8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/578/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, б. 7)
до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126)
про стягнення 5582853,93 грн.
за участю представників:
позивача - Вожакіна Т.В., довіреність №б/н від 12.02.2026,
відповідача - Степанишена А.В., довіреність №117/Ю від 04.03.2025,
Позивач, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № STE-31.2-184-Д-19 від 05.12.2019 у сумі 1500000 грн., 2531910,62 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, 264237,48 грн. 3% річних та 1286705,83 грн. інфляційних витрат.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 66994, 25 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2026 у справі № 922/578/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.04.2026 о 10:40.
20.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №6766) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
24.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7010), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі № 922/578/26 відкладено підготовче засідання на 21.04.2026 на 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2026 у справі № 922/578/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026 на 11:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2026 у справі № 922/578/26 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2026 до 11:40.
Позивач у судове засідання 19.05.2026 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № STE-31.2-184-Д-19 від 05.12.2019 у сумі 1500000 грн., 2531910,62 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, 264237,48 грн. 3% річних та 1286705,83 грн. інфляційних витрат.
Відповідач у судове засідання 19.05.2026 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Позивач - Дочірнє підприємство Державної компанії “Укрспецекспорт» - Державне госп розрахункове зовнішньоторговельне підприємство “Спецтехноекспорт» є державним підприємством, заснованим на державній власності на підставі спільного наказу Міністерства України у справах науки і технологій та Державної компанії “Укрспецекспорт» від 25.06.1998 № 40, основним видом діяльності якого є експортно-імпортні відносини на світовому ринку озброєнь.
Відповідно до Статуту ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт», Підприємство створено з метою одержання прибутку від здійснення комерційної діяльності у сфері експорту та імпорту товарів, робіт і послуг оборонного призначення/ військового призначення та подвійного використання, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, та одним із завдань якого є, здійснення діяльності з експорту та імпорту озброєння, боєприпасів, військової техніки і спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, робіт і послуг військового та спеціального призначення, предметом діяльності - в тому числі надання посередницьких послуг вітчизняним та іноземним підприємствам і організаціям у здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а також залучення нерезидентів для виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Отже, ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт» є невід'ємною складовою частиною оборонно-промислового комплексу України та спеціальним суб'єктом господарювання у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення, військово-технічного співробітництва з іноземними державами.
05.12.2019 між Дочірнім підприємством Державної компанії “Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємством “Спецтехноекспорт» (Позикодавець) та Державним підприємством “Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» (Позичальник) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги №STE-31.2-184-Д-19 (далі - Договір), відповідно до умов якого, Позикодавець надає у користування Позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 копійок), без податку на додану вартість.
Також, відповідно до п. 2.2. Договору поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі. Плата за користування грошовими коштами не стягується.
Згідно п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню у повному обсязі в термін до 5 (п'ятого) квітня 2020 року включно.
Позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу (або неповернуту її частину в разі дострокового погашення частини фінансової допомоги) в останній день строку, встановленого в п. 3.1 цього /Договору.
Повернення фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку.
Також, відповідно до п. 3.4. Договору, днем повернення фінансової допомоги (її частини) вважається день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на поточний рахунок Позичальника.
Пунктом 4.2. до Договору, керуючись ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, сторони визначили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник, на вимогу Позикодавця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Штрафні санкції визначені п.4.2. Договору оплачуються Позичальником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Позикодавця.
Відповідно до п. 4.4. Договору незалежно від виплати пені та/або штрафу, сторона, що порушила умови цього Договору, компенсує іншій стороні понесені внаслідок цього прямі збитки, підтверджені відповідними документами.
Згідно з п. 4.5 Договору у випадку, передбаченому п. 4.2. цього Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму фінансової допомоги (її неповернуту частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.
Відповідно до п. 4.6. Договору, нарахування неустойки (штрафу та пені) за прострочення виконання зобов'язань, передбачених Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли таке зобов'язання мало бути виконане, а нараховується включно по день, у який зобов'язання було виконано в повному обсязі.
Згідно з п. 4.8. Договору, керуючись ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони встановили, що Позикодавець на свій розсуд має право не застосовувати до Позичальника господарські санкції (пеню, штраф та інші) передбачені цим Договором та/або чинним законодавством України, та продовжити Позичальнику строк повернення фінансової допомоги без застосування таких санкцій шляхом укладання сторонами відповідної додаткової угоди.
Відповідно до п. 7.3. Договору Позичальник зобов'язаний повернути фінансову допомогу Позикодавцеві в термін визначене цим Договором.
На виконання умов Договору Позичальник надав Позикодавцю поворотну фінансову допомогу в сумі 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 копійок), без податку на додану вартість, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією №5071 від 05.12.2019 року.
17.04.2020 Позичальник повернув Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги у сумі 4000000,00 грн. (чотири мільйони гривень) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №1576.
Також, 17.11.2022 Позичальник повернув Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги у сумі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №“ 4441.
20.02.2023 року Позичальник повернув Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги у сумі 750000,00 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч гривень) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №875.
16.03.2023 року Позичальник повернув Позикодавцю частину поворотної фінансової допомоги у сумі 750000,00 грн. (сімсот п'ятдесят тисяч гривень) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №1353.
Між ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт» та Державне підприємство “Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» узгоджений акт звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2024 року.
На адресу Відповідача повторно направлено акти звірки взаємних розрахунків між ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт» та ДП “ХКБМ» від 31 грудня 2025 року листом №STE.09/1748/669-26 від 04.02.2026, що підтверджується поштовим відправленням № R 068058752448.
12.06.2026 на адресу Відповідача направлено вимогу про погашення заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги за вих. №STE-31.2- 184-Д-19 від 05.12.2019
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Позичальником не виконані зобов'язання покладені на нього Договором, грошові кошти поворотної фінансової допомоги у сумі 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень) Позикодавцю не повернуто у строк, встановлений п. 3.1. Договору (до 5 (п'ятого) квітня 2020 року включно), у зв'язку із чим Позичальник звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму неповернутої заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №STE-31.2-184-Д-19 від 05.12.2019 у розмірі 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень), яка виникла у зв'язку з невиконанням Договору за період з 05.04.2020 по 17.02.2026, суми пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (2145 днів) у сумі 2 531 910,62 грн., інфляційні витрати у сумі 1286705,83 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу у сумі 264 237,48 грн., що разом становить 5582853,93 грн.
Відповідач проти позову заперечив, на обґрунтування своїх заперечень у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема проте, що з початку повномасштабного вторгнення агресора на територію України підприємство відповідача неодноразово потерпає від обстрілів різним видом озброєння, за результатами чого зазнає значних руйнувань та знищень його об'єктів, про що посилається на витяг з ЄРДР від 12.02.2023, 29.12.2023, від 24.04.2025, 12.10.2025. Вказане наносить відповідачу значну матеріальну шкоду внаслідок пошкодження та знищення його майна у зв'язку із збройною агресією. Так, витягом зі звіту про оцінку реальних збитків ДП “ХКБМ» від 22.05.2023 встановлено вартісний вираз реальних збитків заподіяних обстрілом - 1421561,00 дол. США (еквівалент за курсом НБУ станом на дату оцінки 51984460,00 грн.). Витягом зі звіту про оцінку реальних збитків ДП “ХКБМ» від 28.06.2024 встановлено вартісний вираз реальних збитків заподіяних обстрілом - 2992807,00 дол. США (еквівалент за курсом НБУ станом на дату оцінки 117913932,00 грн.). Витягом зі звіту про оцінку реальних збитків ДП “ХКБМ» від 27.08.2025 встановлено вартісний вираз реальних збитків заподіяних обстрілом (пошкодженим основним засобам Підприємства) - 5862583,00 дол. США (еквівалент за курсом НБУ станом на дату оцінки 243228000,00 грн.). При цьому, як відомо, ДП “ХКБМ» є підприємством оборонно-промислового комплексу та виступає виконавцем державних оборонних замовлень на поставку, ремонт та модернізацію продукції військового призначення, що є найпріорітетнішим напрямком діяльності в умовах воєнного часу та захисту від збройної агресії з боку російської федерації. Постановою КМУ від 04.03.2015 №83 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» ДП “ХКБМ» включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Наказом Мінстратегпром №93-КВ від 23.01.2025 підтверджено ДП “ХКБМ» статус важливого для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу. Задля недопущення зриву виконання державних контрактів та забезпечення виробництва Відповідач має направляти свої фінансові можливості на відновлення виробничих потужностей та необхідних матеріалів, а також на першочергові платежі відповідно до законодавства України (заробітна плата, податки тощо). Вказане вище свідчить про вкрай тяжкі умови роботи Підприємства та значні фінансові складнощі, через що наявний залишок неповернутої позики. Також, у відзиві на позов, заперечуючи проти заявлених до стягнення пені, 3 % річних та інфляційних зазначив про необґрунтованість та протиправність нарахування пені за період з 05.04.2020 по 17.02.2026 року (у період дії карантину та воєнного стану) у сумі 2531910,62 грн. та необґрунтованими та протиправними є нарахування інфляційного збільшення та 3% річних у період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У даному випадку, правовідносини між сторонами спору виникли у зв'язку із порушенням зобов'язань за договором поворотної фінансової позики.
Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Підпунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога визначена як сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, позивач надав відповідачу кошти поворотної фінансової допомоги відповідно до договору в загальному розмірі 8000000,00 грн. (вісім мільйонів гривень 00 копійок), без податку на додану вартість, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією №5071 від 05.12.2019 року.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В укладеному між позивачем та відповідачем договорі чітко визначено обов'язок Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" повернути отримані від Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" кошти поворотної фінансової допомоги у строк, встановлений п. 3.1. Договору - до 5 (п'ятого) квітня 2020 року включно.
Натомість із обставин справи убачається, що відповідач частково виконав зобов'язання з повернення коштів на загальну суму 6500000,00 грн.
Отже, різниця між сумою наданих коштів поворотної фінансової допомоги та повернутими коштами 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень), що є сумою основного боргу відповідача.
Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині заявленого до стягнення 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень) основного боргу є обґрунтованою та неспростовною, тому підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 2531910,62 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, 264237,48 грн. 3% річних та 1286705,83 грн. інфляційних витрат.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України Відповідач вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося судом вище, Відповідач отримав кошти позивача згідно Договору про надання поворотної фінансової допомоги №STE-31.2-184-Д-19 від 05.12.2019, що підтверджується платіжними інструкціями.
Втім Відповідач не виконав свого обов'язку повернути кошти позивачу, безоплатно користується коштами позивача, ухиляється від їх повернення протягом тривалого часу
Такі дії відповідача не відповідають принципам справедливості та балансу інтересів сторін враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором про надання поворотної фінансової, а саме зобов'язання повернути грошові кошті, які належать позивачу у строк до 5 (п'ятого) квітня 2020 року включно.
При цьому, під час укладання спірного Договору про надання поворотної фінансової допомоги сторони погодили, керуючись ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник, на вимогу Позикодавця, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (пункт 4.2. Договору); штрафні санкції визначені п.4.2. Договору оплачуються Позичальником не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Позикодавця.
Відповідно до умов пункту п. 4.4. Договору незалежно від виплати пені та/або штрафу, сторона, що порушила умови цього Договору, компенсує іншій стороні понесені внаслідок цього прямі збитки, підтверджені відповідними документами.
Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку, передбаченому п. 4.2. цього Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму фінансової допомоги (її неповернуту частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.
Таким чином, під час укладання Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти, які належать позивачу, у разі несвоєчасного повернення коштів, зобов'язався сплатити пеню за кожен день прострочення, штрафні санкції та інфляційні витрати
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до приписів частин 1- 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, згідно з умовами пунктів 4.2., 4.5., 4.6., 4.8. Договору, сторонами були визначені види порушень та санкції за них, зокрема, у разі несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги відповідач, на вимогу позивача, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення (п. 4.2.), відповідач зобов'язаний повернути суму фінансової допомоги (її неповернуту частину в разі дострокового повернення частини фінансової допомоги), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення (п. 4.5.)
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відповідно до ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім суми пені, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства та умовам спірного договору, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2531910,62 грн. пені є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
При цьому судом враховано, що Відповідач під час розгляду даної справи із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до суду не звертався.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 264237,48 грн. та 1286705,83 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 66994,25 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, 126; код ЄДРПОУ 14310299) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, б. 7; код ЄДРПОУ 30019335) - 1500000 грн. заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № STE-31.2-184-Д-19 від 05.12.2019; 2531910,62 грн. пені; 264237,48 грн. 3% річних; 1286705,83 грн. інфляційних витрат та 66994,25 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "29" травня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв