адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.05.2026 Справа № 917/2247/25
за позовною заявою Близнюківської селищної рада Лозівського району Харківської області, вул. Незалежності, 39, селище Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область,37043
ІІІ особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (адреса: 49600, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок, 47, офіс, 206/2, код ЄДРПОУ 39821153)
про стягнення грошових коштів
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" про стягнення 60 917,95грн. заборгованості за договором № 0913-01 від 22.01.2024, у т.ч. 48 755,20 грн. - сума основного боргу, 7 265,19грн. - пені, 3 559,13грн. - інфляційні втрати, 1 338,43грн. - 3% річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо належного відпуску (отоварювання) талонів на АЗС, що призвело до неможливості користуватися та розпоряджатися належним позивачу на праві власності Товаром. При зверненні до пунктів АЗС, виявилось неможливим отримати паливо у зв'язку з його відсутністю. АЗС зачинені.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропонував відповідачам протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
25.12.2025 за вхід. № 16693 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує.
Так, відповідач зазначає:
ТОВ «Гарант Ойл Групп» передало, а Близнюківська селищна рада отримала: - за Видатковою накладною № Рн240131/003 від 31.01.2024 року Бензин А-95 (Євро 5), талон, у кількості 5000 літрів; - за Видатковою накладною № Рн240131/004 від 31.01.2024 року Бензин А-95 (Євро 5), талон, у кількості 5000 літрів на загальну суму 468 800,00 грн. з ПДВ..
Отже, по вище вказаним Видатковим накладним, які підписані уповноваженими представниками сторін, Позивачем отримало від Відповідача весь обсяг товару, який відповідає сумі Договору №0913-01 від 22.01.2024 року та номенклатурі і кількості вказаної у Специфікації до цього Договору, а тому Відповідач повністю та належним чином виконав всі свої зобов'язання по Договору №0913-01 від 22.01.2024 року перед Позивачем.
Також належне виконання Відповідачем Договору №0913-01 від 22.01.2024 року підтверджується оприлюдненим самим Покупцем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-01-16-003082-a Звітом про виконання договору про закупівлю (Звіт про виконання Договору №0913-01 від 22.01.2024 року з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua
Позивач протягом дії Договору №0913-01 від 22.01.2024 року визначеного у п. 10.2. Договору - до 31.12.2024 року жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення умов, в тому числі в частині поставки товару, що вкотре свідчить про належне виконання ТОВ «Гарант Ойл Групп» умов Договору №0913-01 від 22.01.2024 року.
Позивач не надає жодних доказів на підтвердження того, що додані копії талонів мережі АЗС бренду «АВІАС» були отримані ним саме від Відповідача та саме по Договору №0913-01 від 22.01.2024 року. Так, із загальнодоступних та відкритих відомостей з офіційного сайту з держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua вбачається, що Близнюківська СР неодноразово закуповувала саме Безстрокові талони мережі АЗС бренду «АВІАС» у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ".
Не надано доказів, що АЗС не проводять видачу пального та не працюють.
Відповідач вважає, що складені представниками Покупця Акти від січня, лютого та листопада 2025 року (надалі разом - Акти) не є належними доказами відмови від відпуску палива з певних АЗС, оскільки Відповідач ставить під сумнів і дати складання цих Актів, і зазначені у них обставини, це вбачається з наступного: 1. Всі ці Акти є ідентичними по змісту, підписані одними і тими самими особами, і в них змінювалась лише дата їх, начебто, складання. 2. Зі змісту Актів вбачається, що вони складені Покупцем без участі працівників АЗС та без повідомлення/участі/запрошення до участі представників ТОВ «Гарант Ойл Групп», а отже їх зміст повністю залежить від одноособового волевиявлення Покупця, і Відповідач жодним чином не міг впливати на відомості, які зазначені в таких Актах. 3. У Актах вказані адреси розташування та назви АЗС, які не передбачені жодним пунктом Договору №0913-01 від 22.01.2024 року.
Отже, на переконання Відповідача, додані до позову Акти не є належними (у розумінні ст. 76 ГПК України) доказами неможливості отоварити талони.
Відповідач повністю заперечую проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Відповідач також заявив клопотання про розгляду справи за правилами загального позовного провадження, клопотання про залучення до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (адреса: 49600, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок, 47, офіс, 206/2, код ЄДРПОУ 39821153) та клопотання про витребування у Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04400021) оригінали талонів бренду «АВІАС» на Бензин А-95 у кількості 1040 літрів з відповідними номерами (копії яких додані до позовної заяви) та клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
30.12.2025 за вхід. № 16806 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд відхилити клопотання позивача.
Позивач зазначає наступне.
Доводи Відповідача про повне виконання Договору № 0913-01 від 22.01.2024 року є формальними та такими, що не враховують правову природу талонів на пальне. Передача талонів не є самостійним виконанням зобов'язання, якщо такі талони фактично не можуть бути отоварені та не забезпечують отримання товару - бензину А-95.
Звіт про виконання договору, оприлюднений у системі Prozorro, не є доказом належного виконання зобов'язань у розумінні цивільного та господарського законодавства, а є інформаційним документом, який не підтверджує: реальне отримання товару, можливість його використання, відсутність прихованих порушень. На момент складання звіту Позивач об'єктивно не міг знати, що частина талонів у майбутньому стане непридатною до використання.
Акти фіксації відмови у відпуску пального є належними та допустимими доказами, складеними уповноваженими представниками Позивача в межах їх службових повноважень.
Відповідач несе відповідальність перед Покупцем саме як сторона Договору, незалежно від того, у кого він придбав або отримав відповідні талони. Відповідач посилається на загальнодоступні закупівлі Близнюківської селищної ради у ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» та інші договори, проте це не доводить, що конкретні талони, надані Позивачу, не були передані саме Відповідачем по Договору № 0913-01.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.01.2026 суд призначив судове засідання для розгляду справи № 917/2247/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 17.02.2026, а також залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача та витребував у Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області додаткові докази у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 19.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
22 січня 2024 року між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області (далі - Покупець) та ТОВ "ГАР АНТ ОЙЛ ГРУПП" (далі - Постачальник) було укладено Договір №0913-01, (далі Договір )
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця продукцію, а саме: Бензин А-95 (Євро 5), талон, 1л за код ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, в тому числі за лотом № UA-2024-01-16-003082-а, яка є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі Товари.
Згідно п.1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент, модель, розміри та технічні характеристики), кількість Товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, інші умови зазначаються у Специфікації.
Обсяги закупівлі, найменування, технічні характернистики та кількість яких зазначається в Специфікації, що є невід"ємною частиною Договору (п.1.4Договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. (п.1.6 Договору)
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості 1 якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. (П. 2.1 Договору)
Згідно п.3.1 Договору загальна сума Договору складає 468 800,00 грн. (Чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот гривень нуль копійок), в т.ч. ПДВ 78 133,33 грн. (Сімдесят вісім тисяч сто тридцять три гривні тридцять три копійки).
Згідно п. 4.2. покупець здійснює оплату товару відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури, що надаються постачальником, протягом 5 (п"яти) банківських днів після отримання товару шляхом оплати вартості товару без урахування суми ПДВ ( в разі, якщо постачальник є платником ПДВ) або проводить 100% розрахунок, якщо постачальник не є платником ПДВ.
Строк поставки товару до 31.12.2024 (п. 5.1 Договору).
Місце поставки товару: вул.Свободи,30, смт.Близнюки, Харківська область, Україна, 64801
Передача постачальником товару здійснюється уповноваженому представнику покупця протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової або відправленої з електронної адреси замовника заявки, за умови надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ( п.5.4 Договору)
Як зазначає позивач, талони (скретч-картки) на паливно-мастильні матеріали на адресу позивача надійшли через ТОВ "Нова пошта". Відповідно видаткових накладних №Рн240131/003 від 31 січня 2024 року (234 400,00грн) та №Рн240131/004 від 31 січня 2024 року (234 400,00грн).
Так, позивачем дотримано умови договору здійснено повну оплату товару, що підтверджується платіжними інструкціями №54 від 05 лютого 2024 року на суму 234 400,00грн, та №71 від 12 лютого 2024 року на суму 234 400,00грн.
Позивач зазначає, що він як покупець намагався отримати оплачене та належне йому пальне, проте Постачальник в порушення умов Договору не забезпечив наявність Товару на своїх АЗС.
Так, 03 січня 2025 року водій автотранспортних засобів Близнюківської селищної ради Мохонько Євген Володимирович подав доповідну записку про неможливість заправки службового транспортного засобу 02 січня 2025 року на автозаправній станції мережі "Авіас" в м. Лозова по вул. Кооперативна.
Даний факт підтверджено, про що працівниками Близнюківської селищної ради було складено акти фіксації факту відмови відпуску пального від 08.01.2025 року, від 04.02.2025 року, та від 20.11.2025 року.
Позивач не зміг отримати бензин на заправках талони яких надані відповідачем, оскільки на мережі АЗС, на яких здійснюється відпуск товару ТОВ "ГАР АНТ ОЙЛ ГРУПП" відсутнє в наявності паливо, як наслідок не можливо здійснити обмін талонів на товар, а потім вони взагалі зачинились.
Станом на 01.01.2025 року залишок заборгованості по договору складає 1040л. бензину на загальну суму 48 755,20 грн. а саме залишилося: 52 скретч-картки - купюра 20 на 1040 л бензину
28.10.2025 року на адресу відповідача було направлено претензію (вих. № 02- 37/4104/2025) щодо неможливості отримання товару та пропозицією заміни скретч-карт (талонів) на право отримання ПММ на АЗС інших Ваших партнерів. Доказом направлення претензії є Опис цінного листа, накладна АТ "Укрпошта" № 6480100063046 від 29.10.2025 року, та касовий чек АТ "Укрпошта" № 6480100063046 від 29.10.2025.
Також 28.10.2025 року (вих № 02-37/4103/2025) Близнюківською селищною радою Відповідачу направлено два примірники підписаних актів звірки взаємних розрахунків за період з 31.01.2024 року по 01.09.2025 року. Доказом направлення акту звірки є Опис цінного листа, накладна А'Г "Укрпошта" № 6480100063054 від 29.10.2025 року, та касовий чек АТ "Укрпошта" № 6480100063054 від 29.10.2025р
Претензії позивача залишено відповідачем без відповіді. Постачальником не вжито належних заходів щодо забезпечення можливості одержання Покупцем належного йому на праві власності Товару.
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно видаткових накладних №Рн240131/003 від 31 січня 2024 року та №Рн240131/004 від 31 січня 2024 року ТОВ «Гарант Ойл Групп» передало, а Близнюківська селищна рада отримала Бензин А-95 (Євро 5), талон, 1Л у кількості 10000 на загальну суму 468800,00грн.
Так, у цій справі, товаром, що постачався за Договором є Бензин А-95, відпуск якого здійснюється на визначених АЗС та на підставі пред'явлених замовником талонів, які надаються постачальником за видатковою накладною.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
В свою чергу єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 (надалі - Інструкція).
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (п. 1 Інструкції).
Відповідно до Інструкції, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО (реєстратор розрахункових операцій) про, що свідчить аналіз положень Інструкції, оскільки дані РРО використовуються операторами АЗС при прийманні-передачі зміни операторів АЗС (п. 2, п. 10.4.2. Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а також норм законодавства, талон - документ, що засвідчує право власності покупця на одержання певного обсягу та певної марки пального на АЗС. Повністю заплативши за Товар, отримавши видаткові накладні на Товар, позивач став власником Товару - дизельного палива, а відповідач мав забезпечити його поставку (відпуск) відповідно до умов Договору.
Отже, за результатом пред'явлення такого талону, здійснюється відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, талон на пальне залишається у оператора АЗС, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання замовником товару відповідного асортименту та кількості.
Такі операції мають здійснюватися не тільки задля забезпечення покупця розрахунковими документами, а й задля реалізації обліку палива відповідачем.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що талон хоча підтверджує право власності на куплене пальне, проте підписання сторонами видаткової накладної не є достатнім і належним доказом, на підставі якого у цій справі суд може надати ствердну відповідь про те, що відповідач передав товар за Договором належним чином та в повному обсязі, оскільки з моменту переходу до Покупця права власності на Товар та до моменту його фактичного отримання - на АЗС у Постачальника, Товар перебуває на зберіганні Постачальника. В той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС і підтверджується чеком, який надає АЗС при оплаті пального талоном.
За наведених висновків, твердження відповідача про те, що ним виконано умови Договору суд відхиляє.
Щодо твердження відповідача про недоведеність позивачем факту неможливості отримання пального на АЗС визначених в Договорі.
Суд бере до уваги загальновідомі обставини, пов'язані з припиненням наприкінці 2024 - 2025 року діяльності мереж автозаправних станцій АВІАС, ANP, МАВЕКС (група «Приват») на території України, через борги та арешт майна. Ці обставини, відповідно до частини 3 статті 75 ГПК не потребують доказування. Можливість отримання пального за талонами безпосередньо залежало від функціонування визначених постачальником автозаправних станцій, через які здійснюється його відпуск. Тому, ці обставини свідчать про те, що позивач не мав можливості отоварити талони.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 виснував, що тягар доказування виконання зобов'язання з поставки товару покладається саме на постачальника. Проте відповідач жодного доказу в підтвердження своєї заяви щодо можливості отримання палива та роботи АЗС не надав.
Щодо посилань про підтвердження належного виконання зобов'язань за договором, а саме, що в кінці Звіту про виконання договору про закупівлю, який оприлюднений самим позивачем на офіційному сайті https://prozorro.gov.ua вказано, що відсутні причини розірвання договору, суд вказує наступне.
Станом на момент здійснення зазначеної публікації (тобто після фактичної передачі талонів), позивач об'єктивно ще не міг знати про те, що відповідач не виконає належним чином своє зобов'язання та не забезпечить йому поставку, а точніше повернення товару, а отже на той час причини для розірвання договору були відсутні. Сам по собі факт не звернення позивача з вимогою про дострокове розірвання договору не свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань. Розірвання договору є правом, а не обов'язком сторони, і його не реалізація не може тлумачитися як підтвердження відсутності порушень.
Відповідач стверджує, що додані до позову талони могли бути придбані Близнюківською сільською радою у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по одному з укладених з ними договорів поставки, оскільки Близнюківська сільською радою неодноразово закуповувала саме Безстрокові талони мережі АЗС бренду «АВІАС» у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме: у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ".
Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Як зазначає позивач, він неоднаразово намагався отримати оплачене та належне йому пальне марки «ABIC» на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: м.Лозова, вул.Кооперативна, проте постачальник в порушення умов Договору не забезпечив наявність Товару на своїх АЗС. Про даний факт, працівниками позивача було складено Акти від 04.02.2025 та від 20.11.2025
Фактично станом на дату звернення до суду з позовом позивач не зміг отримати товар загалом1040 літрів.
Суд зазначає, що сторонами в Договорі не погоджено порядку складання відповідних актів про відсутність палива, відтак не залучення позивачем представників відповідача чи працівників мережі АЗС «АВІАС», «ANP» до складання цих актів не свідчить про недопустимість останніх в якості доказів.
У свою чергу, відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправних станціях «АВІАС» відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС «АВІАС» відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на 1040 літрів на автозаправних станціях «АВІАС», «ANP».
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Також, аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні"набув чинності 17.10.2019. Цим законом було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
З аналізу вищевикладеного слідує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по Договору від 22.01.2024 № 0913-01, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останньою обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
При цьому, суд зауважує, що відповідач доказів на спростування обставин наведених у позові, зокрема, щодо не використання позивачем талонів за Договором у повному чи іншому обсязі не надав, проте, з урахуванням положень Інструкції, зокрема ведення обліку та звіту відпуску товару за талонами такі докази, вочевидь для суду, маються бути у наявності у відповідача.
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованими.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач у матеріали справи надав претензію, з тексту якої вбачається вимога вирішити питання шляхом заміни стреч-карт (талонів) на право отримання ПММ на АЗС інших партнерів відповідача.
Претензії Покупця залишено Відповідачем без відповіді, Постачальником не вжито належних заходів щодо забезпечення можливості одержання Покупцем належного йому на праві власності Товару.
Суд зауважує, що належними доказами підтверджено факт направлення на адресу відповідача претензії (опис вкладення, фіскальний чек та накладна "Укрпошти" від 29.10.2025). При цьому, докази передачі позивачу відповідачем товару на АЗС матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В свою чергу, згідно пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується ще на римській максимі ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.
Такий аналіз наведено у Постанові КЦС ВС від 04.09.2020, справа № 311/2145/19.
Так з обґрунтувань наданих сторонами вбачається, що відповідач, в супереч тим обставинам, що інформація про відсутність Бензину на АЗС мережі «АВІАС» була відкритою та загальнодоступною, враховуючи те, що позивач має право на забезпечення його Бензином, не запропонував позивачу інший спосіб отримання товару. Натомість відповідач зосередився на формалізованому підході в частині виконання своїх обов'язків за Договором, оцінюючи свої обов'язки за Договором, як повністю та належним чином виконані, не дивлячись на те, що за видатковою накладною позивачу були передані лише талони, а не товар за Договором.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 48 755,20грн.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 48 755,20грн., у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимог в частині стягнення 3 559,13грн. - інфляційних нарахувань, 1338,43 грн. - 3% річних, та 7 265,19грн. - пені.
Щодо наслідків порушення відповідачем умов Договору суд зазначає, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Так, неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Так, з досліджених судом умов договору вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов"язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання стороною зобов"язання за кожен день прострочення.
Суд, визначений позивачем початок нарахування пені (02.01.2025 по 01.07.2025) вважає необґрунтованим.
З наявних у справі обставин неможливо встановити, з якого часу та на який обсяг Товару відбулося порушення відповідачем умов Договору кожного числа, коли відповідач фактично не відвантажив товар за пред'явленим талоном.
Так, у матеріалах справи наявний Акт перевірки залишку скретч-карток (талонів) бренду «Авіас» від станом на 01.09.2025, проте відсутні докази для встановлення факту, з талонами якого номінального обсягу позивач звертався до відповідача для отримання товару у вказаний період.
Тому, передовсім, суд переконаний у тому, що нарахування відповідачу пені є необгрунтованим, не справедливим та таким, що не відповідає принципу розумності.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Зокрема, Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У даному випадку позивач звернувся до відповідача з претензією від 29.10.2025 з вимогою замінити сктреч-карти (талони) на право отримання ПММ на АЗС інших партнерів.
Суд зазначає, що направивши зазначену претензію позивачем таким чином вчинено дії щодо доведення до відома відповідача неможливість отримання палива та не висунуто вимогу щодо повернення коштів, а отже нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 48 755,20грн., у зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню, в іншій частині вимог суд у задоволенні позову відмовляє.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в 2423,44грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (шлях Київ-Харків, корпус 134 км, Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області ( вул. Незалежності, 39, селище Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, код ЄДРПОУ04400021) суму боргу у розмірі 48 755,20грн. та 2423,44 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
У зв"язку з перебуванням судді у відпустці повне рішення складено 01.06.2026
Суддя Кльопов І.Г.