01.06.2026 Справа № 914/1594/26
Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали
за заявою:Приватного акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод», м. Тернопіль
до боржника:Фізичної особи-підприємця Васько Галини Ярославівни, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Новояворівськ
про:видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості у розмірі 7 074,00 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Тернопільський молокозавод» з вимогою про видачу судового наказу щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Васько Галини Ярославівни заборгованості у розмірі 7 074,00 грн, а також судового збору у розмірі 332,80 грн.
Розглянувши подану заяву відповідно до вимог розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд зазначає наступне.
В силу приписів частини першої та другої статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження;
2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно господарського процесуального законодавства, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України).
Відповідно до статті 150 ГПК України законодавцем чітко визначено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу, недотримання яких є підставою для застосування процесуальних наслідків, передбачених законом.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Водночас у вступній (реквізитній) частині заяви відсутнє зазначення статусу боржника як фізичної особи-підприємця, тоді як відповідний статус зазначено лише у її прохальній частині, що свідчить про неповноту оформлення заяви та неналежне визначення процесуального статусу боржника.
Пунктом 1 частини 3 статті 150 ГПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору.
На виконання вказаної процесуальної норми заявником до заяви про видачу судового наказу додано копію платіжної інструкції №62812254 від 19.05.2026 про сплату судового збору в розмірі 332,80 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При перевірці зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №62812254 від 19.05.2026, Господарським судом Львівської області не встановлено відомостей про зарахування зазначених коштів у межах цієї справи.
Водночас судом встановлено, що платіжна інструкція №62812254 від 19.05.2026 вже була використана заявником при зверненні до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу у справі №914/1456/26.
Суд зазначає, що документ про сплату судового збору підтверджує здійснення платежу за конкретну процесуальну дію та не може бути використаний повторно для підтвердження сплати судового збору при зверненні до суду з іншою заявою чи в іншій судовій справі. Відтак платіжна інструкція №62812254 від 19.05.2026 не є належним доказом сплати судового збору у цій справі.
Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно з пп. 1 п. 1 розд. І Закону України від 07.04.2026 № 4833-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження», який набрав чинності 24.04.2026, законодавцем внесено зміни, зокрема, до статті 150 Господарського процесуального кодексу України, а саме доповнено частинами шостою та сьомою такого змісту:
"6. Якщо заявником є юридична особа, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.
Якщо заявником є фізична особа або фізична особа - підприємець, у заяві зазначаються реквізити рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про відсутність такого рахунку. За відсутності рахунку заявник зазначає у заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення заяви.
7. У разі зазначення в заяві реквізитів рахунку заявника в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку".
Отже, заявником порушено вимоги ч. 7 ст. 150 ГПК України, адже до заяви не долучено документ на підтвердження наявності банківського рахунку.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
З огляду на викладене та керуючись статтями 147, 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Приватному акціонерному товариству «Тернопільський молокозавод» у видачі судового наказу.
2. Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
3. Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Ухвалу складено та підписано 01.06.2026.
Суддя Мазовіта А.Б.