01 червня 2026 року Справа № 915/1439/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши матеріали скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства «ГРАНД-БЕКА» № 21-07/05 від 21.05.2026 (вх. № 7691/26 від 25.05.2026) на постанову та дії державного виконавця у справі
за позовом: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, буд. 20, м. Миколаїв, 54027, код ЄДРПОУ26565573
електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
представник відповідача, адвокат Надіч Нонна Дидронівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник відповідача, адвокат Костенюк Марія Володимирівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
представник відповідача, адвокат Гриненко Ігор Іванович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
про: зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин)
особа рішення/дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Герасимчук Оксана Олександрівна, проспект Миру, 54-В, корпус 4, м. Миколаїв, 54056
електронна пошта: ingul_vdvs.mk.dvs@just-odesa.gov.ua
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1439/23 за позовом Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин).
За результатами розгляду справи № 915/1439/23 Господарським судом Миколаївської області було ухвалено рішення від 13.06.2025, яким у задоволенні позову відмовлено.
У подальшому, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025 у справі № 915/1439/23 було скасовано; позов задовольнити частково; зобов'язано Фізичну особу-підприємця Самедову Наілю Ісбендияр кизи усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою, кадастровий номер 4810136900:02:002:0062, шляхом знесення громадського будинку (магазину) по проспекту Миру, 2Б/10, м. Миколаїв; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи на користь Миколаївської міської ради 2684 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову та 4026 грн - за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
19.12.2025 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 Господарським судом Миколаївської області видано відповідні накази.
25.05.2026 представник Приватного виробничо-комерційного підприємства «ГРАНД-БЕКА» звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» скаргою № 21-07/05 від 21.05.2026 (вх. № 7691/26 від 25.05.2026) на постанову державного виконавця від 20.04.2026р. про призначення КП ММР «Миколаївські парки» суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, на дії державного виконавця щодо допуску КП ММР «Миколаївські парки» до фактичного демонтажу 12.05.2026р., а також на дії, зафіксовані постановою державного виконавця від 12.05.2026р. про опис та арешт майна боржника.
Вимоги скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 здійснюється примусове виконання судового рішення у господарській справі № 915/1439/23 про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062 шляхом знесення громадського будинку - магазину за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 2Б/10. ПВКП «ГРАНД-БЕКА» не є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, не є особою, на яку судовим рішенням у справі № 915/1439/23 покладено обов'язок здійснювати знесення, та не є особою, майно якої визначене виконавчим документом як предмет демонтажу чи знесення. Водночас, скаржник вказує, що ПВКП «ГРАНД-БЕКА» є власником суміжного нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину, який використовується та ідентифікується як магазин «АГАТ», розташованого за адресою: м. Миколаїв, проспект Миру, 2і/1, що підтверджується правовстановлюючими документами, доданими до цієї скарги. Отже, на переконання скаржника, ПВКП «ГРАНД-БЕКА» звертається до суду не з метою перегляду, зміни, зупинення чи невиконання судового рішення у справі № 915/1439/23, а виключно з метою захисту свого права приватної власності та законного інтересу від такого способу примусового виконання судового рішення, який створює реальну загрозу пошкодження суміжного нерухомого майна скаржника, виходу виконавчих дій за межі виконавчого документа та фактичного втручання у майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні.
Розглянувши подану Приватним виробничо-комерційним підприємством «ГРАНД-БЕКА» скаргу на постанову та дії державного виконавця, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд зауважує, що за приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених у порядку господарського судочинства, врегульовано положеннями розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ГПК.
Стаття 339-1 цього Кодексу визначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Ураховуючи, що Приватне виробничо-комерційне підприємство «ГРАНД-БЕКА» не є стороною виконавчого провадження, відкритого у межах цієї господарської справи, суд вважає, що скаржник не віднесений до переліку осіб, які мають право звернутися до суду із відповідною скаргою на рішення та дії державного виконавця під час виконання судового рішення, тобто що він не наділений процесуальним правом на оскарження дій та рішень державного виконавця в порядку статті 339-1 ГПК України, що виключає можливість розгляду його скарги в межах цієї справи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2025 у справі № 908/2006/23.
Наведений висновок також узгоджується з викладеною у постанові від 27.03.2019 у справі №823/359/18 позицією Великої Палати Верховного Суду, яка, переглядаючи в межах адміністративного провадження ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом товариства до приватного виконавця про визнання недійсною й скасування вимоги, вважала помилковим висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини виникли під час виконання рішення господарського суду в іншій справі, а тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства тим судом, який видав виконавчий документ (наказ).
Проаналізувавши норми Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження», а саме статтю 15, яка визначає хто є сторонами виконавчого провадження, а також норми статті 339 ГПК, Велика Палата Верховного Суду вважала, що товариство, яке не є стороною виконавчого провадження, відкритого в межах господарської справи, не наділене процесуальним правом щодо оскарження дій виконавця в порядку статті 339-1 ГПК України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на норми статті 339-1 ГПК та частини першої статті 287 КАС України цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.03.2019 у справі №823/359/18 висловила позицію, яка узагальнено полягає в тому, що особа, яка не є стороною виконавчого провадження і не наділена процесуальним правом оскарження дій виконавця в порядку, визначеному ГПК України, може реалізувати відповідне право в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні висновки щодо відсутності у заявника як особи, яка не є учасником виконавчого провадження, права звертатися до суду зі скаргою на дії виконавця у порядку, передбаченому статтею 447 (зараз стаття 447-1) Цивільного-процесуального кодексу України, яка за змістом аналогічна статті 339-1 ГПК, викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №522/15037/15-ц, від 19.12.2018 у справі №740/3428/17 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №676/5081/16-ц.
Судом також взято до уваги, що нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, наведена норма дає право оскаржити дії виконавця щодо виконання судового рішення (1) сторонам спору, (2 іншим учасникам спору, (3) іншим особам, втім лише тим, які є учасниками виконавчого провадження.
Такий висновок слід зробити виходячи з того, що норма ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлює право звернення названим вище, зокрема, іншим особам, до суду, який видав виконавчий документ, саме у порядку, передбаченому законом, яким є Розділ VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судового рішення», оскільки у цій нормі відсутнє зазначення про право на оскарження в порядку, передбаченому «цим Законом».
Так, стаття 339-1 ГПК України імперативно обмежує коло осіб, наділених правом на звернення в порядку контролю за виконанням судового рішення до суду, який розглянув справу, лише тими особами, які є учасниками виконавчого провадження, і які можуть не бути ані сторонами спору, ані іншими учасниками справи.
Аналіз вказаних норм закону і відповідна судова практика у сукупності є підставою для висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у разі оскарження рішень/дій/бездіяльності державного виконавця щодо виконання судового рішення особою, яка не є стороною виконавчого провадження, в даному випадку особою, яка вважає наявними підстави захисту свого права приватної власності та законного інтересу від вчинення державним виконавцем дій в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, які, на переконання скаржника, створюють реальну загрозу пошкодження належного йому нерухомого майна.
За наведених обставин суд виснує про те, що оскільки скаржник, не є стороною виконавчого провадження, то останній не наділений процесуальним правом на оскарження дій та рішень державного виконавця в порядку статті 339-1 ГПК України, що виключає можливість розгляду його скарги по суті в межах цієї справи.
При цьому, суд враховує, що положення Розділу VІ ГПК України не містять приписів як саме має діяти суд у випадку звернення особи, котра не є стороною виконавчого провадження, зі скаргою на дії виконавця.
Водночас, приписами ч. 10 ст. 11 ГПК України унормовано, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 10 ст. 11 ГПК України щодо аналогії закону, а саме положення п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведені приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства «ГРАНД-БЕКА» № 21-07/05 від 21.05.2026 (вх. № 7691/26 від 25.05.2026) на постанову та дії державного виконавця.
Керуючись ст. 11, 175, 234, 235, 339, 339-1 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Приватному виробничо-комерційному підприємству «ГРАНД-БЕКА» у прийнятті до розгляду скарги № 21-07/05 від 21.05.2026 (вх. № 7691/26 від 25.05.2026) на постанову та дії державного виконавця у справі № 915/1439/23.
Ухвала суду у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, у відповідності ч. 1 ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук