Іменем України
01 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/186/26
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу
за позовом Компанії ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща),
вул. Проста 70, м. Варшава, країна Польща, 00-838;
представник позивача Білокур Віталій Вікторович,
вул. Саксаганського, буд. 121, офіс 2, м. Київ, 01032;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Техком АВ»,
вул. Ціолковського, 41, м. Чернігів, 14001;
предмет спору: про розірвання контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24; стягнення заборгованості в сумі 6 329,87 євро.
без повідомлення (виклику) сторін
05.03.2026, до Господарського суду Чернігівської області, надійшов позов Компанії ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техком АВ» (далі - ТОВ “Техком АВ»), з проханням:
- розірвати контракт від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24, укладений між Компанією ANWA Sp. z o.o. (покупець) та ТОВ “Техком АВ» (продавець);
- стягнути з ТОВ “Техком АВ» на користь Компанії ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща) заборгованість у сумі 6 329,87 євро, з них: 5 980,00 євро основного боргу; 121,49 євро інфляційних втрат; 113,38 євро 3% річних; 115,00 євро як безпідставно набутих коштів.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 в частині своєчасної поставки товару, обумовленого специфікацією від 07.05.2025 № 13 до нього (інвойс від 07.05.2025 № 07/05/25), оплаченого позивачем, 08.05.2025, на умовах попередньої оплати.
Суд, після усунення заявником недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору (ухвала від 16.03.2026).
Ухвала про відкриття провадження в справі доставлена 16.03.2026 о 20:24 до електронного кабінету відповідача в підсистемі Електронний суд, про що сформовано довідку про доставку електронного листа користувачу ЄСІТС.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов в установлений судом строк, не заперечив проти задоволення позовних вимог.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк, без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, в межах розумного строку, з огляду на введений в країні режим воєнного стану, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
17.09.2024, між ТОВ «Техком АВ» (продавець, відповідач) та Компанія ANWA Sp. z o.o., нерезидент, Республіка Польща (покупець, позивач) укладений контракт № ТЕН 17/09/24, за умовами якого (п. 1.1.) продавець продає, а покупець купує паливні гранули (пелети) з деревини соснових порід (далі - товар), вказаний в специфікації.
Сторони погодили (п. 10.2.), що всі спори, що виникають з цього контракту або в зв'язку з ним, та не вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню в господарському суді України; застосовується право України.
Сторони домовились, що товар поставляється партіями (частинами); при поставці товару допускається відхилення від кількості, узгодженого специфікацією, в межах +/- 10% (пункти 1.2., 1.3.).
Виходячи з пунктів 2.1. - 2.6. контракту, товар за цим договором має бути поставлений на умовах FCA склад продавця (згідно з Інкотермс 2010): м. Чернігів, вул. Ціолковського, 41, 14001. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Продавець повідомляє покупця, за три календарні дні, - дату, коли товар буде готовий до завантаження, після чого покупець надає автотранспорт під завантаження товару. Покупець належним чином повідомляє продавця про найменування перевізника, спосіб транспортування, дату та строки передачі товару перевізнику. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання після завантаження товару на транспорт перевізника. Ризик випадкового пошкодження або втрати товару переходить від продавця до покупця після завершення завантаження товару в транспортний засіб перевізника. Право власності на товар переходить від продавця покупцю після отримання продавцем оплати товару в повному обсязі.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.3., 3.4. контракту, ціни на товар є договірними та вказуються в специфікації. За погодженням сторін, ціни можуть змінюватись. Валюта розрахунків за цим контрактом, євро або долар США. До ціни товару включено завантаження та експортне митне оформлення.
За п. 4.1. контракту, умови оплати товару, шляхом внесення 100% передоплати; підставою оплати є інвойси, виставлені продавцем, що здійснюється відповідно до банківських реквізитів продавця, зазначених у рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п. 4.3.).
Сторони в п. 11.2. встановили, що контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, з правом пролонгації за строками, обсягами та контрактною вартістю, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим контрактом.
Підставою звернення до суду з цим позовом, позивач визначив:
- порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару в строк, обумовлений специфікацією від 07.05.2025 № 13 (по 30.06.2025) до вказаного контракту, що оплачений ним на умовах 100% попередньої оплати;
- безпідставне збереження відповідачем коштів у сумі 115,00 євро, як надмірно сплачених за товар, обумовлений специфікацією від 11.04.2025 № 12 до вказаного контракту.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, суд дійшов висновку, що на правовідносини сторін поширюється дія положень §1 та §3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До обставин, що входять до предмету доказування в цій справі належить: наявність між сторонами договірних правовідносин; порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, обумовленого специфікаціями від 11.04.2025 № 2 та від 07.05.2025 № 13, та наявність достатніх підстав для застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності, зокрема, шляхом припинення в судовому порядку дії контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24.
Щодо вимоги про повернення безпідставно збережених коштів у сумі 115,00 євро, сплачених у рахунок вартості товару, обумовленого специфікацією від 11.04.2025 № 2 до контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24.
Сторони в специфікації від 11.04.2025 № 12 до контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 погодили: поставку товару, паливних гранул (пелети) з деревини соснових порід, обсягом 69 тонн, за ціною за тонну 135,00 євро, загальною вартістю 9 315,00 євро; у строк по 30.05.2025. Товар поставляється на умовах FCA склад продавця (згідно з Інкотермс 2010): м. Чернігів, вул. Ціолковського, 41, 14001. Покупець самостійно укладає договір перевезення та несе всі витрати на його оплату.
У рахунок оплати вартості товару, обумовленого специфікацією від 11.04.2025 № 12, відповідач виставив інвойс від 11.04.2025 № 11/04/25/3 на суму 9 315,00 євро (розраховано по ціні 135,00 євро за одну тонну), що повністю оплачений позивачем станом на 16.04.2025, про що свідчить виписка по рахунку платника.
За доводами позивача, відповідач поставив товар, обумовлений специфікацією від 11.04.2025 № 12, за нижчою ціною від погодженої сторонами, як наслідок, останній безпідставно зберіг кошти в сумі 115,00 євро, що підлягають поверненню позивачу в порядку статті 1212 ЦК України.
В обґрунтування наведених обставин, позивач надав до матеріалів справи: міжнародні товарно-транспортні накладні від 06.05.2025 CMR 000057-с, від 06.05.2025 CMR 000061-с та від 10.07.2025 CMR 0000112-с, за якими відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар, деревні паливні гранули (пелети деревні), обсягом 69,00 тонн (по 23,00 тонни кожна партія), загальною вартістю, як зазначає позивач, 9200,00 євро.
Суд установив, що супровідними документами до вказаних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) є наступні інвойси: від 30.04.2025 № 57-С, від 02.05.2025 № 61-С, від 08.07.2025 № 112-С (відповідно), зокрема, згідно з інвойсом від 08.07.2025 № 112-С вартість однієї тонни партії товару склала 130,00 євро (замість 135,00 євро), як наслідок, сума надмірно сплачених коштів, у перерахунку позивача на обсяг цієї партії товару складає 115,00 євро.
За висновком суду, перелічені CMR (від 06.05.2025 № 000057-с, від 06.05.2025 № 000061-с, від 10.07.2025 № 0000112-с) та інвойси до них (від 30.04.2025 № 57-С, від 02.05.2025 № 61-С, від 08.07.2025 № 112-С відповідно), складені на підставі контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24, не свідчать про внесення сторонами змін до специфікації від 11.04.2025 № 12, якою погоджено істотні умови поставки, зокрема, ціну товару та його загальну вартість, а тому доводи позивача щодо перерахування відповідачу коштів у надмірному розмірі на 115,00 євро сплачених у рахунок специфікації від 11.04.2025 № 12 та інвойсу від 11.04.2025 № 11/04/25/3 до нього, не знайшли свого підтвердження в ході вирішення цього спору.
Суд вважає за доцільне зазначити, що за статтею 1212 ЦК України (на приписи якої посилається позивач), особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, виходячи з правового аналізу наведеної норми, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення цього виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого), поза правовою підставою, тобто передбачений цією статтею вид позадоговірних зобов'язань виникає за наступних умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або в разі якщо такі підстави згодом відпали.
З урахуванням наведеного, за висновком суду, положення статті 1212 ЦК України не підлягають застосування до спірних правовідносин сторін з огляду на їх договірний характер; кошти набуті відповідачем у сумі 9315,00 євро в рахунок виконання умов контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24, специфікації від 11.04.2025 № 12 та інвойсу від 11.04.2025 № 11/04/25/3 до нього.
Невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині вимог.
Щодо вимоги про стягнення попередньої оплати за недопоставлений товар, обумовлений специфікацією від 07.05.2025 № 13, та застосування господарсько-правової відповідальності за порушення відповідачем грошових зобов'язань, обумовлених приписами частини 2 статті 625 ЦК України.
Сторони в специфікації від 07.05.2025 № 13 до контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 погодили: поставку товару, паливних гранул (пелети) з деревини соснових порід, обсягом 69 тонн, за ціною за тонну 130,00 євро, загальною вартістю 8970,00 євро; строк поставки по 30.06.2025. Товар поставляється на умовах FCA склад продавця (згідно з Інкотермс 2010): м. Чернігів, вул. Ціолковського, 41, 14001. Покупець самостійно укладає договір перевезення та несе всі витрати на його оплату.
У рахунок оплати вартості товару, обумовленого специфікацією від 07.05.2025 № 13, відповідач виставив інвойс від 07.05.2025 № 07/05/25 на суму 8970,00 євро, що повністю оплачений позивачем станом на 08.05.2025, про що свідчить виписка по рахунку платника.
За доводами позивача, відповідач поставив товар, обумовлений специфікацією від 07.05.2025 № 13, не в повному обсязі, зокрема, за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 14.07.2025 0000115-с ним отримано товар обсягом 23 тонни, обсяг недопоставленої партії товару склав 46 тонн, загальною вартістю 5980,00 євро.
Наведені обставини відповідач не спростував, правом на подання відзиву на позов не скористався.
06.11.2025, у досудовому порядку, позивач звертався до відповідача з вимогою (претензією) від 10.10.2025 № 1/2025 (поштове відправлення: SHPL8490323571), зокрема, щодо повернення попередньої оплати в сумі 5980,00 євро за недопоставлений товар обсягом 46 тонн за специфікацією від 07.05.2025 № 13, що залишена відповідачем без належного реагування.
За статтями 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцю в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором установлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Сторони в специфікації від 07.05.2025 № 13 установили строк поставки товару по 30.06.2025, на умовах FCA склад продавця. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання після завантаження товару на транспорт перевізника (п. 2.5. контракту).
Відповідач не надав до суду належних доказів на підтвердження поставки позивачу товару, обумовленого специфікацією від 07.05.2025 № 13, у повному обсязі; докази повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження зі складу, - до суду не надав; правомірність вимог позивача не спростував.
За частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, установлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з своєчасного передання покупцю товару. В разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги має бути вчинене покупцем в активній однозначній формі, при цьому, доведеної до продавця.
Враховуючи, що законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може реалізувати своє право будь-яким шляхом, зокрема, звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і пред'явлення через суд вимоги в визначеній законом процесуальній формі - позову.
Можливість обрання певного визначеного варіанту поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця, що відповідає правовій позиції Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8972/17.
Суд, виходячи з умов узгоджених сторонами в контракті від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 та специфікації від 07.05.2025 № 13 до нього, установив, що з 01.07.2025 відповідачем порушено строк щодо поставки позивачу товару, оплаченого на умовах попередньої оплати, в розмірі 5980,00 євро.
Позивач, за адресою місця реєстрації відповідача, звернувся до відповідача 06.11.2025 (поштове відправлення: SHPL8490323571) з вимогою щодо повернення попередньої оплати за контрактом № ТЕН 17/09/24 та специфікацією № 13 до нього, відтак, з моменту отримання ним вказаного поштового відправлення, останній мав вчинити дії з повернення позивачу коштів в указаному розмірі.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження отримання відповідачем досудової вимоги від 10.10.2025 № 1/2025, натомість, з огляду на відомості підприємства поштового зв'язку, ТОВ «Нова пошта» (відмітка, проставлена Товариством на розрахунковому документі), орієнтовна дата доставки поштового відправлення адресату (SHPL8490323571), 09.11.2025, відтак суд дійшов висновку, що саме з цієї дати відповідач зобов'язаний був вчинити дії з повернення позивачу коштів, перерахованих в рахунок вартості товару за специфікацією № 13, тобто починаючи з 09.11.2025, відповідач має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 5980,00 євро.
Відповідач доказів з повернення позивачу попередньої оплати за контрактом від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 та специфікацією від 07.05.2025 № 13, до суду не надав, правомірність вимог позивача не спростував.
Щодо виконання грошового зобов'язання за контрактом від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 в іноземній валюті, суд зауважує наступне.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема з поставки товару (що має валютну складову), не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач, у порядку частини 2 статті 625 ЦК України, в період з 01.07.2025 по 25.02.2026, нарахував та заявив до стягнення з відповідача, за порушення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати за контрактом та специфікацією № 13 до нього, інфляційні втрати в сумі 121,49 євро та 3% річних у сумі 113,38 євро.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, зокрема, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.
За статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Спір у цій справі виник з виконання зобов'язання в іноземній валюті, а тому передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, інфляційні втрати нарахуванню та стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі 910/11077/20, від 18.06.2024 у справі № 910/18029/16.
Правова природа нарахування 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, має компенсаційний характер. Виходячи з положень наведеної норми, нарахування 3% річних здійснюється від простроченої суми зобов'язання, а не від її еквіваленту в національній валюті України, а тому здійснивши перерахунок відсотків річних, у період з 09.11.2025 по 25.02.2026, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в сумі 53 євро 57 євроцентів.
Щодо вимоги про розірвання контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 в односторонньому порядку.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
За частиною 1 статті 665 ЦК України, в разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Виходячи зі змісту п. 11.2., цей контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, з правом пролонгації за строками, обсягами та контрактною вартістю, а в частині виконання зобов'язань сторін - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим контрактом.
З узгоджених стронами умов у п. 11.2. контракту, суд дійшов висновку, що він діє до повного виконання стронами своїх зобов'язань.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України).
Суд установив, що недопоставка відповідачем товару в строк, установлений специфікацією від 07.05.2025 № 13 (по 30.06.2025) є істотним порушенням умов контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24, що підлягає розірванню на вимогу позивача в судовому порядку.
Позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Дослідивши та проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення попередньої оплати за контрактом від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 та специфікацією від 07.05.2025 № 13, у сумі 5980,00 євро та 3% річних у розмірі 53 євро 57 євроцентів, за період з 09.11.2025 по 25.02.2026; та про розірвання контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 у судовому порядку.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Щодо розподілу судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, п. 1 частини 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову, нерезидентом - компанія ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща), відповідно до абзацу 5 статті 6 Закону України «Про судовий збір», сплачений судовий збір у сумі 128 євро 72 євроцентів (еквівалентом в національній валюті на день сплати 6495,47 грн, з урахування коефіцієнту 0,8), що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 125 євро 16 євроцентів, пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до п. 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач, у позовній заяві повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу в цій справі склали 840,00 євро, про що до матеріалів справи долучив: договір про надання правової допомоги від 17.02.2026 № 17/02, рахунок на оплату від 17.02.2026 № 17/02 та виписку по рахунку платника станом на 23.02.2026, натомість клопотання щодо розподілу витрат між сторонами, за результатами вирішення спору, до суду не заявив.
З урахуванням наведеного, на момент ухвалення судового рішення, відсутні підстави для вирішення судом питання щодо розподілу цих витрат між сторонами, що не перешкоджає позивачу звернутись до суду з відповідною заявою в порядку, визначеному ГПК України.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73 - 80, 86, 126, 129, 165 - 167, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити частково позов Компанії ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща) (реєстраційний номер 015574821) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техком АВ» (код ЄДРПОУ 36931600) про розірвання контракту від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24 та стягнення 6329,87 євро.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техком АВ» (код ЄДРПОУ 36931600; вул. Ціолковського, 41, м. Чернігів, Чернігівська область, 14001) на користь Компанії ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща) (реєстраційний номер 015574821) (NIP 5262735219) (00-838, Warszawa, ul Prosta, 70) попередню оплату в сумі 5980,00 євро, 3% річних у сумі 53 євро 57 євроцентів, судовий збір у сумі 125 євро 16 євроцентів.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Розірвати контракт від 17.09.2024 № ТЕН 17/09/24, укладений між Компанією ANWA Sp. z o.o. (Республіка Польща) (реєстраційний номер 015574821) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техком АВ» (код ЄДРПОУ 36931600).
4. В іншій частині позову відмовити.
Судове рішення ухвалене в перший робочий день після виходу судді Романенко А.В. зі щорічної відпустки.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко