65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1074/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1074/26
за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 47, кв. 13, код ЄДРПОУ 22478334)
за третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, ідентифікаційний код юридичної особи: 45839467)
про стягнення 1 151 389,70грн.
Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:04:009:0014, загальною площею 10 540 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська, 9 в загальному розмірі 1 151 389,70 грн.
Разом з позовною заявою Одеською міською радою було подано до господарського суду заяву (вх. № 2-565/26 від 24.03.2026) про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 1 151 389,70грн. та накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ», у межах розміру позовних вимог 1 151 389,70грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою суду від 26.03.2026р. заява Одеської міської ради (вх. 2-565/26 від 24.03.2026) про забезпечення позову у справі № 916/1074/26 була задоволена, накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 1 151 389,70грн., накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 47, кв. 13, код ЄДРПОУ 22478334), у межах розміру позовних вимог 1 151 389,70грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1074/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Крім того, відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
13.04.2026р. за вх. №12625/26 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно якої остання позовні вимоги Одеської міської ради підтримує та просить суд їх задовольнити.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 08.09.2004 за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення (одноповерхову будівлю складу та споруду навісу), яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, реєстраційний номер майна: 7265912.
11.12.2006 між Одеською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ» як орендарем укладено договір оренди землі, згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської рали №444-V від 29.09.2006р. надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 10540 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною даного договору.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 11.12.2006 р. та зареєстрований в реєстрі за № 4168.
Відповідно до плану, який є невід'ємною частиною Договору, в оренду ТОВ «АЛДІ» передано земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:04:009:0014.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка, площею 10540 кв.м, у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 1411 кв.м; під спорудами - 200 кв.м; під проїздами, проходами та площадками - 2751 кв.м; інші - 6178 кв.м.
Пунктом 2.2. договору визначено, що на земельній ділянці розташована нежила будівля, яка належить ТОВ «АЛДІ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.09.2004 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. за реєстровим № Д-377.
Договір у відповідності з п. 3.1. укладено терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування складських приміщень.
04.07.2007р. в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 1,054 га з кадастровим номером 5110137300:04:009:0014, що розташована за адресою: м. Одеса, дорога Новомосковська, 9.
За посиланнями позивача, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «АЛДІ» умов укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати Одеська міська рада зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом в частині стягнення заборгованості за період з 01.11.2020р. по 31.10.2023 р.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2024р., залишеним у справі № 916/1023/24, задоволено позов Одеської міської ради та вирішено стягнути з ТОВ ТОВ «АЛДІ» на користь Одеської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 1 155 846,01грн, інфляційні втрати у розмірі 24 364,58грн, 3 % річних у розмірі 6 469,79 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 14 240,17грн.
Втім, як вказує позивач з листопада 2023р. ТОВ «АЛДІ» не виконує обов'язки за Договором щодо сплати орендної плати, у зв'язку із чим у останнього за період з 01.11.2023р.. по 31.08.2025р. утворилась заборгованість в сумі 981 431,22грн.
Згідно з п. 4.1 договору, орендна плата за земельну ділянку площею 10540кв.м. розрахована у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складала: 32 572,82 грн. на рік.
Відповідно до п. 4.4 договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невідємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства України; коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.
За посиланнями позивача, обставини щодо зміни орендодавцем розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 р. у справі № 916/1023/24 за позовом Одеської міської ради до ТОВ «АЛДІ» про стягнення заборгованості за Договором за період з 01.11.2020 р. по 31.10.2023 р. у загальному розмірі 1 186 680,38 грн.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель»
За посиланнями позивача, Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка застосовується з 01.01.2017р.
Позивач вказує, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.11.2020 р. № 1822 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 4 843 099,19 грн. Орендна плата за 2023 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 490 121,64 грн на рік, 40 843,47 грн щомісячно (4 843 099,19 грн * 8% = 387 447,94 грн; 387 447,94 * 1 (інд. 2020 р.) * 1,10 (інд. 2021 р.) * 1,15 (інд. 2022 р.) = 490 121,64 грн). Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.12.2024 р. № НВ-5101299142024 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 6 439 037,44 грн. Орендна плата за 2024 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 515 123,00 грн на рік, 42 926,92 грн щомісячно. Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.02.2025 р. № НВ-5100434692025 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 7 211 648,83 грн. Орендна плата за 2025 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 576 931,91 грн на рік, 48 077,66 грн щомісячно.
Отже, неотримана плата за землю за період з 01.11.2023р.. по 31.08.2025р. становить 981 077,66 грн.
Відповідно до п. 4.4. договору, орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.
П.п. 9.1.2. п. 9.1 розділу 9 зазначеного договору, передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛДІ», порушуючи умови договору оренди, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 10 540 кв.м., що прямо суперечить положенням ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 21 Закону України «Про оренду землі».
Департаментом архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради) на адресу відповідача - ТОВ «АЛДІ» було направлено претензію від 19.08.2025 р. № 01-12/541 щодо необхідності сплати заборгованості за Договором. Проте відповідна претензія була залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 4.6. договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочки.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, що сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 59 008,34грн., 3% річних в сумі 24 961,51грн. та інфляційні витрати в розмір 58 988,63грн.
Отже позиваючись на вищенаведені обставини Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст. 762 ЦК України, орендар зобов'язаний вносити оренду плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.
Судом встановлено, що 11.12.2006 між Одеською міською радою як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ» як орендарем укладено договір оренди землі, згідно з п. 1.1. якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської рали №444-V від 29.09.2006р. надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 10540 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.11.2025 р. НВ-9986117822025 датою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки є 04.07.2007р.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка, площею 10540 кв.м, у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 1411 кв.м; під спорудами - 200 кв.м; під проїздами, проходами та площадками - 2751 кв.м; інші - 6178 кв.м.
Пунктом 2.2. договору визначено, що на земельній ділянці розташована нежила будівля, яка належить ТОВ «АЛДІ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06.09.2004 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. за реєстровим № Д-377.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2026 р. № 468086292 право власності на нежилу одноповерхову будівлю складу та споруду навісу загальною площею 1224,1 кв.м за адресою: м. Одеса, Новомосковська дорога, 9, зареєстроване за ТОВ «АЛДІ»
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з п. 4.4 розділу 4 договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності .
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Як встановлено судом, ТОВ «АЛДІ» у період з 01.11.2023р. р. по 31.08.2025р. не виконало належним чином обов'язок за Договором щодо сплати орендної плати, що прямо суперечить вищенаведеним положенням законодавства, договору
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди .
Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з п. 4.1 договору , орендна плата за земельну ділянку площею 10540кв.м. розрахована у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складала: 32 572,82 грн. на рік.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».
Відповідно до п. 4.4 договору умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невідємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства України; коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. № 756-VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка застосовується з 01.01.2017 р.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.11.2020 р. № 1822 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 4 843 099,19 грн.
Орендна плата за 2023 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 490 121,64 грн на рік, 40 843,47 грн щомісячно (4 843 099,19 грн * 8% = 387 447,94 грн; 387 447,94 * 1 (інд. 2020 р.) * 1,10 (інд. 2021 р.) * 1,15 (інд. 2022 р.) = 490 121,64 грн), 40843,48 грн щомісячно.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.12.2024 р. № НВ-5101299142024 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 6 439 037,44 грн.
Орендна плата за 2024 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 515 123,00 грн на рік, 42 926,92 грн щомісячно.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.02.2025 р. № НВ-5100434692025 нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 7 211 648,83 грн.
Орендна плата за 2025 рік розрахована у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки та складає 576 931,91 грн на рік, 48 077,66 грн щомісячно.
Судом встановлено, що відповідачем заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2023р. по 31.08.2025р. у сумі 981 431,22 грн. не сплачена, доказів спростовуючи позовні вимоги відповідачем не надано.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» зобов'язань з оплати орендної плати, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 981 431,22грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу, інфляційні втрати у розмірі пеню в розмірі 59 008,34грн., 3% річних в сумі 24 961,51грн. та інфляційні витрати в розмір 85 988,63грн.
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 30.01.2019 р. у справі № 922/175/18 визначено, що за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Як вже зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 17.10.2018 р. у справі № 916/1883/16 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а, якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 4.6. договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочки.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки інфляційних витрат, 3% річних та пені, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків в зв'язку з чим позовні вимоги Одеської міської ради в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 59 008,34грн., 3% річних в сумі 24 961,51грн. та інфляційні витрати в розмір 85 988,63грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 47, кв. 13, код ЄДРПОУ 22478334) за третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, ідентифікаційний код юридичної особи: 45839467) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 47, кв. 13, код ЄДРПОУ 22478334) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площ. Думська (Біржова), буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691, реквізити: Одеська міська ТГ, отримувач - ГУК в Одеської області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 18010600 «орендна плата з юридичних осіб») заборгованість по орендній платі в розмірі 981 431 (дев'ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять одна)грн. 22коп, інфляційні витрати у розмірі 85 988 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім)грн. 63коп., 3% річних у розмірі 24 961 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одна)грн. 51коп., пеню у розмірі 59 008 (п'ятдесят дев'ять тисячі вісім)грн. 34коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛДІ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 47, кв. 13, код ЄДРПОУ 22478334) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., місто Одеса, пл. Думська (Біржова), 1, код ЄДРПОУ 26597691) на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA 198 2017 2034 4290 2130 0003 4995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 13 816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять)грн. 68коп та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна)грн.20коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 травня 2026 р.
Суддя К.Ф. Погребна