ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2026Справа № 910/3246/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. розглянувши
заяву Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України
про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва у справі
За позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс"
про стягнення 10 219 103,47 грн.
База виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України подала на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдплюс" про стягнення 10 219103,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №114 від 12.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, у складі судді ОСОБА_1 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 позов задоволено та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейдплюс» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань в розмірі 11318320 грн. 43 коп., судовий збір в розмірі 169774 грн. 80 коп.
22.11.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021, яке набрало законної сили 27.12.2024 було видано відповідний наказ.
25.05.2026 від стягувача надійшла заява про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.05.2026 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 та передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Розглянувши заяву Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Нціональної гвардії України про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви стягувач стверджує, що судовий наказ у справі, виданий Господарським судом міста Києва був втрачений.
Згідно п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
При цьому, у наказі зазначено, що він дійсний для пред'явлення до виконання до 08.11.2024, відповідно до приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», де визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Проте, відповідно до пункту 4 частини 10-2 розділу XIII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.
Крім того, відповідно до ст.129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що строк пред'явлення наказу до виконання, відповідно до пункту 4 частини 10-2 розділу XIII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», переривався до скасування воєнного стану, заява про видачу дубліката наказу підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/3246/21, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Керуючись ст. ст. 234, 235, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, -
1. Задовольнити заяву Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3246/21 від 08.10.2021, яке набрало законної сили 08.11.2021.
3. Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Суддя О.М.Спичак