20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1640/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А.М.,
за участю представниці Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" Голікової О. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026,
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн),
на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн)
у справі № 916/1640/25
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність, -
У квітні 2025 року фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , боржник) звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про свою неплатоспроможність.
Ухвалою від 21.05.2025 Господарський суд Одеської області від 21.05.2025, зокрема, відкрив провадження у справі № 916/1640/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 призначив керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Юрченко Ольгу Миколаївну, призначив попереднє судове засідання.
21.05.2025 місцевий господарський суд сформував в електронній формі в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" оголошення про відкриття провадження у справі № 916/1640/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Короткий зміст заявлених вимог
20.06.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.№3-517/25) Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк", банк, скаржник) з грошовими вимогами до боржника, в якій банк просив визнати його вимоги у розмірах: 6 056,00 грн - судовий збір та затвердити у реєстрі вимог кредиторів; 2 342 000,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою, та затвердити у реєстрі вимог кредиторів; 2 366 803,76 грн - вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою, - та затвердити такі у реєстрі вимог кредиторів.
Подана заява, із урахуванням додаткових пояснень банку від 21.07.2025 за вх.№22862/25, обґрунтована тим, що у зв'язку із триваючим невиконанням рішення Київського районного суду міста Одеси від 28.10.2010 у справі № 2-3108/10, у боржника станом на 18.06.2025 обліковується заборгованість перед АБ "Укргазбанк" у розмірі 111 819,75 доларів США та 53 852,85 грн з якої:
- 88 701,80 доларів США - заборгованість по кредиту прострочена (за рішенням суду);
- 8 644,08 доларів США - заборгованість по процентах прострочена (за рішення суду);
- 1 700,00 грн - судовий збір (за рішенням суду);
- 120,00 грн - витрати на ІТЗ (за рішенням суду);
- 14 473,87 доларів США - заборгованість по 3% річним за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022;
- 11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів (за рішенням суду);
- 40 650 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки.
У відзиві на заяву банку боржник заявив про застосування позовної давності до вимог АБ "Укргазбанк" щодо сплати пені, штрафу та 3 % річних.
Установлені судом першої інстанції обставини справи
20.09.2007 між АБ "Укргазбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), був укладений кредитний договір № 241/К (далі - Кредитний договір), за змістом пункту 1.1 якого: банк надає позичальнику кредит в сумі 100 000,00 доларів США; кредитні кошти надаються на строк/термін з 20.09.2007 по 20.09.2019 із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12,5 % річних; комісія за відкриття позичкового рахунку - 1% від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1, що становить 1000,00 доларів США; оплата здійснюється у національній валюті за курсом НБУ на день фактичної сплати або на дату укладання кредитного договору.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором 20.09.2007 між банком та позичальником був укладений Договір іпотеки, посвідчений 20.09.2007 Таранською А. М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 12506 (далі - Договір іпотеки). Відповідно до пункту 2.1. цього Договору предметом іпотеки є: трикімнатна квартира, загальною площею 88,9 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2007, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», номер запису 3372 (пункт 2.1 Договору іпотеки).
Розмір заявленої банком заборгованості боржника підтверджується наданими кредитором доказами, а саме:
- рішенням Київського районного суду міста Одеси від 28.10.2010 у справі № 2- 3108/10 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в сумі 97 345,88 доларів США та 11 382, 85 грн пені. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах Квартири, що належить боржнику на праві власності. Стягнуто судові витрати в сумі 1820,00 грн.
- рішенням Апеляційного суду Одеської області 16.02.2011, рішення суду першої інстанції змінено, а саме: виключено абзац 4 резолютивної частини щодо ухвалення звернути стягнення на предмет іпотеки- Квартиру;
- постановою від 24.11.2020 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного вище рішення суду на підставі виконавчого листа №3108/10 від 20.09.2013, виданого Київським районним судом міста Одеси.
Відповідно до заяви АБ "Укргазбанк" у ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 обліковується заборгованість перед банком у розмірі 111 819,75 доларів США та 53 852,85 грн, у тому числі:
1) стягнута за рішенням суду: 88 701,80 доларів США - заборгованість за кредитом прострочена; 8 644,08 доларів США - заборгованість за процентами прострочена; 1700,00 гривень - судовий збір; 120,00 гривень - витрати на ІТЗ; 11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів;
2) нарахована кредитором: 14 473,87 доларів США - заборгованість з 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022; 40 650, 00 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки
З урахуванням офіційного курсу гривні, встановленого НБУ станом на 19.06.2025 щодо іноземної валюти «Долар США» (код літерний «USD») за одну одиницю - 41,6293 грн, суд першої інстанції встановив, що загальна сума заявленої заборгованості (грошових вимог) ОСОБА_1 становить 4708 803,76 грн.
Суд також з'ясував, що заяви про відмову від забезпечення кредитор не подавав, про відсутність такої заяви представник банку підтвердив у судовому засіданні.
При цьому кредитором було подано Звіт про оцінку майна від 10.06.2025, який виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова група "ПІК" та відповідно до якого вартість іпотечного майна (Квартири) складає 2342 000,00 грн без урахування ПДВ.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 визнано грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180,77 грн та 6056,00 грн судових витрат, з яких: 6056,00 грн - позачергово (судовий збір); 4 668 180,77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Зобов'язано арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АБ "Укргазбанк" у розмірі 4 668 180,77 грн як такі, що забезпечені Квартирою згідно Договору іпотеки.
Ухвалу, постановлену за результатом розгляду грошових вимог, суд першої інстанції мотивував тим, що вимоги банку на заявлену ним суму обґрунтовані та підтверджені належними доказами, як і понесення витрат зі сплати судового збору на відповідну суму, що зумовлює необхідність визнання таких вимог судом. Суд відхилив заяву боржника про сплив позовної давності в частині вимог, що випливають з рішення суду, а також суми 3 % річних, оскільки вважав, що позовна давність переривалася у період, за який банк нарахував відповідні суми. При цьому місцевий господарський суд відхилив грошові вимоги банку в частині суми штрафу за невиконання умов договору іпотеки з підстав спливу позовної давності.
У цьому зв'язку судом першої інстанції було визнано, окрім витрат зі сплати судового збору, грошові вимоги банку до боржника на суму 4 668 180,77 грн, яка включає: 3 692 593,84 грн основний борг за рішенням суду; 359 846,99 грн заборгованість за процентами за рішенням суду; 1 700,00 грн судового збору за рішенням суду; 120 грн ІТЗ за рішенням суду; 602 537,08 грн 3 % річних за період з 12.03.2017 по 23.02.2022; 11 382,86 грн пеня за рішенням суду.
Водночас в частині вирішення питання щодо характеру вимог з погляду забезпечення місцевий господарський суд виснував, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки). У цьому зв'язку, за відсутності заяви банку про відмову від забезпечення, суд першої інстанції визнав грошові вимоги кредитора, за виключенням витрат на сплату судового збору, забезпеченими у повному обсязі.
Ухвалою попереднього засідання від 11.08.2025 у цій справі Господарський суд Львівської області серед іншого постановив визначити розмір та перелік визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів, зокрема, вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 4 668 180,77 грн та 6056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір); 4 668 180,77 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АБ "Укргазбанк" у розмірі 4 668 180,77 грн як такі, що забезпечені Квартирою згідно Договору іпотеки.
Не погодившись із вказаними ухвалами місцевого господарського суду, боржник оскаржив їх в апеляційному порядку та у поданій апеляційній скарзі просив скасувати означені ухвали серед іншого в частині визнання забезпечених заставою грошових вимог АБ "Укргазбанк" та ухвалити нове рішення, відповідно до якого визнати грошові вимоги наступним чином: визнати грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 на суму 4 065 643,69 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких: 6 056,00 грн - позачергово (судовий збір), 813 000,00 грн - забезпечені заставою майна, 3252 643,69 грн - вимоги другої черги.
Боржник зазначив, що висновки, викладені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, не підлягають застосуванню, оскільки такий правовий висновок стосується боржника - майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, у той час як ОСОБА_1 є як боржником в основному зобов'язанні, так і майновим поручителем. Тому, на думку боржника, суд має керуватись положенням частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) про те, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі іпотеки, а саме 813 000,00 грн (пункт 2.2. Договору іпотеки).
Боржник також доводив, що суд першої інстанції помилково відмовив у застосуванні строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення 3% річних у розмірі 602 537,08 грн за період з 12.03.2017 по 23.02.2022. крім того, зазначав, що ним визнаються вимоги АБ "Укргазбанк", які були встановлені і визнані у рішенні Київського районного суду міста Одеси від 28.10.2010 у справі № 2-3108/10, проте на будь-які інші нарахування у кредитора правові підстави відсутні.
Також не погодившись з ухвалами Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у цій справі, банк подав до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувані ухвали скасувати в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн забезпеченими заставою в повному розмірі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в розмірі 2 342 000,00 грн, як таких, що забезпечені заставою, та 2 366 803,76 грн як вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 09.02.2026 у справі № 916/1640/25 Південно-західний апеляційний господарський суд серед іншого ухвалив:
1. Апеляційну скаргу АБ "Укргазбанк" (вх.№№ 3673/25, 3674/25 від 10.09.2025) залишити без задоволення.
2 .Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№№ 3677/25, 3678/25, 3679/25 від 10.09.2025) задовольнити частково.
3. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора АБ "Укргазбанк" та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі № 916/1640/25 в частині визнання грошових вимог АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 у сумі 6 994,97 грн - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 у сумі 4 661 185,79 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Іншу частину грошових вимог АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 47 644,97 грн відхилити.
В решті ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора АБ "Укргазбанк" та ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі №916/1640/25 в частині розгляду грошових вимог АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 залишити без змін.
4. Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 про розгляд вимог кредитора АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 в наступній редакції:
" 1.Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280) до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 4 661 185,79 грн та 6 056,00 грн судових витрат, а саме:
6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);
4 661 185,79 грн - забезпечені заставою майна - квартирою, АДРЕСА_1 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306, які підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.
2.Іншу частину вимог у розмірі 47 644,97 грн відхилити.
3.Зобов'язати арбітражного керуючого включити вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280) до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства".
6. Викласти пункт 1 ухвали попереднього судового засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 у справі № 916/1640/25 в наступній редакції:
"1.Визначити наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог кредиторів для внесення керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів:
2) Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280) до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 4 661 185,79 грн та 6 056,00 грн судових витрат, з яких:
6 056,00 грн - позачергово (судовий збір);
4 661 185,79 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.
Зобов'язати арбітражного керуючого окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" у розмірі 4 661 185,79 грн, як такі, що забезпечені квартирою, АДРЕСА_1 , номер за РПВН: 18596166, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 №12306.
Не визнаними вимогами до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "УКРГАЗБАНК" (код ЄДРПОУ 23697280) в сумі 47 644,97 грн".
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував наявністю підстав лише для часткового визнання грошових вимог банку, оскільки вимоги в частині стягнення 3 % річних за період з 12.03.2017 по 01.04.2017 у розмірі 168,03 доларів США (6 994,97 грн за курсом гривні до долара США 41,6293 грн станом на 19.06.2025) підлягають відхиленню з підстав спливу трирічного строку позовної давності, а вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 40 650,00 грн за порушення пункту 3.3.4 Договору іпотеки підлягають відхиленню з тих же підстав, адже щодо цих вимог банк пропустив річний строк позовної давності.
Щодо віднесення грошових вимог АБ "Укргазбанк" до таких, що забезпечені заставою, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені банком кредиторські вимоги є забезпеченими повністю та незалежно від облікової оцінки іпотечного майна, визначеної сторонами в Договорі іпотеки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Кредитор (АБ "Укргазбанк") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати повністю постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2025, скасувати ухвалу про розгляд вимог кредитора Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн такими, що забезпечені заставою в повному розмірі, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в розмірі 2 342 000,00 грн як такі, що забезпечені заставою, та 2 366 803,76 грн як вимоги конкурсного кредитора, не забезпечені заставою.
Касаційну скаргу банк мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм частини другої статті 45 та статті 64 КУзПБ (постанови від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19).
У контексті зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник стверджує про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права з таких підстав:
- через залишення поза увагою обставин того, що визнаючи всі вимоги банку як забезпечені заставою суд першої інстанції фактично порушив вимоги статті 45 КУзПБ та позбавив банк права вирішального голосу на зборах кредиторів;
- місцевим господарським судом здійснено помилкове тлумачення висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, та залишено поза увагою, що у цій справі грошові вимоги забезпеченого кредитора - АБ "Укргазбанк" заявлені до ОСОБА_1 , який є одночасно і боржником за основним зобов'язанням і майновим поручителем згідно з Договором іпотеки, а, отже, в даному конкретному випадку суд має керуватись положенням частини другої статті 45 КУзПБ про те, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі іпотеки;
- суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого та хибного висновку про відхилення вимог банку щодо суми штрафу з підстав спливу позовної давності, оскільки суд не врахував того факту, що боржник за Договором іпотеки має сплачувати договір страхування щороку, а кредитор не позбавлений прав нараховувати штрафні санкції за невиконання Договору іпотеки щороку як то передбачено самим договором. При цьому стягнення заборгованості (судове рішення чи виконавче провадження) не припиняє договірних зобов'язань боржника до моменту їх повного фактичного виконання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Касаційне провадження
02.03.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АБ "Укргазбанк".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 19.03.2026 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн), на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 (в частині визнання вимог АБ "Укргазбанк" у сумі 4 668 180,77 грн) та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 916/1640/25; призначив касаційну скаргу до розгляду на 29.04.2026 о 11:15.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи 27.04.2026, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Ухвалою від 29.04.2026 Верховний Суд постановив відкласти розгляд касаційної скарги АБ "Укргазбанк" у справі до 20.05.2026 о 10:15.
Судове засідання 20.05.2026 відбулось за участю представниці скаржника - АБ "Укргазбанк", яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.
Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників цієї справи чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд переглядає оскаржувані у цій справі ухвали та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині розгляду грошових вимог АБ "Укргазбанк".
Перевіривши доводи скаржника в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги з огляду на таке.
Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 113 КУзПБ визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, статтями 45 - 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).
Отже, відповідно до наведених вище норм під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником (кредитором) на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Своєю чергою, у випадку недостатності вартості застави для покриття всієї вимоги забезпеченого кредитора, господарський суд на підставі наявних у справі доказів встановлює розмір забезпечених вимог у сумі вартості предмета застави, а решту грошових вимог, у разі їх обґрунтованості, визнає незабезпеченими (див. абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).
Такий, передбачений означеною нормою КУзПБ, порядок визначення господарським судом розміру забезпечених вимог кредитора в обсязі вартості предмета застави стосується випадку, якщо вимоги заявлено до боржника - майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов'язанні. У такому разі, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави (постанови від 01.11.2022 у справі № 910/638/20, від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21, від 31.08.2023 у справі № 922/595/23). Такий підхід вочевидь має місце за відсутності інших доказів ринкової вартості предмета забезпечення, як то звіту про оцінку заставного майна.
Що ж стосується випадку, якщо грошові вимоги забезпеченого кредитора заявлені до боржника - майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, то у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором іпотеки та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі іпотеки.
Водночас спільним до обох із зазначених випадків є те, що відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов'язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою).
При цьому КУзПБ закріплює переважне право кредитора на погашення забезпечених вимог, адже частина шоста статті 64 цього Кодексу унормовує, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Аналогічний підхід застосований законодавцем у абзаці другому частини третьої статті 133 КУзПБ, відповідно до якого кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Отже, норми КУзПБ не встановлюють обмеження обсягу забезпечення договірною вартістю предмета забезпечення, позаяк кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (див. постанови від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, від 13.12.2022 у справі №905/3/21, від 07.02.2023 у справі № 910/24450/13, від 31.08.2023 у справі №922/595/23).
Тому необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника з діями щодо визначення судом розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів.
Водночас не менш важливим на стадії розгляду господарським судом грошових вимог забезпеченого кредитора є врахування, окрім умов договору та наявності/відсутності заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, обставин того, чи є майновий поручитель- боржник також боржником в основному зобов'язанні, адже від цієї обставини залежить правильність визначення розміру забезпечених вимог такого кредитора, а саме:
- у повному обсязі - якщо майновий поручитель-боржник, до якого заявлено грошові вимоги, не є боржником в основному зобов'язанні;
- у розмірі вартості предмета застави (іпотеки) - якщо майновий поручитель-боржник, до якого заявлено грошові вимоги, також виступає боржником в основному зобов'язанні. При цьому вартість заставного майна визначається, як правило, із її розміру, погодженого між кредитором та боржником у договорі застави (іпотеки). Однак до розгляду господарським судом відповідної заяви кредитора по суті учасники справи, у тому числі сам заявник, не позбавлені також права подати Звіт про оцінку майна, який складено у визначений законом спосіб сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, як доказ ринкової вартості предмета застави (іпотеки).
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що заява АБ "Укргазбанк" з грошовими вимогами до боржника мотивована наявністю непогашеної заборгованості останнього перед банком, що виникла на підставі Кредитного договору, у загальному розмірі 111 819,75 доларів США та 53 852,85 грн, з якої:
1) заборгованість, яка стягнута за рішенням суду, складає: 88 701,80 доларів США - заборгованість за кредитом прострочена; 8 644,08 доларів США - заборгованість за процентами прострочена; 1 700,00 гривень - судовий збір; 120,00 гривень - витрати на ІТЗ; 11 382, 85 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла та процентів;
2) заборгованість, нарахована кредитором, становить: 14 473,87 доларів США - заборгованість з 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022; 40 650, 00 грн - штраф за невиконання умов договору іпотеки.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги банку, скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у визнанні грошових вимог в частині стягнення 3 % річних за період з 12.03.2017 по 01.04.2017 у розмірі 168,03 доларів США (що становить 6 994,97 грн за відповідним курсом НБУ), з висновками судів обох інстанцій щодо відхилення вимог в частині стягнення штрафу у сумі 40 650, 00 грн за порушення пункту 3.3.4 Договору іпотеки, а також у цілому із висновками попередніх судових інстанцій щодо визначення розміру забезпечених вимог із загального їх обсягу.
Щодо грошових вимог із заборгованості зі сплати 3% річних
Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання банк серед іншого завив грошові вимоги у виді заборгованості зі сплати 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у сумі 14 473,87 доларів США, а також штрафу за невиконання умов Договору іпотеки у розмірі 40 650, 00 грн.
При цьому суди з'ясували, що у відзиві на заяву з кредиторськими вимогами банку боржник заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог АБ "Укргазбанк" щодо пені, штрафу та 3% річних.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 цього Кодексу, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX (подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22)).
Законом України від 16.06.2020 № 691-ІХ "Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" (далі - Закон № 691-ІХ), розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 15, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України).
Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Тому під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ), який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктами 18, 19 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії";.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ), який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Водночас Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24.02.2022, однак не змінив положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24.02.2022, на період дії карантину.
Крім того, Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" (далі - Закон № 4434-ІХ), який набрав чинності 04.09.2025, постановлено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключити.
Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, банк звернувся до суду 19.06.2025 із заявою про грошові вимоги до боржника, зокрема в частині заборгованості щодо сплати 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання, нарахованих за період з 12.03.2017 до 23.02.2022.
З наведеного Верховний Суд зауважує, що звернення до суду відбулось до набрання чинності Законом № 4434-ІХ, тому до спірних правовідносин судам варто було застосовувати норми розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у відповідній редакції згідно із Законом № 2120-ІХ та з урахуванням умов щодо продовження перебігу позовної давності відповідно до Закону №540-ІХ.
Однак, суд першої інстанції, визнаючи оскаржуваними ухвалами у повному обсязі грошові вимоги банку зі сплати 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, нарахованих за період з 12.03.2017 по 23.02.2022, у заявленій кредитором сумі 14 473,87 доларів США, керувався тим, що позовна давність переривалася у період, за який банк нарахував відповідні суми.
Верховний Суд зауважує на помилковості таких висновків суду першої інстанції серед іншого через некоректне їх формулювання, оскільки у цьому випадку перебіг позовної давності зупинявся (шляхом його продовження), а не переривався у розумінні статті 264 ЦК України.
З іншого боку, місцевий господарський суд правильно керувався тим, що у спірних у цій справі правовідносинах невиконання боржником грошового зобов'язання з повернення кредиту, відсотків за користування та інших сум, зокрема стягнутих судовим рішенням, є триваючим правопорушенням, тому у банку право на стягнення 3 % річних виникло за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Проте, зважаючи у сукупності на:
- правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19)) (щодо обмеження нарахування 3 % річних останніми трьома роками, які передували подачі відповідного позову (у даному випадку - зверненню із заявою про визнання кредиторських вимог)), від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) (що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX) та від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження №12-19гс25) (щодо можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення (включаючи період продовження строку перебігу позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, а також подальше його зупинення), якщо позовна давність станом на 02.04.2020 не спливла);
- дію мораторію на нарахування серед іншого 3% річних від простроченої суми для кредитних відносин з початку (тобто з 24.02.2022) та у період дії в Україні воєнного стану, що відповідає вимогам пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції згідно із Законом № 2120-ІХ, -
суд першої інстанції помилково залишив поза увагою, що банк має право на стягнення (у спірних правовідносинах - визнання судом у справі про банкрутство) 3 % річних, нарахованих за період саме з 02.04.2017 до 23.02.2022, а не з 12.03.2017 по 23.02.2022, як то хибно вважав заявник (кредитор).
Своєю чергою, апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові обґрунтовано зауважив, що звернувшись до суду 19.06.2025 із заявою про грошові вимоги до боржника в частині вимог про стягнення 3 % річних за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, що, за розрахунком суду апеляційної інстанції, складає 14 305,84 доларів США (595 542,11 грн за курсом гривні до долара США 41,6293 грн станом на 19.06.2025), банк дотримався строків давності, які продовжувалися відповідно до Закону №540-ІХ.
За таких обставин, апеляційний суд правомірно визнав грошові вимоги банку у цій частині (щодо 3% річних) лише на суму 595 542,11 грн, правильно відхиливши при цьому вимоги із заборгованості зі сплати 3% річних, нарахованих кредитором за період з 12.03.2017 по 01.04.2017, у сумі 168,03 доларів США, що становить 6 994,97 грн за відповідним курсом НБУ.
Таким чином, аргументи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права в частині розгляду та відмови у визнанні грошових вимог банку щодо стягнення 3 % річних за період з 12.03.2017 по 01.04.2017 у розмірі 168,03 доларів США не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи, тому такі доводи підлягають відхиленню за безпідставністю.
Щодо грошових вимог із заборгованості зі сплати штрафу
Суди попередніх інстанцій встановили, що підпунктом 3.3.4 Договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки, якщо це буде передбачено змінами до кредитного договору, на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в тому числі від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.
Також судами з'ясовано, що до заяви про визнання грошових вимог банком долучено копію договору №011512-7084 добровільного страхування життя від 20.09.2007 зі строком дії до 24 години 20.09.2019, копію договору № 13-1501-0337 добровільного страхування заставного майна від 20.09.2007 зі строком дії до 20.09.2008, копію договору №04-1501-0486 добровільного страхування заставного майна від 11.09.2008 зі строком дії до 11.09.2009.
За результатом надання належної правової оцінки умов наведених договорів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися тим, що про порушення своїх прав у зв'язку із невиконанням умов пункту 3.3.4 Договору іпотеки банк був обізнаний щонайменше з моменту припинення строку дії вказаних договорів страхування.
З огляду на зазначене та приписи пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний господарський суд, правильно виснував про відхилення вимог банку щодо стягнення суми штрафу з підстав спливу позовної давності.
У цьому зв'язку Верховний Суд визнає безпідставними доводи скаржника щодо неправомірності висновків попередніх судових інстанцій у наведеній частині.
Щодо визначення розміру забезпечення
Суд першої інстанції, встановивши обґрунтованість грошових вимог банку загалом на суму 4 668 180,77 грн, а також наявність забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором у виді іпотеки та відсутність заяви кредитора щодо відмови від забезпечення, в оскаржуваних ухвалах дійшов висновку про необхідність віднесення відповідних кредиторських вимог до забезпечених у повному обсязі.
У мотивах постанови від 09.02.2026, як зазначалось, апеляційний господарський суд, прийнявши нове рішення щодо визнання грошових вимог лише на суму 4 661 185,79 грн, все ж погодився з висновком суду першої інстанції, що заявлені банком кредиторські вимоги є забезпеченими повністю та незалежно від облікової оцінки іпотечного майна, визначеної сторонами в Договорі іпотеки.
Втім, Верховний Суд не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції з підстав їх помилковості.
Щодо цього колегія суддів повторно зазначає, що на стадії розгляду господарським судом грошових вимог забезпеченого кредитора необхідним є врахування, окрім умов договору та наявності/відсутності заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, обставин того, чи є майновий поручитель-боржник, до якого заявлено вимоги, також боржником в основному зобов'язанні, адже від цієї обставини залежить правильність визначення розміру забезпечених вимог такого кредитора.
Тож, оскільки, за встановлених судами обставин у цій справі, ОСОБА_1 є майновим поручителем перед банком згідно з Договором іпотеки та одночасно боржником в основному зобов'язанні за Кредитним договором, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для визначення визнаних вимог АБ "Укргазбанк" забезпеченими у повному обсязі, адже таке правозастосування суперечить викладеним вище правовим висновкам Верховного Суду та, зрештою, приписам абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ.
Натомість судам попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних у справі доказів, зокрема Договору іпотеки та наданого кредитором звіту про оцінку майна (Квартири) від 10.06.2025, необхідно було встановити дійсний розмір вартості предмета іпотеки з метою визначення розміру забезпечених вимог банку, а решту визнаних вимог вважати незабезпеченими.
З наведених міркувань, суд першої інстанції безпідставно не узяв до уваги поданий АБ "Укргазбанк" Звіт про оцінку майна від 10.06.2025, чим також порушив норми процесуального права у аспекті повноти дослідження доказів та встановлення на підставі їх оцінки фактичних обставин, що мають значення для правильного розгляду справи (у цьому випадку - розгляду заяви кредитора у справі про неплатоспроможність).
Верховний Суд враховує, що аналогічні доводи щодо протиправного неврахування місцевим господарським судом такого доказу та щодо помилковості висновків цього суду в частині визначення розміру забезпечених вимог банку були наведені в апеляційних скаргах як самого банку, так і боржника.
Втім, вказані аргументи та обставини залишилися без належної правової оцінки та врахування судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи, що зумовило серед іншого також й неправильне застосування цим судом приписів абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ.
Наведеним підтверджується обґрунтованість доводів скаржника про неправильне застосування та порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права в цій частині та про неврахування наведеної вище практики Верховного Суду.
Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним господарським судом допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм через неповне з'ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного розгляду заяви кредитора в частині визначення розміру забезпечених вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення серед іншого норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги банку та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам (зокрема звіту про оцінку майна), доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Судові витрати
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 916/1640/25 скасувати.
3. Справу № 916/1640/25 в скасованій частині передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк