо процесуального наслідку несплати позивачем судового збору. Суд першої інстанції не мав підстав для відкриття провадження у цій справі, а мав повернути позов прокурору з підстав несплати судового збору.
25. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 57 Конституції України, яка встановлює, що «кожному гарантується право знати свої права і обов'язки» у поєднанні з неточністю, незрозумілістю та можливістю двозначного тлумачення змісту пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
26. Ухвалою від 28.04.2026 Верховний Суд установив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.05.2026. 25.05.2026 прокурор подав пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу. З огляду на пропуск прокурором встановленого Судом процесуального строку відзив на касаційну скаргу слід залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
27. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави
28. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв'язку із змістом частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
29. При цьому прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави (аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 10.02.2023 у справі № 206/1198/29).
30. Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
31. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
33. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
34. Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
35. Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (на яку посилається скаржник) висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
36. У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
37. У постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
38. Суди встановили, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Виконкому. За висновками судів ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів до бюджету, а саме на рахунок Виконкому, як виконавчого органу місцевого самоврядування. Позивач у спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, оскільки джерелом фінансування договору є місцевий бюджет, а Виконком є виконавчим органом, утвореним Набутівською сільською радою (підзвітний і підконтрольний сільській раді, приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання), якому у спірних відносинах делеговані повноваження щодо забезпечення потреб територіальної громади, у тому числі і щодо раціонального та максимально ефективного використання бюджетних коштів, а також він є стороною оспорюваних правочинів.
39. Таким чином, із вищезазначених норм та матеріалів справи судами встановлено, що у цьому випадку загроза порушення інтересів територіальної громади полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі і саме Виконком є органом, уповноваженим здійснювати заходи щодо розпорядження коштами місцевого бюджету з метою забезпечення потреб територіальної громади. Однак, будучи обізнаним про такі порушення, жодних заходів щодо повернення такої не вжив.
40. Отже, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів територіальної громади в особі Виконкому, що спростовує доводи скаржника у зазначеній частині.
41. З огляду на обставини цієї справи колегія суддів наголошує, що в силу вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі саме того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого і заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна).
42. Отже, прокурор подав позов в інтересах держави в особі Виконкому в порядку, визначеному законом. Висновки судів в цій частині узгоджуються з усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду у застосуванні положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
43. Посилання відповідача у касаційній скарзі на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі).
44. Суд зазначає, що питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд виходить з конкретних обставин, які залежать від предмета і підстав позову прокурора. Визначення складу учасників спору прокурор здійснює самостійно виходячи із змісту правовідносин та інтересу держави, який підлягає захисту.
45. У цьому аспекті Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
46. Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 120/15266/23, від 17.01.2025 у справі № 616/458/21, адже останні визначально різняться суб'єктним складом спірних правовідносин, предметами та підставами позову, нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, а також фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами. А отже, такі справи не є подібними до справи, що переглядається.
47. Відхиляються і посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025). Відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність із 1 січня 2027 року. При цьому таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
48. З огляду на наведене Суд відхиляє доводи касаційній скарги у наведеній частині як необґрунтовані.
Щодо суті спору
49. ТОВ «Черкасиенергозбут» у касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки Верховного Суду у постановах від 29.03.2019 у справі №826/6926/17 та від 04.09.2024 у справі №924/71/24 щодо належності висновків ТПП для підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії.
50. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
51. Як встановили суди попередніх інстанцій, при укладенні додаткової угоди №5 в обґрунтування збільшення ціни за 1 кВт/год ТОВ «Черкасиенергозбут» надало експертні висновки Черкаської ТПП від 20.01.2021: (1) №О-57/01 яким на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1546,47 МВт/год відносно І декади січня (01-10 січня) 2021 року - 1 149,41МВт/год, що становить + 34,54 %; (2) №О-57/02, яким на підставі інформації офіційного сайту ДП «Оператор ринку» визначено, що коливання середньозважених цін на ринку електричної енергії за ІІ декаду січня (11-20 січня) 2021 року - 1425,71 грн/МВт.год відносно ІІІ декади грудня (21-31 грудня) 2020 року - 1546,47 грн/МВт.год, що становить + 8,47%.
52. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).
53. Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
54. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
55. Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
56. Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
57. Законом «Про публічні закупівлі» не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
58. Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
59. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку варто виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
60. Верховний Суд у постанові від 29.03.2019 у справі №826/6926/17, на яку посилається скаржник, вважав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи про те, що викладені у довідках Дніпропетровської ТПП та ДП «Держзовнішінформ» відомості мають інформаційний характер та не можуть бути підтверджені коливанням цін на нафтопродукти, а належним органом, уповноваженим надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку є Держкомстат України з огляду на те, що вимогами чинного законодавства не передбачено, якими саме документами має бути підтверджено коливання цін на товари; зазначив, що безпідставними є посилання на те, що такими документами мають бути виключно документи видані Держкомстатам України.
61. Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №924/71/24, на яку посилається скаржник, вказав, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про належне доведення відповідачем коливання ціни товару на ринку на підставі довідки Хмельницької ТПП про середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед (РДН) для Об'єднаної енергосистеми України, яка містить посилання на оператора ринку та його офіційний сайт.
62. У наведених скаржником постановах Верховний Суд лише перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в частині надання оцінки довідкам ТПП в межах конкретної справи.
63. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, суди у порядку статті 86 ГПК України мають їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22).
64. Отже, експертні висновки ТПП України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, втім такі докази мають оцінюватися судом в межах конкретної справи.
65. У цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст експертних висновків Черкаської ТПП України вважали, що такі експертні висновки не можуть бути доказами на підтвердження коливання ціни товару, оскільки носять лише довідково-інформаційний характер та фактично дублюють відомості з сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозицією внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
66. З цього вбачається, що на відміну від обставин, встановлених у справах №826/6926/17 та №924/71/24, на які посилається скаржник, у цій справі суди встановили, що експертні висновки Черкаської ТПП України від 20.01.2021 №О-57/01 та №О-57/02 не підтверджують факт коливання цін на електричну енергію.
67. Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували надані ним висновки ТПП на підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії свідчать про його незгоду із наданою судами оцінкою вказаних висновків Черкаської ТПП та необхідність здійснення переоцінки цих доказів.
68. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 статті 300 ГПК України).
69. Тому не знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду в частині надання оцінки відповідним висновкам та довідкам ТПП.
70. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, відповідач стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 57 Конституції України у поєднанні з неточністю, незрозумілістю та можливістю двозначного тлумачення змісту пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.
71. За змістом доводів касаційної скарги у цій частині ТОВ «Черкасиенергозбут» фактично стверджує про несправедливість положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» в частині обмежень щодо збільшення ціни товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
72. Разом з тим суди попередніх інстанцій встановили, що при укладенні додаткової угоди № 5 не відбулося перевищення встановленого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII гранично допустимого 10% збільшення ціни за одиницю товару, а підставою для визнання вказаної додаткової угоди недійсною стало не доведення відповідачем обставини коливання ціни на електричну енергію у спірний період.
73. З урахуванням встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції зазначені доводи скаржника Верховний Суд не розглядає як такі, що не мають правового значення для вирішення справи з огляду на обсяг вимог касаційної скарги відповідача.
74. Верховний Суд також відхиляє суто декларативні посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №160/5879/20. Аргументи скаржника у цій частині зводяться до незгоди скаржника з розрахунком розміру сплаченого прокурором судового збору за подання позову, проте не підкріплені обґрунтуванням того, яку саме норму права порушили/неправильно застосували суди та в чому саме полягає таке порушення. При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на імперативні приписи частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
76. За змістом частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
77. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів залишає оскаржувані судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
78. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» залишити без задоволення
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2024 у справі № 925/1204/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.