номер провадження справи 4/15/26
21.05.2026 Справа № 908/191/26
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а) в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -
1. Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68а)
2. Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю послуг та стягнення 29 391,40 грн штрафних санкцій
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Проценко І.Е.
учасники справи:
прокурор - Гапонова В.М., на підставі посвідчення №075791 від 01.03.2023;
від позивача 1 - Мащак Н.Г., на підставі ордеру серії АР №1304880 від 24.02.2026, адвокатське посвідчення №ЗП 003214 (адвокат);
від позивача 2 - Мироненко Н.О., на підставі виписки з ЄДР від 003.2026, посвідчення №2246 від 16.02.2026;
від відповідача - Гуляєва С.Л., на підставі ордеру серії АР №1253343 від 27.02.2026, договір №27 від 27.02.2026, адвокатське посвідчення № 26 від 28.01.1994;
26.01.2026 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 57-102-2489-25 від 326.01.2026, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 26.01.2026, (вх. № 284/08-07/26 від 27.01.2026) Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Запорізької міської ради, м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, м. Запоріжжя про:
1. визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем;
2. стягнення з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 29 391,40 грн штрафних санкцій (17 105,79 грн пені та 12 285,61 грн штрафу) за порушення строків надання послуг.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 справу № 908/191/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №908/191/26 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/13/26, підготовче засідання призначено на 03.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження по справі №908/191/26 до 04.05.2026, продовжено строк для подання відзиву по справі №908/191/26 до 26.02.2026, відкладено підготовче засідання на 01.04.2026.
03.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від представника позивача 1 надійшла Заява вих. № б/н від 04.03.2026, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 02.03.2026, (вх. № 4698/08-08/26 від 03.03.2026) про письмові пояснення щодо позову прокурора в інтересах держави із власною позицією.
04.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від представника позивача 2 надійшла Заява вих. № б/н від 04.03.2026, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 04.03.2026, (вх. № 4859/08-08/26 від 04.03.2026) про письмові пояснення щодо позову прокурора в інтересах держави із власною позицією.
05.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшли Письмові пояснення вих. № 57-102-2489-25-2 від 05.03.2026, сформовані в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 05.03.2026, (вх. № 5022/08-08/26 від 05.03.2026).
05.03.2026 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла Відповідь на відзив вих. № 57-102-2489-25 від 05.03.2026, сформована в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС 05.03.2026, (вх. № 5023/08-08/26 від 05.03.2026).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 908/191/26; призначено справу № 908/191/26 до розгляду по суті в судовому засіданні на 05.05.2026.
Ухвалою від 05.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.05.2026.
21.05.2026 у судове засідання з'явились прокурор, представник позивача 1, представник позивача 2 та представник відповідача.
В судовому засіданні 21.05.2026 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники позивача 1 та позивача 2 повідомили суду, що не підтримують позовні вимоги подані прокурором.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Прокурор позовні вимоги обґрунтовує посиланням на ст.ст. 203, 215 ЦК України, положення Розділу Х Закону України “Про публічні закупівлі», п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, затверджених постановою КМУ №1178 від 12.10.2022 (далі - Особливості), умови договору № 57-Я від 274.02.2025, укладеного між позивачем 1 та відповідачем у справі. Як вважає прокурор, додаткова угода від 27.03.2025 № 1 до Договору від 27.02.2025 № 57-Я, якою продовжено строк надання послуг, є такою, що укладена з порушенням вимог п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 4 п. 19 Особливостей у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин для цього, а тому має бути визнана судом недійсною як така, що суперечить вищезазначеним вимогам Закону. Недійсність додаткової угоди від 27.03.2025 № 1 означатиме, що зобов'язання сторін в частині строку надання послуг регулюються п. 5.1. Договору від 27.02.2025 № 57-Я в його первинній редакції, тобто Підрядник мав надати послуги у строк до 27.03.2025. Прокурор вважає, що листи ФОП Дьяченко Д.Г. від 03.03.2025 № 18/2 та від 18.03.2025 № 18/3 про необхідність продовження надання послуг у зв'язку активними воєнними діями з боку рф проти України, внаслідок яких відбуваються значні перебої у функціонуванні транспортної та логістичної інфраструктури, що впливає на термін поставки матеріалів, не є належним та допустимим доказом об'єктивних обставин, що могли спричинити продовження строку виконання зобов'язань щодо надання послуг за Договором № 57-Я від 27.02.2025. А отже зазначив, що відповідач порушив строки виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим є підстави до застосування до нього штрафних санкцій передбачених п.7.2 Договору №57 від 27.02.2025 в загальній сумі 29 391,40 грн, згідно з розрахунком наведеним у позовній заяві. В обґрунтування необхідності захисту інтересів держави та органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах прокурор зазначив, що неналежне виконання зобов'язання щодо надання послуг у передбачений договором строк з боку ФОП Дьяченко Д.Г. призвело до порушення прав територіальної громади м. Запоріжжя щодо максимальної ефективності та результативності використання бюджетних коштів під час закупівлі послуг з ремонту аварійного (поточного) ремонту приміщення. При цьому, порушення вимог законодавства, наведені вище в якості підстав позовної заяви, мають характер не лише формального недотримання умов договору, а призвели до фактичного недоотримання бюджетом коштів у вигляді штрафних санкцій за порушення умов договору, що також засвідчує порушення інтересів держави у бюджетній сфері. Враховуючи викладене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави у бюджетній сфері внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов'язання за договором про надання послуг, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Департамент культури і туризму Запорізької міської ради (позивач 1, Департамент) у поданій суду заяві виклав власну позицію щодо поданого прокурором позову. Позивач 1 зазначив, що територіальна юрисдикція Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області поширюється на Запорізький район у межах Запорізької міської територіальної громади (Комунарський, Шевченківський райони міста Запоріжжя). Послуги за договором від 27.02.2025 № 57-Я надавались безпосередньо за адресою: вул. Перемоги, буд.131 у м. Запоріжжя, яка територіально розташована у межах Вознесенівського району міста Запоріжжя, що не відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя, визначеної наказом Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 (із змінами). А отже, реалізація представницьких повноважень органом прокуратури поза межами встановленої для нього територіальної юрисдикції не відповідає вимогам законодавства щодо організації діяльності прокуратури та підлягає правовій оцінці судом при вирішенні питання щодо належності суб'єкта звернення до суду. На запити Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя до Запорізької міської ради та Департаменту культури і туризму ЗМР про надання інформації та копій документів щодо публічної закупівлі UA-2025-02-04 011518-а Департаментом у своїх відповідях повідомлено окружну прокуратуру про те, що зміни до Договору від 27.02.2025 №57-Я здійснені відповідно до положень п. 5.3 Договору та підпункту 4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", які допускають продовження строку надання послуг у зв'язку з виникненням документально підтверджених обставин, що унеможливлювали їх виконання у встановлені строки. За поясненнями позивача 1, платіжні зобов'язання за Договором виникли за наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) і відповідно до платіжних інструкцій від 14.04.2025 та 22.05.2025 № 3 та №4 (з відміткою УДКСУ у м.Запоріжжі «ОПЛАЧЕНО») Замовником здійснено оплату за Договором. Отже, само по собі визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору про закупівлю не призведе до захисту інтересів держави, а тому є неефективним способом захисту порушеного права. Позивач 1 вважає, що органом прокуратури не наведено доводів про те, які саме інтереси держави були порушені та як саме визнання оскаржуваної додаткової угоди до договору про закупівлю недійсною вплине на їх відновлення. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Крім того звертає увагу на добросовісну поведінку відповідача під час дії договору про закупівлю послуг від 27.02.2025 №57-Я та завчасне повідомлення про виникнення об'єктивних обставин. Відносно нарахованих прокурором штрафних санкцій позивач 1 вказав на умови п. 7.3 Договору, яким врегульовано розмір пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, що виключає можливість застосування граничного розміру у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України. Також, враховуючи, що період можливого прострочення відповідачем малозначний, договір про закупівлю послуг від 27.02.2025 року №57-Я є виконаним у повному обсязі, заподіяння збитків позивачу простроченням виконання зобов'язання не встановлено, позивач 1 вважає наявними підстави вирішити питання про наявність або відсутність обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу або звільнення від останнього. Позивач 1 просить суд врахувати надані пояснення під час прийняття рішення у справі.
Запорізькою міською радою (позивач 2) у поданій суду заяві викладено власну позицію щодо поданого прокурором позову. Запорізька міська рада поданий прокурором позов не підтримала, виклавши доводи, аналогічні наведеним у заяві позивача 1.
Відповідач у відзиві на позов заявлені позовні вимоги заперечив та зазначив, що при зверненні з даним позовом прокурором не обґрунтовано наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема, не підтверджено бездіяльність органу місцевого самоврядування, не додано належних та допустимих доказів, які б свідчили про перешкоди захисту інтересів держави належним суб'єктом. До позову не додано документів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Запорізькою міською радою та Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів. Також, за доводами відповідача, ФОП Дьяченко Д.Г., з метою усунення негативних наслідків для обох сторін Договору, своєчасно повідомив Замовника про настання обставин, які унеможливили своєчасність виконання робіт (надання послуг) за Договором. Вважає, що 27.03.2025, сторони за Договором, керуючись положенням ЗУ «Про публічні закупівлі» з урахуванням положень Особливостей, ст. 188 ГКУ (в редакції чинній на момент укладання додаткової угоди), ст.ст. 651,652,653,654 ЦК України, цілком обґрунтовано дійшли взаємної згоди щодо укладання додаткової угоди № 2 до Договору про закупівлю послуг №57-Я від 27.02.2025 року та викладення пункту 5.1. розділу 5 Договору «СТРОКИ НАДАННЯ ПОСЛУГ» в новій редакції в частині визначення строку надання послуг. За таких умов, нарахування штрафних санкцій за період, коли виконання було заблоковане третіми особами, суперечить принципам справедливості та розумності. 14.04.2025 та 22.05.2025 року послуги були передані Підрядником та прийняті Замовником за Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3). Крім того відповідач вказав про відсутність в положеннях ЗУ «Про публічні закупівлі» та в Особливостях визначення поняття «документально підтверджених об'єктивних обставин» та вичерпного переліку «об'єктивних обставин» та переліку документів, що їх підтверджують. Тобто, чинним законодавством України не визначено, які саме обставини вважаються об'єктивними та достатніми для продовження строків виконання робіт (надання послуг) за договорами про закупівлю. Також не визначено форму документального підтвердження настання зазначених обставин, що дає замовнику право самостійно їх визначати. Єдиною вимогою, яку закон встановлює до документі, в п.п. 4 п. 19 Постанови № 1178, це наявність в них відомостей про конкретні обставини неможливості виконати обумовлені договором зобов'язання на певну дату чи протягом певного періоду. Відповідач просив в позові відмовити.
Прокурор у наданих суду поясненнях та у відповіді на відзив доводи позивачів та відповідача відхилив та зазначив наступне. За загальним правилом, передбаченим ст. 27 ГПК України, позови до господарських судів пред'являються за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідачів, яке визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згіно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2025 про Фізичну особу-підприємця Дьяченко Дмитра Геннадійовича (ІПН НОМЕР_1 ) зареєстрованою адресою місцезнаходження вказаного суб'єкта господарювання є: АДРЕСА_2 , тобто територія Космічного (Комунарського) району м. Запоріжжя, на яку поширюється юрисдикція Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, порушення інтересів держави прокурор вбачає в тому, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі яких необґрунтовано продовжується строк надання послуг та бюджет недоотримає кошти у вигляді штрафних санкцій, такому суспільному інтересу не відповідає. Не зважаючи на повідомлення прокурора, станом на день звернення прокурора до суду з позовом, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради та Запорізька міська рада протягом розумного строку не звертались до суду з позовами про визнання недійсною додаткової угоди від 27.03.2025 № 1 до Договору від 27.02.2025 № 57-Я та стягнення штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивачів та відповідача, суд
18.02.2025 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено інформацію про закупівлю Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради послуг з аварійного (поточного) ремонту приміщення філії КЗ ЦПК за адресою: вул. Перемоги, буд. 131 у м. Запоріжжя з ідентифікатором UA-2025-02-04-011518-а.
Строк виконання робіт чи надання послуг визначено: до 27.03.2025. Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет.
27.02.2025, за результатами вказаної закупівлі, Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради (Замовник, позивач 1 у справі) та Фізичною особою-підприємцем Дьяченко Дмитром Геннадійовичем (Підрядник, відповідач у справі) укладений договір про надання послуг № 57-Я (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язався виконати аварійний (поточний) ремонт приміщення філії КЗ ЦКП за адресою: вул. Перемоги, буд. 131 у м. Запоріжжі, а Замовник оплатити надані послуги на умовах, визначених цим договором.
За визначенням п. 1.5 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених законодавством (п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178).
Згідно із п. 3.1 Договору, договірна ціна послуг є невід'ємною частиною договору, є динамічною і визначається на підставі кошторису та складає 802 757,14 грн без ПДВ.
Пунктом 5.1 Договору визначено - строк надання послуг Підрядником не пізніше 27.03.2025. Підрядник розпочне надання послуг після підписання договору. Надання послуг може бути закінчено достроково тільки за згодою із Замовником.
Датою закінчення надання послуг вважається дата їх прийняття Замовником (п. 5.2 Договору).
В пункті 5.3. Договору сторонами передбачено, що строки надання послуг можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір.
Згідно із п. 6.4 Договору Підрядник зобов'язувався, зокрема:
6.4.1. Надати у встановлені строки в межах договірної ціни, згідно з кошторисною документацією на свій ризик власними і залученими силами та відповідними засобами всі передбачені замовленням послуги, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію Замовнику, усувати протягом гарантійного терміну експлуатації об'єкту недоліки, які зумовлені неякісним наданням послуг;
6.4.3. Здійснювати власними силами замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування, охорону матеріалів, виробів та конструкцій.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за невиконання зобов'язань за договором Підрядник несе відповідальність в порядку, визначеному п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а саме: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно із п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 Договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються відповідними і компетентними органами (8.3 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих за цим договором на себе зобов'язань, але не пізніше ніж до 31.12.2025.
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2025 Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Дьяченко Дмитром Геннадійовичем, на підставі письмового звернення Підрядника до Замовника, укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), якою сторони погодили внести зміни до Договору і викласти п. 5.1 Договору в наступній редакції:
“5.1.Строк надання послуг Підрядником не пізніше 01.06.2025. Підрядник розпочне надання послуг після підписання договору. Надання послуг може бути закінчено достроково тільки за згодою із Замовником».
В матеріалах справи наявні листи-звернення вих. № 18/2 від 03.03.2025 та вих. № 18/3 від 18.03.2025 ФОП Дьяченко Дмитра Геннадійовича на адресу Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, в якому відповідач повідомляє про виникнення обставин, які унеможливлюють належне та своєчасне виконання робіт у визначені договором строки та просить розглянути можливість перегляду умов Договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025 щодо коригування строків виконання робіт шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Необхідність внесення таких змін до умов Договору мотивована затримками у виконанні робіт, які були спричинені перебоями у транспортній та логістичній інфраструктурі, що вплинуло на своєчасність постачання будівельних матеріалів та збільшенням сигналів «Повітряна тривога», загальною тривалістю 8 днів 23 години 6 хвилин, що призупиняло роботу задля збереження життя та здоров'я працівників.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025 та набуває чинності з моменту її підписання.
Як з'ясовано судом з досліджених фактичних обставин справи та не заперечується відповідачем, Договір про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025 виконаний обома сторонами в повному обсязі.
14.04.2025 та 22.05.2025 сторонами за Договором підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3).
14.04.2025 сторонами Договору підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2025 року на суму 627 248,48 грн без ПДВ, а 22.05.2025 - Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року на суму 175 508,66 грн без ПДВ.
Загальна вартість виконаних будівельних робіт за Договором № 57-Я від 27.02.2025 складає 802 757,14 грн без ПДВ.
Відповідно до платіжних інструкцій від 14.04.2025 № 3 та 22.05.2025 №4 (з відміткою УДКСУ у м. Запоріжжі «ОПЛАЧЕНО») Замовником здійснено оплату за Договором.
Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем, та про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 29 391,40 грн штрафних санкцій за порушення строків надання послуг, з яких 17 105,79 грн пені та 12 285,61 грн штрафу.
Прокурор стверджує, що оспорювана Додаткова угода № 1 від 27.03.2025 укладена з порушенням вимог п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та пп. 4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, без належних правових підстав, суперечить інтересам держави, а тому підлягає визнанню недійсною. Крім того, з огляду на порушення відповідачем умов укладеного Договору в частині строків надання послуг, з останнього в силу умов п. 7.3 Договору підлягають стягненню пеня в розмірі 17 105,79 грн. та штраф в сумі 12 285,61 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що законодавством надається можливість продовження як строку дії договору, так і строку виконання зобов'язань за договором, при цьому продовження строку надання послуг можливе лише за наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Перелік об'єктивних обставин, за яких замовник може подовжити строк дії договору та /або строк його виконання, наведено в пп. 4 п. 19 Особливостей, але цей перелік не є вичерпним. Тобто, законодавством не визначено настання яких саме обставин вважається об'єктивним та достатнім для продовження строків. Але в будь-якому разі вони мають бути документально підтвердженими. Як стверджує відповідач, існували об'єктивні обставини, що спричини внесення змін до Договору № 57-Я від 27.02.2025 в частині продовження строків надання послуг. 14.04.2025 та 22.05.2025 сторонами за Договором підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт на зальну суму 802 757,14 грн без ПДВ, а позивачем сплачено вартість наданих послуг. Таким чином, у діях відповідача не міститься нечесної і недобросовісної ділової практики. Укладення оспорюваної додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю № 57-Я від 27.02.2025 не порушує вимоги законодавства про публічні закупівлі, не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання її недійсною. Відповідач зазначає, що позовна вимога про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасність надання послугу поставку товару не підлягає задоволенню, оскільки терміни поставки були змінені за взаємною згодою сторін, відповідно відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, які ґрунтувалися на первісних термінах. Також відповідач заперечує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені прокурором, позивачами та відповідачем письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.
Аналізуючи підстави подання позову прокурором, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Водночас, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.
Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.
На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24.
У постанові від 09.10.2024 у справі № 394/438/22 Верховний Суд зазначив, що винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/9 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18).
Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони.
Суд Європейського Союзу зауважує, що з метою забезпечення прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру, зміни до положень державного контракту під час його дії становлять нове укладення контракту в розумінні Директиви 92/50, якщо вони істотно відрізняються за характером від початкового контракту і, отже, свідчать про намір сторін переглянути основні умови цього контракту. Зміна державного контракту під час його дії може вважатися істотною, якщо вона вводить умови, які, якби вони були частиною початкової процедури укладення контракту, дозволили б допуск інших учасників тендеру, крім тих, які були допущені спочатку, або дозволили б прийняття іншої пропозиції, крім тієї, яка була прийнята спочатку. Зміна також може вважатися істотною, якщо вона змінює економічний баланс договору на користь підрядника в спосіб, який не був передбачений умовами початкового договору (див. справу C-454/06 pressetext Nachrichtenagentur GmbH v Republik Osterreich (Bund), APA-OTS Originaltext - Service GmbH, APA Austria Presse Agentur registrierte Genossenschaft mit beschrankter Haftung).
У пункті 61 рішення від 07 грудня 2023 року у справах C-441/22 та C-443/22, EU:C:2023:970 Obshtina Razgrad Суд ЄС звернув увагу, що пункт 72 директиви 2014/24ЄС по суті має на меті забезпечити дотримання принципів прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру. Ці принципи виключають, після укладення державного договору, внесення замовником та переможцем тендеру змін до положень цього договору таким чином, щоб ці положення суттєво відрізнялися за своїм характером від положень початкового договору. Дотримання цих принципів, у свою чергу, є частиною більш загальної мети правил ЄС у сфері державних закупівель, яка полягає у забезпеченні вільного руху послуг та відкриття для неспотвореної конкуренції в усіх державах-членах (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 910/13988/20, в якій було здійснено посилання на рішення Суду ЄС для ілюстрації підходу застосування схожих положень (принципів) у практиці ЄС).
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Сторона договору при здійсненні державних закупівель розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків (постанови Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 16.01.2025 у справі № 916/1137/24).
Спірні правовідносини відповідають саме об'єктивно винятковій моделі - коли в умовах правового режиму воєнного стану, з урахуванням позиції уповноваженого органу, ефективний судовий захист інтересів держави без участі прокурора є неможливим. У цих правовідносинах прокурор захищає не «приватний» інтерес, а публічний (державний) інтерес. Без представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах державний інтерес залишиться незахищеним.
Надаючи оцінку обґрунтування порушення інтересів держави суд приймає до уваги, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткової угоди до договору, на підставі якої необґрунтовано продовжено строк надання послуг та бюджет недоотримує кошти у вигляді штрафних санкцій, такому суспільному інтересу не відповідає.
Згідно відомостей Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573471) є розпорядником коштів міського бюджету.
Як вбачається з протоколу затвердження річного плану закупівель UA-P-2025-02-04-012401-a, джерелом її фінансування були кошти місцевого бюджету.
Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.
За змістом ч. 1 ст. 327 ЦК України, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів належать на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, культури і туризму Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573471) є органом місцевого самоврядування, тобто суб'єктом владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) у випадку порушення боржником зобов'язання сплачуються ним на користь кредитора, яким за Договором від 27.02.2025 № 57-Я є Департамент культури і туризму Запорізької міської ради.
Таким чином, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради, який у силу Закону України «Про місцеве самоврядування» уповноважений представляти інтереси територіальної громади міста.
Як будь-який публічний орган, на Департамент культури і туризму Запорізької міської ради також розповсюджуються вимоги ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує цей орган та його посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Водночас, щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, а також у випадку відсутності такого органу. Такої позиції з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисті інтересів держави у суді дотримується Верховний Суд, який висловив її низці постанов у справах за позовами прокурорів (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та інші).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).
Окружна прокуратура листом від 31.07.2025 № 57-101-4608ВИХ-25 поінформувала Департамент культури і туризму Запорізької міської ради про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ним інтересів держави.
Засновником Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради є Запорізька міська рада (код ЄДРПОУ 44921382), якій, згідно п. 1.2. Положення про Департамент культури і туризму Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 30.08.2017 № 76, підзвітний та підконтрольний вказаний Департамент.
Окружна прокуратура листом від 04.08.2025 № 57-101 4707ВИХ-25 також поінформувала про вказані обставини Запорізьку міську раду.
У відповідь на звернення окружної прокуратури, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради листом від 26.09.2025 №1711/01-12 повідомив про відсутність, з його точки зору, підстав для звернення до суду за захистом порушених інтересів держави.
Листом від 24.11.2025 № 57-101-7609ВИХ-25 окружна прокуратура повторно поінформувала Запорізьку міську раду про виявлені порушення законодавства з метою самостійного захисту ним інтересів держави.
Листом від 19.12.2025 № 2398/01-12 Департамент культури і туризму Запорізької міської ради повторно повідомив про відсутність, з його точки зору, підстав для звернення до суду за захистом порушених інтересів держави.
Отже, вказані суб'єкти владних повноважень, попри обізнаність про наявність порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не вжили жодних заходів реагування з метою захисту державних інтересів, як наслідок, інтереси держави фактично залишились без захисту, що створює ризик толерування порушень у сфері публічних закупівель.
Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій у спірних правовідносинах стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту інтересів держави.
У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність виключного випадку, у тому числі з огляду на позицію вищевказаного уповноваженого суб'єкта, який вимагає втручання прокурора в межах його конституційних повноважень.
Отже, таке представництво в умовах правового режиму воєнного стану є обґрунтованим, пропорційним та необхідним засобом відновлення порушення публічного інтересу, запобігання подальшому неправомірному використанню бюджетних коштів та забезпечення верховенства права у сфері публічних закупівель.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.
Твердження Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради про реалізацію Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області своїх представницьких повноважень поза межами своєї територіальної юрисдикції суд визнав необґрунтованими.
За загальним правилом, передбаченим ст. 27 ГПК України, позови до господарських судів пред'являються за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідачів, яке визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.11.2025 зареєстрованою адресою місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Дьяченко Дмитра Геннадійовича (ІПН НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_2 , тобто територія Космічного (Комунарського) району м. Запоріжжя, на яку згідно з наказом Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» поширюється юрисдикція Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області.
Щодо заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний у силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.
Отже, відповідно до статей 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, тощо.
Відповідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах
Відповідно до преамбули Закону України “Про публічні закупівлі», цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Як зазначено в ч., ч. 1, 4 ст. 41 цього Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зауважує, що Закон України “Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.
Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором підряду і регулюється нормами ЦК України з урахуванням особливостей, установлених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Із системного аналізу наведених норм ЦК України, Закону України “Про публічні закупівлі» вбачається, що строк надання послуг є істотною умовою договору про закупівлю.
Як зазначалося вище та підтверджено матеріалами справи, 18.02.2025 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено інформацію про закупівлю Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради послуг з аварійного (поточного) ремонту приміщення філії КЗ ЦПК за адресою: вул. Перемоги, буд. 131 у м. Запоріжжя (ідентифікатор UA-2025-02-04-011518-а) з очікуваною вартістю предмета закупівлі 802 757,14 грн.
За результатами закупівлі Замовником (позивачем 1 у справі) укладено з Фізичною особою-підприємцем Дьяченко Дмитром Геннадійовичем (відповідачем у справі) укладений договір про надання послуг № 57-Я від 27.02.2025. Сторони Договору погодили всі його істотні умови, в тому числі, предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором, що узгоджується з приписами Закону України “Про публічні закупівлі».
Договором встановлено строк виконання робіт чи надання послуг - до 27.03.2025.
Пунктом п. 3-7 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Законом України “Про публічні закупівлі» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 38 цього розділу.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі», а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. (Постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23).
Відповідно пп. 4 п. 19 цих Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічні умови містяться в п. 1.5 Договору про закупівлю № 57-Я від 27.02.2025.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов: у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення Договору № 57-Я від 27.02.2025, сторонами до цього Договору було укладено Додаткову угоду № 1 від 27.03.2025, відповідно до якої сторони змінили строк надання послуг Підрядником до 01.06.2025.
Будь-якого документального підтвердження виникнення та наявності об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, відповідач, як Підрядник, перед укладенням зазначеної Додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 позивачу 1 не надав.
Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23 виснував, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк надання послуг/виконання робіт) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (Постанови Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23, від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23).
Відповідно до ст. 42 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Підписуючи Договір від 27.02.2025 № 57-Я, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, зі встановленим строком виконання, відповідач мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк. Суб'єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір від 27.02.2025 № 57-Я з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з виконання робіт та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
З урахуванням вищевказаного, укладаючи договір у лютому 2025 року, ФОП Дьяченко Д.Г. погоджено строки виконання Договору від 27.02.2025 № 57-Я та строк його дії. Вказаний договір підписано ним без зауважень та заперечень.
Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 916/410/23).
Натомість, відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.
Зі змісту листів ФОП Дьяченко Д.Г. від 03.03.2025 № 18/2 та від 18.03.2025 №18/3, на підставі яких сторонами внесено зміни до Договору від 27.02.2025 № 57-Я, вбачається, що необхідність продовжити строк виконання зобов'язань спричинена активними воєнними діями з боку рф проти України, внаслідок яких відбуваються значні перебої у функціонуванні транспортної та логістичної інфраструктури, що напряму вплинуло на своєчасність постачання будівельних матеріалів, необхідних для виконання зобов'язань за договором. Відповідач зазначав, що у період з 27.02.2025 по 24.03.2025, згідно з офіційними даними сайту https://alarmmap.online/region/zaporizka-oblast/air/, на території м. Запоріжжя було зафіксовано 102 сигнали «Повітряна тривога», загальна тривалість яких склала 8 днів 23 години 6 хвилин.
Однак, вказані листи ФОП Дьяченко Д.Г. суд не може прийняти в якості документального підтвердження об'єктивних обставин, що могли спричинити продовження строку надання послуг в розумінні п.п. 4 п. 19 Особливостей, з огляду на наступне.
За змістом п. 5.1. Договору, Підрядник мав надати послуги не пізніше 27.03.2025 та розпочати надання послуг після підписання договору, тобто після 27.02.2025.
Відповідно до п. 6.4.8 Договору, Підрядник зобов'язався інформувати в установленому в установленому порядку Замовника про хід виконання зобов'язань за договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи необхідні для їх усунення.
За визначенням п. 8.2 Договору, сторона, що не могла виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна була не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно із п. 8.3 Договору, сторонами було погоджено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії мають бути документи, які видаються відповідними і компетентними органами.
При цьому, строк дії обставин непереборної сили є істотною інформацією для виконання умов Договору від 27.02.2025 № 57-Я, адже згідно із п. 8.4. Договору від 27.02.2025 № 57-Я, строк дії обставин непереборної сили більше ніж 30 (тридцять) днів надавав право кожній зі сторін договору розірвати цей договір.
Натомість, зі змісту листів ФОП Дьяченко Д.Г. від 03.03.2025 № 18/2 та від 18.03.2025 №18/3 неможливо встановити момент виникнення та строк дії обставин, вказаних в ньому.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.
В силу ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Окружною прокуратурою листом від 10.09.2025 № 57-101-5785ВИХ-25 направлено запит до Запорізької торгово-промислової палати щодо надання інформації про звернення ФОП Дьяченко Д.Г. за засвідченням форс-мажорних обставин в порядку ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до листа Запорізької торгово-промислової палати від 17.09.2025 №03.2/597, повідомлено, що ФОП Дьяченко Д.Г. (ІПН НОМЕР_1 ) до Запорізької торгово-промислової палати за засвідченням форс-мажорних обставин не звертався.
Слід зазначити, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, тому стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Такі висновки щодо застосування положень ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» викладено в постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 та від 07.06.2023 у справі № 912/750/22.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 по справі № 916/3577/21 вказав, що підставою для зміни істотних умов договору, можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов'язання сторін за договором (п. 8.28), схожий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.10.2018 у справі №910/23585/17.
Оголошення повітряних тривог на території м. Запоріжжя, на які ФОП Дьяченко Д.Г. посилається в своєму листі від 18.03.2025 № 18/3, як на підставу для продовження строку виконання робіт, має систематичний характер і розпочалося задовго до укладення Договору від 27.02.2025 № 57-Я. На момент укладення договору ці обставини були відомі відповідачу, а отже, не можуть вважатися новими чи непередбачуваними.
На підтвердження виникнення вказаних обставин Підрядник посилається на сайт https://alarmmap.online/region/zaporizka-oblast/air/, однак, вказана інформація має довідковий характер, не є офіційним документом відповідного компетентного органу та не є підтвердженням неможливості своєчасного надання ФОП Дьяченко Д.Г. послуг за Договором від 27.02.2025 № 57-Я.
За інформацією Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 06.01.2026 № 0012/03-01, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал «Повітряна тривога» в період з 04.02.2025 (дати оголошення про проведення закупівлі) по 27.02.2025 (дату укладення договору) тривав 196 год. 50 хв., а з 27.02.2025 (дати укладення договору) по 18.03.2025 (дату направлення ФОП Дьяченко Д.Г. листа № 18/3 про необхідність укладення додаткової угоди на підставі оголошення повітряних тривог на території м. Запоріжжя) тривав 172 год. 48 хв. З наведеного вбачається зниження інтенсивності повітряних тривог, що також мало бути враховано Підрядником під час укладення Договору від 27.02.2025 № 57-Я.
Водночас, договір від 27.02.2025 № 57-Я укладено сторонами через 3 роки 4 дні з дати введення воєнного стану в України, тому збільшення інтенсивності повітряних тривог не є об'єктивною обставиною, що може спричинити продовження строку виконання зобов'язань, вона охоплюється комерційним ризиком Виконавця послуг, адже про її існування він не міг не знати під час участі в торгах та в момент підписання договору.
Верховний Суд у п.п. 5.22-5.23 постанови від 27.08.2025 у справі № 916/2984/24 зазначив, що обставини, які були відомі сторонам або об'єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов'язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору. Укладаючи договір, постачальник діяв на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов'язань у погоджені строки, попри існування об'єктивних перешкод, на які товариство посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.
Таким чином, відповідач міг і повинен був передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов'язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв'язку з істотною зміною обставин. (постанова Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 910/332/24).
Крім того, у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24 Верховний Суд виснував, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов'язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов'язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв'язку з істотною зміною обставин.
Недодержання контрагентом позивача своїх обов'язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання робіт та дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24).
Також, Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 зазначив, що укладаючи та добровільно підписуючи спірний Договір у березні 2022 року, фізичною особою-підприємцем погоджено строки виконання такого Договору. Договір постачальником підписаний без зауважень та заперечень. При цьому, на момент підписання спірного Договору повномасштабна агресія російської федерації проти Україні вже тривала, дані обставини для сторін Договору були загальновідомим фактом. А тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе. Відтак, підписуючи Договір з визначеними строками, ціною та специфікацією, постачальник повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе. При цьому об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору, постачальник зокрема мав можливість урахувати можливе настання негативних наслідків, передбачених, зокрема частиною третьою статті 25 Закону України «Про публічні закупівлі». Натомість, постачальник, прийнявши рішення про укладення Договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доказів, які б переконливо підтверджували існування обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару за Договором, станом саме на час укладення спірної додаткової угоди, відповідачем Замовнику надано не було.
Оцінивши надані учасниками справи докази, враховуючи відсутність у матеріалах справи документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку надання послуг за Договором про закупівлю № 57-Я від 27.02.2025, вимога про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем, визнається судом обґрунтованою та задовольняється.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством України та договором.
Відповідно ч., ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов'язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення: 1) за кожен день прострочення виконання; 2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.
На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Згідно п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання Підрядник несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Як встановлено судом, послуги за Договором мали бути надані відповідачем у строк до 27.03.2025.
Ціна Договору № 57-Я, згідно п. 3.1, складає 802 757,14 грн.
У вказаний строк послуги відповідачем надані не були.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно Акта від 14.04.2025 № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2025 року Підрядником надані, а Замовником прийняті роботи і витрати на суму 627 248,48 грн без ПДВ, а згідно Акта від 22.05.2025 № 2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року - на суму 175 508,66 грн без ПДВ.
Прокурором неустойку (пеню) нараховано: з урахуванням акта від 14.04.2025, за період з 28.03.2025 по 13.04.2025 (17 днів прострочення) на вартість послуг, з яких допущено прострочення - 802 757,14 грн; з урахуванням акта від 22.05.2025 - за період з 15.04.2025 по 21.05.2025 (37 днів прострочення) на вартість послуг, з яких допущено прострочення - 175 508,66 грн, що є правильним.
Згідно розрахунку прокурора, розмір пені за період з 28.03.2025 по 13.04.2025 становить 11 590, 49 грн та за період з 15.04.2025 по 21.05.2025 - 5 515,30 грн., а всього розмір заявленої прокурором до стягнення пені становить 17 105,79 грн.
Здійснення прокурором розрахунку пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України суд визнав правильним, оскільки при визначанні розміру пені 0,1 відсотка вартості послуг розмір пені є більшим.
Крім того, за розрахунком прокурора розмір штрафу за прострочення поставки товару на строк понад 30 днів становить 12 285,61 грн (175 508,66 грн х 7 %).
Перевіривши наведені прокурором розрахунки штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки виконані правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 29 391,40 грн штрафних санкцій (17 105,79 грн пені та 12 285,61 грн штрафу) за порушення строків надання послуг задовольняється судом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст.ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Запорізької міської ради, м.Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.03.2025 до договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради, (ідентифікаційний код юридичної особи 37573471) та Фізичною особою-підприємцем Дьяченком Дмитром Геннадійовичем, (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 68а; ідентифікаційний код юридичної особи 37573471) 17 105 (сімнадцять тисяч сто п'ять) грн 79 коп. пені та 12 285 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн 61 коп. штрафу за порушення строків надання послуг по договору про закупівлю послуг № 57-Я від 27.02.2025. Видати наказ.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дьяченка Дмитра Геннадійовича, ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, ідентифікаційний код 02909973/Умовний код 0290997328), розрахунковий рахунок UА438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) - кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді у розмірі 5324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “01» червня 2026 року.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.