65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5128/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Гнідая А.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5128/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі" (вул. Антенна, 8, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14/1, м. Москва, 119991)
про стягнення 86 237 766,77 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі" (надалі - Товариство), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на його користь суму збитків в розмірі 2 709 145,87 доларів США або 86 237 766,77 грн., з яких: реальні збитки у сумі 62 804 415,27 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют становить 2 146 799,87 доларів США та упущену вигода у сумі 23 433 351,50 грн., що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют становить 562 346,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, він з червня 2023 повністю втратив можливість отримувати дохід від діяльності належної йому на праві власності фотогальванічної сонячної електричної станції (СЕС) і яка ним втрачена, оскільки територія Херсонської обл., Каланчацького р-ну, с. Привілля, де розташована СЕС, з 24.02.2022 тимчасово окупована Російською Федерацією, внаслідок чого ним понесені збитки, які виникли у зв'язку із неможливістю провадження подальшої діяльності підприємства внаслідок протиправних дій Російської Федерації.
2. Аргументи учасників справи.
2.1. Аргументи Позивача.
Як вказує Позивач, він здійснював господарську діяльність з виробництва електричної енергії, на підставі ліцензії па право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державні' регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2097 від 28.12.2018.
Основним видом діяльності Позивача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є виробництво електроенергії.
Також Позивач звертає увагу на те, що йому на праві приватної власності належить фотогальванічна сонячна електрична станція (СЕС) потужністю 2,98 МВт, яка розташована за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р., с. Привілля, вулиця Шкільна, будинок 2а на земельній ділянці (кадастровий номер: 6523284400:05:001:0331), яка була передана йому в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, згідно договору оренди землі від 12.12.2016, строком на 49 років.
Позивач також вказує, що 30.06.2019 між ним та Державним підприємством "Гарантований покупець" був укладений договір № 315/01, відповідно до умов якого він, як електроенергії виробник за "зеленим" тарифом, зобов'язався продавати, а гарантований покупець купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату позивачу, відповідно до умов цього договору та законодавства України.
Позивачем, відповідно до цього договору, здійснювалась генерація та відпуск електричної енергії за "зеленим" тарифом в Об'єднану енергетичну систему України, яка купувалася та оплачувалася ДП "Гарантований покупець".
Проте, Позивач зазначає, що з червня 2023 року він повністю втратив можливість отримувати дохід від діяльності СЕС, ним втрачена можливість дізнаватись про те, чи взагалі існує належне йому майно у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі якої територія Херсонської обл., Каланчацького р-ну, с. Привілля, на якій розташований належний Позивачу на праві власності об'єкт генерації електроенергії, з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" і на час подання позову залишається тимчасово окупованою.
Позивач вказує, що на його замовлення ТОВ "Гільдія оцінювачів України"(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3S3/2024 від 12.08.2024) були складені Звіти про оцінку розміру реальних збитків та упущеної вигоди через втрату належного йому єдиного майнового комплексу (СЕС) внаслідок широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну.
Метою оцінки було визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди, завданих Позивачу внаслідок втрати належного йому майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у здійсненні господарської діяльності, з метою захисту інтересів замовника в судових інстанціях та відшкодування Російською Федерацією збитків внаслідок її збройної агресії.
Так Позивач зазначає, що згідно Звіту про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків) ТОВ "Фрі Енерджі" внаслідок пошкодженого, втраченого та(або) знищеного майна (основних засобів в кількості 17 інвентарних одиниць) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.02.2022 розмір реальних збитків Позивача становить 62 804 415,27 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют дорівнює 2 146 799,87 доларів США.
Згідно Звіту про оцінку упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ "Фрі Енерджі" у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.04.2025 розмір упущеної вигоди становить 23 433 351,50 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют дорівнює 562 346,00 доларів США.
При цьому Позивач звертає увагу на те, що у Звіті зазначено, що оцінка розміру реальних збитків від втрати єдиного майнового комплексу сонячної електростанції, розташованої за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р., с, Привілля, вулиця. Шкільна, будинок 2а, пов'язана з утратою повного права власності Позивача над необоротними активами, які розташовані на території, окупованій з 26.02.2022 та неможливістю здійснювати господарську діяльність через неможливість доступу до електричної станції, здійснення її належного обслуговування, керування нею, а також через встановлення національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПрАТ "НЕК "Укренерго" обмежень щодо прийняття даних щодо обсягів виробітку електричної станції до деокупації відповідних територій та отримання доступу до відповідного обладнання, відсутність доходів за вироблену енергію сонячною електростанцією через відсутність відповідних оплат від покупця ДП "Гарантований покупець".
У Звіті оцінювачем розглянутий період, з якого Позивач втратив можливість отримання доходу через втрату активів внаслідок окупації території сонячної електростанції, а також втрати буді-якого доступу до СЕС з червня 2023.
Також у Звіті вказано, що фактично розмір упущеної вигоди буде дорівнювати величині грошового потоку, який підприємство отримало би за умов відсутності факту виникнення збитків. Розрахунок упущеної вигоди від неможливості здійснювати господарську діяльність через втрату контролю над матеріальними та нематеріальними активами підприємства по суті відображає потенційну величину доходу від реалізації електричної енергії.
Позивач зауважує, що розрахунок величини реальних збитків здійснювався оцінювачем на підставі положень "Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", затвердженої наказом Міністерства економіки України та ФДМУ № 3904/1223 від 18.10.2022, "Методики визначення шкоди та збитків, завданих об'єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації", затвердженої наказом Міністерства енергетики України та ФДМУ № 57/342 від 22.02.2023, а розрахунок величини упущеної вигоди здійснювався на підставі Міжнародних стандартів оцінки та міжнародної оціночної практики.
Посилаючись на норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЦК України, Закон України "Про міжнародне приватне право" та Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", практику ЄСПЛ Позивач стверджує, що за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Позивач вважає, що ним доведено заподіяння йому шкоди діями відповідача, також, що ним підтверджено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майну Позивача шкодою, а тому, на його переконання, існує наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди Позивачу у розмірі та в порядку, передбачених цивільним законодавством України, що й стало підставою для звернення до Господарського суду з відповідним позовом.
2.2. Відповідач своєї правової позиції щодо позову суду не надав.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
22.12.2025 до канцелярії Господарського суду Одеської області від ТОВ "Фрі Енерджі" надійшла позовна заява (вх. № 5264/25), яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
29.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області позовна заява (вх.№ 5264/25 від 22.121.2025) була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5128/25 та справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 12:00 год 22.01.2026, вирішено розмістити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про дату, час та місце розгляду справи №916/5128/25, зобов'язано позивача здійснити переклад ухвали Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі № 916/5128/25 від 29.12.2025 на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, та поштове відправлення вказаної ухвали на адресу посольства Російській Федерації у країні за вибором позивача. Докази направлення та вручення документів надати суду, запропоновано відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 29.12.2025 була надіслана позивачу та доставлена до його електронного кабінету у ЄСІТС 29.12.2025 об 18:00 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу № 916/5128/25/77326/25 від 30.12.2025.
21.01.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 2314/26), в якій просив постановити ухвалу про участь його представника у судовому засіданні 22.01.2026 та подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції із використанням власних засобів відеоконференцзв'язку представника позивача за допомогою комплексу технічних засобів програмного забезпечення, доступ до якого відбувається за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади, а також клопотання про долучення доказів (вх. № 2329/26), разом з яким надав докази направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2025 у Посольство Росії у Польщі.
22.01.2026 підготовче засідання у справі не відбулось у зв'язку з розгерметизацією системи опалення та низкою температурою повітря в адміністративній будівлі суду.
26.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області заяву ТОВ "Фрі Енерджі" (вх. № 2314/26 від 21.01.2026) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду було повернуто без розгляду у зв'язку із недодержанням вимог ч. 2 ст. 170, ст. 197 ГПК України. Дана ухвала була надіслана позивачу та доставлена до його електронного кабінету у ЄСІТС 27.01.2026 об 12:16 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу № 916/5128/25/5087/26 від 28.01.2026.
Того ж дня ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі було призначено на 10:20 год 10.02.2026. Дана ухвала була надіслана позивачу та доставлена до його електронного кабінету у ЄСІТС 27.01.2026 об 12:13 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу № 916/5128/25/5088/26 від 28.01.2026.
28.01.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України була розміщена інформація про ухвалу суду від 26.01.2026 по справі №916/5128/25 та про місце, де з нею можливо ознайомитись.
10.02.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. № 4829/26).
Того ж дня, у зв'язку із неявкою учасників справи, ухвалою Господарського суду Одеської області строк підготовчого провадження за ініціативою суду був продовжений на тридцять днів, а підготовче засідання було відкладено на 11:40 год 26.02.2026.
Ухвала Господарського суду Одеської області від 10.02.2026 була надіслана позивачу та доставлена до його електронного кабінету у ЄСІТС 11.02.2026 об 19:15 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу № 916/5128/25/10225/26 від 12.02.2026.
12.02.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України з метою повідомлення відповідача про дату та місце наступного розгляду справи №916/5128/25 було розміщене оголошення.
24.02.2026 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6620/26), в якій просив постановити ухвалу про участь його представника у судовому засіданні 26.021.2026 та подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції.
26.02.2026 у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала, якою клопотання позивача про участь у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції було задоволено, а також, з'ясувавши думку представника позивача, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті о 12:00 год 10.03.2026, а також судом було зобов'язано позивача направити нотаріальний переклад ухвали суду про повідомлення відповідача на адресу Посольства Російської Федерації у Польщі або в іншій країні.
27.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, відповідача було повідомлено про дату та час розгляду справи по суті.
02.03.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України, з метою повідомлення відповідача про дату та місце наступного розгляду справи №916/5128/25, було розміщене відповідне оголошення.
Того ж дня позивачем через систему "Електронний суд" було подано клопотання про долучення документів (вх. № 7071/26), до якого були додані документи на підтвердження повноважень його представника.
19.03.2026 позивачем через систему "Електронний суд" було подано клопотання про долучення доказів (вх. № 9673/26), до якого були додані докази направлення відповідачу до Посольства Росії у Польщі ухвали Господарського суду від 27.02.2026, які судом долучені до матеріалів справи.
Того ж дня у судовому засіданні, у зв'язку із об'єктивною неможливістю завершити розгляд справи по суті, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до резервної дати на 16.04.2025 об 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 11:00 год 16.04.2026, не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В.
24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання було призначено на 14.05.2026 об 11:30 год, з метою повідомлення відповідача постановлено розмістити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про дату. Час та місце розгляду справи № 916/5128/25 по суті та зобов'язано позивача здійснити переклад даної ухвали суду на російську мову, з нотаріальним посвідченням його вірності, та поштове відправлення ухвали на адресу посольства Російської Федерації у країні за вибором позивача, з наданням суду доказів направлення та вручення відповідачу документів.
Ухвала Господарського суду була надіслана позивачу та доставлена до його електронного кабінету у ЄСІТС 24.04.2026 об 17:03 год, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу № 916/5128/25/29109/26 від 27.04.2026, а також, з метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи № 916/5128/25, на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщене відповідне оголошення.
13.05.2026 позивачем через систему "Електронний суд" було подано клопотання про долучення доказів (вх. № 16678/26), до якого були додані докази направлення відповідачу до посольства Російської Федерації у Польщі ухвали Господарського суду від 24.04.2026, які судом долучені до матеріалів справи.
14.05.2026 у судовому засіданні позивач виступив зі вступною промовою, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, судом були досліджені всі письмові докази, наявні у матеріалах справи, позивач виступив у судових дебатах, після чого судом розгляд справи по суті був завершений, а позивача повідомлено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого відбудеться об 11:30 год 25.05.2026.
Відповідач - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, не скористався правом на судовий захист, письмових заяв та клопотань до суду не подавав, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Щодо дотримання вимог Господарського процесуального кодексу про належне повідомлення відповідача про розгляд справи №916/5128/25, господарський суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі, воєнний стан не скасовано.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20).
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992.
Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Разом з тим, за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також, сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно листа Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється.
Отже, подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами є неможливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин з 24.02.2022 року через повномасштабну агресію РФ проти України.
Спосіб надіслання копій судових рішень відповідачу безпосередньо за місцем його знаходження у Російській Федерації засобами поштового зв'язку України не застосовується, так як на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" 25.02.2022 розміщено повідомлення про те, що у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим, у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також, будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Відтак, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів про відкриття провадження у справі №916/5128/25 дипломатичними каналами, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та зобов'язання позивача направити перекладені на російську мову та з посвідченим нотаріально перекладу, ухвали господарського суду про повідомлення відповідача про місце, час та дату проведення судових засідань у справі № 916/5128/25 на адресу посольства Російської Федерації у Польщі або в іншій країні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, учасники даної справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ними дій процесуального характеру.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні" та подальших Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії".
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, ЄСПЛ в вищенаведеному рішенні зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії").
У справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом" (див. рішення у справах "Walchli v. France" від 26.07.2007 та "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" від 28.05.1985).
При цьому, російські війська систематично здійснюють масовані, зокрема, ракетні обстріли по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, в тому числі у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
25.05.2026 відповідно до приписів ст. 219 ГПК України, судом було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
ТОВ "Фрі Енерджі" є власником сонячної електростанції, потужністю 2,98 МВт, розташованої за адресою: Херсонська обл., Каланчацький район, с. Привілля, вул. Шкільна, будинок 2а, яка була введена в експлуатацію 05.04.2019, що підтверджується витягом з ДРРП (а.с 97).
Сонячна електростанція розташована на земельній ділянці, загальною площею 5,1365 га, кадастровий номер 6523284400:05:001:0331, яка розташована за адресою: Херсонська обл., Каланчацький район, Привільська сільрада та знаходиться у ТОВ "Фрі Енерджі" у користуванні на підставі договору оренди землі від 12.12.2016, була передана позивачу в оренду для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, згідно договору оренди землі від 12.12.2016 строком на 49 років, про що до ДРРП внесені відповідні відомості про реєстрацію речового права (номер запису 18066757) (а.с.98).
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2097 від 28.12.2018 ТОВ "Фрі Енерджі" отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії на підставі якої здійснювало господарську діяльність (а.с. 103, 104).
Основним видом діяльності позивача, згідно даних ЄДРПОУ, є виробництво електроенергії (а.с.101).
23.05.2019 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ), ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Фрі Енерджі" (виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір № 17019/01 про купівлю-продаж електричної енергії.
30.06.2019 між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Фрі Енерджі" була укладена додаткова угода № 315/01 до договору № 17019/01, згідно до п. 2 якої сторони дійшли згоди статті п.1-10 договору № 17019/01 від 23.05.2019 змінити статтями 1-8 у новій редакції (а.с 15-18).
Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди сторони визначили, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок).
Пунктом 3.1. Додаткової угоди визначено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п.3.3. Додаткової угоди оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробника за "зеленим" тарифом у розрахункові місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.
Відповідно до п.п. 9, 10 Додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору № 17019/01 від 23.05.2019 та набуває чинності з 01.07.2019.
Позивачем, відповідно до цього договору, здійснювалась генерація та відпуск електричної енергії за "зеленим" тарифом в Об'єднану енергетичну систему України, яка купувалася ДП "Гарантований покупець", що підтверджується підписаними між сторонами договору актами (а.с. 19,20).
Як вказує позивач, ДП "Гарантований покупець" здійснено повну чи часткову оплату й не заперечується необхідність оплати за електричну енергію, що поставлена до жовтня 2022 р. включно, проте, ним не визнаються обсяги поставки електроенергії з листопада по червень 2023р. через обнуління ПрАТ "НЕК УКРЕНЕРГО" даних комерційного обліку за цей період.
З червня 2023 позивач повністю втратив можливість отримувати дохід від діяльності СЕС, ним повністю втрачено можливість дізнаватись про те, чи взагалі існує майно, оскільки територія Херсонської обл., Каланчацького р-ну, с. Привілля, на якій розташований об'єкт генерації електроенергії позивача, з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" і яка на час подання позову залишається тимчасово окупованою.
На замовлення позивача ТОВ "Гільдія оцінювачів України"(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3S3/2024 від 12.08.2024) були складені "Звіт про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків) ТОВ "Фрі Енерджі", внаслідок пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна (основних засобів в кількості 15 інвентарних одиниць), у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.02.2022" (т.с. 21-50) та "Звіт про оцінку упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ "Фрі Енерджі" у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.04.2025" (а.с. 51-96), метою яких було визначення розміру реальних збитків та упущеної вигоди, завданих позивачу внаслідок втрати єдиного майнового комплексу у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у здійсненні господарської діяльності, з метою захисту інтересів замовника в судових інстанціях та відшкодування Російською Федерацією збитків внаслідок її збройної агресії.
Згідно "Звіту про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків)" станом на 24.02.2022 розмір реальних збитків ТОВ "Фрі Енерджі" становить 62 804 415,27 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют складає 2 146 799,87 доларів США.
Згідно "Звіту про оцінку упущеної вигоди" станом на 24.04.2025 розмір упущеної вигоди ТОВ "Фрі Енерджі" становить 23 433 351,50 грн, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют складає 562 346,00 доларів США.
Як указано в Звіті, оцінка розміру реальних збитків від втрати єдиного майнового комплексу сонячної електростанції, розташованої за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р., с, Привілля, вулиця. Шкільна, будинок 2а, пов'язана з утратою повного права власності над необоротними активами, які розташовані на території, окупованій з 26.02.2022, та неможливістю здійснювати господарську діяльність через неможливість доступу до електричної станції, здійснення її належного обслуговування, керування нею, а також через встановлення національною комісією, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПрАТ "НЕК "Укренерго" обмежень щодо прийняття даних щодо обсягів виробітку електричної станції до деокупації відповідних територій та отримання доступу до відповідного обладнання, відсутність доходів за вироблену енергію сонячною електростанцією через відсутність відповідних оплат від покупця ДП "Гарантований покупець".
Згідно Звіту, оцінювачем розглянутий період, з якого ТОВ "Фрі Енерджі" втратило можливість отримання доходу через втрату активів внаслідок окупації території сонячної електростанції, а також втрати буді-якого доступу до СЕС з червня 2023. Фактично розмір упущеної вигоди буде дорівнювати величині грошового потоку, який підприємство отримало би за умов відсутності факту виникнення збитків. Розрахунок упущеної вигоди від неможливості здійснювати господарську діяльність через втрату контролю над матеріальними та нематеріальними активами підприємства по суті відображає потенційну величину доходу від реалізації електричної енергії.
Селище Привілля, де розташований об'єкт генерації електроенергії позивача, знаходиться на території Каланчацької селищної громади Скадовського району Херсонської області та з 24.02.2022 тимчасово окупована Російською Федерацією, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (UA65080000000090947 - вся територія Скадовського району тимчасово окупована).
У зв'язку із тимчасовою окупацією військами Російської Федерації с. Привілля, позивач позбавлений можливості займатись господарською діяльністю щодо виробництво електроенергії з використанням СЕС, а тому вважає за можливе стягнути з відповідача збитки.
Позивач стверджує, що належне йому майно - сонячна електростанція, яке використовувалося ним при здійсненні господарської діяльності, залишилося на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, а саме, на території Каланчацької селищної громади Скадовського району Херсонської області.
Знищення/захоплення внаслідок збройної агресії Російської Федерації належного позивачу майна, порушує його право власності на це майно, у зв'язку із чим йому завдані реальні збитки, а також, враховуючи те, що він позбавлений доступу до свого майна та не має можливості використовувати його в своїй господарській діяльності та, відповідно, отримувати дохід йому також заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди.
Розмір матеріального збитку (шкоди) та упущеної вигоди позивача визначено у "Звіті про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків) ТОВ "Фрі Енерджі", внаслідок пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна (основних засобів в кількості 15 інвентарних одиниць), у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.02.2022" у сумі 62 804 415,27 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют еквівалентно 2 146 799,87 доларів США та у "Звіті про оцінку упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ "Фрі Енерджі" у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.04.2025" становить 23 433 351,50 грн, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют еквівалентно 562 346,00 доларів США
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим він звернувся до Господарського суду з відповідним позовом.
5. Висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, зазначені норми закону визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.
Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України закріплено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022р. у справі №904/1448/20.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.
Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 затверджений "Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації", який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Росії, починаючи з 19.02.2014 (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основні показники, які оцінюються:
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);
упущена вигода підприємств недержавної форми власності;
втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;
втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Крім того, вищезазначеним Додатком до Порядку визначено, що збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).
У пункті 6 Додатку до Порядку визначено, що об'єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає туризм. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).
Згідно з пунктом 8 цього ж Додатку до Порядку метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.
Згідно сталої судової практики, відшкодуванню підлягають збитки, які фактично заподіяні на день пред'явлення позову.
Правові засади здійснення оцінки майна визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 вищезазначеного Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно приписів вищезазначеного Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є:
суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Статтею 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Разом з тим, 18.10.2022 наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України за №3904/1223 було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 1 Методики №3904/1223 передбачено, що вона застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Росії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Зазначена вище Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23.02.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою підтвердження розміру реальних збитків та розміру упущеної вигоди, надано до суду "Звіт про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків) ТОВ "Фрі Енерджі", внаслідок пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна (основних засобів в кількості 15 інвентарних одиниць), у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.02.2022" та "Звіт про оцінку упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ "Фрі Енерджі" у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Україні станом на 24.04.2025", виконані ТОВ "Гільдія оцінювачів України"(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3S3/2024 від 12.08.2024).
Згідно "Звіту про оцінку збитків економічних втрат (реальних збитків)" станом на 24.02.2022 розмір реальних збитків ТОВ "Фрі Енерджі" становить 62 804 415,27 грн, що відповідно офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют станом на дату оцінки, складає 2 146 799,87 доларів США.
Згідно "Звіту про оцінку упущеної вигоди" станом на 24.04.2025 розмір упущеної вигоди ТОВ "Фрі Енерджі" становить 23 433 351,50 грн, що відповідає офіційному курсу НБУ щодо іноземних валют станом на дату оцінки, складає 562 346,00 доларів США.
Крім того, у Звітах зазначено, що оцінка проводилася відповідно стандартів оцінки визначених у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-ІІІ від 12.07.2001; "Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженому постановою КМУ № 326 від 20.03.2022; "Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності", затвердженої наказом Мінекономіки та ФДМУ № 3904/1223 від 22.02.2023; "Методики визначення шкоди та збитків, завданих об'єктам енергетичної інфраструктури України внаслідок збройної агресії Російської Федерації", затвердженої наказом Міністерства енергетики України та ФДМУ № 57/342 від 22.02.2023, Національних та Міжнародних стандартах оцінки.
Згідно п. 3 "Методики оцінки майна" в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 поняття "вартість" застосовується у значенні цього поняття в національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою КМУ від 10.09.03 №1440. Даний стандарт передбачає, що майно при відсутності додаткових умов договору оцінюється за ринковою вартістю. Таким чином, базою оцінки виступає ринкова вартість, що передбачено метою оцінки.
Господарський суд зазначає, що завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України).
У п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
За змістом зазначеної статті водночас із негативним обов'язком, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.
Позитивні обов'язки держави згідно з практикою Європейського суду з прав людини можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов'язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов'язки); вживати всіх відповідних заходів для захисту власності в межах своєї юрисдикції.
Оскільки Конвенція покликана захищати права, які є практичними й ефективними, порушення державою будь-якого з конвенційних обов'язків може зумовлювати необхідність присудження за це компенсації. Така компенсація може мати різні форми та встановлюватися, зокрема, залежно від виду порушення.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
Також, Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику, яка застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання.
Отже, держава Україна взяла на себе та виконала позитивний обов'язок, про що свідчить затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації та Методики, яка є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.05.2025 по справі №905/69/24.
Враховуючи матеріали справи, беручи до уваги звіти про оцінку збитків від 10.05.2025, господарський суд приходить до висновку по наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч.3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Суд також зазначає, що у матеріалах справи наявні, надані позивачем до матеріалів справи усі належні у розумінні приписів статті 76 ГПК України докази на підтвердження свого права власності на спірне нерухоме майно.
Оцінивши надані позивачем справи арґументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтовані належним чином, законні, а тому підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд доходить наступних висновків.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Згідно пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, виходячи з ціни позову (86237766,77 грн), ставки судового збору (1,5%) та враховуючи вищенаведені приписи Закону України "Про судовий збір", суд доходить висновку, що судовий збір у цій справі у сумі 1 059 800 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі» (69005, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 8, код ЄДРПОУ 40453647) збитки в розмірі 62 804 415,27 (шістдесят два мільйона вісімсот чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн 27 коп, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 2 146 799 (два мільйона сто сорок шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) доларів США 87 центів, та упущену вигоду в розмірі 23 433 351 (двадцять три мільйона чотириста тридцять три тисячі триста п'ятдесят одна) грн 50 коп, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 562 346 (п'ятсот шістдесят дві тисячі триста сорок шість) доларів США.
3. Стягнути з держави Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643; останнє відоме місцезнаходження на території України: 03035, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 27) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) в дохід Державного бюджету України (рахунок № UA908999980313111256000026001 в ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 01 червня 2026 р.
Суддя О.В. Цісельський