79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.05.2026 Справа № 914/3796/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт», м. Львів
про: стягнення 34 259,07 грн. 3 % річних та 101 984,52 грн. втрат від інфляції
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан», м. Львів
про: стягнення 43 226,09 грн. 3 % річних та 129 284,35 грн. втрат від інфляції
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом: Шимін О.П. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1422300 від 09.12.2025.
від відповідача за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом: Галайський О.В. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1421399 від 22.12.2025.
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» про стягнення 34 259,07 грн. 3 % річних та 101 984,52 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025, справу № 914/3796/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.01.2026
29.12.2025 за вх. № 4443 на розгляд Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» про стягнення 43 226,09 грн. - 3 % річних та 129 284,35 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.12.2025, зустрічну позовну заяву розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026 постановлено прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» за вх. № 4443 від 29.12.2025 до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 914/3796/25; вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання суду з розгляду зустрічного позову призначено на 20.01.2026.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.01.2026 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/3796/25 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 18.02.2026.
04.02.2026 представником позивача за первісним позовом; відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему “Електронний суд» відзив на зустрічну позовну заяву з додатками за вх. № 3235/26.
11.02.2026 від представника відповідача за первісним позовом; позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 3870/26, відповідно до якої просить вимоги зустрічної позовної заяви задоволити повністю.
16.02.2026 представником позивача за первісним позовом; відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заперечення (на відповідь на відзив) з додатками за вх. № 4325/26, відповідно до яких просить у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2026 представником ТзОВ “Оазис Комфорт» подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву (за вх. № 201/26) про участь в судовому засіданні 20.01.2026 на 10:45 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026, заяву представника ТзОВ “Оазис Комфорт» про участь в судовому засіданні 20.01.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 201/26 від 05.01.2026 задоволено та вирішено забезпечити участь представника ТзОВ “Оазис Комфорт» в судовому засіданні, призначеному на 20.01.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/3796/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.03.2026.
10.03.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 25.03.2026.
25.03.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 06.05.2026.
06.05.2026 представником позивача за первісним позовом; відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання з додатками за вх. 12813/26, в якому ТзОВ “Сонячний Лан» просить при ухваленні рішення у справі № 914/3796/25, вирішити питання розподілу понесених ТзОВ «Сонячний Лан» судових витрат в сумі 38 422,40 грн, стягнувши їх з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь позивача.
06.05.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 20.05.2026.
07.05.2026 представником відповідача за первісним позовом; позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему «Електронний суд» письмові заперечення (за вх. № 13029/26) на клопотання представника ТзОВ “Сонячний Лан» про стягнення судових витрат у справі № 914/3796/25. Відповідно до вказаних заперечень, ТзОВ «Оазис Комфорт» зазначає, що у разі задоволення позовних вимог первісної позовної заяви у справі №914/3796/25, при здійсненні розподілу судових витрат - зменшити розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, 07.05.2026 представником ТзОВ “Оазис Комфорт» подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. № 2133/26 про вирішення питання розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення (витрат на професійну-правничу допомогу), відповідно до якої, просить суд при ухваленні рішення в судовій справі № 914/3796/25 вирішити питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 000,00 грн.
Рух справи та підстави відкладення розгляду справи відображено судом в ухвалах Господарського суду Львівської області, що містяться в матеріалах справи.
20.05.2026 представник позивача за первісним позовом; відповідач за зустрічним позовом в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, первісний позов просив задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву за вх. № 3235/26 від 04.02.2026 та письмових запереченнях за вх. № 4325/26 від 16.02.2026.
20.05.2026 представник відповідача за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з'явився, просив суд зустрічний позов задоволити повністю з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 3870/26 від 11.02.2026, а у задоволенні первісного позову просив суд відмовити повністю.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3796/25.
Позиція позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що 25.08.2020 між ТзОВ «Оазис Комфорт» (Замовник) та ТзОВ «Сонячний Лан» (Виконавець) було укладено договір підряду згідно якого Виконавець зобов'язується виконати роботи з влаштування систем вентиляції на об'єкті Замовника за адресою: Львівська область, с. Зимна Вода, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю доступ до місця проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктами 2.1. та 2.2. Договору підряду визначено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5-ти календарних днів з дати отримання авансу згідно пункту 4.2.-4.3. та виконати їх протягом 60-ти календарних днів з дати початку.
Позивач за первісним позовом зазначає про те, що відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. Договору підряду Замовник зобов'язується протягом 2-ох банківських днів з дати підписання договору сплати Виконавцю аванс в розмірі 3 056 904,44 грн (60% вартості матеріалів) та 82039,37 грн (20% від вартості робіт), що в сумі становить 3 138 943,81 грн.
На виконання умов договору підряду від 25.08.2020 № 25/08/20 Замовник у день підписання договору (25.08.2020) здійснив перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця в загальній сум 4 911 963,36 грн, а Виконавець приступив до виконання робіт у строк визначений п. 2.1. згідно Договору.
Пунктом 9.2. Договору підряду визначено, що у випадку прострочення строків виконання робіт, вказаних в п. 2.2. цього Договору, більше ніж на 7 банківських днів, Виконавець на вимогу Замовника зобов'язується сплати штрафні санкції в розмірі 20% від суми Договору.
ТзОВ «Оазис Комфорт», вважаючи, що ТзОВ «Сонячний Лан» допустило порушення, визначене п. 9.1. Договору підряду, звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ «Сонячний Лан» 1111817,80 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Сонячний Лан» на користь ТОВ «Оазис Комфорт» 555 908,90 грн штрафних санкцій та 16677,27 грн судового збору.
За результатами апеляційного перегляду справи, Західний апеляційний господарський суд постановою від 15.02.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 в цій частині залишив без змін. Стягнуто з ТОВ «Сонячний Лан» на користь ТОВ «Оазис Комфорт» 2 165,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі цих судових рішень, ТзОВ «Оазис Комфорт» отримало в Господарському суді Львівської області наказ, які пред'явив до примусового виконання Приватному виконавцеві виконавчого округу Львівської області Білому А.М.
В рамках примусового виконання вказаних судових рішень, з ТзОВ «Сонячний Лан» стягнуто на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» штрафні санкції 11.04.2023 в розмірі 486 433,17 грн та 24.04.2023 - 19286,62 грн, всього 505 719,79 грн.
Однак, у подальшому, Верховний Суд постановою від 27.04.2023 скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу № 914/3670/21 направив на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
За наслідками нового судового розгляду, постановою Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 у справі № 914/3670/21, яка залишена без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.05.2025, у задоволенні первісного позову ТзОВ «Оазис Комфорт» до ТзОВ «Сонячний Лан» відмовлено повністю.
У процесі судового розгляду, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ТзОВ «Сонячний Лан» штрафних санкцій, оскільки неможливість виконання робіт у визначені строки мало місце внаслідок невиконання зобов'язань зі сторони Замовника (несвоєчасне фінансування, непередання проектно-кошторисної документації, постійна зміна технічного завдання, несвоєчасна передача обладнання для монтажу тощо).
Позивач за первісним позовом посилається на ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач за первісним позовом вважає, що оскільки постановою Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 914/3670/21 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, штрафні санкції в сумі 488 650,26 грн, які стягнуті з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» є майном набутим без достатньої правової підстави, яке відповідач зобов'язаний був негайно повернути.
Позивач за первісним позовом зазначає, що ТзОВ «Оазис Комфорт» не повертало ці кошти, у зв'язку з чим ТзОВ «Сонячний Лан» звернулося із заявою про поворот виконання судового рішення і повернення коштів відбулося лише на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3670/21.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що утримання відповідачем коштів за відсутності для цього правової підстави, завдало ТзОВ «Сонячний Лан» збитків у вигляді інфляційних втрат та неможливості користування ними, у зв'язку з чим вважає, що з відповідача слід стягнути інфляційні втрати та 3% річних згідно ст. 625 ЦК України. На підставі наведеного, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» 136 243,59 грн, у тому числі: 101984,52 грн інфляційних втрат та 34259,07 грн 3% річних згідно приведених ним розрахунків за період з 24.04.2023 по 24.08.2025.
06.05.2026 представником позивача за первісним позовом; відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання з додатками за вх. 12813/26, в якому ТзОВ “Сонячний Лан» просить при ухваленні рішення у справі № 914/3796/25, вирішити питання розподілу понесених ТзОВ «Сонячний Лан» судових витрат в сумі 38 422,40 грн, стягнувши їх з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь позивача, а також понесених витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні зустрічного позову просить суд відмовити за безпідставністю.
Позиція відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом.
Зустрічні позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» (Виконавець) укладено Договір підряду №25/08/20 від 25.08.2020 (надалі Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується на свій ризик, з власних матеріалів, власними та/або залученими силами, за завданням Замовника виконати у встановлений строк Роботи з влаштування систем Вентиляції на об'єкті замовника, що находиться за адресою: Україна, Львівська обл., с.Зимна Вода, відповідно до вимог нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил, а також умов цього Договору, Замовник зобов'язується надати Виконавцю доступ до місця проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п.2.1. Договору, Виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт за Договором протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання авансу згідно п.4.2.- 4.3.
Пунктом 4.2 Договору підряду встановлено, що протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання Договору Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі 60% від вартості матеріалів за Договором в сумі 3 056 904,44 грн. з ПДВ.
Також пунктом 4.3. Договору підряду визначено обов'язок Замовника сплатити Виконавцю платіж в розмірі 20% від вартості Робіт за Договором не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати підписання Договору в сумі 82 039,37 грн. з ПДВ.
На виконання вказаних пунктів Договору підряду, Замовником в день підписання Договору (а саме 25.08.2020) здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця у розмірі 3 138 943,81грн., що підтверджує і сторона відповідача за зустрічним позовом.
Однак, щодо неналежного виконання вищевказаного Договору між сторонами виник судовий спір, що розглядався Господарським судом Львівської області, справа № 914/3670/21.
ТзОВ «Оазис Комфорт» звернулось з позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Сонячний Лан» 1 111 817,80 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.
В свою чергу, ТзОВ «Сонячний Лан» в межах справи № 914/3670/21 подало до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з ТзОВ «Оазис Комфорт» 575 239,10 грн. заборгованості за Договором підряду.
17.08.2022 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі №914/3670/21, яким вирішено: Зустрічний позов задовольнити повністю, стягнути з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 575 239,10 грн. та 2 481,00 грн. судового збору.
13.09.2022 Господарським судом Львівської області ухвалено додаткове рішення у справі № 914/3670/21, яким вирішено: Провести зустрічне зарахування стягуваних сум та стягнути з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 25 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В подальшому, 15.02.2023 Західним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 914/3670/21, якою вирішено: Рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у судовій справі № 914/3670/21 залишити без змін.
22.03.2023 Західним апеляційним господарським судом прийнято додаткову постанову у справі № 914/3670/21, якою вирішено: Стягнути з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 11 900,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.
Відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21 - набрали законної сили.
На виконання вказаних судових рішень, 07.04.2023 з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» було стягнуто (перераховано) грошові кошти в сумі 684 709,52 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією № 601, яка долучена до матеріалів справи.
Враховуючи понесені витрати виконавчого провадження, ТзОВ «Оазис Комфорт» сплачено на користь ТзОВ «Сонячний лан» грошові кошти в сукупному розмірі 619 455,10 грн.
Проте, 27.04.2023 р. Верховним Судом прийнято постанову у справі № 914/3670/21, якою вирішено: Рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткове рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21 - скасувати.
Відтак, позивач за зустрічним позовом зазначає, що з моменту прийняття та набрання законної сили постановою Верхового Суду від 27.04.2023 у справі № 914/3670/21, грошові кошти в сумі 619 455,10 грн. стягнуті з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» є майном набутим без достатньої правової підстави, та підлягали негайному поверненню ТзОВ «Оазис Комфорт».
Проте, ТзОВ «Сонячний Лан» грошові кошти в сумі 619 455,10 грн. не повернув. У зв'язку з чим, в травні 2025 року ТзОВ «Оазис Комфорт» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про поворот виконання рішення суду.
Лише, 25.08.2025 р. Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу у справі № 914/3670/21, якою вирішено: «Допустити поворот виконання скасованих рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі 914/3670/21.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що за період з 28.04.2023 по 24.08.2025 грошові кошти в сумі 619 455,10 грн. стягнуті з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» є майном набутим без достатньої правової підстави.
У зв'язку з утриманням у власності ТзОВ «Сонячний Лан» грошових коштів в сумі 619 455,10 грн. протягом вказаного періоду, ТзОВ «Оазис Комфорт» вважає, що понесло збитки у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України, які підлягають до стягнення в судовому порядку. На підставі наведеного, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» 172 510,44 грн., з яких: 43 226,09 грн- 3 % річних, 129 284,35 грн.- інфляційні втрати згідно приведених ним розрахунків за період з 28.04.2023 по 24.08.2025.
07.05.2026 представником ТзОВ “Оазис Комфорт» подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. № 2133/26 про вирішення питання розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення (витрат на професійну-правничу допомогу), відповідно до якої, ТзОВ “Оазис Комфорт» просить суд при ухваленні рішення у справі № 914/3796/25 вирішити питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 000,00 грн., а також понесених судових витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
В задоволенні первісного позову просить суд відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
25.08.2020 між ТзОВ «Оазис Комфорт» (Замовник) та ТзОВ «Сонячний Лан» (Виконавець) було укладено договір підряду згідно якого Виконавець зобов'язується виконати роботи з влаштування систем вентиляції на об'єкті Замовника за адресою: Львівська область, с. Зимна Вода, а Замовник зобов'язується надати Виконавцю доступ до місця проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктами 2.1. та 2.2. Договору підряду визначено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 5-ти календарних днів з дати отримання авансу згідно пункту 4.2.-4.3. та виконати їх протягом 60-ти календарних днів з дати початку.
Відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. Договору підряду Замовник зобов'язується протягом
2-ох банківських днів з дати підписання договору сплати Виконавцю аванс в розмірі 3 056 904,44 грн (60% вартості матеріалів) та 82039,37 грн (20% від вартості робіт), що в сумі становить 3 138 943,81 грн.
На виконання умов договору підряду від 25.08.2020 № 25/08/20 Замовник у день підписання договору (25.08.2020) здійснив перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця в загальній сум 4 911 963,36 грн, а Виконавець приступив до виконання робіт у строк визначений п. 2.1. згідно Договору.
Пунктом 9.2. Договору підряду визначено, що у випадку прострочення строків виконання робіт, вказаних в п. 2.2. цього Договору, більше ніж на 7 банківських днів, Виконавець на вимогу Замовника зобов'язується сплати штрафні санкції в розмірі 20% віл суми Договору.
Позовні вимоги ТОВ "Оазис Комфорт" обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду від 25.08.2020 ТОВ "Сонячний Лан" (виконавець) не виконало взяті на себе зобов'язання з виконання робіт, передбачені наведеним договором, а деякі роботи були виконані не вчасно. При цьому, як зазначало ТОВ "Оазис Комфорт", пунктом 9.2 договору підряду від 25.08.2020 № 25/08/20 перебачено, що у випадку прострочення виконання робіт, визначених пунктом 2.2 цього договору, більше ніж на сім банківських днів, виконавець на вимогу замовника зобов'язується сплатити штрафні санкції в розмірі 20 % від суми договору підряду від 25.08.2020 № 25/08/20.
ТзОВ «Оазис Комфорт», вважаючи, що ТзОВ «Сонячний Лан» допустило порушення, визначене п. 9.1. Договору підряду, звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ «Сонячний Лан» 1111817,80 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.
ТОВ "Сонячний Лан" звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до ТОВ "Оазис Комфорт" про стягнення з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 575 239,10 грн заборгованості за договором підряду від 25.08.2020 № 25/08/20.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Сонячний Лан" обґрунтовані тим, що строк виконання робіт за договором підряду від 25.08.2020 № 25/08/20 був порушений не з вини виконавця, а внаслідок несвоєчасного та неналежного виконання замовником зустрічних зобов'язань за наведеним договором. При цьому ТОВ "Сонячний Лан" зазначало, що учасники справи визнають та не заперечують обставини щодо виконання ТОВ "Сонячний Лан" робіт на загальну суму в розмірі 1 665 435,74 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21 частково задоволено первісний позов ТОВ "Оазис Комфорт" та повністю задоволено зустрічний позов ТОВ "Сонячний Лан".
Вирішено стягнути з ТОВ "Сонячний Лан" на користь ТОВ "Оазис Комфорт" 555 908,90 грн штрафних санкцій за договором підряду від 25.08.2020 № 25/08/20.
Вирішено стягнути з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 575 239,10 грн заборгованості за договором підряду від 25.08.2020 № 25/08/20.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі № 914/3670/21 частково задоволено заяву ТОВ "Оазис Комфорт" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Сонячний Лан" на користь ТОВ "Оазис Комфорт" 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині неведеної заяви відмовлено.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі № 914/3670/21 частково задоволено заяву ТОВ "Сонячний Лан" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 57 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині неведеної заяви відмовлено.
На підставі частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вирішено провести зустрічне зарахування грошових сум, які підлягають стягненню, шляхом стягнення різниці між вартістю витрат на правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 25 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21.
Крім того, постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 частково скасовано (в оскаржуваній частині) додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі № 914/3670/21 та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення заяви ТОВ "Сонячний Лан" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 29 835,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.
Вирішено стягнути з ТОВ "Сонячний Лан" на користь ТОВ "Оазис Комфорт" 2 165,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21 частково задоволено заяву ТОВ "Оазис Комфорт" про ухвалення додаткової постанови. Вирішено стягнути з ТОВ "Сонячний Лан" на користь ТОВ "Оазис Комфорт" 27 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в апеляційному господарському суді. В решті вимог заяви відмовлено.
Крім того, додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21 частково задоволено заяву ТОВ "Сонячний Лан" про ухвалення додаткової постанови. Вирішено стягнути з ТОВ "Оазис Комфорт" на користь ТОВ "Сонячний Лан" 11 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в апеляційному господарському суді. В решті вимог заяви відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 27.04.2023 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21, а справу № 914/3670/21 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи Господарський суд Львівської області рішенням від 25.11.2024 в задоволенні первісного позову відмовив, зустрічний позов задовольнив частково, стягнув з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 466 671, 52 грн заборгованості. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 та постановою Верховного Суду від 27.05.2025 це рішення залишено без змін.
Додатковою постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Лан" про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3670/21 задовольнив частково та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис Комфорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний Лан" 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 914/3670/21 в суді касаційної інстанції.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2025 стягнуто з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 130 579, 70 грн витрат на правничу допомогу, 25 650, 09 грн судового збору та 80 968, 41 грн витрат на проведення експертизи. Стягнуто з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» 15 314, 90 грн витрат на правничу допомогу.
На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» стягнуто в примусовому порядку грошові кошти в сумі 684 709, 52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.04.2023 № 601. На користь ТзОВ «Оазис Комфорт» з ТзОВ «Сонячний Лан» стягнуто в примусовому порядку грошові кошти в сумі 540 023, 29 грн, що підтверджується банківською випискою долученою до матеріалів заяви.
Проте, 27.04.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову в судовій справі № 914/3670/21, якою судові рішення в справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
На новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2024, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2025, вирішено в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити частково та стягнути з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 466 671, 52 грн.
Рішення Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 було виконано 16.05.2025, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2025 № ВП 78084920 відповідно до якого з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний лан» стягнуто 463 093, 76 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.05.2025 № 585036217, від 15.05.2025 № 585035400, від 16.05.2025 № 586693851 та платіжними інструкціями про повернення надлишкових коштів від 16.05.2025 № 35573, від 16.05.2025 № 35534.
Підсумовуючи вищевказане, на виконання уже скасованих судових рішень в межах справи № 914/3670/21, ТзОВ «Оазис Комфорт» було одержано 441 451, 97 грн, 27 500, 00 грн, 2 165, 00 грн - 11.04.2023 та 17 533, 29 грн - 24.04.2023, разом ТОВ «Оазис Комфорт» було одержано 488 650, 26 грн.
В свою чергу ТзОВ «Сонячний Лан» було одержано 577 720, 10 грн, 11 900, 00 грн та 29 835, 00 грн, отже разом ТзОВ «Сонячний Лан» було одержано 619 455, 10 грн.
11.04.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» надійшла заява про поворот виконання рішення суду.
Крім того, 05.08.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» про поворот виконання рішення у цій справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2025 у справі № 914/3670/21 (суддя Манюк П.Т.) вирішено допустити поворот виконання скасованих рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі 914/3670/21 шляхом стягнення з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» позитивної різниці отриманих за цими рішеннями коштів в сумі 130 804, 84 грн. В порядку повороту виконання скасованих судового рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21 стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» суму в розмірі 130 804, 84 грн позитивної різниці отриманих за цими рішеннями коштів.
Позивач за первісним позовом вважає, що оскільки постановою Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 914/3670/21 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, штрафні санкції в сумі 488 650,26 грн, які стягнуті з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» є майном набутим без достатньої правової підстави згідно ст. 1212 ЦК України, яке відповідач зобов'язаний був негайно повернути та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» 101 984,52 грн інфляційних втрат та 34 259,07 грн 3% річних згідно приведених ним розрахунків за період з 24.04.2023 по 24.08.2025.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскільки правова підстава набуття ТзОВ «Сонячний Лан» грошових коштів, що належать ТзОВ «Оазис Комфорт» в розмірі 619 455,10 грн. відпала (рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21 було скасоване), з відповідача на підставі статті 625 ЦК України слід стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за період безпідставного збереження грошових коштів позивача.
Позивачем за зустрічним позовом здійснено нарахування 3 % річних та інфляційні втрати на суму безпідставно збережених коштів в розмірі 619 455,10 грн. за період 28.04.2023 по 24.08.2025 р. Відтак, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» 172 510,44 грн., з яких: 43 226,09 грн- 3 % річних, 129 284,35 грн.- інфляційні втрати згідно приведених ним розрахунків за період з 28.04.2023 по 24.08.2025.
Оцінка суду.
Стосовно первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст. 1212 ЦК України, згідно з якою конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої “абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/9055/17.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Судовий акт, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала.
Судом встановлено, що на виконання уже скасованих судових рішень в межах справи № 914/3670/21, ТзОВ «Оазис Комфорт» було одержано 441 451, 97 грн, 27 500, 00 грн, 2 165, 00 грн - 11.04.2023 та 17 533, 29 грн - 24.04.2023, що підтверджується доданими платіжними інструкціями, разом ТОВ «Оазис Комфорт» було одержано 488 650, 26 грн.
Суд дійшов висновку, що кошти в сумі 488650,26 грн, які отримані згідно Договору підряду та стягнуті за рішенням суду, яке у подальшому було скасоване, вважаються такими, що отримані Товариством з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» без достатньої правої підстави.
Стосовно нарахованих позивачем за первісним позовом 101 984,52 грн інфляційних втрат та 34259,07 грн 3% річних на безпідставно збережені кошти в розмірі 488 650,26 грн. за період з 24.04.2023 по 24.08.2025, суд зазначає наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У п. 41 постанови Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/ 10156/17 Суд дійшов висновку, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахунків, позивач за первісним позовом просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» 101 984,52 грн інфляційних втрат та 34 259,07 грн 3% річних згідно приведених ним розрахунків за період з 24.04.2023 по 24.08.2025.
Враховуючи те, що постановою Верховного Суду від 27.04.2023 скасовані судові рішення, на підставі яких були видані накази і по яких відбулось стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан», суд вважає обґрунтованим розрахунок 3% річних та втрат від інфляції з 27.04.2023 року.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 27.04.2023 по 24.08.2025 , вважає, обґрунтованим до стягнення з відповідача за первісним позовом 34 138,58 грн. - 3 % річних та 101 984,52 грн. втрат від інфляції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан». В стягненні решта суми 3% річних суд відмовляє позивачу за первісним позовом, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» необхідно стягнути 34 138,58 грн. - 3 % річних та 101 984,52 грн. втрат від інфляції. В стягненні решта суми 3% річних суд відмовляє позивачу за первісним позовом.
Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.
Зустрічний позов ґрунтується на тому, що згідно з судовими рішеннями з ТзОВ «Оазис комфорт» на корить ТзОВ «Сонячний Лан» було стягнуто грошові кошти. У зв'язку із скасуванням цих судових рішень, грошові кошти, які були стягнуті на підставі цих скасованих рішень, є майном, як вважає позивач за зустрічним позовом, набутим без достатньої правової підстави.
Проте, такі доводи ТзОВ «Оазис Комфорт» зроблені внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права, оскільки зобов'язання зі сплати коштів за виконану роботу виникли не з рішення суду, а з договору підряду, який був чинним на момент сплати коштів та судового розгляду. Тобто правова підстава, згідно якої відбулось виконання грошового зобов'язання, не відпала.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України, дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 08 лютого 2024 року у справі № 755/7716/20, від 14.04.2020 № 495/2442/16-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61- 1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18).
Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Оазис Комфорт» у зустрічному позові вказує на те, що у зв'язку зі скасуванням постановою Верховного Суду від 27.04.2023 № 914/3670/21 рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 та додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022, постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/3670/21, грошові кошти в сумі 619 455,10 грн, які були стягнуті з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» є майном набутим без достатньої правової підстави.
Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача за зустрічним позовом, так як з рішень суду, зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що йдеться в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність або відсутність правовідносин і вносить в них ясність і визначеність. Про це зазначається в постанові ВС України від 2 березня 2016 року у справі №6- 2491цс15.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21, яке скасоване в касаційному порядку, стягнуто з ТзОВ «ОАЗИС КОМФОРТ» на користь ТзОВ «СОНЯЧНИЙ ЛАН» 575239,10 грн заборгованості за виконані роботи згідно договору підряду № 25/08/20 від 25.08.2020.
Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується виконання ТзОВ «Сонячний Лан» робіт на цю суму, однак ТзОВ «Оазис Комфорт» їх не оплатило, внаслідок чого утворилась відповідна заборгованість.
За наслідками нового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 у справі № 914/3670/21, яка набрала законної сили, суд вирішив стягнути з ТзОВ «Оазис комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» 466 671,52 грн.
Задовольняючи вказані позовні вимоги, суд підтвердив факт заборгованості ТзОВ «Оазис Комфорт» перед ТзОВ «Сонячний Лан» за виконані роботи по договору підряду № 25/08/20 від 25.08.2020, зменшивши суму заборгованості до 466 671,52 грн., з огляду на висновки судової будівельно-технічної експертизи.
Тобто, різниця стягнутих коштів заборгованості за виконані роботи за наслідками первинного та нового судового розгляду, становить 108 567,58 грн. (575 239,10 - 466 671,52).
Таким чином, підставою для стягнення заборгованості були саме зобов'язання з оплати виконаних робіт, яке виникло з договору підряду № 25/08/20 від 25.08.2020, а не з рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21.
Вказана позиція підтверджується і рішенням Господарського суду Львівської області 22.10.2025 у справі № 914/2374/25, яке набрало законної сили, в якому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ТзОВ «Оазис Комфорт» інфляційних втрат та 3% річних за період після 07.04.2023 за прострочення заборгованості по договору підряду № 25/08/20 від 25.08.2020, оскільки з 07.04.2023 боржник фактично виконав своє зобов'язання, а сам факт подальшого скасування судових актів не змінює обставини погашення боргу за договором.
Таким чином, судом встановлено, що скасування рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21, не скасовує та не змінює того факту, що сплата коштів є погашенням заборгованості за договором підряду, яка у подальшому підтверджена остаточним судовим рішенням Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 у справі № 914/3670/21.
Крім того, ТзОВ «Оазис Комфорт» у своїх позовних вимогах ставить питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на судові витрати в загальній сумі 442 16,00 грн, у тому числі: згідно рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21, присуджено до стягнення 2 481,00 грн судового збору; згідно додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі № 914/3670/21, зміненого постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, присуджено до стягнення 29 835,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; згідно додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21, присуджено до стягнення 11 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.
Отже, загальна сума стягнутих судових витрат за цими судовими рішеннями, становить 44 216,00 грн.
В той же час, цими ж судовими рішення судові витрати були стягнуті і з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис комфорт», а саме: згідно рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі № 914/3670/21, присуджено до стягнення 16677,27 грн судового збору; згідно додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2022 у справі № 914/3670/21, зміненого постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, присуджено до стягнення 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21, присуджено до стягнення 2 165,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; згідно додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 914/3670/21, присуджено до стягнення 27 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному провадженні.
За наслідками примусового виконання, з ТзОВ «Сонячний Лан» на користь ТзОВ «Оазис Комфорт» стягнуто судових витрат в сумі 34 086,00 грн.
Таким чином, різниця стягнутих зі сторін судових витрат при первинному розгляді справи № 914/3670/21 становить 10 130,00 грн. Суд зазначає, що ТзОВ «Сонячний Лан» у своєму позові не нараховував інфляційні втрат та 3% річних на судові витрати стягнуті за наслідками первинного розгляду справи 914/3670/21.
Разом з тим, суд також зазначає, що за наслідками нового розгляду справи № 914/3670/21 додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2025, яке набрало законної сили, на користь ТзОВ «Сонячний Лан» стягнуто судові витрати в сумі: 130 579,70 грн витрат на правничу допомогу, 25 650,09 грн судового збору та 80 968,41 витрат на проведення експертизи.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд застосував наступну пропорцію: первісний розгляд справи в суді першої інстанції 46 575,00 грн; первісний розгляд справи в суді апеляційної інстанції 15 957,00 грн; первісний розгляд справи в суді касаційної інстанції 19480,50 грн; новий розгляд справи судом першої інстанції 48567,20 грн, всього 130 579,70 грн.
Таким чином, за наслідками нового розгляду справи, витрати до компенсації ТзОВ «Оазис Комфорт» перед ТзОВ «Сонячний Лан» по судових витратах в частині первинного розгляду справи, становлять значно більшу суму, аніж це було визначено за наслідками первинного розгляду справи.
З огляду на викладене, необґрунтованим є нарахування інфляційних втрат та 3% річних на основну суму заборгованості та судові витрати стягнуті з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь ТзОВ «Сонячний Лан» за наслідками первинного розгляду справи № 914/3670/21.
На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Сплачена позивачем за первісним позовом сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 1935 від 09.12.2025 на суму 2 422,40 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт», а витрати на оплату судового збору за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом.
У поданій позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» за вх. № 4210 від 09.12.2025, наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких, окрім судового збору також зазначено про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
06.05.2026 представником позивача за первісним позовом; відповідачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему «Електронний суд» клопотання з додатками за вх. 12813/26, в якому ТзОВ “Сонячний Лан» просить при ухваленні рішення у справі № 914/3796/25, вирішити питання розподілу понесених ТзОВ «Сонячний Лан» судових витрат в сумі 38 422,40 грн, з них: 2 422,40 грн. - судовий збір, 36 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши їх з ТзОВ «Оазис Комфорт» на користь позивача за первісним позовом.
07.05.2026 представником відповідача за первісним позовом; позивачем за зустрічним позовом подано на адресу суду в систему «Електронний суд» письмові заперечення (за вх. № 13029/26) на клопотання представника ТзОВ “Сонячний Лан» про стягнення судових витрат у справі № 914/3796/25. Відповідно до вказаних заперечень, ТзОВ «Оазис Комфорт» зазначає, що у разі задоволення позовних вимог первісної позовної заяви у справі №914/3796/25, при здійсненні розподілу судових витрат - зменшити розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний Лан» витрат на професійну правничу допомогу.
У клопотанні за вх. 12813/26 від 06.05.2026, представник ТзОВ “Сонячний Лан» зазначає, що у зв'язку з порушенням відповідачем за первісним позовом зобов'язань, позивач за первісним позовом для звернення з розглядуваним позовом та представництва його інтересів в суді був змушений нести витрати на професійну правничу допомогу, сума якої становить 36000,00 грн, що включає: підготовку та подання до суду позовної заяви, відзиву на зустрічний позов, заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов, представництво інтересів позивача в судових засіданнях 18.02.2026, 10.03.2026 та 25.03.2026, що підтверджується договором про надання правничої допомоги з додатком, рахунком на оплату, актом наданих послуг, платіжними інструкціями, копії яких долучено до матеріалів справи. Також, згідно рахунку № 1508/22-18 від 01.05.2026 підлягають сплаті 2000,00 грн послуги з представництва інтересів в судовому засіданні 06.05.2026. Таким чином, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач за первісним позовом поніс, становить 36000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем за первісним позовом, до позовної заяви, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової допомоги № 1508/22 від 15.08.2022 року, який укладено між адвокатом Шимін О.П. (Адвокат за договором) з Товариством з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» (Клієнт за договором); додаткова угода від 28.12.2023 до Договору № 1508/22 про надання правової допомоги; Додаток від 01.12.2025 до Договору № 1508/22 про надання правової допомоги; Акт наданих послуг від 01.05.2026 на загальну суму 34 000,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1422300 від 09.12.2025, виданий адвокату Шиміну О.П.; рахунок № 1508/22-17 від 01.05.2026 на суму 34 000,00 грн.; рахунок № 1508/22-18 від 01.05.2026 на суму 2 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1939 від 05.05.2026 на суму 2 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1940 від 05.05.2026 на суму 34 000,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору про надання правової допомоги № 1508/22 від 15.08.2022 передбачено, що гонорар складається з суми вартості юридичних послуг, які узгоджені сторонами.
В Додатку до Договору № 1508/22 від 15 серпня 2022 про правову допомогу від 01.12.2025 сторони узгодили, що відповідно до пункту 4.2 Договору винагорода Адвоката за надані юридичні послуги (крім послуг участі адвоката у судовому засіданні), визначається шляхом множення кількості затраченого Адвокатом часу на надання послуг на вартість погодинної ставки, яка становить 2 000,00 грн./год. Винагорода Адвоката за надані юридичні послуги представництва інтересів Клієнта в одному судовому засіданні тривалістю до однієї години становить: в суді першої інстанції - 2 000,00 грн., в суді апеляційної інстанції - 3 000,00 грн., в суді касаційної інстанції - 3500,00 грн.
На підтвердження повноважень адвоката Шиміна О.П., долучено ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1422300 від 09.12.2025.
У акті наданих послуг від 01.05.2026 зазначено наступні юридичні послуги, а саме: 1) підготовка та подання до Господарського суду Львівської області позову ТзОВ “Сонячний Лан» до ТзОВ “Оазис Комфорт» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - кількість год - 5, ставка за год. - 2 000,00 грн., загальна сума - 10 000,00 грн.; 2) підготовка та подання до Господарського суду Львівської області відзиву на зустрічний позов ТзОВ “Оазис Комфорт» до ТзОВ “Сонячний Лан» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - кількість год - 5, ставка за год. - 2 000,00 грн., загальна сума - 10 000,00 грн.; 3) підготовка та подання до Господарського суду Львівської області заперечення на відзив на зустрічний позов ТзОВ “Оазис Комфорт» до ТзОВ “Сонячний Лан» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - кількість год - 4, ставка за год. - 2 000,00 грн., загальна сума - 8 000,00 грн.; 4)участь у судових засіданнях 18.02.2026, 10.03.2026 та 25.03.2026 - кількість год - 3, ставка за год. - 2 000,00 грн., загальна сума - 6 000,00 грн. Загальна вартість послуг становить 34 000,00 грн.
Згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України (розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи). Вказане положення відповідає приписам ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 4.12 - 4.14 постанови ВС від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, суд зазначає, що при винесенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема у рішеннях у справах: “East/West Alliance Limited» проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим; “Лавенто проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п'ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).
Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги складність даної справи, предмет позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що розмір гонорару сплаченого представнику Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан», не відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, з огляду на наступне.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розподіляючи витрати за надання професійно-правничої допомоги, суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правової допомоги № 1508/22 від 15.08.2022 року; додаткова угода від 28.12.2023 до Договору № 1508/22 про надання правової допомоги; Додаток від 01.12.2025 до Договору № 1508/22 про надання правової допомоги; Акт наданих послуг від 01.05.2026 на загальну суму 34 000,00 грн.; рахунок № 1508/22-17 від 01.05.2026 на суму 34 000,00 грн.; рахунок № 1508/22-18 від 01.05.2026 на суму 2 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1939 від 05.05.2026 на суму 2 000,00 грн.; платіжна інструкція № 1940 від 05.05.2026 на суму 34 000,00 грн., які зазначалися вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.
Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов'язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу за первісним позовом.
Господарський суд враховує, що заявлена представником позивача за первісним позовом загальна сума витрат на професійну правничу допомогу виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, складності справи № 914/3796/25, витраченого адвокатами позивача часу на надання послуг у даній справі.
На думку суду, надані представником позивача за первісним позовом докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу до 26 000,00 грн., що підлягає до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача за первісним позовом, які підлягають до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом до 26 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши та дослідивши наявні матеріали справи, беручи до уваги також заперечення ТзОВ “Оазис Комфорт» в частині щодо зменшення розміру судових витрат на професійну-правничу допомогу, яку просить стягнути з ТзОВ “Сонячний Лан», суд дійшов висновку, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» 26 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення витрат на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.
Беручи до уваги те, що суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог, відтак, вважає за необхідне, відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» про вирішення питання розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення (витрат на професійну правничу допомогу) за вх. № 2133/26 від 07.05.2026.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оазис Комфорт» (79039, м. Львів, вул. Шевченка Т., 120; код ЄДРПОУ 42477319) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сонячний Лан» (79040, м. Львів, вул. Курмановича, буд. 9; код ЄДРПОУ 39420629) 34 138,58 грн. - 3 % річних, 101 984,52 грн. втрат від інфляції, 26 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 29.05.2026.
Суддя Долінська О.З.