ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2026Справа № 910/2279/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»
про стягнення 75.734,30 грн
Представники сторін: не викликались
04.03.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про стягнення 75.734,30 грн страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 19262078-02-10-01 від 20.07.2022 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «MAN Tgx 18.440», державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen JETTA», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/211518522), а тому позивач звернувся до відповідача з претензією № 351 від 24.01.2024 про відшкодування суми понесених збитків, яка відповідачем проігнорована. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 75.734,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2279/26 від 10.03.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
13.03.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2279/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.03.2026 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 19.03.2026 о 15:18 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 03.04.2026 включно.
02.04.2026 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/211518522.
27.04.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просиь суд стягнути з відповідача 28.609,14 грн. Позивач зазначає, що 23.04.2026 після прийняття судом ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено частину страхового відшкодування в сумі 47.125,16 грн, що підтверджується довідкою № 4067/2026 від 24.04.2026 про надходження коштів на рахунок ПрАТ «СК «Вусо».
07.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 24.01.2024 відповідач отримав претензію про виплату 170.271,86 грн, до якої надано звіт № 222-05/В23 від 23.05.2023 про оцінку ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, яка на момент ДТП становила 1.109.828,49 грн. Відповідно до позовної заяви, наданої до суду та надісланої відповідачу, було надано звіт про визначення розміру коефіцієнту фізичного зносу № 42605 від 17.05.2025, де крім визначення коефіцієнту фізичного зносу також визначено ринкову вартість пошкодженого транспортного засобу на момент ДТП, що вже становить 2.322.090,76 грн. Яким чином розмір ринкової вартості, який рахується на дату ДТП, яка є незмінною, збільшилася вдвічі представник позивача в своїй позовній заяві не пояснив. Не надавши суду звіт № 222-05/В23 від 23.05.2023 позивач вводить в оману суд щодо ринкової вартості автомобіля, а відповідно, щодо вартості оціненої шкоди, яка була задана власнику пошкодженого транспортного засобу.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.03.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
Згідно вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі № 278/3987/23 вбачається, що 03.02.2023 о 07:55 год. ОСОБА_1 у світлу пору доби в задовільних умовах дорожнього руху та в умовах достатньої видимості керував технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер « НОМЕР_3 », та рухався ним по автомобільній дорозі М-06 сполученням Київ-Чоп поза межами населеного пункту с. Оліївка Житомирського району зі сторони м. Києва в напрямку м. Рівне. Рухаючись у вказаний день, час та місці вказаним транспортним засобом на ділянці 139 км + 800 м автодороги М-06 «Київ-Чоп», проїзна частина якої має по одній смузі руху в кожному напрямку та розділена горизонтальною дорожньою розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), та на яку поширюється дія дорожнього знаку 3.25 ПДР «Обгін заборонено», водій ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 2.3. б), 14.6 г), 12.3, 34.1(1.1) ПДР проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в даних дорожніх умовах не врахував дорожню обстановку та підчас виконання маневру обгону автомобіля марки «ManTGX18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_4 », який у складі з напівпричепом марки «CroneSDS27», реєстраційний номер « НОМЕР_5 », рухався попереду в межах шляхопроводу, тобто на ділянці дороги, де згідно п. 14.6 г) ПДР обгін заборонено, в порушення вимог дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) ПДР, виїхав на смугу зустрічного руху та при виникненні небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення із лівою боковою частиною автомобіля марки «Man TGX 18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який у складі з напівпричепом марки «BODEX KIS 3WA», реєстраційний номер « НОМЕР_6 », під керуванням водія ОСОБА_2 рухався у попутному напрямку попереду автомобіля «Man TGX 18.440», реєстраційний номер « НОМЕР_4 », у складі з напівпричепом марки «Crone SDS 27», реєстраційний номер « НОМЕР_7 », та здійснював маневр повороту ліворуч. В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Даним вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68.000,00 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Автомобіль марки MAN Tgx 18.440, державний номер НОМЕР_8 , застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 19262078-02-10-01 від 20.07.2022.
Відповідно до рахунків Фізичної особи-підприємця Лавренюк О.Б. № SC0000000041 від 18.05.2023 та № SC0000000053 від 28.06.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN Tgx 18.440 державний номер НОМЕР_8 становить 175.821,00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент скоєння ДТП) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 2278114-3 від 07.08.2023, згідно якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 170.271,86 грн.
Матеріали справи свідчать, що кошти в розмірі 170.271,86 грн були перераховані страховиком (позивачем) на рахунок ФОП Лавренюк О.Б. згідно платіжних інструкцій:
№ 26386 від 20.06.2023 на суму 130.621,86 грн (призначення платежу: Cтр.вiдш. зг.СА № 2278114- 1 вiд 20.06.23 та дог. № 19262078- 02- 10- 01 вiд 20.07.22, стр. ТОВ «РК КАЛIПСО», заяв. 08.02.23, рах.№ SC0000000041 вiд 18.05.23),
№ 29973 від 11.07.2023 на суму 12.140,00 грн (призначення платежу: Cтр.вiдш. зг.СА № 2278114- 2 вiд 11.07.23 та дог. № 19262078- 02- 10- 01 вiд 20.07.22, стр. ТОВ «РК КАЛIПСО», заяв. 08.02.23, Рах.№ SC0000000053 вiд 28.06.23),
№ 34460 від 07.08.2023 на суму 27.510,00 грн (призначення платежу: Cтр.вiдш. зг.СА № 2278114- 3 вiд 07.08.23 та дог. № 19262078- 02- 10- 01 вiд 20.07.22, стр. ТОВ «РК КАЛIПСО», заяв. 08.02.23, Рах.№ SC0000000053 вiд 28.06.23).
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номер « НОМЕР_3 », відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/211518522 застрахована у Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс».
Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР/211518522 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 160.000,00 грн та розмір франшизи не визначено.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 170.271,86 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Jetta», державний номер « НОМЕР_3 », яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/211518522, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», державний номер « НОМЕР_3 », встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.
Таким чином, до правовідносин за полісом ЕР/211518522 застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, далі - Методика).
Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, у разі, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Отже, суд вбачає, що застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування, яке має сплатити відповідач на користь позивача є обов'язковим.
Відповідно до звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 42605 від 17.05.2025 коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля «MAN Tgx 18.440», державний номер НОМЕР_1 дорівнює 0,70.
За обгрунтованими розрахунками позивача вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN Tgx 18.440», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу становить 75.734,30 грн.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки умовами полісу № ЕР/211518522 розмір франшизи не встановлено, страхове відшкодування не підлягає зменшенню.
Позивачем на електронну адресу відповідача було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування № 351 від 24.01.2024, яка отримана відповідачем, в якій міститься вимога перерахувати страхове відшкодування в сумі 170.271,86 грн.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач отримавши вимогу позивача виплату страхового відшкодування у визначений наведеною нормою строк рішення не прийняв, проте здійснив часткову оплату страхового відшкодування в сумі 47.125,16 грн, що підтверджується довідкою № 4067/2026 від 24.04.2026.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
З огляду на те, що відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу MAN Tgx 18.440, державний номер НОМЕР_8 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування з урахуванням фізичного зносу автомобіля, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 28.609,14 грн (75.734,30 грн - 47.125,16 грн).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052) 28.609 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'ять) грн 14 коп. страхового відшкодування, 2.622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова