Рішення від 16.03.2026 по справі 192/428/24

Справа № 192/428/24

Провадження № 2/192/60/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Чепіги Є.Ю.,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) - адвоката Ямкового В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» про стягнення заборгованості за договором оренди землі,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, просить:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» на її, ОСОБА_1 , заборгованість за договором оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018 у розмірі 57 486,77 грн, з яких:

- 39 703,55 грн основна сума заборгованості по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 року по 2023 рік з врахуванням інфляційного збільшення у загальному розмірі;

- 7 152,61 грн заборгованість зі сплати неоплаченого інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524, за період з 2018 по 2021 рік у розмірі;

- 8 831,99 грн заборгованість зі сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку кадастровий номер 1225083000:026041:0524, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік у розмірі;

- 1 146, 95 грн інфляційні нарахування на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 по 2023 рік;

- 651, 67 грн 3% річних на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 по 2023 рік;

судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» на користь ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,5400 гектарів, яка розташована на території Новопокровської селищної (колишньої Дзержинівської сільської) ради Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225083000:02:041:0524.

26 березня 2018 року між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ « Пальміра» було укладено договір оренди землі № 09-03/18. 02.04.2018 договір оренди землі № 09-03/18 було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною.

Пунктом 20 договору оренди землі № 09-03/18 передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

ОСОБА_2 передала ТОВ «Пальміра» земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:02:041:0524, у тижневий строк після державної реєстрації цього договору.

06.04.2018 між орендодавцем - ОСОБА_2 та орендарем - ТОВ «Пальміра» було укладено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Після смерті ОСОБА_2 , 1967 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1225083000:02:041:0524, та правонаступником за договором оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року стала її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НРН № 567572 від 23.11.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286301144 від 23.11.2021.

ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Пальміра» про перехід права власності на земельну ділянку в порядку ст. 148-1 Земельного кодексу України.

Внаслідок систематичного порушення умов договору оренди в частині порядку і строків внесення орендної плати, з врахуванням росту споживчих цін, позивач, як власник земельної ділянки не отримував те, на що розраховував при укладенні договору оренди землі.

У зв?язку із тривалою та несвоєчасною сплатою орендної плати за земельну ділянку ОСОБА_1 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області (справа № 192/1869/22) з позовом до ТОВ «Пальміра» про розірвання договору оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018.

25.04.2023 рішенням суду позов ОСОБА_1 було задоволено. Розірвано договір оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТОВ «Пальміра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:02:041:0524, зареєстрований 02.04.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області. Рішення набрало законної сили 08.08.2023 року.

08.08.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду у справі № 192/1869/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» залишено без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили 08.08.2023.

У грудні 2023 року було зареєстровано розірвання договору оренди землі № 09-03/18.

ТОВ «Пальміра» не здійснено розрахунок із ОСОБА_1 по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди землі 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 року по 2023 рік з врахуванням інфляційного збільшення у загальному розмірі 39 703,55 грн (19 359,67 грн + 20 343,88 грн = 39 703,55 грн).

У зв?язку з тим, що з боку ТОВ «Пальміра» не сплачується заборгованість по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року та інфляційне збільшення за орендовану земельну ділянку, 04.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» з метою отримання правової допомоги.

04 січня 2024 року адвокат АО «ЛПЮ» Шашликов Д.Г. направив до ТОВ «Пальміра» адвокатський запит № 4 від 04.01.2024 року з проханням повідомити причини неоплати заборгованості по орендній платі по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 по 2023 рік, надати належним чином засвідчені копії документів (платіжних доручень, поштових переказів, актів приймання-передачі, витягів із журналів, тощо), підтверджуючих оплату заборгованості по орендній платі на користь ОСОБА_1 по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2022 року за 2023 рік, повідомити причини неоплати інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524, за період з 2019 по 2023 рік відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», надати належним чином засвідчені копії документів, підтверджуючих оплату інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524, за період з 2019 по 2023 рік.

Однак ТОВ «Пальміра» відповіді на адвокатський запит не надало. При цьому, відповідач жодним чином не намагався зробити виплату заборгованості за оренду з врахуванням положень договору та інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку.

Крім цього, 04 січня 2024 року адвокат АО «ЛПЮ» Шашликов Д.Г. направив адвокатський запит за вих. № 3 від «04» січня 2024 року до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати інформацію чи сплачувався земельний податок за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524, за період з 2018 по 2023 рік від імені ТОВ «Пальміра», чи ОСОБА_1 , чи ОСОБА_2 . У проханні також було зазначено повідомити розмір земельного податку за орендовану земельну ділянку кадастровий номера 1225083000:026041:0524, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік.

08.01.2024 отримано відповідь від ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 771/6/04-36-24-14-08 від 08.01.2024 з інформацією про те, що згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ТОВ «Пальміра» зареєстровано в ГУ ДПС Солонянській ДПІ як платник на загальній системі оподаткування.

Перелік категорій фізичних осіб - власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначено п. 281.1 ст. 281 ПКУ. Також, від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи п. 281.3 ст. 281 ПКУ.

Оскільки, ТОВ «Пальміра» не є платником 4 групи єдиного податку, ГУ ДПС, керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 і ст. 270 ПКУ фізичним особам - власникам земельних ділянок сформовано податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») щодо суми нарахованого податкового зобов?язання із земельного податку. У відповіді додатково повідомлялось, що сплата за період нарахування земельного податку, включаючи 2018 - 2023 роки по вказаними у адвокатському запиті фізичними особами відсутня.

Станом на 05.01.2024 рахується заборгованість по сплаті земельного податку з фізичних осіб, а саме: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 5480,17 грн; ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 3351,82 грн.

В порушення умов договору № 09-03/18 ТОВ «Пальміра» сплату земельного податку за орендовану земельну ділянку за період з 2018 по 2023 рік не здійснювали, що призвело до виникнення заборгованості щодо сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524 у розмірі 8 831,99 грн. А тому виникла необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_3 ) заборгованість зі сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку кадастровий номер 1225083000:026041:0524, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік у розмірі 8,831,99 грн.

У подальшому, 23 січня 2024 року адвокат АО «ЛПЮ» Шашликов Д.Г. направив до ТОВ «Пальміра» претензію щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі № 09-03/18 у розмірі 55688,15 грн.

Проте, станом на 26.02.2024 ТОВ «Пальміра» не сплатило в добровільному порядку на користь позивача заборгованість за договором оренди землі.

Позивач також посилається на те, що договором оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018 не передбачено, що сплата орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції, а тому мають застосовуватися загальні положення чинного законодавства України та безпосередньо статті 21 Закону України «Про оренду землі».

02.04.2018 договір оренди землі № 09-03/18 було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною, а отже з 02.04.2018 при розрахунку з орендної плати має застосовуватися індекс інфляції. Офіційний індекс інфляції публікується на офіційному сайті Державної служби статистики України. (https://ukrstat.gov.ua/) та може бути переглянутий за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/

Індекс інфляції за період з 02.04.2018 по 31.12.2018: (100,80 : 100) х (100,00 : 100) х (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00: 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) х (100,80 : 100) = 1.06023810.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2018 рік: 12 000,00 х 1.06023810 = 12 722,86 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2019 до 31.12.2019: (101,00 : 100) х (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) = 1.04053724.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2019 рік: 12 722,86 х 1.04053724 = 13 238,61 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2020 по 31.12.2020: (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) = 1.04992329.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2020 рік: 13 238,61 х 1.04992329 = 13 899,53 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20: 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) = 1.10015334.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2021 рік: 13 899,53 х 1.10015334 = 15 291,61 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2022 по 31.12.2022: (101,30 : 100) х (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50: 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) = 1.26603244.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2022 рік: 15 291,61 грн х 1.26603244 = 19 359,67 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2023 по 31.12.2023: (100,80 : 100) х (100,70 : 100) х (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.05083804.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2023 рік: 19 359,67 грн х 1.05083804 = 20 343,88 грн.

Таким чином, протягом 2018-2022 років ТОВ «Пальміра» не сплачувало орендну плату у розмірі з урахуванням індексу інфляції, що стало однією з підстав для розірвання договору оренди землі.

Стосовно стягнення заборгованості зі сплати неоплаченого інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку, то позивач посилається на те, що 02.04.2018 договір оренди землі № 09-03/18 було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною, а отже в 02.04.2018 при розрахунку з орендної плати має застосовуватися індекс інфляції.

Індекс інфляції за період з 02.04.2018 по 31.12.2018: (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00: 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) = 1.06023810.

Розмір інфляційного збільшення за 2018 рік: (12 000,00 х 1.06023810) - 12 000,00 грн = 722,86 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2019 по 31.12.2019: (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) = 1.04053724.

Розмір інфляційного збільшення за 2019 рік: (12 722,86 х 1.04053724) - 12 000,00 грн = 1 238,61 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2020 по 31.12.2020: (100,20 : 100) x (99,70 : 100) х (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) х (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) = 1.04992329.

Розмір інфляційного збільшення за 2020 рік: 13 238,61 х 1.04992329 - 12 000,00 грн = 1 899,53 грн.

Індекс інфляції за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100)= 1.10015334.

Розмір інфляційного збільшення за 2021 рік: (13 899,53 х 1.10015334) - 12 000,00 грн. = 3 291,61 грн.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті «Урядовий кур?єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними.

Розраховується за формулою:

Інфляційні нарахування = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу.

Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Лист Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997, Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань. Постанова Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013).

У відповідності до п. 10 договору оренди землі № 09-03/18 орендна плата вноситься у такі строки: а) у грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди, б) у натуральній формі до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідач не виплатив орендну плату позивачу за 2022 рік у сумі 19 359, 67 грн, період прострочення складає 1 рік 1 місяць, та за 2023 рік у сумі 20 343,88 грн період прострочення складає 1 місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу за період із січня 2023 року до січня 2024 року складають 19 359,67 х 1.05504139 - 19359,67 = 1 065,58 грн.

Оскільки договором оренди не був визначений інший розмір процентів, то вони обраховуються за ставкою, визначеною ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3% річних.

Проценти обраховуються за формулою:

розмір процентів річних = (процентна ставка * суму боргу * кількість прострочених днів) / кількість днів у році.

За період з 01.01.2023 по 31.12.2024 сума боргу - 19359,67 грн.

Виходячи з цього, розмір 3% річних: за 2023 рік складає: (3% х 19359,67 грн х 365) = 580,79 грн.

За 2024 рік складає: (3% х 19 359,67 грн. х 312/366= 49, 19 грн.

На загальну суму 629, 98 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2022 рік: (15 291,61 грн х 1,26603244) - 12 000,00 грн = 7 359,67 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2023 рік: (19 359,67 грн х 1.05083804) - 12 000,00 грн = 8 343,88 грн.

Таким чином, ТОВ «Пальміра» сплачувало ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 орендну плату за усі роки користування земельною ділянкою без врахування інфляційного збільшення протягом 2018 - 2023 років, тому позивач вимагає сплати неоплаченого інфляційного збільшення за період з 2018 року по 2021 рік за користування земельною ділянкою розмірі 7 152,61 грн.

Інфляційне збільшення за період з 2022 року по 2023 рік було враховано при розрахунку основної суми заборгованості по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди землі.

Отже, ТОВ «Пальміра» за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки не виплачувало своєчасно орендну плату за земельну ділянку та взагалі не здійснювало сплату земельного податку, при виплаті орендної плати не враховувало індекс інфляції на підставі укладеного між сторонами договору про оренду землі.

Індекс інфляції за січень 2024 року: 100,40 : 100 = 1,004

Інфляційні нарахування на суму боргу за січень 2024 року складають 20 343,88 х 1,004 - 20 343,88 = 81,37 грн.

У позовній заяві також зазначається про те, що між адвокатським об?єднанням «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача становить: 1211,20 грн - витрати на сплату судового збору, 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, посилається на те, що 26 березня 2018 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Пальміра» було укладено Договір оренди землі № 09-03/18 (далі - Договір оренди) щодо належної їй на праві власності земельної ділянки площею 5,540 га (кадастровий номер 1225083000:02:041:0524), що знаходиться на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який був зареєстрований в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно 02 квітня 2018 року, номер запису про інше речове право: 25611493.

Після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником вищезазначеної земельної ділянки стала її донька - ОСОБА_1 , набувши у порядку спадкування за законом права та обов'язки за Договором оренди, що був за життя укладений Спадкодавцем (Орендодавцем).

Відповідно до п. 1, 8 даного Договору оренди Орендодавець надає, Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

Пунктом 9 Сторони погодили та закріпили розмір та форму орендної плати, а саме орендна плата справляється у грошовій формі, вона має бути в розмірі не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, із зазначенням конкретного розміру 12 000,00 грн.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі, який має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. (ч. 2 п. 9 Договору оренди).

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (ч. 3 п. 9 Договору оренди).

В той час як, враховуючи пункт 5 Договору оренди, яким сторони закріпили нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 159 786 грн, то 3 % від даної вартості земельного паю становить 4 793,58 грн.

Тобто, орендна плата за користування земельною ділянкою була погоджена сторонами не в мінімальному розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 4 793,58 грн., а в збільшеному розмірі - 12 000,00 грн.

Відповідно п. 12 Договору оренди, сторони при укладенні договору погодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- змін умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів;

- зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках передбачених законом.

Крім того, сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 38 Договору оренди).

Позивач у позовній заяві не наводить доводів, що розмір орендної плати, який був погоджений Спадкодавцем, як первісним Орендодавцем, та Відповідачем в п. 9 Договору оренди як 12 000,00 грн, та є істотною умовою договору згідно чинного законодавства, був змінений на підставі письмової домовленості між Спадкодавцем чи Позивачем з одного боку та Відповідачем з іншого, шляхом внесення змін до Договору оренди.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року, винесеним у справі № 192/1869/22, зазначений вище Договір оренди було розірвано, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року.

В свою чергу, з моменту укладення Договору оренди до його розірвання на підставі рішення суду, волевиявлення щодо зміни такої істотної умови Договору оренди як розмір орендної плати у спадкодавця, як первісного орендодавця, позивача було відсутнє.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості по виплаті орендної плати відповідно до договору оренди за користування земельною ділянкою протягом 2022 року та 2023 року у сумі 39 703,55 грн. з врахуванням інфляційного збільшення, то відповідач категорично не погоджується з сумою нарахованою та пред'явленою до стягнення позивачем.

На рахунок чого, відповідач зазначає, що розмір орендної плати, визначений пунктом 9 Договору оренди як 12 000,00 грн, на підставі письмової домовленості між спадкодавцем, як первісним орендодавцем, чи позивачем та відповідачем змінений не був.

Тому, розмір орендної плати згідно Договору оренди за 2022 рік становить 12 000,00 грн, за 2023 рік - 12 000,00 грн.

Крім того, потрібно також враховувати порядок оподаткування доходів фізичних осіб, який регулюється розділом ІV Податкового кодексу України, відповідно до якого п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна, зокрема, в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України.

Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПК України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 %, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК України).

Крім того, згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України доходи, визначені ст. 163 ПК України є об'єктом оподаткування військовим збором.

Ставка збору становить 1,5 % від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно чинного податкового законодавства має обов'язок утримати із нарахованого ним позивачу, як фактичному орендодавцю за договором, розміру орендної плати, податок з доходів фізичної особи та військовий збір та перерахувати їх до бюджету, оскільки відповідно у позивача згідно з чинним податковим законодавства виникає обов'язок щодо сплати даних видів податків з отриманих ним доходів.

Таким чином, загальна сума належна до виплати позивачу за користування його земельною ділянкою відповідачем протягом 2022 та 2023 років становить 19 320,00 грн (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять грн. 00 коп.). (12 000,00 грн.* - 18 %** - 1,5 %***) = 9 660,00 грн. - сума орендної плати належна до виплати Позивачу за рік користування його земельною ділянкою.

9 660,00 грн. х 2**** = 19 320,00 грн.

*12 000,00 грн. - розмір орендної плати за рік, визначений договором;

**18 % - ставка податку на доходи фізичних осіб;

***1,5 % - ставка військового збору;

****2 - за 2022 рік та 2023 рік.

Отже, сума пред'явлена до стягнення позивачем в рамках даного позову як основна заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди за період з 2022 - 2023 роки у сумі 39 703,55 грн з врахуванням інфляційного збільшення не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми інфляційного збільшення розміру орендної плати за період з 2018 року по 2023 рік, то відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить стягнути інфляційне збільшення орендної плати за період з 2018 року по 2021 рік у сумі 7 152,61 грн, аргументуючи тим, що орендна плата була сплачена спадкодавцю, як первісному орендодавцю, Відповідачем за цей період без врахування індексу інфляції відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Також, позивач розраховуючи суму заборгованості за договором оренди за 2022 - 2023 роки, також використовує у своєму розрахунку індекс інфляції, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача розмір орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2022 року з урахуванням інфляційного збільшення 19 359,67 грн., а за 2023 рік - 20 343,88 грн.

Відповідач категорично не погоджується з даним підрахунком.

По-перше: позивач проводить розрахунок інфляційного збільшення розміру орендної плати, використовуючи суму орендної плати, яка ним нарахована за попередній рік оренди як заборгованість.

В той час, як правильний розрахунок інфляційного збільшення орендної плати проводиться за формулою: [Орендна плата з урахуванням індексів інфляції] = [Орендна плата] ? [Індекс інфляції (%)] / 100%, Де: [Орендна плата] - сума орендної плати за договором, що підлягає збільшенню на індекс інфляції. [Індекс інфляції (%)] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

В той час як позивач замість розміру орендної плати, визначеної договором, використовує нараховану ним суму орендної плати з урахуванням індексу інфляції за попередній рік.

Тому, наведений позивачем розрахунок суми інфляційного збільшення розміру орендної плати є необґрунтованим та не підтверджується належними та допустимими доказами.

По-друге: інфляційне збільшення розміру орендної плати з використанням індексу інфляції, не передбаченого умовами Договору оренди.

Як на підставу для застосування індексу інфляції при здійснені підрахунку суми інфляційного збільшення розміру орендної плати та суми заборгованості за договором, позивач посилається на ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не визначено договором оренди.

В свою чергу, відповідач звертає увагу, що при укладенні між спадкодавцем, права та обов'язки після смерті якого перейшли до позивача, з одного боку, та відповідачем, з іншого боку, вищезазначеного Договору оренди, «інше» в розумінні ст. 21 Закону України «Про оренду» було погоджено в ч. 3 п. 9 Договору оренди, згідно якого обчислення розміру орендної плати здійснюється з врахуванням коефіцієнту індексації.

Так, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19, акцентував увагу на ту обставину, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різним як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Таким чином, відповідач наголошує, що відповідно до існуючої судової практики Верховного Суду, індексація орендної плати у порядку ст. 21 Закону України «Про оренду землі» відбувається з використанням індексів інфляції, якщо інше не передбачено умовами, а саме індексація нормативної грошової оцінки землі з використанням коефіцієнтів індексації.

Отже, враховуючи вищезазначене, оскільки ч. 3 п 9 Договору оренди, передбачено обчислення розміру орендної плати з врахуванням коефіцієнту індексації, який використовується виключно при індексації нормативної грошової оцінки землі, що відповідно до існуючої судової практики повністю виключає індексацію розміру орендної плати з використанням індексів інфляції.

Тобто, наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення розміру орендної плати, є неналежним доказом розміру сум, пред'явленим ним до стягнення в рамках даної справи.

Крім того, оскільки п. 12 Договору оренди зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, є підставою для перегляду розміру орендної плати, з метою внесення змін до Договору оренди, що відповідно Сторонами зроблено не було, а ні Спадкодавець, а ні Позивач з даною вимогою до Відповідача не зверталися. Доказів збільшення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рамках даного позову не надає.

Вищезазначене повністю узгоджується з судовою практикою, відповідно до якої зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога Позивача щодо стягнення нарахованого ним інфляційного збільшення розміру орендної плати за період з 2018 року по 2023 роки.

Однак, відповідач вважає за необхідне зазначити, що у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача несплаченого інфляційного збільшення за користування земельною ділянкою протягом 2018 - 2023 років, то враховуючи положення ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску трирічного строку позовної давності, тобто відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати несплаченого інфляційного збільшення орендної плати за період з 2018 року по 2020 роки, оскільки:

- право на стягнення у судовому порядку інфляційного збільшення орендної плати за 2018 рік виникло 01.01.2019 року, строк позовної давності за даною вимогою сплив 01.01.2022 року;

- право на стягнення у судовому порядку інфляційного збільшення орендної плати за 2019 рік виникло 01.01.2020 року, строк позовної давності за даною вимогою сплив 01.01.2023 року;

- право на стягнення у судовому порядку інфляційного збільшення орендної плати за 2020 рік виникло 01.01.2021 року, строк позовної давності за даною вимогою сплив 01.01.2024 року.

Щодо вимоги Позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2022 року по 2023 рік.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 1 146,95 грн та 3 % річних у сумі 651,67 грн, що були нараховані позивачем на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2022 року по 2023 рік.

Позивач згідно наведеного ним розрахунку в позовній заяві, було нараховано інфляційні у сумі 1 065,58 грн за період з січня 2023 року по січень 2024 року на суму боргу по виплаті орендної плати за 2022 рік, яка зазначена ним у сумі 19 359,67 грн., та інфляційні у сумі 81,37 грн за січень 2024 року на суму боргу по виплаті орендної плати за 2023 рік, яка визначена ним у сумі 20 343,88 грн.

Відповідно, нарахування 3 % річних позивач проводить на ці ж самі нараховані ним суми заборгованості по виплаті орендної плати: за 2022 рік у сумі 19 359,67 грн, за 2023 рік - 20 343,88 грн.

Відповідач категорично не погоджується з правильністю даного розрахунку.

По-перше: суми заборгованості по виплаті орендної плати у розмірі 19 359,67 грн за 2022 рік та 20 343,88 грн за 2023 рік були нараховані позивачем з використанням індексу інфляції, який не має застосовуватися, адже договором передбачено індексацію нормативної грошової оцінки на підставі коефіцієнту індексації та у випадку погодження сторонами змін до Договору оренди щодо розміру орендної плати.

По-друге: як було, зазначено вище, при нарахуванні позивачем суми заборгованості по орендній платі з інфляційним збільшенням за поточний рік використовувалася нарахована заборгованість з виплати орендної плати з інфляційним збільшенням за попередній рік оренди, що свідчить про здійснення даних розрахунків з грубим порушенням.

Тобто, початковий розмір заборгованості за 2022 рік у сумі 19 359,67 грн, та за 2023 рік у сумі 20 343,88 грн, на які позивач проводить нарахування інфляційних та 3 % річних, розраховані неправильно.

Тому, заявлені позивачем до стягнення інфляційні нарахування у сумі 1 146,95 грн та 3 % річних у сумі 651,67 грн, що були нараховані позивачем на невірно розраховану суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2022 року по 2023 рік, не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу для проведення нарахування та звернення до стягнення нарахованої суми, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На рахунок вищезазначеного відповідач вважає за необхідне наголосити, при розгляді справи № 192/1869/22 Солонянським районним судом Дніпропетровської області щодо розірвання вищезазначеного договору оренди, в рішенні від 25 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, судом було встановлено, що згідно відомостей ТОВ «Пальміра» на видачу сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за земельні паї та видаткових касових ордерів, було сплачено в рахунок орендної плати спадкодавцю чи відповідно позивачу орендної плати у грошовій та натуральній формі, а позивачем не заперечувалися встановлені судом обставини та отримання:

- за 2018 рік - 2 500 кг пшениці, 2 000 кг соломи, 3 стопи сіна, 300 кг соняшника;

- за 2019 рік: 2 500 кг пшениці, 300 кг соняшника;

- за 2020 рік: 2 000 кг пшениці, 500 кг ячменю.

- за 2021 рік: кошти у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 9 Договору оренди між спадкодавцем та відповідачем було досягнуто домовленості при укладенні договору оренди про можливість виплати орендної плати у натуральній формі, який має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати та вимірюється в кілограмах. Тому в документах, які були надані суду в рамках справи щодо розірвання Договору оренди і не були зазначені одиниці виміру сільськогосподарської продукції, адже відповідно до договору погоджена одиниця виміру сільськогосподарської продукції кілограми (кг).

Відповідно до середніх цін продукції сільського господарства, реалізованої підприємствами у період з 2018 року по 2020 роки, що містяться на офіційному сайті Державної служби статистики України та доступні в розділі «Статистична інформація» - «Економічна статистика» - «Сільське, лісове та рибне господарство» - «Реалізація продукції сільського господарства підприємствами та господарствами населення» - «Середні ціни продукції сільського господарства, реалізованої підприємствами» (роздруківки з сайту містяться в додатках до відзиву), та сплаченої орендної плати у грошовій формі, враховуючи погоджений Договором оренди розмір орендної плати, який становить 12 000, 00 грн з урахуванням податку з доходів та військового збору, а сума орендної плати за рік оренди до виплати позивачу становить 9 660,00 грн (розрахунок наведений в додатках до відзиву вище), то за підрахунком відповідача загальний розмір переплачених сум відповідачем позивачу в рахунок орендної плати за весь період дії орендних відносин становить 17 093, 35 грн.

Тобто, заборгованість відповідача по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2018 року по 2021 роки відсутня, а навпаки наявна переплата у 17 093, 35 грн., яку відповідач просить суд врахувати при винесенні рішення в рамках даної справи.

В той час, як підставою для розірвання Договору оренди стала саме систематична несвоєчасна виплата орендної плати відповідачем.

Відповідач звертає увагу, що в даному позові щодо стягнення заборгованості за договором оренди, Позивач не заявляє вимогу про стягнення основної заборгованості за договором оренди за період з 2018 року по 2021 роки, що свідчить про її відсутність.

Таким чином, заборгованість за договором оренди відповідача перед позивачем відсутня, а отже нараховані позивачем суми інфляційних та 3 % річних на суму заборгованості не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати земельного податку за період з 2018 року по 2023 рік у сумі 8 831,99 грн.

У своїй позовній заяві позивач посилається на обов'язок відповідача сплачувати земельний податок за орендовану земельну ділянку, тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати земельного податку у сумі 8 831,99 грн.

На підтвердження даних доводів, позивач долучає відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким підтверджено несплату земельного податку позивачем за період з 2018 - 2023 рік у сумі 8 831,99 грн.

Також, позивач посилається на п. 14 Договору оренди, відповідно до якого земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін.

Відповідач вважає, що у нього не виникав обов'язок щодо сплати земельного податку, та посилається на те, що відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до роз'яснення, що міститься на офіційному сайті Верховної Ради України земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі, тобто суб'єкти, які дістали землю у власність чи користування. Орендарі, тобто суб'єкти, які дістали землю у користування на умовах оренди, сплачують орендну плату за землю. Відповідно до умов договору оренди орендодавець може вимагати від орендаря компенсації сум земельного податку.

Орендодавцем може бути виписано окремий рахунок орендарю на компенсацію земельного податку. Але оскільки орендар не є платником податку на землю, він не має права включити таку суму до складу своїх валових витрат.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ.

Правильність зазначених вище доводів підтверджується, наявним в додатках до позову листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області, наданим у відповідь на адвокатський запит, в якому також податковий орган зазначає про обов'язок щодо сплати земельного податку саме власником земельної ділянки - позивачем.

Тобто, у випадку виникнення безпосередньо у відповідача обов'язку щодо сплати земельного податку, податкові органи зверталися б з податковими вимогами про його сплату саме до орендаря - ТОВ «Пальміра».

Крім того, враховуючи, що відповідач не є платником земельного податку згідно з чинним законодавством, то у випадку сплати саме ним земельного податку, даний платіж вважався б податковим органом неналежно сплаченим та не був би ним зарахований, а тому вищезгадані податкові вимоги все одно були б направлені безпосередньо платникам земельного податку, згідно чинного законодавства - вданому випадку власнику земельної ділянки.

Дані доводи узгоджуються зі ст. 38 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якої виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Таким чином, оскільки відповідач не є платником земельного податку згідно чинного законодавства (не є власником земельної ділянки чи користувачем на праві постійного користування, який отримав земельну ділянку у користування), в нього не виникає обов'язок щодо його сплати як платника податку, так само як і не виникає обов'язку щодо сплати земельного податку за власника земельної ділянки - орендодавця чи позивача.

Згідно з чинним законодавством на відповідача, як орендаря земельної ділянки, покладено лише обов'язок щодо сплати орендної плати.

Крім того, умовами Договору оренди не передбачено обов'язку відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на сплату земельного податку. Докази понесення позивачем витрат, у зв'язку з пред'явленням податкової вимоги, позивачем не надані.

Щодо отримання претензії про виплату заборгованих сум, зазначених до стягнення в позові, яка нібито була надіслана представником позивача на електронну пошту відповідача, то відповідач долучену до позовної заяви претензію, він не отримував. Крім того, з наданих представником позивача доказів, щодо надіслання претензії на електронну пошту відповідача, разом з претензією не було надіслано документів, що підтверджують повноваження представника позивача щодо підписання та надіслання даної претензії про сплату коштів (докази не містять підтвердження надіслання на електронну пошту відповідача ордеру про надання правової допомоги, а також свідоцтва та посвідчення адвоката представника позивача).

Вищезазначене має суттєве значення, адже у випадку отримання даної претензії відповідачем, він мав би об'єктивні сумніви щодо повноважень особи, підпис якої міститься в претензії. Адже, долучена до позовної заяви копія претензії містить банківські реквізити зазначені як позивача, однак у зв'язку з відсутністю належних документів щодо представництва інтересів позивача, відсутня можливість переконатися в належності зазначених реквізитів саме позивачу. Крім того, з п. 1.2.2. Договору про надання правової допомоги, копія якого також надана до позовної заяви, можна зробити висновок, що представника не було уповноважено позивачем на надіслання дано претензії відповідачу.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат у сумі 5 000,00 грн, понесеної у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги, то відповідач категорично заперечує проти задоволення даної вимоги. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В свою чергу, відповідно до наданих позивачем доказів понесення витрат на правову допомогу, не підтверджується понесення ним витрат у зв'язку з отриманням ним правової допомоги на суму 5 000, 00 грн, а саме:

- Договір про надання правової допомоги укладений між позивачем та його представником не містить розміру гонорару за надання правової допомоги;

- Акт про надання правової допомоги на суму 5 000, 00 грн не містить відомостей про конкретний наданий об'єм правової допомоги позивачу саме в рамках даної справи - відсутні ідентифікуючі ознаки відносно позову, які б свідчили, що правова допомога надана у вигляді наступних складових чи різновидах, які оцінюються на конкретну суму. В той час, як даним Актом закріплено надання правової допомоги участь у суді першої інстанції (підготовка процесуальних документів, участь у засіданні) в кількості 1, одиниця - «представництво»;

- Документ, наданий на підтвердження начебто сплаченої суми витрат, підписаний керуючим партнером АО "ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН", не є належним доказом підтвердження сплати коштів за правову допомогу, оскільки не є документом на підтвердженням понесення витрат на правову допомогу в розумінні практики Верховного Суду.

Таким чином, Відповідач вважає, що вимога щодо стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки факт понесення даних витрат та отримання правової допомоги не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо стягнення судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом справи, то відповідач заперечує щодо покладення на нього судових витрат позивача, натомість просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно сума яких становить 20 000,00 грн.

Відповідач просить:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Пальміра» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в повному обсязі;

застосувати наслідки пропуску строків позовної даності до позовної вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Пальміра» про стягнення заборгованості зі сплати неоплаченого інфляційного збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою протягом періоду з 2018 року по 2020 рік;

стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Пальміра» витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якому щодо непогодження відповідача з обчисленням розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції, зазначається про те, що п. 9 договору оренди землі № 09-03/18 передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі, вона має бути у розмірі не менше ніж 3% нормативної грошової оцінки землі, а саме 12000,00 грн. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Зерно - 2500 кг, Солома - 2000 кг, Борошно - 50 кг, Силос - 1500 кг, Соняшник - 200 кг, Цукор - 50 кг. Відробіткова оплата: оранка та культивація присадибних ділянок до 0,5 га, ритуальні послуги в разі потреби (транспорт, матеріальна допомога). Обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації.

У відповідності до п. 10 договору оренди землі № 09-03/18, орендна плата вноситься у такі строки: а) у грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди, б) у натуральній формі до 31 грудня кожного року оренди.

Згідно із п. 11 договору оренди землі № 09-03/18, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

У відповідності до п. 12 договору оренди землі № 09-03/18, розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: - змін умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів; - зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду по справі № 484/4238/20 від 29.06.2022 року.

Відповідач в своєму відзиві також посилається на ст. 21 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, відповідач правильно прийшов до висновку, що «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди».

Договором оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018 не передбачено, що сплата орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції, а тому мають застосовуватися загальні положення чинного законодавства України та безпосередньо статті 21 Закону України «Про оренду землі».

02.04.2018 р договір оренди землі № 09-03/18 було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області Андрейченко Ольгою Павлівною, а отже з 02.04.2018 при розрахунку з орендної плати має застосовуватися індекс інфляції.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2018 рік: 12 000,00 x 1.06023810 = 12 722,86 грн.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2019 рік: 12 722,86 x 1.04053724 = 13 238,61 грн.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2020 рік: 13 238,61 x 1.04992329 = 13 899,53 грн.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2021 рік: 13 899,53 x 1.10015334 = 15 291,61 грн.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2022 рік: 15 291,61 грн. x 1.26603244 = 19 359,67 грн.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2023 рік: 19 359,67 грн. x 1.05083804 = 20 343,88 грн.

Протягом 2018 - 2022 років ТОВ «Пальміра» не сплачувало орендну плату з урахуванням індексу інфляції, що стало однією з підстав для розірвання договору оренди землі.

Щодо непогодження відповідача зі стягненням суми основної заборгованості по виплаті орендної плати з врахуванням інфляційного збільшення, то позивач посилається на те, що відповідно до п. 30 договору оренди землі № 09-03/18 зазначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 44 договору оренди землі № 09-03/18, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Починаючи з моменту укладення договору оренді землі та його подальшої реєстрації, ТОВ «Пальміра» несвоєчасно сплачувало орендну плату за земельну ділянку протягом 2018 - 2021 років, так орендна плата за 2020 рік була сплачена тільки у вересні 2021 року, а орендна плата за 2021 рік - у травні 2022 року, що у сукупності являється систематичною несвоєчасною сплатою орендної плати.

У зв'язку із тривалою та несвоєчасною сплатою орендної плати за земельну ділянку ОСОБА_1 звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області (справа № 192/1869/22) з позовом до ТОВ «Пальміра» про розірвання договору оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018 року. 25.04.2023 рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області її позов було задоволено, розірвано договір оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 та ТОВ «Пальміра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:02:041:0524, зареєстрований 02.04.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області. Рішення набрало законної сили 08.08.2023.

08.08.2023 постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 192/1869/22 апеляційну скаргу ТОВ «Пальміра» залишено без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили 08.08.2023.

У грудні 2023 року було зареєстровано розірвання договору оренди землі № 09-03/18. Станом на сьогоднішній день ТОВ «Пальміра» не здійснено розрахунок із ОСОБА_1 по орендній платі за земельну ділянку по договору оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року за період з 2022 року по 2023 рік з врахуванням інфляційного збільшення у загальному розмірі 39 703,55 грн (19 359,67 грн. + 20 343,88 грн. = 39 703,55 грн.)

Розмір інфляційного збільшення за 2018 рік: (12 000,00 x 1.06023810) - 12 000,00 грн = 722,86 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2019 рік: (12 722,86 x 1.04053724) - 12 000,00 грн = 1 238,61 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2020 рік: 13 238,61 x 1.04992329 - 12 000,00 грн = 1 899,53 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2021 рік: (13 899,53 x 1.10015334) - 12 000,00 грн = 3 291,61 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2022 рік: (15 291,61 грн. x 1.26603244) - 12 000,00 грн = 7 359,67 грн.

Розмір інфляційного збільшення за 2023 рік: (19 359,67 грн. x 1.05083804) - 12 000,00 грн = 8 343,88 грн.

Таким чином, ТОВ «Пальміра» сплачувало ОСОБА_2 , а в подальшому ОСОБА_1 орендну плату за усі роки користування земельною ділянкою без врахування інфляційного збільшення протягом 2018 - 2023 років, а тому позивач вимагає сплати неоплаченого інфляційного збільшення за період з 2018 року по 2021 рік за користування земельною ділянкою кадастровий номер у розмірі 7 152,61 грн.

Відповідач в своєму відзиві протирічить сам собі. Так на початку відзиву відповідач наголошував, що сума орендної плати є фіксованою і зафіксована в договорі оренди у сумі 12000, 00 грн. В кінці відзиву відповідач дійшов висновку, що від цієї «фіксованої», на його думку орендної плати слід відняти суми податку, до речі, які відповідач не сплатив, та в результаті отримав суму до сплати 9660,00 грн. Більш за все вразило те, що після таких «підрахунків» відповідача, останній дійшов висновку, що заплатив надлишкову суму оренди за користування земельною ділянкою і тепер позивач повинен повернути відповідачу 17 093, 35 грн. Вказана сюжетна лінія вигадана Відповідачем не підкріплена жодними доказами.

Позивач також посилається на те, що відповідач в своєму відзиві просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення інфляційного збільшення, з чим відповідач не погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стаж було продовжено багато разів та до сьогодні.

Одночасно з «карантинними» нормами було продовжено строки Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX».

Відмінність - цим Законом додатково було продовжено строк визначений статтею 259 Цивільного кодексу України (зміна тривалості позовної давності, що збільшена за домовленістю сторін).

Законом України від 8 листопада 2023 р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, з 30.03.2020 по 30 червня 2023 року визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину. Поряд з цим, відповідно до п. 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України, від 24 лютого 2022 року та по теперішній час перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Враховуючи викладене, строк позовної давності щодо стягнення інфляційних збільшень не може бути застосований.

Щодо не сплати податків відповідачем, позивач посилається на те, що 04 січня 2024 року адвокат АО «ЛПЮ» Шашликов Д.Г. направив адвокатський запит за вих. № 3 від «04» січня 2024 року до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з проханням надати інформацію чи сплачувався земельний податок за орендовану земельну ділянку, кадастровий номер 1225083000:026041:0524, за період з 2018 по 2023 рік від імені ТОВ «Пальміра», чи ОСОБА_1 , чи ОСОБА_2 . У проханні також було зазначено повідомити розмір земельного податку за орендовану земельну ділянку кадастровий номер 1225083000:026041:0524, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік.

08.01.2024 отримано відповідь від ГУ ДПС у Дніпропетровській області №771/6/04-36-24-14-08 від 08.01.2024 з інформацією про те, що згідно даних інформаційної системи контролюючого органу ТОВ «Пальміра» зареєстровано в ГУ ДПС Солонянській ДПІ як платник на загальній системі оподаткування.

Перелік категорій фізичних осіб - власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначено п. 281.1 ст. 281 ПКУ. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи п. 281.3 ст. 281 ПКУ.

У відповіді додатково повідомлялось, що сплата за період нарахування земельного податку, включаючи 2018 - 2023 роки по вказаними у адвокатському запиті фізичними особами відсутня.

Станом на 05.01.2024 рахується заборгованість по сплаті земельному податку з фізичних осіб а саме: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 5480,17 грн; ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 3351,82 грн.

Щодо позиції відповідача про те, що останній не зобов'язаний сплачувати податок за орендовану землю, то такий висновок є хибним.

Відповідно до п. 14 договору оренди № 09-03/18 земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін.

ТОВ «Пальміра» сплату земельного податку за орендовану земельну ділянку за період з 2018 по 2023 рік не здійснювали, що призвело до виникнення заборгованості щодо сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку у розмірі 8 831,99 грн, а тому виникла необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік у розмірі 8 831,99 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму основної заборгованості, то позивач посилається на те, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

У відповідності до п. 10 договору оренди землі № 09-03/18, орендна плата вноситься у такі строки: а) у грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди; б) у натуральній формі до 31 грудня кожного року оренди.

Відповідач не виплатив орендну плату позивачу за 2022 рік у сумі 19 359, 67 грн, період прострочення складає 1 рік 1 місяць, та за 2023 рік у сумі 20 343, 88 грн, період прострочення складає 1 місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу за період з січня 2023 року до січня 2024 року складають 19 359,67 х 1.05504139 - 19 359,67 = 1 065,58 грн.

Розмір 3% річних:

за 2023 рік складає: (3% х 19 359,67 грн. х 365)/365= 580,79 грн.

за 2024 рік складає: (3% х 19 359,67 грн. х 31)/366= 49, 19 грн.

На загальну суму 629, 98 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, за січень 2024 року складають 20 343, 88 х 1.004 - 20 343, 88 = 81, 37 грн.

Розмір 3% річних:

за 2024 рік складає: (3% х 20 343, 88грн. х 31)/366= 21, 69 грн.

На загальну суму 21, 69 грн.

Щодо судових витрат на правничу допомогу за надані послуги адвоката, позивач посилається на те, що за положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.

На виконання домовленостей між клієнтом та АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» було прийнято рішення про необхідність надання комплексу послуг клієнту правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором оренди № 09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладеним між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ «Пальміра».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

На підтвердження отримання коштів, разом із позовною заявою надавалися докази, а саме: копії акту про надання правової допомоги, договору про надання правової допомоги, довідки про отримання грошових коштів. Тобто саме отримання коштів у сумі 5 000,00 грн від клієнта підтверджується довідкою АО «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН», яка долучена до матеріалів справи. Таким чином, позивачем в повному обсязі підтверджено суму понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позивач заперечує щодо заявлених відповідачем витрат на правову допомогу в повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю. Посилається на те, що з наданих адвокатом Ямковим В.Ф. документів неможливо встановити обсяг наданої Клієнту правової допомогу. До відзиву адвокатом не надано договору про надання правової допомоги, акту виконаних робіт та доказів отримання адвокатом грошових коштів за надані послуги з правової допомоги. До відзиву надано тільки попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач має намір понести.

Представник відповідача подав заперечення, у якому щодо сум заборгованості нарахованих позивачем з використанням індексу інфляції, вказує, що позивач посилається на ч. 3 п. 9 Договору оренди, в якому позивач та відповідач при укладенні договору передбачили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації. Однак, при цьому позивач наполягає на обов'язковості застосування ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до змісту якої передбачено обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. При чому, позивач здійснює тлумачення частини норми «якщо інше не передбачено договором оренди», в розрізі доводів, згідно яких на його думку, оскільки умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди не передбачено буквально, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без врахування індексів інфляції, позивач вважає, що обчислення розміру орендної плати має відбуватися і з врахування вищезгаданого індексу інфляції згідно ст. 21 ЗУ «Про оренду землі», і з використанням коефіцієнту індексації, який безпосередньо передбачений договором. Тобто згідно доводів позивача, відповідач повинен сплачувати орендну плату з подвійною індексацією: враховуючи індекс інфляції відповідач має проводити індексацію погодженого договором розміру орендної плати та одночасно застосовувати коефіцієнт індексації для збільшення погодженої Договором оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка береться для обрахування розміру орендної плати, що підлягає до виплати позивачу.

Дане трактування повністю суперечить чинній судовій практиці Верховного Суду, яку відповідач наводив у відзиві, але яка була проігнорована позивачем. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19, акцентував увагу на ту обставину, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різним як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. …Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Отже, Спадкодавцем, як первісним орендодавцем за договором, права та обов'язки за яким перейшли пізніше до позивача, та відповідачем при укладенні договору оренди було погоджено саме індексацію нормативної грошової оцінки з використанням коефіцієнтів індексації, що, враховуючи вищезазначене, повністю виключає індексацію орендної плати з використанням індексів інфляції.

Крім того, відповідно п. 12 Договору оренди, сторони при укладенні договору погодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- змін умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів;

- зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках передбачених законом.

Також, сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 38 Договору оренди).

Однак, спадкодавець чи позивач не зверталися до відповідача з вимогою переглянути розмір орендної плати під час дії Договору оренди, тому підрахунок суми заборгованості з використанням індексу інфляції є необґрунтованим. Доказів збільшення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рамках даного позову не надає.

Вищезазначене повністю узгоджується з наступною судовою практикою, відповідно до якої зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19.

Позивач знову наводить у відповіді на відзив підрахунок інфляційного збільшення розміру орендної плати, використовуючи суму орендної плати, яка ним нарахована за попередній рік оренди як заборгованість. В той час, як правильний розрахунок інфляційного збільшення орендної плати проводиться за формулою: [Орендна плата з урахуванням індексів інфляції] = [Орендна плата] ? [Індекс інфляції (%)] / 100%. Де: [Орендна плата] - сума орендної плати за договором, що підлягає збільшенню на індекс інфляції. [Індекс інфляції (%)] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. В той час як позивач замість розміру орендної плати, визначеної договором, використовує нараховану ним суму орендної плати з урахуванням індексу інфляції за попередній рік.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення нарахованого ним інфляційного збільшення розміру орендної плати за період з 2018 року по 2023 роки. Однак, відповідач вважає за необхідне зазначити, що у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача несплаченого інфляційного збільшення за користування земельною ділянкою протягом 2018 - 2023 років, то враховуючи положення ст. 267 Цивільного кодексу України, відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску трирічного строку позовної давності, тобто відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати несплаченого інфляційного збільшення орендної плати за період з 2018 року по 2020 роки.

Відповідач посилається на те, що відповідно до останньої судової практики Верховного Суду загальне посилання на «воєнний стан», так як це зроблено позивачем у відповіді на відзив, не зупиняє перебігу строків звернення до суду. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «Запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Щодо Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 та на положення якого посилається Позивач, а саме: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану», то в даному випадку застосовуються положення Конституції України, яка має норми прямої дії, а саме ч. 1 ст. 58 Конституції України, яка закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На рахунок доводів позивача щодо розміру сум основної заборгованості по виплаті орендної плати за 2022 рік та 2023 рік користування земельною ділянкою відповідач посилається на те, що позивач у відповіді на відзив наполягає на наявності основної заборгованості відповідача по виплаті орендної плати 2022 - 2023 роки у сумі 39 703,55 грн, проте відповідач категорично не погоджується з розрахунком наведеним позивачем та заперечує наявність основної заборгованості у сумі, пред'явленій позивачем до стягнення. Розмір орендної плати, визначений пунктом 9 Договору оренди як 12 000,00 грн, на підставі письмової домовленості між позивачем та відповідачем змінений не був. Тому, розмір орендної плати згідно Договору оренди за 2022 рік становить 12 000,00 грн, за 2023 рік - 12 000,00 грн. Але позивач буквально ігнорує чинне податкове законодавство, відповідно до якого відповідач як податковий агент має обов'язок утримати із нарахованого ним позивачу розміру орендної плати, податок з доходів фізичної особи та військовий збір та перерахувати їх до бюджету, оскільки відповідно у позивача згідно чинного податкового законодавства виникає обов'язок щодо сплати даних видів податків з отриманих ним доходів. Таким чином, загальна сума належна до виплати позивачу за користування його земельною ділянкою відповідачем протягом 2022 та 2023 років становить 19 320,00 грн. (12 000,00 грн.* - 18 %** - 1,5 %***) = 9 660,00 грн. - сума орендної плати належна до виплати позивачу за рік користування його земельною ділянкою.

9 660,00 грн. ? 2**** = 19 320,00 грн.

*12 000,00 грн. - розмір орендної плати за рік, визначений договором;

**18 % - ставка податку на доходи фізичних осіб;

***1,5 % - ставка військового збору;

****2 - за 2022 рік та 2023 рік.

Отже, сума пред'явлена до стягнення позивачем в рамках даного позову як основна заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди за період з 2022 - 2023 роки у сумі 39 703,55 грн з врахуванням інфляційного збільшення, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Щодо зазначеної відповідачем у відзиві суми переплат по виплаті орендної плати у розмірі 17 093,35 грн., то відповідач звертає увагу позивача, що він використовував обставини встановлені Солонянським районним судом Дніпропетровської області у справі № 192/1867/22 при винесенні рішення про розірвання спірного договору оренди, яке набрало законної сили, де підставою для задоволення позову стало не наявність заборгованості, а систематична несвоєчасна виплата орендної плати. Власне саме тому, позивач і не заявляє вимогу про стягнення основної заборгованості по виплаті орендної плати за період з 2018 року по 2021 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України однією з підстав звільнення від доказування є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, заборгованість відповідача по виплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2018 року по 2021 роки відсутня, а навпаки наявна переплата у сумі 17 093,35 грн, яку відповідач просить суд врахувати при винесенні рішення в рамках даної справи.

На рахунок доводів позивача щодо обов'язку відповідача сплачувати податок на землю, то відповідач наголошує, що вимога позивача про стягнення з нього суми несплачених податків за землю за період з 2018 року по 2023 року є безпідставною та такою, що не передбачено чинним податковим законодавством.

При чому, на рахунок безпідставності стягнення даних коштів з відповідача навіть зазначає сам податковий орган у відповіді на адвокатський запит представника позивача, на який посилається і сам позивач, згідно якого надано роз'яснення, що ТОВ «Пальміра» не є платником 4 групи єдиного податку, ГУ ДПС керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269 і ст. 270 ПКУ фізичним особам - власникам земельних ділянок сформовано податкові повідомлення - рішення (форма «Ф») щодо суми нарахованого податкового зобов'язання із земельного податку. Саме тому, станом на 05.01.2024 рахується заборгованість по сплаті земельному податку з фізичних осіб а саме: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 5 480,17 грн, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 3 351,82 грн.

Однак, позивач залишає поза увагою навіть роз'яснення компетентного у цьому питанні органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, своєчасній та повній сплаті податків та зборів. При цьому, позивач посилається на п. 14 Договору оренди, який як він вважає повністю врегульовує дане питання: земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін. Як вже було зазначено відповідачем у відзиві, аби податки вважалися належно сплаченими та були зараховані податковим органом, потрібно аби вони були сплачені безпосередньо платником податку (ст. 38 Податкового кодексу України). В той час як, відповідно до ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України платником даного податку є власник земельної ділянки - позивач, який намагається перекласти свій обов'язок на відповідача щодо сплати земельного податку. Пункт 14 Договору оренди не покладає обов'язок зі сплати земельного податку на відповідача, адже як підтвердив податковий орган - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач не є платником 4 групи єдиного податку, а отже на нього не покладений обов'язок щодо сплати земельного податку. Сплата саме відповідачем земельного податку, який за законом має сплачувати позивач, не буде зараховане контролюючим органом як належно виконане зобов'язання зі сплати податку, та буде сприйняте податковим органом як «невідомий» платіж. Оскільки відповідач не є платником земельного податку згідно чинного законодавства (не є власником земельної ділянки чи користувачем на праві постійного користування, який отримав земельну ділянку у користування), в нього не виникає обов'язок щодо його сплати як платника податку, так само як і не виникає обов'язку щодо сплати земельного податку за власника земельної ділянки -орендодавця чи позивача. Згідно чинного законодавства на відповідача, як орендаря земельної ділянки, покладено лише обов'язок щодо сплати орендної плати. Крім того, умовами договору оренди не передбачено обов'язку відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на сплату земельного податку. Докази понесення позивачем витрат, у зв'язку з пред'явленням податкової вимоги, позивачем не надані.

У судове засідання, призначене на 03 березня 2026 року ні позивачка, ні її представник не прибули, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги представники позивача позов підтримали з викладених у позовній заяві підстав та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на підстави, викладені у відзиві та запереченні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НРН № 567572, виданого 23 листопада 2021 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Парусниковою І.О., ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,5400 гектарів, в межах згідно з планом, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Новопокровської селищної ради (колишньої Дзержинівської сільської) ради Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 012862, виданого Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 17 лютого 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010413200278, кадастровий номер земельної ділянки: 1225083000:02:041:0524 (т. 1, а.с. 18).

Згідно з договором оренди землі № 09-03/18, укладеним 26 березня 2018 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ «Пальміра» (орендарем), земельна ділянка площею 5,540 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки: 1225083000:02:041:0524, була передана в оренду. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 159786,00 грн.

За умовами зазначеного договору:

оренда плата справляється у грошовій формі, вона має бути у розмірі не менше ніж 3% нормативної грошової оцінки землі, а саме: 12000 грн;

за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі; розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати; зерно - 2500 кг, солома - 2000 кг, борошно - 50 кг, силос - 1500 кг, соняшник - 200 кг, цукор - 50 кг; відробіткова оплата: оранка та культивація присадибних ділянок до 0,5 га, ритуальні послуги в разі потреби (транспорт, матеріальна допомога);

обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації (пункт 9);

орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди, у натуральній формі до 31 грудня кожного року оренди (пункт 10);

розмір орендної плати переглядається один раз на два роки у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 12);

у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі відповідно, встановленого чинним законодавством (пункт 13);

земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін (пункт 14).

02 квітня 2018 року договір оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року був зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Солонянської селищної ради Андрейченко О.П.

25 квітня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 192/1869/22, яким розірвав договір оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пальміра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:02:041:0524, зареєстрований 02.04.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області.

08 серпня 2023 року Дніпровський апеляційний суд постановив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року залишити без змін.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року набрали законної сили 08 серпня 2023 року.

Договір оренди землі був розірваний судом у зв'язку з неналежним виконанням орендарем умов цього договору.

Предметом позовних вимог у справі, що розглядається, є вимоги про стягнення орендної плати за договором оренди землі № 09-03/18 від 26 березня 2018 року.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У запереченні на обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на постанову Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 вказав на те, що нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у справі № 393/590/17 зазначив, що нормативна грошова оцінка земель визначена сторонами договору оренди основою для визначення розміру щорічної орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

Доказів внесення змін до договору оренди від № 09-03/18 від 26 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Пальміра» суду не надано.

Договором оренди землі від № 09-03/18 від 26 березня 2018 року не передбачено, що сплата орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції, а тому мають застосовуватись загальні положення чинного законодавства та безпосередньо статті 21 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розрахунок орендної плати у позовній заяві зроблений саме з урахуванням індексів інфляції.

За таких обставин суд не може погодитись з доводами відповідача про подвійну індексацію.

Суд також зазначає, що індекси споживчих цін (індекси інфляції) публікуються Державною службою статистики України. Індекси інфляції з 2018 по 2023 роки складали:

2018 рік: січень - 101,5, лютий - 100,9, березень - 101,1, квітень - 100,8, травень - 100,0, червень - 100,0, липень - 99,3, серпень - 100,0, вересень - 101,9, жовтень - 101,7, листопад - 101,4, грудень - 100,8, за 2018 рік - 109,8;

2019 рік: січень - 101,0, лютий - 100,5, березень - 100,9, квітень - 101,0, травень - 100,7, червень - 99,5, липень - 99,4, серпень - 99,7, вересень - 100,7, жовтень - 100,7, листопад - 100,1, грудень - 99,8, за 2019 рік - 104,1;

2020 рік: січень - 100,2, лютий - 99,7, березень - 100,8, квітень - 100,8, травень - 100,3, червень - 100,2, липень - 99,4, серпень - 99,8, вересень - 100,5, жовтень - 101,0, листопад - 101,3, грудень - 100,9, за 2020 рік - 105,0;

2021 рік: січень - 101,3, лютий - 101,0, березень - 101,7, квітень - 100,7, травень - 101,3, червень - 100,2, липень - 100,1, серпень - 99,8, вересень - 101,2, жовтень - 100,9, листопад - 100,8, грудень - 100,6, за 2021 - 110,0;

2022 рік: січень - 101,3, лютий - 101,6, березень - 104,5, квітень - 103,1, травень - 102,7, червень - 103,1, липень - 100,7, серпень - 101,1, вересень - 101,9, жовтень - 102,5, листопад - 100,7, грудень - 100,7, за 2022 рік - 126,6;

2023 рік: січень - 100,8, лютий - 100,7, березень - 101,5, квітень - 100,2, травень - 100,5,червень - 100,8, липень - 99,4, серпень - 98,6, вересень - 100,5, жовтень - 100,8, листопад - 100,5, грудень - 100,7, за 2023 рік - 105,1.

Відповідно, сукупний індекс інфляції за період з 02 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року склав: (100,80 : 100) х (100,00 : 100) х (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) х (100,80 : 100) = 1.06023810.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2018 рік становить: 12 000,00 х 1.06023810 = 12 722,86 грн. Інфляційне збільшення: 12 722,86 грн - 12000 = 722,86 грн.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2019 до 31.12.2019: (101,00 : 100) х (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) = 1.04053724.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2019 рік: 12 722,86 х 1.04053724 = 13 238,61 грн. Інфляційне збільшення: 13 238,61 грн - 12 000,00 = 1238,61 грн.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2020 по 31.12.2020: (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) = 1.04992329.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2020 рік: 13 238,61 х 1.04992329 = 13 899,53 грн. Інфляційне збільшення: 13 899,53 грн - 12 000,00 = 1899,53 грн.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2021 по 31.12.2021: (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20: 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) = 1.10015334.

Розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням інфляційного збільшення за 2021 рік: 13 899,53 х 1.10015334 = 15 291,61 грн. Інфляційне збільшення: 15 291,61 грн - 12 000,00 = 3291,61 грн.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2022 по 31.12.2022: (101,30 : 100) х (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50: 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) = 1.26603244.

Сукупний індекс інфляції за період з 01.01.2023 по 31.12.2023: (100,80 : 100) х (100,70 : 100) х (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.05083804.

Оскільки відповідачем не доведено сплату орендної плати в повному обсязі, а саме суми інфляційного збільшення за 2018 - 2021 року у розмірі 7252,61 грн (722,86 грн + 1238,61 + 1899,53 грн + 3291,61 грн), та орендної плати за 2022 - 2023 року у розмірі 39 703,55 грн (19 359,67 грн + 20 343,88 грн), то вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Враховуючи, що відповідачем порушено строки сплати орендної плати за договором оренди, то, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми за договором оренди за період з 2022 року по 2023 рік.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми за договором оренди за 2022 рік у сумі 19359,97 грн за період прострочення - 1 рік 1 місяць та за 2023 рік у сумі 20343,88 грн за період прострочення - 1 місяць.

Сукупний індекс інфляції за період із січня 2023 року по січень 2024 року становить: (100,80 : 100) х (100,70 : 100) х (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) х (100,40 : 100) = 1.05504139.

Інфляційні нарахування на суму боргу за період із січня 2023 року по січень 2024 року складають 19 359,67 х 1.05504139 - 19359,67 = 1 065,58 грн.

Три проценти річних від простроченої суми - 19359,97 грн (орендної плати за 2022 рік) становлять:

за 2023 рік: 3% х 19359,97 грн х 365 днів / 365 днів = 580,79 грн;

за січень 2024 року: 3% х 19359,97 грн х 31 день / 366 днів = 49,19 грн;

разом: 580,79 грн + 49,19 грн = 629,98 грн.

Сукупний індекс інфляції за січень 2024 року становить: 100,4 : 100 = 1,004.

Інфляційні нарахування на суму боргу за січень 2024 року складають 20343,88 грн х 1,004 - 20343,88 грн = 81,37 грн.

Три проценти річних від простроченої суми - 20343,88 грн (орендної плати за 2023 рік) становлять:

за січень 2024 року: 3% х 20343,88 грн х 31 день / 366 днів = 21,69 грн.

Всього інфляційних нарахувань на прострочену суму за договором оренди за період з 2022 року по 2023 рік - 1146,95 грн (1 065,58 грн + 81,37 грн), 3% річних від простроченої суми за цей період - 651,67 грн (629,98 грн + 81,37 грн).

Суд також не може погодитись з доводами відповідача про наявність переплати у 17093,35 грн за користування земельною ділянкою за період з 2018 року по 2021 роки з посиланням відповідача на середні ціни продукції сільського господарства. Суд звертає увагу, що належних доказів переплати суду не надано, а рішення суду не може гуртуватись на припущеннях.

Доводи відповідача не спростовують розмір орендної плати за земельну ділянку, заявлений позивачем до стягнення.

Щодо доводів відповідача про те, що у нього не виникав обов'язок щодо сплати земельного податку, оскільки відповідно до ст.ст. 269, 270 ПК України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, відповідач не є платником земельного податку згідно з чинним законодавством, в нього не виникає обов'язок щодо його сплати як платника податку, так само як і не виникає обов'язку щодо сплати земельного податку за власника земельної ділянки - орендодавця чи позивача, умовами Договору оренди не передбачено обов'язку відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат на сплату земельного податку, докази понесення позивачем витрат, у зв'язку з пред'явленням податкової вимоги, позивачем не надані, то суд звертає увагу на таке

Суд зазначає, що у пункті 14 договору оренди землі від № 09-03/18 від 26 березня 2018 року сторони домовилися про те, що земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем у встановлений законодавством термін.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 08.01.2024 № 771/6/04-36-24-14-08) станом на 05.01.2024 рахується заборгованість із земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку площею 5,54 га, кадастровий номер 1225083000:02:041:0524, за ОСОБА_2 - 5480,17 грн та за ОСОБА_1 - 3351,82 грн, тобто у загальній сумі 8831,99 грн.

Тобто, податкові зобов'язання зі сплати земельного податку визначені податковим органом для власників земельної ділянкою.

Разом з тим, оскільки за договором оренди сторони дійшли згоди про те, що земельний податок за орендовану земельну ділянку сплачується орендарем, то на думку суду, виходячи із засад справедливості, витрати зі сплати земельного податку повинен нести саме відповідач, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати земельного податку суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати неоплаченого інфляційного збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою протягом періоду з 2018 по 2020 рік, то суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин; запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21, від 23 липня у справі № 932/3422/21.

Разом з тим, 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України 23 липня 2024 року № 3891-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» до ЦК України були внесені зміни та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 до суду з позовом звернулась 01 березня 2024 року, то позовна давність нею не порушена, а тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності немає.

Суд вважає некоректним посилання відповідача у даному разі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, та що «Запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Суд звертає увагу, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 ухвалювалась за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Строк звернення до суду звернення до адміністративного суду та наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.ст. 122, 123 КАС України.

Натомість, справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пальміра» про стягнення заборгованості за договором оренди землі розглядається за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Пальміра» задовольняє повністю.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За подання позову позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє повністю, то понесені позивачкою судові витрати зі сплаті судового збору у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки надані копії таких документів:

Договору № 19/2024 про надання правової допомоги, укладеного 04 січня 2024 року між Адвокатським об'єднанням «Легал Партнерс Юкрейн» в особі керуючого партнера Шашликова Дениса Геннадійовича та ОСОБА_1 , відповідно до п. 4.1 якого правову допомогу, що надається адвокатським об'єднанням клієнт оплачує у розмірі, вказаному у прайс-листі до даного договору (а.с. 43);

Додатку № 1 до Договору № 19/2024 від 04.01.2024 про надання правової допомоги «ПРАЙС-ЛИСТ (розмір адвокатського гонорару у цивільних справах) (а.с. 46);

акта про надання правової допомоги від 26 лютого 2024 року, за змістом якого відповідно до договору про надання правової допомоги № 19/2024 від 04.01.2024 Адвокатського об'єднання «Легал Партнерс Юкрейн» було надано правову допомогу до 5.20 прайс-листа - участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та / або зустрічного позову, підготовка до 3-х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті), загальна сума гонорару за надання правової допомоги склала 5000,00 грн (а.с. 41);

довідки Адвокатського об'єднання «Легал Партнерс Юкрейн» про те, що 04 квітня 2024 року до цього адвокатського об'єднання звернулася ОСОБА_1 стосовно спору щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі № 09-03/18, кадастровий номер земельної ділянки № 1225083000:02:041:0524, за правову допомогу клієнтом сплачено винагороду у розмірі 5000,00 грн (а.с. 42);

Адвокатом Шашликовим Д.С. була підготовлена позовна заява в інтересах ОСОБА_1 , відповідь на відзив, клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції 25 квітня 2024 та ін.

Адвокатом Шашликов Д.С. брав участь у підготовчому засіданні та адвокат Адвокатського об'єднання «Легал Партнерс Юкрейн» Кравчук С.О. брала участь у трьох судових засіданнях.

Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон № 5076-VI (Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР (Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), Положення № 13 (Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13) та Положення № 148 (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148) не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

З огляду на викладені обставини, суд не може погодитись з відповідачем, що факт понесення витрат на правову допомогу та отримання правової допомоги не підтверджується належними та допустимими доказами, та вважає що із відповідача на користь позивачки потрібно стягнути суму витрат правничої допомоги, понесених позивачкою у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76 - 81, 83, 95, 137, 141, 263 - 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі № 09-03/18 від 26.03.2018 у розмірі 57 486,77 грн, в тому числі:

39703,55 грн - основна сума заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за період з 2022 року по 2023 рік з врахуванням інфляційного збільшення;

7152,61 грн - заборгованість зі сплати неоплаченого інфляційного збільшення за орендовану земельну ділянку за період з 2018 по 2021 рік;

8831,99 грн - заборгованість зі сплати земельного податку за орендовану земельну ділянку, починаючи з першого року оренди, тобто з 2018 по 2023 рік;

1146,95 грн - інфляційні нарахування на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2022 по 2023 рік;

651,67 грн - 3% річних на суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за період з 2022 по 2023 рік.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи:

позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра», місцезнаходження: Дніпропетровська обл., с. Ганно-Мусіївка, вул. Центральна, 51, код ЄДРПОУ: 30059781.

Суддя Н. В. Ковальчук

Попередній документ

136982053

Наступний документ

136982055

Інформація про рішення:

№ рішення:	136982054
№ справи:	192/428/24
Дата рішення:	16.03.2026
Дата публікації:	02.06.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.03.2026)
Результат розгляду:	заяву задоволено повністю
Дата надходження:	01.03.2024
Предмет позову:	про стягнення заборгваності за договором оренди

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

25.04.2024 13:10	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
11.06.2024 16:00	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
01.08.2024 15:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
29.08.2024 13:05	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
23.10.2024 14:00	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
07.01.2025 12:50	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
26.02.2025 15:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
09.04.2025 15:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
11.06.2025 15:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
26.06.2025 11:00	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
15.07.2025 15:25	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
17.09.2025 08:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
06.11.2025 08:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
27.01.2026 09:30	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
04.03.2026 11:20	Солонянський районний суд Дніпропетровської області
16.03.2026 16:45	Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

КОВАЛЬЧУК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

суддя-доповідач:

КОВАЛЬЧУК НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

відповідач:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАЛЬМІРА"

позивач:

Зирянова Ірина Олександрівна

представник відповідача:

Ямковий Віктор Федорович

представник позивача:

Шашликов Денис Геннадійович