26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/83/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання: Гнідобор А. В. ,
за участю представників учасників справи:
- позивача - Бугайчука М. В. (адвокат),
- відповідача (скаржник) - Ляшенко Р. В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026
(суддя Машевська О. П.)
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026
(головуючий - Петухов М. Г., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"
про зобов'язання надати документи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/658 від 20.05.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/83/25 у зв'язку із відпусткою судді Бакуліної С. В.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 для розгляду справи № 906/83/25 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Вронська Г. О., Мамалуй О. О.
1. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" (далі - відповідач, Товариство, скаржник), в якому (з урахуванням заяви позивача про закриття провадження в частині позовних вимог) просив зобов'язати Товариство засобами поштового зв'язку направити позивачу належним чином засвідчені копії :
- документів бухгалтерського обліку Товариства за період з 23.03.2023 по 01.12.2024;
- кадрових документів, зокрема, штатні розписи, накази про прийняття на роботу і про звільнення з роботи, про відрядження, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати Товариства, за період з 23.03.2023 по 01.12.2024, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних";
- всіх платіжних документів Товариства, зокрема, платіжні доручення, платіжні інструкції, меморіальні ордери, будь-які інші платіжні документи, за період з 23.03.2023 по 01.12.2024;
- договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій, актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних складених за період з 23.03.2023 по 01.12.2024.
Позов обґрунтовано ненаданням відповідачем на запит позивача відповідних документів, що є порушенням корпоративних прав ОСОБА_1 .
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням загальних зборів учасників (засновників) Товариства, оформленим протоколом №01/17 від 08.06.2017, затверджено статут Товариства в новій редакції, 2017 року.
Згідно із пунктом 4.3 статуту Товариства учасниками (засновниками) Товариства є: фізична особа - громадянка України - ОСОБА_2 та фізична особа - громадянин України - ОСОБА_3 .
У пункті 4.19.5 статуту Товариства визначено, що учасники Товариства мають право одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитись з річними балансами, звітами, протоколами зборів у порядку, встановленому статутом. Учасники Товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом Товариства за законом.
26.11.2024 ОСОБА_1 , як учасник Товариства, звернувся до Товариства із запитом про надання йому протягом десяти днів з дати набрання рішенням суду законної сили засобами поштового зв'язку належним чином засвідчені копії витребуваних документів за період з 23.03.2023 по 01.12.2024 за наведеним переліком.
Запит про надання документів від 26.11.2024 Товариство отримало 28.11.2024.
Відповіді на такий запит надано не було, тому 06.01.2025 представником позивача - адвокатом Бугайчуком Максимом Володимировичем було направлено відповідачу адвокатський запит вих. № 01/25 від 06.01.2025.
Адвокатський запит вих. № 01/25 від 06.01.2025 був отриманий відповідачем 08.01.2025.
21.01.2025 ОСОБА_1 , як учасник, звернувся з цим позовом до суду, та просив зобов'язати Товариство надіслати йому протягом десяти днів з дати набрання рішенням суду законної сили засобами поштового зв'язку належним чином засвідчені копії витребуваних документів за період з 23.03.2023 року по 01.12.2024 року за наведеним переліком.
Відповідь Товариства за № 16-01/2025 від 16.01.2025 з переліком документів позивач отримав 23.01.2025, тобто після звернення з позовом до суду.
3. Короткий зміст судових рішень
08.01.2026 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково; зобов'язав Товариство після набрання рішенням суду законної сили направити засобами поштового зв'язку позивачу належним чином засвідчені копії:
- документів бухгалтерського обліку Товариства включаючи, але не обмежуючись, прибуткових та/або видаткових касових ордерів, платіжних інструкцій, актів про надання послуг/виконання робіт, видаткових накладних за період з 23.03.2023 по 01.12.2024;
- договорів, додаткових угод, додатків до договорів, специфікацій до таких договорів додаткових угод та додатків до договорів за період з 23.03.2023 по 01.12.2024.
Також Суд відстрочив виконання рішення суду на строк до двох місяців з дати набрання ним законної сили; стягнув з Товариства на користь ОСОБА_1 3 028,00 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог - відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач має безумовне право на отримання інформації про діяльність Товариства, а відповідач зобов'язаний зберігати та надавати документи, а у разі втрати дотриматися процедури повідомлення контролюючих органів і відновлення документів. Суд врахував, що частину документів позивач отримав з інших джерел, а також що не всі документи підлягають обов'язковому зберіганню або були створені. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування кадрових документів. Також з метою дотримання балансу інтересів сторін суд відстрочив виконання рішення на два місяці з дати набрання ним законної сили, який, на думку суду, є розумним для відновлення відповідачем втрачених документів, копії яких позивач має право отримати.
24.03.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін; стягнув з Товариства на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 6, статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII, і відсутній висновок Верховного Суду щодо подібних правовідносин в частині добровільної домовленості учасників та фіксації таких домовленостей в установчих документах, в звуженні обсягу копій документів, що підлягають оприлюдненню.
Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статті 13 ГПК України (принцип змагальності сторін), частини першу, третю статті 86, пункт 1 частини шостої статті 238, пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив обґрунтовано, тим, що оскільки відповідач ухиляється від надання позивачу, як учаснику Товариства, відповідних документів щодо діяльності, що є порушенням приписів статей 5, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та корпоративних прав позивача, як учасника Товариства, на одержання документів про діяльність Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій, на думку позивача, вірно дійшли висновків про наявність підстав для захисту права позивача на отримання документів про діяльність Товариства у задоволеній частині позову. Також позивач зазначив, що доводи відповідача зазначені в касаційній скарзі про нібито доведеність факту втрати (знищення) витребуваних позивачем документів внаслідок «залиття» є необґрунтованими та фактично зводяться до намагань переконати суд касаційної інстанції щодо необхідності повторної оцінки доказів і зміни висновків вже встановлених судами попередніх інстанцій у справі обставин.
5. Позиція Верховного Суду
За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В касаційній скарзі відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 6, статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII, і відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм в подібних правовідносинах в частині добровільної домовленості учасників та фіксації таких домовленостей в установчих документах, в звуженні обсягу копій документів, що підлягають оприлюдненню.
Такі аргументи відповідача обґрунтовано тим, що учасники Товариства, з урахуванням змін в чинному законодавстві, у пункті 4.19.5 статуту Товариства свідомо обмежили свої права (права учасників) одержувати інформацію про діяльність Товариства виключно шляхом надання останнім можливості знайомитись лише з річними балансами, звітами, протоколами зборів у порядку, встановленому статутом. Водночас, додаткових прав статутом Товариства щодо отримання документів не передбачено. При цьому, скаржник стверджує, що визначені саме статутом документи було надано позивачу та його представникам, що свідчить про належне забезпечення прав позивача як учасника.
Надаючи оцінку доводам скаржника в цій частині, Верховний Суд виходить з такого.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників врегульовані Законом України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю".
Стаття 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначає права учасників товариства. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Частиною третьою статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" також визначено, що учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства зобов'язані: 1) дотримуватися статуту; 2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов'язки, встановлені законом та статутом товариства.
Частиною першою статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, внесення змін до статуту товариства.
Частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Колегією суддів встановлено, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 906/1201/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Українські авіаційні системи" про зобов'язання протягом десяти днів з дати набрання рішенням законної сили направити засобами поштового зв'язку належним чином завірені копії документів.
Підставою касаційного оскарження Товариством у справі № 906/1201/24 було зазначено, зокрема, пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 5, статей 6, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" № 2275-VІІІ від 06.02.2018 у подібних правовідносинах.
Аргументуючи підставу, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Товариство стверджувало про те, що статут є пріоритетним документом товариства, який регулює діяльність та захищає всіх учасників товариства, а не одного учасника. У статуті (пункт 4.7.5) учасники товариства свідомо обмежили свої права (права учасників) одержувати інформацію про діяльність товариства виключно шляхом надання останнім можливості знайомитись лише з річними балансами, звітами, протоколами зборів у порядку, встановленому статутом. Додаткових прав в статуті товариства щодо отримання документів учасники не передбачили, а учасники товариства зобов'язані дотримуватись статуту.
Верховний Суд у справі № 906/1201/24, проаналізувавши положення статей 5, 6, 30, 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дійшов висновку, що статут Товариства не може обмежувати передбачене законом, гарантоване та безумовне корпоративне право учасника товариства одержувати інформацію про діяльність товариства, зокрема, щодо доступу до документів товариства, визначених частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Отже, наразі у постанові від 13.01.2026 у справі № 906/1201/24 у подібних правовідносинах за позовом ОСОБА_1 , який є також позивачем у даній справі, існує висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 5, пункту 1 частини першої статті 6, статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях у справі, що розглядається, повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2026 у справі № 906/1201/24.
Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у справі № 906/392/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" про зобов'язання направити засобами поштового зв'язку завірені копії документів, виснував, що статут ТОВ "Фаворит Девелопмент Компані" не може обмежувати передбачене законом гарантоване та безумовне корпоративне право учасника товариства одержувати інформацію про діяльність товариства, зокрема, щодо доступу документів товариства, визначених частиною першою статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Отже, зазначене в сукупності свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Однак, підстава касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом (пункт 4 частини першої статті 296 ГПК України).
Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 906/83/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 906/83/25 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
7. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження у справі № 906/83/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" в частині оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 906/83/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 906/83/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Мамалуй