79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.05.2026 Справа № 914/49/26
За позовною заявою: Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Трускавецької міської ради, м.Трускавець, Львівська область
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив “Арей-2015», м.Трускавець, Львівська область
про: стягнення 5955779,52грн безпідставно збережених коштів
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участю представників:
Від прокуратури: Р.В.Панкевич - прокурор
Від позивача: О.Г.Савченко - представник
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026, справу №914/49/26 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 06.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.07.2025.
Ухвалами від 27.01.2026 та від 10.02.2026 підготовче засідання відкладено.
Ухвалою від 03.03.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2026.
Ухвалами від 02.04.2026, від 21.04.2026, від 12.05.2026 розгляд справи відкладено.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні від 20.05.2026 підтримали позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні від 20.05.2026 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Конверти з ухвалами в цій справі, надіслані відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернуті поштовим відділенням із відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 cуд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Дрогобицькою окружною прокуратурою м. Львова проведено вивчення законності в сфері дотримання містобудівного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Так, Дрогобицькою окружною прокуратурою за наслідками опрацювання оприлюднених даних Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що згідно сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ЛВ122220328196, виданого відділом державного архітектурно-будівельного контролю Трускавецької міської ради та зареєстрованого в ЄДЕССБ, 04.04.2022 прийнято в експлуатацію об'єкт «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. О.Довбуша, 8Б в м.Трускавець Львівської області (замовник: Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив «Арей-2015»). Вказаний сертифікат видано на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 22.03.2022.
У вказаному сертифікаті вказано, що кошти пайової участі не сплачено з врахуванням п.13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019.
Згідно з актом готовності будівельні роботи виконано у строк: початок робіт- вересень 2017 року, закінчення робіт - лютий 2022 року.
Будівництво здійснено генеральним підрядником приватна фірма «Галицький двір» (ЄДРПОУ 221971172, м.Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 23/2).
Прокуратура звернула увагу, що 01.03.2016 між ПФ «Галицький Двір» (забудовник) та ОК ЖБК «АРЕЙ-2015» (замовник) укладено договір №01/2016 про участь у будівництві житлових будинків. Предметом цього договору є фінансування забудовником проектних робіт, створення інфраструктури та будівництво об'єкту багатоквартирного житлового будинку в подальшому «Об'єкт будівництва, який знаходиться на земель6ній ділянці площею 0,4211 га за адресою м.Трускавець, вул. О.Довбуша, кадастровий номер 4611500000:03:010:0002, яка знаходиться у замовника в приватній власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно №51540395 від 12.01.2016 (п.1.1. договору). Поряд з цим, замовник зобов'язаний провести у повному обсязі розрахунки із Трускавецькою міською радою щодо сплати внесків на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Трускавець, в порядку передбаченому відповідними законодавчими нормами, ст.40 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності», рішеннями органу місцевого самоврядування та договірними умовами (згідно з п.4.4.9 договору).
Вказане будівництво здійснювалось на підставі дозволу Департаменту ДАБК у Львівській області №ЛВ112172701085 від 27.09.2017, на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:03:010:0002, яка на праві приватної власності належала Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу «Арей-2015». Загальна площа квартир у будинку становить - 11673,2 м.кв.
За твердженням прокуратури, будівництво об'єкту розпочато у 2017 році та закінчено у 2022 році, тобто в період в якому наявний обов'язок у замовника будівництва щодо сплати пайового внеску.
Крім того, прокуратура повідомила, що згідно з п.2 рішення Трускавецької міської ради №1560 від 18.12.2019 «Про затвердження форми Договору про пайову участь в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Трускавця», Управлінню житлово комунального господарства і будівництва міської ради делеговано повноваження на укладення, реєстрацію, внесення змін, припинення дії, розірвання, поновлення договорів про пайову участь фізичних і юридичних осіб у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Трускавця. Згідно з п.3 вказаного рішення, розмір пайової участі у створенні і розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м.Трускавця визначений п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Рішення набрало законної сили з 01.01.2020. Також п.4 вказаного рішення встановлено вважати таким, що втратило чинність рішення Трускавецької міської ради №176 від 26.07.2011 «Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Трускавця» із внесеними змінами та доповненнями.
На запит окружної прокуратури №14.52/04-27-4535вих-25 від 28.08.2025, Трускавецькою міською радою надано інформацію 18/29-2207/1 від 26.09.2025 про те, що договір про пайову участь з обслуговуючим кооперативом «АРЕЙ-2015» щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. Довбуша у м.Трускавці не укладений. Розрахунок пайової участі за вказаним об'єктом будівництва міською радою не проводився. Відповідачем пайова участь не сплачена. Також у листі міської ради зазначено, що враховуючи норми п.13 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», виконавчий комітет Трускавецької міської ради не вживав окремих заходів щодо нарахування та сплати пайової участі за об'єктом будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. Довбуша у м.Трускавці.
На запит прокуратури Трускавецькою міською радою надано розрахунок безпідставно збережених коштів пайової участі для створення і розвитку інфраструктури за спірним об'єктом будівництва, за яким замовником є відповідач. Вказаний розрахунок проведено, виходячи з 11673,2 кв.м загальної площі квартир у будинку, згідно із інформацією, зазначеною замовником будівництва в Акті готовності об'єкта до експлуатації. На дату введення об'єкта в експлуатацію показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області встановлено - 15916 грн/кв.м, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України №53 від 17 лютого 2022 року.
Згідно з поданим розрахунком, величина пайового внеску складає: 11673,2 грн х 15916 кв.м х 0,02 = 3 715 813,02 грн
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань передбачених законодавством України. Відтак, прокуратура подала позов до відповідачів про стягнення солідарно 3 715 813,02 грн пайового внеску.
Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України за період з 05.04.2022 по 09.12.2025 позивач нарахував 1829801,82грн інфляційних втрат та 410164,68грн 3% річних.
В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаємо доповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Відтак, внаслідок не отримання коштів місцевим бюджетом щодо пайової участі порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому. Отже, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідачів, володіючи інформацією про допущені порушення, позивач не вживав жодних заходів щодо стягнення коштів пайового внеску в примусовому порядку в суді
Трускавецька міська рада підтримала позов прокуратури.
Відповідач проти позову не заперечив та відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами Трускавецькою міською радою, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, а також після подання прокурором позову, Трускавецька міська рада не зверталася до суду з позовом про стягнення несплаченого пайового внеску територіальній громаді.
Таким чином, дії позивача: Трускавецької міської ради свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справу № 806/1000/17).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до місцевого бюджету.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування. Про порушення в частині несплати пайового внеску департамент знав ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами для встановлення підстав для представництва. Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) міська рада знала про порушення її прав та не зверталася до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що позивач не здійснив захисту інтересів територіальної громади.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор підставно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Предметом у цій справі є стягнення із забудовника коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв'язку зі здійсненням будівництва у період з 27.09.2017 (отримання дозволу на виконання будівельних робіт) та введенням в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у квітні 2022 року.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності регламентовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За умовами частини другої статті 40 зазначеного Закону України замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VI) полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до частин п'ятої - сьомої статті 40 Закону № 3038-VI величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
У частинах восьмій, дев'ятій статті 40 Закону № 3038-VI зазначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (частина одинадцята статті 40 Закону № 3038-VI).
01 січня 2020 року набрали чинності положення Закону №132-ІХ, відповідно до пункту 13 Розділу І якого ст. 40 виключено із Закону №3038-VI.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь- якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 зазначила:
"Абзацами шостим та сьомим частини дев'ятої статті 40 Закону № 3038-VI визначено, що невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. У зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України."
"Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. За таких обставин у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування."
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №53 від 17 лютого 2022 року затверджено показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області та становить 15916 грн/кв.м, тобто на дату введення об'єкта в експлуатацію.
Під час прийняття рішення в цій справі Господарський суд Львівської області звертає увагу на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2026 у справі № 916/1281/25. Також слід зазначити, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
У п.п. 11.12, 11.13, 11.15 постанови Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 916/1281/25 колегія суддів вважає, що підхід до визначення розміру пайового внеску, який мав сплатити відповідач, на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент початку будівництва об'єкта, не відповідає правовому підходу Верховного Суду в постановах (від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21, від 13 грудня 2022 року у справі №910/21307/21, від 20 лютого 2024 року у справі №910/20216/21) про визначення розміру безпідставно збережених коштів пайової участі на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію. З наведених норм права та висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів після 01 січня 2020 року мав звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва. Отримавши таку заяву позивач протягом 15 робочих днів повинен був надати відповідачу розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва, складений відповідно до вартості будівництва об'єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади на час здійснення такого розрахунку. Оскільки відповідач, в порушення норм пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, не звернувся до позивача з відповідною заявою, останній (або прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивача) мав право самостійно визначити розмір пайової участі відповідно до вартості будівництва об'єкта, розрахованої виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які діяли на час самостійного проведення такого розрахунку, але не пізніше введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Оскільки відповідач як забудовник під час здійснення будівництва добровільно не виконав свого обов'язку зі звернення до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі, тому орган місцевого самоврядування (прокурор), звертаючись до суду після закінчення будівництва з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, мав право розраховувати їх розмір на підставі нормативно-правових актів, чинних на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Як встановлено судом в цій справі, відповідно до сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ЛВ122220328196 від 04.04.2022 загальна площа квартир у будинку складає 11673,2кв. м. При цьому згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України №53 від 17 лютого 2022 року вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Львівської області становила 15916 грн. Відповідно, розмір пайової участі при зведенні об'єкта будівництва: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. О.Довбуша, 8Б в м.Трускавець Львівської області" мав розраховуватись за формулою: (Ов*м2)*2%, де Ов - показник опосередкованої вартості спорудження житла в Львівській області, грн за 1 кв. м. (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №53 від 17 лютого 2022 року); м2 - загальна площа квартир (відповідно до даних сертифікату від 04.04.2022 № ЛВ122220328196; 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (підпункт 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX) та становив 15916,00* 11673,2* 2% = 3715813,02грн.
Зважаючи на обставини цієї справи, господарський суд доходить висновку про стягнення з відповідач 3715813,02грн коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Трускавця, враховуючи що станом на момент виникнення такого обов'язку ОК ЖБК «Арей-2015» мав функції замовника будівництва спірного об'єкта.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1829801,82 грн інфляційні втрати та 410164,68 грн 3% річних слід зазначити таке.
Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладено у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1829801,82 грн інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по листопад 2025 року та 410164,68 грн 3% річних за період з 05.04.2022 по 09.12.2025 слід задоволити.
Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «АРЕЙ-2015» (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Івана Мазепи, 8, кв.23, ідентифікаційний код 39771223) до місцевого бюджету на користь Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Бориславська, 2; ідентифікаційний код 26230588, номер рахунку - UA078999980314121921000013943, код платежу доходів 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», МФО 899998, ідентифікаційний код 38009294) кошти в сумі 5955779,52 грн, з них: 3715813,02 грн пайового внеску, 1829801,82 грн інфляційні втрати, 410164,68 грн 3% річних від простроченої суми.
3.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив «АРЕЙ-2015» (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Івана Мазепи, 8, кв.23, ідентифікаційний код 39771223) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 71469,35 грн судового збору.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 01.06.2026.
Суддя Уляна ДІЛАЙ