26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14660/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Катма груп» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Макаренко Ю.О. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайтерія» (далі - ТОВ «Дайтерія», відповідач) - Стеценко О.В. (адвокат), Лазоренко І.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (головуюча - суддя Тищенко А.І., судді Мальченко А.О., Михальська Ю.Б.)
у справі за позовом Товариства
до ТОВ «Дайтерія»
про стягнення 57 653 178,44 грн.
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо повернення оплати за непоставлені товари.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Дайтерія» заборгованості у розмірі 57 653 178, 44 грн, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо повернення оплати за непоставлені товари.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 28.07.2023 №ДА-Р-112, в частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.
2. Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій
2.1. Господарський суд міста Києва (головуючий - суддя Ковтун С.А.) рішенням від 24.02.2025 у цій справі №905/533/23 позовні вимоги задовольнив повністю.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.02.2026 у цій справі апеляційну скаргу ТОВ «Дайтерія» задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував, прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство посилаючися на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуально кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права [зокрема статтю 617, частину другу статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 218 Господарського кодексу України (чинну на час спірних правовідносин; далі - ГК України)] без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22, від 16.05.2024 у справі №913/308/23, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17; від 09.04.2024 у справі №909/335/23; від 30.01.2025 у справі №910/18530/23; від 25.05.2018 у справі №925/125/14; від 05.06.2018 у справі №904/8972/17; від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 у справі №911/1958/18; від 09.03.2023 у справі №910/5041/22; від 08.02.2019 у справі №909/524/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, внаслідок чого порушив норми процесуального права, зокрема, статті 236, 237 ГПК України.
4.2. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку в порушення вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» прийнято незаконну ухвалу про відстрочення відповідачу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у цій справі, а саме ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2025.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
5.2. Також, ТОВ «Дайтерія» у відзиві на касаційну скаргу просило покласти судові витрати на скаржника та у мотивувальній частині зазначило таке:
«На виконання вимог ст. 124 ГПК України зазначаємо орієнтовний розрахунок суми судових витрат, ТОВ «ДАЙТЕРІЯ» під час розгляду справи №910/14660/23 в суді касаційної інстанції очікує понести судові витрати в розмірі 100 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть подані Відповідачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення Касаційним господарським судом».
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено таке:
- ТОВ «Дайтерія» (постачальник) і Товариством (покупець) 28.07.2023 укладено договір поставки нафтопродуктів №ДА-Р-112 (далі - Договір) [шляхом накладення 31.07.2023 електронного підпису ТОВ «Дайтерія» та шляхом накладення 02.09.2023 електронного підпису Товариством, а також накладені електронні печатки сторін відповідно у ці ж дати], відповідно до умов якого:
• постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти - паливо дизельне, бензин автомобільний (в подальшому іменовані - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість (пункт 1.1);
• кількість, асортимент та ціна товару визначається у заявках покупця та у рахунках на оплату постачальника. Можливе відхилення фактичної поставки товару на +/-10 (десять) % від кількості товару, погодженої сторонами на поставки, в опціоні постачальника. Поставка товару в межах граничних показників відхилення кількості товару, передбачених цим пунктом Договору, вважається поставкою товару належної кількості (пункт 1.2);
• відповідно до розділу 3 Договору постачальник може здійснювати поставку товару на будь-якій із таких умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів в редакції 2020 року), відповідно до заявки і за вибором покупця:
EXW (місце зберігання) склад паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В. Ця умова поставки може бути обрана покупцем за умови укладення останнім/наявності діючого договору про надання послуг зберігання нафтопродуктів із Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВ комерс» (підпункт 3.1.1);
EXW (місце зберігання) резервуари терміналу компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а. Ця умова поставки може бути обрана покупцем за умови укладення останнім/наявності діючого договору про надання послуг зберігання нафтопродуктів із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція трайтон сервіс Україна» (підпункт 3.1.2);
FCA естакада авто/залізничного наливного пункту терміналу компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а (підпункт 3.1.3);
FCA естакада автопаливного пункту складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В (підпункт 3.1.4);
CPT залізничним та/або автомобільним транспортом пункт [станція призначення, зазначені у відповідній заявці покупця] (підпункт 3.1.5);
• при цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як сам покупець так і вказані ним особи, які не є сторонами Договору;
• у випадках поставки товару, передбачених підпунктами 3.1.3 - 3.1.4 пункту 3.1 Договору постачальник за письмовим дорученням покупця здійснює передачу товару перевізнику або іншій уповноваженій особі, визначеній покупцем, на естакаді відповідного авто/залізничного наливного пункту, при цьому до вартості товару входить вартість послуг за наливання (відвантаження товару у автоцистерни, або вартість послуг з відвантаження товару залізничним транспортом). При цьому покупець зобов'язаний отримати відповідну партію товару у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати її оплати, дата оплати вважається днем першим (пункт 3.2);
• конкретні умови поставки кожної партії товару зазначаються покупцем у заявках та вказуються у документах постачальника, що складаються останнім за результатами поставок товару (пункт 3.4);
• покупець несе повну юридичну відповідальність за достовірність відомостей, наданих ним в заявці та інших документах. У випадку надання покупцем неточних або недостовірних відомостей, що призвело до оформлення товарно-транспортної накладної та/або акцизної накладної, що не відповідає фактичним даним, до постачальника не застосовуються жодні санкції. Будь-який збиток, витрати або штрафи, що були понесені постачальником внаслідок надання покупцем неповних та/або недостовірних відомостей в заявці або іншому документі, компенсується покупцем у повному обсязі у 3 (три) денний строк з дня отримання відповідної письмової вимоги постачальника (підпункт 3.7.2);
• постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця), або транспортній організації, в залежності від обраних умов поставки. Факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами прийому-передачі товару та/або товарно-транспортними накладними та/або залізничними накладними. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній та/або у відповідному акті прийому-передачі товару, а за їх відсутності - дата, вказана у відповідній товарно-транспортній накладній або залізничній накладній (пункт 3.8);
• за результатами поставок кожної партії товару постачальник на наступний робочий день після відвантаження товару формує та направляє покупцю видаткову накладну та/або акт прийому-передачі товару з використанням системи електронного документообігу EDI за допомогою комп'ютерної програми «M.E. Doc IS» із застосуванням електронного підпису (надалі - EDI-документ). У разі відсутності зауважень з боку покупця, останній здійснює підписання таких документів з використанням електронного підпису, електронної печатки та системи EDI протягом 3 (трьох) робочих днів з дати внесення EDI документів в систему EDI стороною-відправником (пункт 3.8.1);
• ціна Договору зазначається і узгоджується сторонами у рахунках на оплату та підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (пункт 4.1);
• покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості відповідної партії товару, визначеної у рахунку на оплату протягом банківського дня, в якому постачальник виставив такий рахунок на оплату та за реквізитами, вказаними у такому рахунку на оплату. При здійсненні оплати за Договором покупець в платіжному дорученні обов'язково зазначає реквізити рахунку на оплату та договір від 28.07.2023 №ДА-Р-112 (пункт 4.3);
• при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною стороною зобов'язань за Договором, виконання умов Договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини (пункт 7.2);
• якщо ці обставини будуть продовжуватись більше 1 (одного) місяця, то кожна із сторін вправі відмовитися від подальшого виконання обов'язків за Договором відносно непоставленого товару (пункт 7.3);
• наявність та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується відповідними документами, виданими Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом та рішенням суду (пункт 7.5);
• сторони домовились, що Договір укладається сторонами в формі електронних документів за допомогою комп'ютерної програми «М.Е.Dос» та є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення електронного підпису уповноваженого представника постачальника, електронного підпису уповноваженого представника покупця та засвідчення електронними печатками сторін (пункт 8.1);
• Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до « 31» грудня 2023 року, а в частині невиконаних зобов'язань та відповідальності - до повного виконання. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свою відмову від продовження строку дії Договору, Договір вважатиметься автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 8.2);
• дія Договору припиняються: внаслідок припинення дії Договору в порядку, передбаченому пунктом 8.2 Договору; повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за Договором; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (пункт 8.5);
• усі повідомлення, запити, вимоги та/або інші документи, пов'язані із виконанням даного договору, надіслані сторонами одна одній, вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені рекомендованою кореспонденцією або за допомогою кур'єрської служби на вказану в цьому договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 15 (п'ятнадцять) календарних днів. Сторони зобов'язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, які можуть призвести до затягування, утруднення чи неможливості їх отримання. Ризик настання негативних наслідків у зв'язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиття адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат (пункт 9.9);
- позивач зазначає, що перерахував відповідачеві 85 608 000,00 грн як оплату за 2 000 000 літрів бензину автомобільного А-95, а відповідачем поставлено товар частково - 653 089 літрів на загальну суму 27 954 821,55 грн;
- з огляду на те, що відповідач порушив своє зобов'язання щодо поставки товару (бензину автомобільного А-95) за Договором, а саме не поставив 1 346 911 літрів, то останній повинен повернути 57 653 178,44 грн (85 608 000,00 - 27 954 821,55).
6.2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та, відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з такого.
6.2.1. Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
6.2.2. Як встановлено вище, позивач перерахував відповідачу кошти у сумі 85 608 000,00 грн згідно з платіжними інструкціями від 28.07.2023 №19, №148, №13368 на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату від 28.07.2023 №918.
6.2.3. Відповідач, у свою чергу здійснив поставку 653 089 літрів бензину на загальну суму 27 954 821,55 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: від 29.07.2023 №1079 про постачання 163 508 літрів бензину на суму 6 998 796,43 грн; від 30.07.2023 №1083 про постачання 130 185 літрів бензину на суму 5 572 438,74 грн; від 31.07.2023 №1086 про постачання 229 218 літрів бензину на суму 9 811 447,27 грн; від 01.08.2023 №1094 про постачання 96 133 літрів бензину на суму 4 114 876,93 грн; від 02.08.2023 №1102 про постачання 34 045 літрів бензину на суму 1 457 262,18 грн.
6.2.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2023 внаслідок влучення вибухонебезпечного предмету країною агресором - Російською Федерацією знищено нафтопродукти у кількості 1138,787 т бензину автомобільного А-95-Євро5-ЕО (з яких 1007,726 т підлягали передачі Товариству), власником якого було ТОВ «Дайтерія», що знаходився на відповідальному зберіганні в ємностях (резервуарах) на терміналі за адресою: Одеська область, міста Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а, операторам якого було Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція Трайтон Сервіс Україна». Ці обставини визнаються сторонами та відповідно до частини першої статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
6.2.5. Одеська регіональна торгово-промислова палата 25.08.2023 засвідчила ТОВ «Дайтерія» факт настання з 02.08.2023 форс-мажорних обставин за Договором внаслідок військової агресії проти України та знищення нафтопродуктів у кількості 1 138,787 т бензину автомобільного А-95-Євро5-ЕО власністю відповідача на терміналі за адресою: Одеська область, міста Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а. Засвідчення форс-мажорних обставин мало місце шляхом видачі сертифіката №5100-23-3707. Цей сертифікат засвідчив неможливість виконання Договору у період дії форс-мажорних обставин, які наступили 02.08.2023 та тривали на час його видачі - 25.08.2023.
6.2.6. ТОВ «Дайтерія» 02.08.2023 повідомило Товариству про настання форс-мажорних обставин та 28.08.2023 надіслала на підтвердження їх настання сертифікат Одеської регіональна торгово-промислова палата від 25.08.2023 №5100-23-3707, яким засвідчується настання форс-мажорних обставин за Договором з 02.08.2023 та є триваючими.
6.2.7. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- у відповідності до пункту 7.2 Договору при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов'язань за Договором, виконання умов Договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини;
- пунктом 7.5 Договору встановлено, що наявність та строк дії форс-мажорних обставин підтверджується відповідними документами, виданими Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом та рішенням суду.
6.2.8. Суд апеляційної інстанції виснував, що ТОВ «Дайтерія» не порушила строки передачі нафтопродуктів за договором, оскільки настали форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що підтверджено у відповідності до пункту 7.5 Договору відповідним сертифікатом Одеської регіональної торгово-промислової палати.
6.2.9. Отже, на думку суду апеляційної інстанції, у силу пункту 7.2 Договору у відповідача був відсутній обов'язок з поставки позивачу нафтопродуктів з 02.08.2023 до закінчення дії форс-мажорних обставин, та відповідно не було порушено строків їх поставки, що виключає підстави для стягнення грошових коштів у зв'язку з дією фор-мажорних обставин.
6.2.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до пункту 3.2 Договору покупець зобов'язаний отримати відповідну партію товару у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати її оплати.
6.2.11. Суд апеляційної інстанції вказав, що, враховуючи, що оплата за товар була здійснена позивачем 28.07.2023 позивач зобов'язаний отримати товар не пізніше 01.08.2023, однак позивачем порушено умови пункту 3.2 Договору щодо строку отримання нафтопродуктів.
6.2.12. Не отримання позивачем товару зумовлено не вчиненням дій, що встановлені Договором саме позивачем, тобто, у цьому випадку, має місце прострочення кредитора (позивача). При цьому, скаржник наголошує, що не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про порушення саме відповідачем умов пункту 3.2 Договору.
6.2.13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що до наведеного вище висновку суд першої інстанції дійшов у зв'язку з нездійсненням відвантаження ТОВ «Дайтерія» товару за заявкою від 04.09.2023 на налив (видачу) нафтопродуктів на естакаді авто наливного пункту 05.09.2023, пункти відвантаження: м. Ізмаїл, в кількості 187 869 літрів Бензину автомобільного А-95, за Договором та на підставі рахунку від 28.07.2023 №918.
6.2.14. Як зазначає апелянт, заявка від 05.09.2023 на відвантаження нафтопродуктів в м. Ізмаїл надіслана позивачем вже після того як відповідач повідомив його про настання форс-мажорних обставин 02.08.2023, та на підтвердження їх настання та дії надіслав сертифікат Одеської регіональної торгово-промислової палати від 25.08.2023.
6.2.15. Отже, відповідач вказує, що відповідно до пункту 7.2 Договору у останнього був відсутній обов'язок поставки позивачу нафтопродуктів з 02.08.2023 до закінчення дії форс-мажорних обставин.
6.2.16. Строк поставки товару постачальником у Договорі не передбачено, тому має застосовуватися норма частини другої статті 530 ЦК України, тобто постачальник зобов'язаний відвантажити товар в 7 (семиденний) строк з дня отримання заявки (вимоги), що відповідає вимогам пункту 3.2 Договору.
6.2.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- у заявках від 04.09.2023 на видачу нафтопродуктів в пункті відвантаження м. Кілія наданих позивачем зазначено, що розпорядження на налив (видачу) нафтопродуктів дійсне 3 дні;
- таким чином, у відповідача був відсутній обов'язок щодо поставки позивачу товару за договором саме 05.09.2023.
6.2.18. Між тим, апелянт звернув увагу, що заявка від 04.09.2023 на відвантаження нафтопродуктів 05.09.2023 не надіслана позивачем у відповідності до умов договору, та у відповідача були правові підстави не приймати її до виконання.
6.2.19. Відповідно до пункту 9.7 Договору сторони домовилися, що в разі відсутності технічної можливості направлення, отримання та підписання сторонами документів в електронному вигляді, які передаються за допомогою комп'ютерної програми «M.E.Doc», будь-які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з Договором, повинні бути викладені в письмовій формі та підписані відповідними представниками сторін і будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані засобами електронної пошти на адреси сторін, вказані в Договорі, або рекомендованим листом або телеграмою або доставлені особисто на адресу сторін. У такому разі документи, отримані електронним зв'язком вважаються дійсними до обміну оригіналами. Ризик пошкодження інформації при її передачі електронним зв'язком несе сторона, що відправила відповідну інформацію. Адреси електронної пошти та контакти сторін для обміну документами визначається сторонами у реквізитах Договору.
6.2.20. У розділі 11 Договору визначено реквізити сторін, та зазначена поштова адреса ТОВ «Дайтерія» 01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б, та електронна пошта: tov.dayteriya@i.ua.
6.2.21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів надсилання відповідачу заявки від 04.09.2023, на відвантаження 05.09.2023 нафтопродуктів, за допомогою комп'ютерної програми «M.E.Doc» або на поштову адресу: 01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б чи на електронну пошту: tov.dayteriya@i.ua, як визначено умовами пункту 9.7 Договору.
6.2.22. При цьому, відповідач неодноразово вказував що у нього є підстави поставити під сумнів оригінальність наведених заявок, та відповідність наданим позивачем 23.11.2023 копіям, а також те що фактично вони виготовлені після 04.09.2023, та просив суд про призначення у справі технічної експертизи. Позивач в свою чергу зазначив, що у нього відсутній оригінал заявок для проведення експертизи, оскільки вони були подані в електронній формі.
6.2.23. Суд апеляційної інстанції вказав, що:
- згідно з пунктом 7.2 Договору при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною стороною зобов'язань за Договором, виконання умов Договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини;
- відповідно до пункту 7.3 Договору, якщо ці обставини будуть продовжуватись більше 1 (одного) місяця, то кожна із сторін вправі відмовитися від подальшого виконання обов'язків за цим договором відносно непоставленого товару;
- пунктом 8.5 Договору визначено, що його дія припиняється: внаслідок припинення дії Договору в порядку, передбаченому пунктом 8.2 Договору; повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за Договором; за згодою сторін; з інших підстав передбачених чинним законодавством України;
- отже, з врахуванням того, що форс-мажорні обставини за Договором настали 02.08.2023 позивач тільки після 02.09.2023 набув право звернутися до відповідача з повідомленням про відмову від договору в зв'язку з тим, що наведені обставини тривають понад 1 (один) місяць;
- однак, позивачем не надано суду докази звернення до відповідача з повідомленням про його розірвання після 02.09.2023 на підставі пункту 7.3 Договору;
- при цьому, Товариство направило ТОВ «Дайтерія» лист від 07.08.2023 №07/08-13 та претензію від 22.08.2023 №151 щодо повернення попередньої оплати за Договором у розмірі 57 653 178,44 грн.
- Товариство 18.09.2023 звернулося з цим позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 57 653 178,44 грн попередньої оплати за Договором на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
6.2.24. На думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції неправильно застосовано вказану вище норму, оскільки вона застосовується при укладенні безумовного договору купівлі-продажу, однак в цьому випадку укладено Договір, в якому передбачено багато умов.
6.2.25. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- пунктом 8.2 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2023, а в частині невиконаних зобов'язань та відповідальності - до повного виконання. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свою відмову від продовження строку дії Договору, Договір вважатиметься автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік;
- враховуючи, що жодна із сторін протягом 30 (тридцяти) календарних днів до 31.12.2023 не заявила про відмову від продовження договору, останній був автоматично пролонгованим на один рік (до 31 грудня 2024 року), на тих самих умовах;
- як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2024 Товариство надіслало на адресу ТОВ «Дайтерія» повідомлення від 17.12.2024 за вих. №17/12/24-1 про відмову від продовження дії Договору посилаючися на пункт 8.2 Договору;
- апелянт зазначає, що вказане повідомлення отримано останнім лише 06.01.2025 (трек номер Укрпошти 01042 000070615), що підтверджує дію Договору на дату звернення позивача з позовом до суду (18.09.2023);
- пункт 9.9 Договору визначає, що усі повідомлення, запити, вимоги та/або інші документи, пов'язані із виконанням цього Договору, надіслані сторонами одна одній, вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені рекомендованою кореспонденцією або за допомогою кур'єрської служби на вказану в Договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 15 (п'ятнадцять) календарних днів.
6.2.26. Суд апеляційної інстанції виснував, що:
- враховуючи вимоги пункту 9.9 Договору повідомлення позивача від 17.12.2024 за вих. №17/12/24-1 вважається отриманим не раніше 02.01.2025, оскільки, 15 день з дня його відправки припадає на 01.01.2025, хоча як наведено вище фактично його отримано лише 06.01.2025;
- враховуючи, що Товариство не повідомило ТОВ «Дайтерія» протягом 30 (тридцяти) календарних днів до закінчення дії Договору (з 02.12.2024 до 31.12.2024), Договір на підставі пункту 8.2 є продовженим (пролонгованим) на 1 (один) рік до 31.12.2025;
- відтак, судом першої інстанції не враховано, що як на момент звернення позивача до суду з цим позовом (18.09.2023), так і на момент винесення спірного рішення (24.02.2025) Договір не був розірваний сторонами, та у апелянта не виник обов'язок з повернення позивачу попередньої оплати за Договором, а звернення позивача з цим позовом до суду було передчасним, оскільки, відповідачем не було порушено строків поставки нафтопродуктів, та Договір не був розірваний;
- враховуючи те, що відповідачем не допущено порушення умов Договору щодо поставки товару, Договір є чинним, а зобов'язання сторін за Договором не припинилися, у позивача відсутні підстави вимагати повернення здійсненої передоплати за Договором у розмірі 57 653 178,44 грн, згідно з частиною другою статті 693 ЦК України.
6.2.27. Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 02.04.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Товариства 27.04.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 у зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14660/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
7.4. Від Товариства 22.05.2026 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.
7.5. Від Товариства 26.05.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 25.05.2026) до Суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
7.6. Від ТОВ «Дайтерія» 26.05.2026 до Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
7.7. У судовому засіданні 26.05.2026 представник відповідача подав Суду заперечення на додаткові пояснення у справі.
7.8. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.05.2026 долучив вказані вище письмові пояснення та заперечення до матеріалів справи.
7.9. Верховний Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.05.2026 відмовив у задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.
7.10. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.11. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.6. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
8.6.1. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
8.6.2. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності формулює правові висновки у справах з огляду на встановлені судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі.
8.6.3. Верховний Суд виходить з того, що суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.8. Скаржник, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що означені у пункті 4.1 цієї постанови.
8.9. Предметом розгляду у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо повернення оплати за непоставлені товари.
8.9.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у частині повної та своєчасної поставки оплаченого товару.
8.9.2. Товариство визначило правовою підставою позову частину другу статті 693 ЦК України.
8.9.3. Крім того, одним з доводів відповідача щодо неможливості поставки товару за договором є покликання на форс-мажор (обставини непереборної сили).
8.10. Предметом розгляду у справі №910/8741/22 було стягнення заборгованості за договором транспортування природного газу, а також 3% річних та інфляційних втрат.
8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови укладеного договору, не здійснив оплату за позитивні небаланси за період з лютого до червня 2022 року, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
8.10.2. Також, під час судового розгляду з'ясовувалося питання наявності/відсутності обставин непереборної сили (форс-мажор).
8.11. Предметом розгляду у справі №913/308/23 було стягнення боргу з оплати природного газу, поставленого позивачем відповідачу в період січень - березень 2022 року на підставі рамкового договору купівлі-продажу природного газу та індивідуального договору, а також 3% річних та інфляційних втрат за прострочення платежів.
8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у порушення своїх договірних зобов'язань, у встановлений договором строк в повному обсязі не сплатив вартість одержаного природного газу.
8.11.2. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував, що строк виконання зобов'язань, передбачених пунктами рамкового договору купівлі-продажу природного газу відкладається до закінчення терміну дії обставин непереборної сили.
8.12. Предметом розгляду у справі №910/5444/17 було стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат і 3% річних.
8.12.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що положеннями договору поставки нафтопродуктів сторони погодили, те що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено умовами договору (додатком або рахунком) до цього договору. В порушення вимог договору поставки відповідач не здійснив поставку товару та не повернув авансовий платіж у зв'язку із не поставкою товару, тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару на підставі частин другої та третьої статті 693 ЦК України та застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
8.13. Предметом розгляду у справі №909/335/23 було стягнення попередньої оплати, 3 % річних і пені.
8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки у частині поставки обумовленого договором товару і неповернення ним суми попередньої оплати за договором.
8.14. Предметом розгляду у справі №910/18530/23 стягнення попередньої оплати, 3 % річних та інфляційних втрат.
8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання договору купівлі-продажу газу сплатив відповідачу більшу суму попередньої оплати, ніж було передбачено умовами договору, і відповідач на переплачену суму поставку товару не здійснив, попередню оплату на вимогу позивача не повернув, тому наявні підстави для стягнення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України з нарахованими на неї на підставі статті 625 ЦК України сумами 3 % річних та інфляційних втрат.
8.15. Предметом розгляду у справі №925/125/14 було стягнення попередньої оплати товару та пені.
8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неповністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу, поставивши частину товару, а позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути попередню оплату, яка залишена без відповіді.
8.16. Предметом розгляду у справі №904/8972/17 було стягнення попередньої оплати.
8.16.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив поставку товару, передбаченого договором поставки, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг.
8.17. Предметом розгляду у справі №912/2275/17 було стягнення попередньої оплати, неустойки згідно з договором купівлі-продажу.
8.17.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору купівлі-продажу позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за техніку. В порушення умов договору купівлі-продажу відповідач свої зобов'язання щодо поставки цієї техніки належним чином не виконав, внаслідок чого позивач (покупець) втратив інтерес щодо виконання зобов'язань за цим договором та направив відповідачу відповідне повідомлення з вимогою про повернення сплаченої ним за товар суми попередньої оплати.
8.18. Предметом розгляду у справі №911/1958/18 було стягнення заборгованості за договором поставки.
8.18.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки товару відповідно до умов договору поставки, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачених грошових коштів за непоставлений товар, неустойки, інфляційних втрат і 3% річних.
8.19. Предметом розгляду у справі №910/5041/22 було стягнення попередньої оплати.
8.19.1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки в частині поставки товару. Відповідач поставив позивачеві частину товару а також здійснив часткове повернення суми передоплати.
8.20. Предметом розгляду у справі №909/524/18 було стягнення передплати, пені, інфляційних втрат, 3% річних і процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 693 ЦК України.
8.20.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умов укладеного сторонами договору поставки, відповідачем не здійснено поставку товару, за який позивачем здійснено передоплату, у зв'язку з чим позивачем в порядку статті 693 ЦК України заявлено вимогу в судовому порядку про стягнення вказаної суми коштів - авансу та пені, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими коштами.
8.21. Предметом розгляду у справі №918/631/19 було стягнення основного боргу, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3 % річних і пені.
8.21.1. Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням позивачем зобов'язання щодо перерахування відповідачу попередньої оплати за укладеним сторонами форвардним контрактом, а також порушенням відповідачем зобов'язань у частині поставки оплаченого позивачем бурштину-сирцю, внаслідок чого позивач на підставі частини другої статті 693 ЦК України вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати з нарахованими штрафом, пенею, інфляційними втратами та 3 % річних.
8.22. З огляду на викладене вище, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №910/8741/22, №913/308/23, №910/5444/17, №909/335/23, №910/18530/23, №925/125/14, №904/8972/17, №912/2275/17, №911/1958/18, №910/5041/22, №909/524/18, №918/631/19, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, є схожими, враховуючи вид договорів, які стали підставою виникнення спірних правовідносин [договори купівлі-продажу/поставки, форвардний контракт у справах №913/308/23, №910/5444/17, №909/335/23, №910/18530/23, №925/125/14, №904/8972/17, №912/2275/17, №911/1958/18, №910/5041/22, №909/524/18, №918/631/19], нормативно-правове регулювання (зокрема, частина друга статті 693 ЦК України у цій справі та у справах №910/5444/17, №909/335/23, №910/18530/23, №925/125/14, №904/8972/17, №912/2275/17, №911/1958/18, №910/5041/22, №909/524/18, №918/631/19 та стаття 617 ЦК України у цій справі та у справах №910/8741/22,913/308/23).
8.23. Так, Товариства у касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 617 «Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання», частину другу статті 693 «Попередня оплата товару» ЦК України, статтю 218 «Підстави господарсько-правової відповідальності» ГК України та порушено норми процесуального права - статті 236 «Законність і обґрунтованість судового рішення» та 237 «Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду» ГПК України.
8.24. Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
8.25. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
8.26. Згідно зі статтею 218 ГК України (втратив чинність від 28.08.2025) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
8.27. Скаржник у касаційній скарзі, мотивуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судом апеляційної інстанції у контексті порушення норм матеріального права (дивись пункти 8.24 - 8.26 цієї постанови), зокрема, не враховано такі висновки [у редакції касаційної скарги]:
«У Постанові Верховного Суду від 09.04.2024р. у справі №909/335/23, зроблено висновки (у зв'язку погодженням з оцінкою суду апеляційної інстанції, п. 4.36 цієї Постанови):
Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положень ст. 693 ЦК України наведено у постановах Верховного Суду від 05.08.2018 у справі №904/8972/17, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 у справі №911/1958/18, від 09.03.2023 у справі №910/5041/22.
Колегією суддів враховується, що 04.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №01/2023ОСВ від 03.04.2023 про повернення суми передплати у розмірі 55 545,00 євро, гривневий еквівалент якої станом на 03.04.2023 дорівнює 2 209 646,75 грн.
Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, що за доводами останнього звільняє від обов'язку з повернення суми сплаченої попередньої оплати, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, за чинним законодавством України (стаття 617 ЦК України, стаття 218 ГК України) сам факт наявності обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконувати зобов'язання належним чином.
Щодо ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України.
1) форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 р. у справі №910/8741/22)
2) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин;
- перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин;
- форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024р. у справі №913/308/23)
Щодо ч. 2 ст. 693 ЦК України.
1) умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17; від 09.04.2024 у справі №909/335/23; від 30 січня 2025 року у справі №910/18530/23; від 25.05.2018 у справі №925/125/14; від 05 червня 2018 року у справі №904/8972/17; від 20 лютого 2019 року у справі №912/2275/17: від 27 серпня 2019 року у справі №911/1958/18; від 09 березня 2023 року у cправі №910/5041/22; від 08 лютого 2019 року у справі №909/524/18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
2) із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що випливає з цього договору, припиняється та виникає грошове зобов'язання (постанова Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14)
3) аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19)
4) покупець за договором, керуючись частиною другою статті 693 ЦК України, обрав вимогу про повернення попередньої оплати у розмірі, на який не отримав товар, про що повідомив відповідача шляхом надсилання йому вимоги (претензії). Відповідно, позивач, ініціюючи повернення попередньої оплати відповідачем, реалізував свою правомочність (волевиявлення) і саме після цього товарне зобов'язання відповідача стало грошовим. Оскільки відповідач вимогу не виконав і невикористану суму попередньої оплати не повернув, позивач обрав способом захисту порушеного права звернення до суду про стягнення суми попередньої оплати товару, який не був поставлений (постанова Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі №910/18530/23)»;
8.28. Суд у контексті доводів касаційної скарги наголошує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, виснувала таке:
- аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
8.29. Товариство у касаційній скарзі наголошує, що позивач реалізував своє право на повернення попередньої оплати, а саме, як встановлено судом першої інстанції:
- позивач 07.08.2023 запропонував ТОВ «Дайтерія» у випадку неможливості виконання обов'язку з постачання товару, повернути попередню оплату;
- Товариство 22.08.2023 адресувало ТОВ «Дайтерія» претензію з вимогою про повернення протягом 7 днів попередньої оплати у розмірі не поставленого товару на суму 57 653 178, 44 грн;
- Товариство 14.09.2023 звернулося з цим позовом до Господарського суду міста Києва.
8.30. Також, скаржник звернув увагу на те, що:
- відповідно до пункту 3.2 Договору покупець (позивач) зобов'язаний був отримати відповідну партію товару у повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати її оплати, дата оплати вважається днем першим;
- Товариство сплатило 28.07.2023 ТОВ «Дайтерія» загалом 85 608 000,00 грн за 2 000 000,00 літрів бензину автомобільного А-95 Євро-5-ЕО;
- отже, строк виконання зобов'язання з поставки бензину закінчився 01 серпня 2023 року (останній день), і станом на 02 серпня 2023 року (початок дії форс-мажорних обставин) це зобов'язання вже було порушено, оскільки, відповідач поставив позивачу бензин в кількості 653 089,00 літрів на загальну суму 27 954 821,55 грн.
8.31. Так, зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що:
8.31.1. у відповідності до пункту 7.2 Договору при виникненні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим повне або часткове виконання кожною із сторін зобов'язань за Договором, виконання умов Договору відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини;
8.31.2. суд апеляційної інстанції виснував, що в силу пункту 7.2 Договору у відповідача був відсутній обов'язок поставки позивачу нафтопродуктів з 02.08.2023 до закінчення дії форс-мажорних обставин, та відповідно не було порушено строків їх поставки, що виключає підстави для стягнення грошових коштів у зв'язку з дією фор-мажорних обставин.
8.32. Втім, означений вище висновок (дивись пункт 8.31.2 цієї постанови) є суперечливим, з огляду на зміст пункту 7.2 Договору (дивись пункт 8.31.1 цієї
постанови) та доводи й покликання позивача про те, що прострочення відповідача відбулося ще 01.08.2023 і навіть після 25.08.2023 [строк, який вказаний у сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5100-23-3707] ТОВ «Дайтерія» не виконало обов'язку з поставки товару, який оплачено позивачем, і також не повернуло грошові кошти на неодноразові вимоги Товариства, у тому числі, у формі подання позову у цій справі.
8.33. Разом з тим, як зі змісту рішення від 24.02.2025, так і постанови апеляційної інстанції вбачається, що спочатку судом першої інстанції залишено без дослідження та з'ясування низку обставин, які є вагомими та ключовими для вирішення цього спору, а судом апеляційної інстанції такі порушення не усунуто.
8.33.1. Зі змісту рішення та постанови у цій справі вбачається, що зосередившись на факті укладення договору, його даті, номері, призначенні платежу на суму 85 608 000,00 грн за платіжними дорученнями (дивись розділ 6 цієї постанови), отримання/неотримання заявки, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини, які входять до предмета доказування у цій конкретній справі, з огляду на фактичні обставини справи, предмет спору, доводи та заперечення сторін, визнані ними обставини, ураховуючи характер спірних правовідносин, правову природу договору, умови поставки обумовлені сторонами, а саме:
- встановлення виконання/невиконання, як постачальником, умов договору в частині поставки товару, так і покупцем належного/неналежного отримання/прийняття товару, з огляду на умови поставки товару та факту передоплати товару;
- визначення моменту готовності передачі товару у розпорядження покупця, переходу права власності за умовами договору поставки та момент переходу ризику за товар, з огляду на умови поставки товару;
- встановлення факту виконання/невиконання відповідачем повідомлення покупця про можливість отримання товару та/і факту прострочення/не прострочення позивачем обов'язку вивезти товар, з огляду на факт передоплати;
- чи передавався товар на зберігання іншій особі; чи дотримано сторонами умови договору щодо передачі товару на зберегання іншій особі, якщо ж товар передано на зберігання не учаснику цього процесу,а вітак фактичне виконання договору щодо поставки, то чи є/чи відсутня необхідність у залученні цієї особи до участі у справі у контексті наявності/відсутності впливу судового рішення у цій справі на її права або обов'язки, з огляду на умови зберігання товару;
- визначення обраних сторонами умов поставки товару.
8.33.2. Також, слід зазначити, що суд першої інстанції встановив, що:
- відповідно до розділу 3 Договору постачальник може здійснювати поставку товару на будь-якій із таких умов (відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Incoterms в редакції 2020 року), відповідно до заявки і за вибором покупця:
• EXW (місце зберігання) склад паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В. Ця умова поставки може бути обрана покупцем за умови укладення останнім/наявності діючого договору про надання послуг зберігання нафтопродуктів із товариством з обмеженою відповідальністю «КОВ комерс» (пункт 3.1.1);
• EXW (місце зберігання) резервуари терміналу компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а. Ця умова поставки може бути обрана покупцем за умови укладення останнім/наявності діючого договору про надання послуг зберігання нафтопродуктів із товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція трайтон сервіс Україна» (пункт 3.1.2);
• FCA естакада авто/залізничного наливного пункту терміналу компанії «Трайтон петрол лімітед С.А.», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, 296а (пункт 3.1.3);
• FCA естакада автопаливного пункту складу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Кубишкіна, 20-В (пункт 3.1.4);
• CPT залізничним та/або автомобільним транспортом пункт (станція призначення, зазначені у відповідній заявці покупця) [пункт 3.1.5].
При цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як сам покупець так і вказані ним особи, які не є сторонами цього договору.
8.33.3.Втім, судові рішення у цій справі не містять з'ясування виконання/невиконання сторонами умов поставки товару у контексті офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року), які визначають права та обов'язки покупця і продавця у міжнародній торгівлі, зокрема, розподіл логістичних витрат, момент переходу ризиків за пошкодження чи втрату товару та відповідальність за митне оформлення, тощо.
8.33.4. Водночас, поза увагою судів попередніх інстанцій залишено з'ясування та встановлення, означеного у пунктах 3.33.1 та 3.33.3 цієї постанови, чим порушено норми процесуального права, а саме статті 73, 76 - 79, 86, 236, 237 ГПК України, оскільки, у цій справі, зокрема, визначальним і ключовим є встановлення моменту переходу права власності, розподілу ризику у зв'язку зі знищенням товару, виконання обов'язку щодо поставки товару та виконання обов'язку отримання товару, умов поставки, тощо і як наслідок наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати.
8.34. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.35. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.36. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.37. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 ГПК України), які не усунуто судом апеляційної інстанції, що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову, предмет доказування конкретно у цій справі та характер спірних правовідносин та умовами цього договору, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін.
8.38. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.39. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, адже спочатку суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які не усунуті судом апеляційної інстанції, тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.40. Інші доводи касаційної скарги щодо порушення вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» не впливають на висновок Верховного Суду щодо порушення судами попередніх інстанцій вказаних вище норм права процесуального права під час ухвалення судових рішень, та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому Судом не перевіряються, з огляду на означене у цій постанові.
8.41. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, що узгоджуються з міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
8.42. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.43. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Ураховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм права, яке не було виправлене судом апеляційної інстанції, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товарситва задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
10.2. Розподіл/покладення витрат на професійну правничу допомогу також не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катма груп» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі №910/14660/23 скасувати.
3. Справу №910/14660/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова