Справа № 211/8013/24
Провадження № 3/211/15/26
іменем України
01 червня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КпАП,-
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 193752 від 11.12.2024 року водій ОСОБА_1 11.12.2024 року о 08 год. 14 хв., керував транспортним засобом ГАЗ 33023 державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Дніпровське шосе, 28, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд пройшов на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 6820, прилад ARHJ 0308, результат огляду позитивний, складає 0,36 ‰, тест № 1144, з результатом огляду згоден, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КУпАП.
В суді, ході розгляду справи, ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.
Згідно вимог Закону України, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду, дослідивши які, суд зробив певні висновки.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Під час розгляду справи проглянуто диск з відеозаписами, який доданий до матеріалів справи в якості доказу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та суд до даного доказу відноситься критично, оскільки зафіксовані обставини не доводять наявність в діях ОСОБА_1 вказаного складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п 3 ч.1 ст 35 ЗУ Про національну поліцію, Поліцейський може зупиняти транспортні засоби уразі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
З відеозапису вбачається, що причиною зупинки, яку було озвучено поліцейськими водію є те, що він не був пристебнутий паском безпеки, тоді як із доданого рапорту інспектора патрульної поліції взагалі не вбачається даних обставин.
Законом України Про національну поліцію чітко визначені підстави, межі та спосіб обмеження вільного пересування громадян. Так, у статті 35 цього Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п.1 ст.35).
Свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про національну поліцію» та ПДР.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17 працівником поліції повинно бути задокументовано та доведено факт порушення водієм ПДР України, а саме повинен бути складений протокол про притягнення водія до відповідальності за порушення ПДР України, що є причиною зупинки транспортного засобу, перед прийняттям постанови або притягненням до відповідальності за вчинення іншого правопорушення.
Матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ПДР України, які були підставою для зупинки та висування вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, а тому з огляду на вказане є сумніви в суб'єктивності дій поліцейських.
Суд враховує концепцію ЄСПЛ «Плоди отруйного дерева» (рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини») а саме, що якщо первісний доказ отримано з порушенням, то і наступні докази, отримані на підставі цього доказу є недопустимими, в даному випадку первісним доказом є правомірність зупинки автомобіля, і дані дії вчинені з порушенням, що тягне за собою відповідні наслідки.
Крім того як вбачається з дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 193752 від 11.12.2024 року водій ОСОБА_1 11.12.2024 року о 08 год. 14 хв., керував транспортним засобом ГАЗ 33023 державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Дніпровське шосе, 28, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд пройшов на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за допомогою газоаналізатора ALCOTEST 6820, прилад ARHJ 0308, результат огляду позитивний, складає 0,36 ‰.
Разом з тим доданий відеозапис не містить фіксації руху транспортного засобу ГАЗ 33023 державний номерний знак НОМЕР_1 саме о 08 год. 14 хв. 11.12.2024 року.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Крім того з відео запису не вбачається що тестування на спец. приладі Драгер 6820 тест № 1144 проходив саме ОСОБА_1 , оскільки зйомка у даний час не була направлена на знімання даної події , чутно тільки розмови осіб, при цьому свідки не залучалися.
Що також суперечить ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того суд звертає увагу що додане відео має фрагментарний характер, з якого не можна прослідкувати обставини події та обставини справи від початку до кінця, що також може свідчити про те, що відео змінювалось (редагувалась) особою, яка копіювала відеозапис на DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису №100, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року та ставить під сумнів автентичності оригіналу.
З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється розгляд справи по суті, а у суду виникли сумніви щодо правдивості даних в ньому щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та законності його складання, то в такому випадку він не може слугувати як належний, допустимий доказ по справі.
Так, у постанові Верховного Суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020р. зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, -
провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко