22.05.2026м. СумиСправа № 920/173/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/173/26
за позовом Заступника керівника Конотопської окружної прокуратури (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 136, м. Конотоп, Сумська область, 41601) в інтересах держави в особі позивача Конотопської міської ради (пр. Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41615)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Динамо» (вул. Мазепи Івана, буд. 61-А, м. Чернігів, 14017)
про стягнення 817 955 грн 84 коп.,
представники учасників справи:
прокурор - Хащина Т.П.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Святная О.В., Пономаренко В.В.;
Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 817 955 грн 84 коп., в тому числі: 469 075 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 289 892 грн 81 коп. інфляційних втрат, 58 987 грн 83 коп. 3% річних.
Ухвалою від 10.02.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/173/26; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 10.03.2026, 11:40; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвала суду від 10.02.2026 надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження та отримана останнім 13.02.2026, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
11.02.2026 позивач подав заяву (вх. № 730 від 11.02.2026), в якій просить суд проводити підготовче засідання без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.
28.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1031 від 02.03.2026), в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 5910400000:04:062:0062 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, адреса: Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, земельна ділянка 72/8. 10.04.2018 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відповідачу був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт № IV112181000633 по об'єкту будівництва: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій 72/8 у м. Конотоп, Сумської області». В подальшому виникла необхідність у коригуванні проекту щодо визначення окремих черг будівництва по об'єкту будівництва, що стало підставою для внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт № IV112181000633. Відомості про внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт № IV112181000633 (№ IV112181000633-1 : № IV112181000633-2 : № IV112181000633-3) відображені в Реєстрі документів ЄДЕССБ. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що діяла станом на 2018 рік, до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури. Такі ж положення містить п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Проект по об'єкту будівництва з самого початку передбачав спорудження в складі об'єкта будівництва (житлового комплексу) об'єктів соціальної інфраструктури. Закінченому будівництвом об'єкту присвоєна поштова адреса: будинок № 72-Б, вул. Успенсько-Троїцька м. Конотоп Сумської області. В складі даного житлового будинку наявні об'єкти соціальної інфраструктури: приміщення (група приміщень), тренажерна зала (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3286794159020). Дане приміщення знаходиться в тимчасовому безоплатному користуванні ОСББ. На земельній ділянці продовжуються будівельні роботи по будівництву іншої черги: багатоповерхового житлового будинку № 3 з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій 72/8 у м. Конотоп, Сумської обл. Тобто обов'язок по сплаті пайової участі у відповідача відсутній. Орієнтовний розрахунок судових витрат відповідача у справі - витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн.
Ухвалою від 06.03.2026 господарський суд задовольнив клопотання представника відповідача (вх. № 941 від 04.03.2026) про участь у судових засіданнях у справі 920/173/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
06.03.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 1159 від 06.03.2026), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Прокурор зазначає, що в основній інформації про об'єкт будівництва відсутні відомості про спорудження об'єктів соціальної інфраструктури. Технічний паспорт на тренажерну залу виготовлений 20.02.2026. На експлікації Генерального плану об'єкти соціальної інфраструктури відсутні, в тому числі і тренажерна зала. У сертифікаті № ІУ122211119551 від 22.11.2021 міститься інформація про те, що замовник будівництва звільнений від сплати пайової участі відповідно до пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019. Тобто при введенні об'єкту в експлуатацію відповідач зазначив саме цю норму Закону, як підставу звільнення від сплати пайової участі, а не п. 6 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою перебачено, що замовник будівництва звільняється від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо він здійснює будівництво об'єктів за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури. Будівництво об'єкту здійснювалося з квітня 2018 року (дозвіл на виконання будівельних робіт від 10.04.2018 № ІУ 112181000633) по листопад 2021 року (сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ122211119551 від 22.11.2021). Відповідач не звернувся до Конотопської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту будівництва у встановлені законом строки та не перерахував кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Конотоп.
У судовому засіданні 10.03.2026, за участю прокурора та представників відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 26.03.2026 об 11 год. 40 хв.; забезпечення участі представникам відповідача у судовому засіданні 26.03.2026 об 11 год. 40 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
13.03.2026 відповідач подав заперечення (вх. № 1275 від 13.03.2026), в якому вказує на судову практику Верховного Суду, зокрема у постановах від 13.11.2025 у справі № 910/7466/24, від 09.07.2020 у справі № 910/9641/19.
16.03.2026 позивач подав заяву (вх. № 1295 від 16.03.2026), в якій просить суд проводити судове засідання без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.
20.03.2026 прокурор подав пояснення (вх. № 1416 від 20.03.2026), в якому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити. Прокурор вказує, що зазначення замовником будівництва лише у назві про будівництво об'єкту соціальної інфраструктури на відведеній для будівництва земельній ділянці, за відсутності документального та матеріального підтвердження факту будівництва такого об'єкту, не може бути підставою для звільнення забудовника від сплати коштів пайової участі. Містобудівні умови і обмеження для проєктування об'єкту будівництва від 27.02.2017 № 3 (зі змінами) не передбачають будівництва його замовником об'єктів соціальної інфраструктури на відведеній для будівництва земельній ділянці. Акт про готовність об'єкта до експлуатації від 11.11.2021 визначає код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000:1122.2 Будинки багатоквартирні підвищеної комфортності, індивідуальні. Містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкту будівництва від 27.06.2019 № 5 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку № 3 з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями, автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій, 78/2 м. Конотоп, Сумської області» видані для проєктування будівництва іншого будинку, про що свідчить їх назва, та не стосуються спору у даній справі.
Ухвалою від 25.03.2026 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 1341 від 25.03.2026) про участь у судових засіданнях у справі 920/173/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
26.03.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 1530 від 26.03.2026) про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема дозволу на виконання будівельних робіт № IY012210423665 від 09 червня 2021 року. Даний доказ підтверджує будівництво третьої черги (будинку № 3). Будівництво третьої черги та дозвіл на виконання будівельних робіт за даною чергою на земельній ділянці кадастровий номер 5910400000:04:062:0062 були отримані та розпочаті до засвідчення сертифікатом від 22.11.2021 № IY122211119551 відповідності закінченого об'єкта (черги, окремого пучкового комплексу) проектій документації та підтвердження його готовності до експлуатації.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), оскільки не всі учасники справи приймають участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ/заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, судове засідання у справі 26.03.2026 не відбулось.
Ухвалою від 27.03.2026 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 09.04.2026, 12:00; забезпечив участь представникам позивача та відповідача у судовому засіданні 09.04.2026 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
02.04.2026 позивач подав пояснення (вх. № 1700 від 02.04.2026), в яких зазначає, що з 01.01.2021 повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідно до проєктної документації та експертного звіту № 02/310/20 від 11 лютого 2021року щодо розгляду проєктної документації на будівництво за проєктом «Будівництво багатоповерхового житлового будинку № 3 з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій 72/8 у м. Конотоп, Сумської обл.» в складі даного будинку споруджуються об'єкти соціальної інфраструктури (цокольний поверх), площа об'єктів - 923,36 кв.м. На земельній ділянці кадастровий номер 5910400000:04:062:0062 продовжуються будівельні роботи по будівництву іншої черги: багатоповерхового житлового будинку № 3 з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій 72/8 у м. Конотоп, Сумської обл. Тобто позивач вважає, що у нього відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо залучення відповідача до сплати грошових коштів пайової участі у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Конотоп.
03.04.2026 прокурор подав письмові пояснення (вх. № 1736 від 03.04.2026), в яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 06.04.2026 господарський суд задовольнив заяву прокурора (вх. № 1560 від 06.04.2026) про участь у судових засіданнях у справі 920/173/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
08.04.2026 позивач подав заяву (вх. № 1821 від 08.04.2026), в якій просить суд проводити підготовче засідання без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами; підтримує свою позицію по справі.
У судовому засіданні 09.04.2026, за участю прокурора та представників відповідача, суд постановив протокольні ухвали про: прийняття до розгляду заперечення на відповідь на відзив, додаткових пояснень прокурора та позивача; поновлення відповідачу строку для подання доказу та прийняття до розгляду відповідного доказу поданого разом з клопотанням (вх. № 1530 від 26.03.2026) відповідно до ст. 80, 119 ГПК України; закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 05.05.2026 об 11 год. 00 хв.; забезпечення участі прокурору, представнику позивача та представникам відповідача у судовому засіданні 05.05.2026 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
04.05.2026 позивач подав заяву (вх. № 2326 від 04.05.2026), в якій просить суд проводити розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами; підтримує свою позицію по справі.
У судовому засіданні 05.05.2026, за участю прокурора та представників відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 22.05.2026 о 12 год. 00 хв.; забезпечення участі представникам учасників справи у судовому засіданні 22.05.2026 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
10.04.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю “Футбольний клуб “Динамо» виданий дозвіл від Державної архітектурно-будівельної інспекції України № ІУ112181000633 на будівництво багатоповерхового житлового будинку з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями, автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій, 72/8 у м. Конотоп, Сумської області. Вид будівництва - нове будівництво, код об'єкта згідно з класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1122,2.
Згідно із сертифікатом № ІУ122211119551, виданим Державною інспекцією архітектури та містобудування України 22.11.2021, закінчений будівництвом об'єкт «Багатоповерховий житловий будинок з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі» прийнятий в експлуатацію. Сертифікат містить такі відомості: дата початку будівництва - 11.04.2018, дата завершення - 08.10.2021; кошторисна вартість будівництва - 24431 тис. грн; підстава для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019; місцерозташування об'єкта - вул. Успенсько-Троїцька, 72/8 у м. Конотоп, Сумської області (станом на 01.01.2021). Такі ж відомості містить акт готовності об'єкта до експлуатації від 11.11.2021 (а.с. 22-25, 99-101,115-116, том 1). Рішенням від 17.11.2021 № 26-А об'єкту будівництва присвоєно поштову адресу: вул. Успенсько-Троїцька, 72-Б, м. Конотоп, Сумської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов'язку щодо сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038- VI), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 1 Закону № 3038-VI визначено, що замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
При цьому згідно із частиною першою статті 2 Закону № 3038-VI плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
До 01 січня 2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону № 3038-VI, за умовами частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частини третя, п'ята, дев'ята статті 40 Закону № 3038-VI, в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто зміст статті 40 Закону № 3038-VI свідчить, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення у таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц; від 08 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20.
Суд встановив, що договір про сплату коштів пайової участі між позивачем та відповідачем не укладався.
Однак, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми; таке зобов'язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23 травня 2024 року у № 915/149/23, в межах якої також розглядався позов прокурора в інтересах держави в особі міської ради про стягнення грошових коштів пайової участі за відсутності укладеного між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
З 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено (п. 13 розділу І Закону).
При цьому у пункті 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ХІ передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Між тим одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію згідно із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Отже, з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ХІ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, на неврахування якої також звертає увагу прокурор).
У вищенаведеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, наголосила на тому, що:
"- з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов'язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об'єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов'язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме: зобов'язати укласти договір або визнати договір укладеним;
- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка зобов'язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов'язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена;
- зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;
- у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;
- у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".
Разом із тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-ХІ) чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ХІ) у таких розмірах та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; - для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ХІ порядок пайової участі замовника будівництва впроваджено законодавцем для: (1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені; (2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тобто, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ХІ, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: - для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01 січня 2020 року вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року; - для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Суд встановив, що будівництво об'єкта розпочате відповідачем 11.04.2018 року і станом на 01.01.2020 об'єкт не був введений в експлуатацію, договір про сплату коштів пайової участі між сторонами не укладався, тому у відповідача виник обов'язок протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Відповідач до позивача з такою заявою не звертався.
У випадку, якщо замовником об'єкта будівництва не буде дотримано передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-ХІ обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття такого об'єкта в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Вказана позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 16 квітня 2026 року у справі № 916/2056/25, від 20 липня 2022 року у справі № 910/9548/21; від 13 грудня 2022 року у справі № 910/21307/21; від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом), зокрема: для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на 01.01.2020 був врегульований Положенням про пайову участь (внесок) замовників (забудовників) у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Конотоп, затвердженим рішенням восьмої сесії шостого скликання Конотопської міської ради від 25.05.2011 (втратив чинність згідно з рішенням 6 сесії 8 скликання Конотопської міської ради від 05.08.2021).
Пунктом 2.7 Положення визначено, що розрахунок розміру пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста здійснюється відділом містобудування та архітектури Конотопської міської ради.
Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста (в гривнях) визначається за наступною формулою: В = Н х Кф х Кз х Кв, де Н - розрахункова вартість будівництва об'єкта (в гривнях); Кф - коефіцієнт функціонального призначення об'єкту будівництва, який визначається за таблицею 1; Кз - коефіцієнт, що враховує зональне розміщення об'єкту будівництва, який визначається за таблицею 2; Кв - коефіцієнт, що враховує вартість будівництва об'єкта, який визначається за таблицею 3.
У розрахунку розміру пайової участі прокурор врахував кошторисну вартістю будівництва (24431 тис. грн), коефіцієнт функціонального призначення об'єкту будівництва (0,02), коефіцієнт, що враховує зональне розміщення об'єкту будівництва (1,2), коефіцієнт, що враховує вартість будівництва об'єкта (0,8). Розмір пайової участі за об'єктом складає 469 075,20 грн.
Твердження відповідача про відсутність підстав для сплати кошів пайової участі з посиланням на підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX та ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VI згідно з якими до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури суд вважає необґрунтованими.
З наявних в матеріалах справи доказів суд не встановив обставин наявності відповідної умови як підставі для несплати коштів пайової участі.
Про будівництво багатоповерхового житлового будинку з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури зазначено виключно у назві об'єкта.
Ні проект на будівництво (коригування, 2020 рік), ні експертний звіт щодо розгляду проекту № 02/111/20, ні акт готовності об'єкта до експлуатації від 11.11.2021, ні сертифікат про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не містять відомостей про спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури (а.с.26-27, 87-89, 94-98, 99-102, 115-116, том 1).
Обставини реєстрації відповідачем окремого об'єкту нерухомого майна із найменуванням «тренажерна зала» 20.02.2026, після звернення прокурора з позовом до суду та відкриття судом провадження у справі, не спростовують тієї обставини, що на дату введення об'єкта в експлуатацію відповідачем не була виконана умова щодо спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Суд також зауважує, що підставою для несплати коштів пайової участі при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту відповідач вказав 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
Посилання відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що будівельні роботи продовжуються, зокрема здійснюється будівництво наступної черги (третя черга) «Будівництво багатоповерхового житлового будинку № 3 з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій 72/8 у м. Конотоп, Сумської обл.» суд теж вважає необґрунтованими.
Проект на будівництво багатоповерхового житлового будинку з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями, автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій, 72/8 у м. Конотоп, Сумської області не містить відомостей про третю чергу будівництва (проектом визначено дві черги). Сертифікат про введення об'єкта в експлуатацію та акт готовності підтверджують факт введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Суд повторно зазначає, що докази спорудження на земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури до прийняття в експлуатацію 22.11.2021 об'єкта будівництва «Багатоповерховий житловий будинок з розміщенням об'єктів соціальної інфраструктури, господарськими приміщеннями та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі, розташованого по вул. Успенсько-Троїцькій, 72/8 у м. Конотоп, Сумської області» відсутні.
За викладених обставин суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокурора про стягнення з відповідача 469 075 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з моменту безпідставного його збереження. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Оскільки пайова участь сплачується до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, відповідач, який безпідставно зберіг кошти пайової участі, з дня прийняття об'єкту в експлуатацію зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та проценти річних, нараховані від простроченої суми коштів.
Відповідно до розрахунку прокурора відповідачу нараховані 289 892 грн 81 коп. інфляційних втрат, 58 987 грн 83 коп. 3% річних за період з 22.11.2021 до 30.01.2026, виходячи з розміру пайової участі в сумі 469 075 грн 20 коп., що підлягала сплаті до 22.11.2021.
Оскільки відповідач не сплатив кошти пайової участі у встановлений строк, перевіривши розрахунок прокурора, за встановлених судом обставин, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 289 892 грн 81 коп. інфляційних втрат, 58 987 грн 83 коп. 3% річних.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати прокуратури по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» (вул. Мазепи Івана, буд. 61-А, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 21407606) на користь Конотопської міської ради Сумської області (пр. Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 24006881) 469 075 грн 20 коп. безпідставно збережених коштів пайової участі, 289 892 грн 81 коп інфляційних втрат, 58 987 грн 83 коп. 3 % річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Динамо» (вул. Мазепи Івана, буд. 61-А, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 21407606) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891, р/р UA 598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 9815 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 01.06.2026.
СуддяД.В. Вдовенко