Справа № 175/12399/25
Провадження № 1-кп/175/1510/25
27 травня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025042240000393 від 03.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Мартове, Печенізького району, Харківської області, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, утриманців не має, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
-13.05.2014 Печенізьким районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 8 (вісім) місяців, 09.09.2016 звільнений за відбуттям строку покарання;
-18.12.2019 Печенізьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік;
- 28.01.2026 Козельщинським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 до покарання на підставі ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 років 3 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Судом встановлено, що Відповідно витягу з наказу № 310 від 19.10.2024 командира військової частини НОМЕР_1 військовослужбовця військової служби за мобілізації за особливий період ОСОБА_4 зараховано до особового складу та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи призваним на військову службу ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військових від негідних вчинків, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Проте ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини.
Так, солдат ОСОБА_4 , 02 червня 2025 року, в період часу з 23:00 годин по 06:30 годин 03 червня 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим), проходячи вздовж АДРЕСА_1 разом зі своїм давнім знайомим- Особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, та побачивши у дворі домоволодіння № 19 автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» бежевого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким, з дозволу власника транспортного засобу - потерпілої ОСОБА_5 , на постійній основі користується ОСОБА_6 , у Особи, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження виник прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації якого Особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, запропонував ОСОБА_4 спільно вчинити незаконне заволодіння даним транспортним засобом, на що ОСОБА_4 надав свою добровільну згоду, тим самим досягнув попередньої змови про сприяння один одному у спільному вчиненні групою осіб незаконного заволодіння транспортним засобом, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи їх настання, цілком розуміючи, що вони не мають законного права користування автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» бежевого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , підійшли з обох сторін до транспортного засобу, при цьому Особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження відчинив водійські двері автомобіля, виявив ключі в замку запалення, а ОСОБА_4 , згідно відведеної йому ролі, - відкрив передні пасажирські двері, після чого, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, скориставшись обізнаністю про відсутність інших осіб на території домоволодіння, діючи за попередньою домовленістю, групою осіб, доводячи до кінця свій прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, всупереч волі власника, шляхом штовхання за допомогою фізичної сили, без запуску двигуна, перемістили належний потерпілій ОСОБА_5 автомобіль марки «DAEWOO MATIZ» бежевого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 за межі домоволодіння, де Особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, скориставшись виявленими в замку запалення ключами, завів двигун автомобіля, на якому обидва зникли з місця вчинення кримінального правопорушення, отримав таким чином можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, спричинив тим самим потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 126 028,84 грн. (сто двадцять шість тисяч двадцять вісім гривень, 84 копійки).
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Позиція сторін кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор вважав, що дослідженими доказами достеменно підтверджено та установлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років, без конфіскації майна.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, визнав повністю, суду надав показання, що 02 червня 2025 року, він зі своїм давнім знайомим - Особою, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження вживали разом спиртні напої та наркотичні засоби. Обставин, викладених в обвинувальному акті щодо незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем марки «DAEWOO MATIZ» бежевого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , обвинувачений не заперечував, суду пояснив, що був за кермом в нетверезому стані, з потерпілою ОСОБА_5 він раніше не знайомий, однак особа, яка на постійній основі користується ОСОБА_6 раніше дозволяла сідати йому за кермо автомобіля марки «DAEWOO MATIZ» бежевого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , зокрема возити її коли вона була в стані алкогольного сп'яніння. Водночас суд приймає до уваги, показання обвинуваченого ОСОБА_4 що в день події кримінального правопорушення ані обвинувачений ОСОБА_4 , ані Особа, матеріали досудового розслідування відносно якої виділені в окреме провадження, не отримували дозволу від неї або власника транспортного засобу на користування ним.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст.289 КК України підтверджується сукупністю досліджених письмових доказів (документів) та речових доказів у кримінальному провадженні:
-витягами з Єдиного реєстру досудових розслідування за №12025042240000393 від 03.06.2025 за ч.2 ст.289 КК України (т.1 а.к.п 1-2);
-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з додатками від 03.06.2025 (т.1 а.к.п 8-9);
-протоколом огляду від 03.06.2025 домоволодіння АДРЕСА_2 (т.1 а.к.п 10-12);
-протоколом огляду від 03.06.2025 вул. Солідарності, 72, с-ще Обухівка (т.1 а.к.п 13-16);
-постановою про визнання речових доказів від 03.05.2026 (т.1 а.к.п 20-22);
-протоколом допиту потерпілого від 04.06.2025 (т.1 а.к.п 42-47);
-протоколом допиту свідка від 04.06.2025 (т.1 а.к.п 48-55);
-протоколом пред'явлення особи від 04.06.2026 (т.1 а.к.п 56-58);
-протоколом допиту свідка від 03.06.2025 (т.1 а.к.п 59-63);
-протоколом пред'явлення особи від 03.06.2026 (т.1 а.к.п 64-69);
-висновком експерта №СЕ-19/104-25/23880-Д від 17.06.2025 (т.1 а.к.п 73-84);
-висновком експерта №2955/3208-БД від 15.07.2025 (т.1 а.к.п 87-89);
-висновком експерта №2955/3208-БД від 12.06.2025 (т.1 а.к.п 96-101);
-копією протоколу про адміністративне правопорушення від 02.07.2025 (т.1 а.к.п 108);
-протоколом огляду речі від 12.06.2025 (т.1 а.к.п 112-118).
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає повне визнання вини, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого, особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
На підставі викладеного, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, позицію сторони обвинувачення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 289 КК Кераїни, так, як виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства.
При цьому, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й із тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною другою статті 59 КК України, а тому суд не призначає ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.01.2026 до покарання на підставі ст. 71 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 років 3 місяці.
Кримінальне правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_4 вчинено у період до ухвалення вказаного вироку суду.
Таким чином, після постановлення вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.01.2026, встановлено, що ОСОБА_4 винен ще і у вчиненні зазначеного у цьому вироку кримінальному правопорушенні, яке вчинено ним до постановлення наведеного вище вироку Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.01.2026.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, а в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі за правилами передбаченими у частині першій цієї статті.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 перебуває під вартою з 03.07.2025 року.
Тому, на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув'язнення з 03.07.2025 року із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВС у постанові від 4 червня 2024 року по справі №523/11745/22, строк перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув'язнення може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 року у справі застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено.
При цьому жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишити той самий тримання під вартою.
Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), до покарання призначеного цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 28.01.2026, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення за період з 03.07.2025 року по 27.05.2026 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 обчислювати з дня ухвалення вироку, а саме з 27 травня 2026 року.
Речові докази:
-посвідчення водія № НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - яке поміщено та опечатано до спец. пакету №ICR0065583 - залишити власнику за належністю;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на автомобіль «DAEWOO MATIZ» ДИЗ НОМЕР_5 - залишити власнику за належністю;
-ключ від автомобіля - залишити власнику за належністю;
-автомобіль «DAEWOO MATIZ» ДНЗ НОМЕР_6 - залишити власнику за належністю;
-21 ( двадцять один) слід папілярних візерунків - знищити;
-змив з рульового колеса - знищити;
-змив з ричагу перемикання передач - знищити;
-змив з поверхні рульового колеса - знищити;
-змив з поверхні ричагу перемикання передач - знищити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судових експертиз:
- судова дактилоскопічна експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № CE-19/104-25/23880-Д від 17.06.2025 в розмірі 7131,20 грн.;
-судова транспортно-товарознавча експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № CE-19/104-25/23753-AВ від 12.06.2025 в розмірі 1782,80 грн.;
- судова дактилоскопічна експертиза, оформлена висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № CЕ-19/1-25/27068-Д від 09.07.2025 в розмірі 3565,60 грн.,
а всього - 12 469,60 грн.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст вироку складено 27 травня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
Суддя ОСОБА_1