ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2026Справа № 910/3679/26
За позовомПриватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
доАкціонерного товариства «Українська залізниця»
провизнання недійсним комерційного акту,
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники учасників справи:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Хлабистін Д.М.;
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним комерційного акту.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання комерційного акту №467004/143 від 09.06.2025, складеним АТ «Українська залізниця», недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21.04.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла заява, в якій відповідач стверджує про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на те що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
27.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав пояснення по суті заява позивача про закриття провадження у справі, заперечив проти її задоволення.
В підготовчому судовому засіданні 27.05.2026, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Судом з'ясовано, що позивачем заявлено вимогу про визнання комерційного акту №467004/143 від 09.06.2025, складеного АТ «Українська залізниця», який фіксує невідповідність маси вантажу даним, вказаним у накладній, недійсним.
Обґрунтовуючи підстави для звернення із даним позовом саме до господарського суду Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на положення п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Суд відзначає, щодо питання застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України досліджувалось Великою Палатою Верховного Суду та у постанові від 03.11.2020 у справі №917/1946/19 зроблені наступні висновки.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, норми Конституції України та господарського процесуального законодавства закріплюють право звертатися до господарського суду з позовами саме у випадку, коли: 1) між сторонами існує юридичний спір; 2) відповідна справа віднесена до юрисдикції господарського суду.
За змістом п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
В даному випадку, питання, що стосуються оспорюваного комерційного акту регулюються, в тому числі, Статутом залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, відповідно до ст. 129 якого обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Таким чином, за своєю правовою природою комерційний акт - це спеціальний документ, який оформлюється у сфері залізничних перевезень для фіксації обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності перевізника, вантажовідправника або вантажоодержувача. Тобто, він є доказовим документом, процесуальною передумовою пред'явлення претензій та позовів, а також актом господарської діяльності перевізника.
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що оскаржуваний комерційний акт є документом виключно інформаційного характеру про виявлення невідповідності маси вантажу даним, вказаним у накладній, який розглядається як доказ в підтвердження встановлених в ньому обставин.
Встановлена правова природа вказаного комерційного акту унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів; суб'єктивне бачення позивачем порушення свого цивільного права внаслідок складання комерційного акту не може свідчити про наявність фактичного спору між сторонами справи, а відтак і самостійного цивільного права позивача, яке потребує захисту шляхом звернення з позовом у такий спосіб.
Правовий спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
При цьому до цивільних прав, які підлягають захисту, належать майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права. Цивільні права виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема, такими підставами є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди, інші юридичні факти, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Порушення права (інтересу) пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу.
Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту позовних вимог та наведених вище приписів законодавства не вбачається обумовлених законом чи договором підстав для виникнення між сторонами справи майново-господарських чи організаційно-господарських зобов'язань, а заявлена позивачем вимога не спрямована на відновлення становища, яке існувало до порушення.
Питання належного виконання відповідачем вимог щодо дотримання процедури із складання оскаржуваного комерційного акту знаходяться поза зобов'язальними відносинами сторін справи. В той же час, позивач не позбавлений права на спростування такого доказу, як комерційний акт №467004/143 від 09.06.2025, у справі про стягнення штрафних санкцій за невідповідність маси вантажу даним, вказаним у накладній, в тому числі і з підстав заявлених у даній справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені у справі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду, адже зі змісту вимог не вбачається наявності між сторонами справи юридичного спору в розумінні статті 124 Конституції України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Вказаний припис законодавства є застосовним і в тому разі, якщо у справі відсутній юридичний спір, а тому справа не може бути розглянута судами жодної юрисдикції.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи положення вказаної норми, з огляду на відсутність клопотання позивача, у суду відсутні підстави для вирішення питання про повернення сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 175, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Провадження у справі №910/3679/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання недійсним комерційного акту закрити.
3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена 01.06.2026.
Суддя В.П. Босий