ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2026Справа № 910/3310/26
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СТІЛ ЮНІТІ" (39612, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Руфа Юрія, будинок 96) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РБМ" (03164, місто Київ, вул. Булаховського Академіка, будинок 2, офіс 5) про стягнення 262 353,64 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
25.03.2026 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СТІЛ ЮНІТІ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РБМ" про стягнення заборгованості за договором №Кр-00167/11-24 від 01.11.2024 у розмірі 262353,64 грн, з яких: 216790,30 грн - основний борг, 21679,03 грн - штраф, 1995,66 грн - 3% річних, 1302,48 грн - інфляційні втрати, 20586,17 грн - пеня та була передана 26.03.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлено зокрема відповідачу 30.03.2026 19:14 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
01.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СТІЛ ЮНІТІ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РБМ" (надалі - Покупець) укладено Договір №Кр-00167/11-24 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1-1.2 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначену цим Договором Продукцію, а Покупець зобов'язується приймати цю Продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.
Партією Продукції є Продукція, що поставляється за однією Специфікацією або однією видатковою накладною.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується прийняти (вибрати) партію Продукції в день здійснення поставки, якщо інше не зазначено у відповідній Специфікації або видатковій накладній.
Датою поставки Продукції - є дата видаткової накладної Постачальника (п. 2.5 Договору).
Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору, загальна сума Договору складає загальну вартість поставленої Продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях та/або видаткових накладних, які були підписані Постачальником та Покупцем.
Оплата Продукції та наданих за договором послуг (у випадку їх надання) здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, специфікації, у рахунку-фактурі чи інших додатках до Договору на умовах 100 % передплати, якщо інше не зазначено в Специфікації.
У відповідності до п. 4.1 Договору, продукція вважається поставленою Постачальником і прийнятою Покупцем з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.
Згідно п. 5.1-5.3 Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За порушення строків оплати Продукції, виконання іншого грошового зобов'язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов'язання за кожен день такого порушення.
За будь-яке порушення договору, що триває більш ніж на 15 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії Продукції, що була поставлена в період існування порушення договору.
Пунктом 5.6 та 5.8 Договору сторони погодили, що штрафні санкції нараховуються до моменту здійснення повного виконання своїх зобов'язань за договором.
Сторони домовились, що позовна давність по всім зобов'язанням за Договором, у тому числі штрафним санкціям складає 3 роки.
Відповідно до п. 8.1 та 8.2 Договору, Договір набуває чинності з дати його укладання, шляхом його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2025 р. року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію Договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.
Позивачем на виконання умов договору, 16.10.2025 поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної №6010 від 16.10.2025 на загальну суму 216 790,30 грн. Вищезазначена видаткова накладна підписана з боку сторін без зауважень.
Окрім того представником позивача було долучено ТТН у підтвердження поставки товару, у якій зокрема зазначено: асортимент товару, який відповідає видатковій накладній №6010 від 16.10.2025, а також містить підпис та печатку відповідача.
У зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору, позивач 19.12.2025 простим листом надіслав на адресу відповідача претензію про сплату 216 790,30 грн.
З огляду на те, що відповідачем заборгованість оплачено не було, останнє стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини між сторонами виникли до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата Продукції та наданих за договором послуг (у випадку їх надання) здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, специфікації, у рахунку-фактурі чи інших додатках до Договору на умовах 100 % передплати, якщо інше не зазначено в Специфікації.
Позивач зазначає, що останнім було виставлено відповідачу рахунок на оплату №1732 від 16 жовтня 2025 pоку. Поміж тим, ані в рахунку, ані в видатковій накладній чи договорі сторони не погодили строк оплати.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
З огляду на прийняття відповідачем товару, що підтверджується видатковою накладною, у відповідача виник обов'язок оплатити товар після його прийняття, а саме з 16.10.2025.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за договором поставки на загальну суму 216790,30 грн. згідно з підписаною обома сторонами видатковою накладною.
Разом з тим відповідач своїх заперечень стосовно позовних вимог не надав, правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснено, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РБМ" заборгованості за поставлений проте неоплачений товар за Договором у розмірі 216790,30 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21679,03 грн - штрафу, 1995,66 грн - 3% річних, 1302,48 грн - інфляційних втрат та 20586,17 грн - пеня.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За порушення строків оплати Продукції, виконання іншого грошового зобов'язання, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від вартості партії Продукції, іншого грошового зобов'язання за кожен день такого порушення (п. 5.2 Договору).
За будь-яке порушення договору, що триває більш ніж на 15 календарних днів Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості партії Продукції, що була поставлена в період існування порушення договору (п. 5.3 Договору).
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, у межах розрахунку позивача, Господарський суд міста Києва встановив, що позовні вимоги є арифметично вірні та належним чином доведені, а тому пеня підлягає до стягненню у розмірі 20 586,17 грн. та штраф у розмірі 21679,03 грн.
В частині нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 13095,00 грн. нараховані за період з 16.10.2025 по 04.02.2026 та інфляційні втрати складають 36991,86 грн. нараховані за період з листопада 2025 по грудень 2025.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, у межах розрахунку позивача, Господарський суд міста Києва встановив, що позовні вимоги є арифметично вірні та належним чином доведені, а тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі та складають 3% річних - 1995,66 грн та інфляційні втрати - 1302,48 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 3 148,24 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3935,31 (відповідно до платіжної інструкції №82 від 04.02.2026), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 787,07 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись статтями Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "РБМ" (03164, місто Київ, вул. Булаховського Академіка, будинок 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44027000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА СТІЛ ЮНІТІ" (39612, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Руфа Юрія, будинок 96, код ЄДРПОУ 45358082) основний борг в сумі 216 790 (двісті шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 30 коп.; штраф в сумі 21 679 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн. 03 коп.; 3% річних в сумі 1 995 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 66 коп.; інфляційні втрати в сумі 1 302 (одна тисяча триста дві) грн. 48 коп.; пеню в сумі 20 586 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 3 148 (три тисячі сто сорок вісім) грн 24 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 01.06.2026.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ