номер провадження справи 7/29/26
20.05.2026 Справа № 908/510/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/510/26
за позовом: Комунального підприємства “Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03327121)
до відповідача: Комунального підприємства “Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33622933)
про стягнення 6952119,88 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (сформована у системі “Електронний суд» 27.02.2026, зареєстрована в канцелярії суду вх. № 649/08-07/24 від 02.03.2026) Комунального підприємства “Водоканал» до Комунального підприємства “Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» про стягнення 6952119,88грн заборгованості, що складається з 6 801 604,16 грн заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення, пені в сумі 44833,19 грн, 3% річних в сумі 36849,19 грн та інфляційних втрат в сумі 68833,34 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.03.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/510/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Розглянувши зазначену позовну заяву, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, про що винесено відповідну ухвалу суду.
На виконання ухвали позивачем у системі “Електронний суд» сформовано заяву про усунення недоліків (вх. № 5986/08-08/26 від 17.03.2026).
Заява про усунення недоліків подана у встановлений судом строк, недоліки позову усунуті.
Ухвалою суду від 23.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/510/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026 о 09 год. 30 хв.
У підготовчому засіданні 15.04.2026 приймав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило. Про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна в матеріалах справи.
Крім того ухвала суду від 23.03.2026 була розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5009.
У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.
Судом у підготовчому засіданні 15.04.2026 з'ясовано у представника позивача, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Представник позивача повідомив суд, що всі докази надані та не заперечив проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 15.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.05.2026 о 12 год. 30 хв.
Позивачем у системі «Електронний суд» 12.05.2026 через систему «Електронний суд» подав заяву про проведення судового засідання 20.05.2026 без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача у судове засідання 20.05.2026 не з'явився, про причини неявки свого представника суд не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Про дату, час та місце підготовчого засідання сторони повідомлений належним чином.
Ухвала суду від 23.05.2026 про відкриття провадження у справі та всі наступні ухвали суду були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС, що підтверджуються довідками про доставку електронного листа. Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 908/510/26.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Про хід розгляду справи відповідач мав змогу дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
У судовому засіданні 20.05.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, прийнято рішення без участі представників сторін, за наявними матеріалами справи.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Комунальне підприємство “Водоканал» звернувся із позовом до Комунального підприємства “Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» про стягнення 6 952 119,88грн заборгованості, що складається з 6 801 604,16 грн заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення, пені в сумі 44 833,19 грн, 3% річних в сумі 36 849,19 грн та інфляційних втрат в сумі 68 833,34 грн.
В обґрунтування позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №5386/4 від 03.01.2012, що стало підставою для звернення до суду.
Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 526, 625, 628, 629 ЦК України, ст.26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідач правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористався, відзив на позов, жодних доказів суду не надав, позицію щодо предмету спору не висловив.
Керуючись положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Комунальним підприємством «Водоканал» (Водоканал, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Михайлівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (Абонент, відповідач у справі) 03.01.20212 укладений Договір № 5386/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - Договір), за умовами якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках КП «Михайлівський сількомунгосп».
Згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1/17/01/2020 від 17.01.2020, КП «Водоканал» через мережі централізованого водопостачання та водовідведення забезпечує Споживачу водопостачання на господарсько-питні, побутові і технічні потреби та водовідведення для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетних установ, інших споживачів), які мешкають або розташовані на територіях (населених пунктах), що відносяться до Михайлівської сільської ради (Михайлівської сільської об'єднаної територіальної громади) та Петро-Михайлівської, Гнаровської сільських рад Вільнянського району Запорізької області.
Відповідно до п. 3.1.2 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019) у разі необхідності Водоканал зобов'язаний перевіряти правильність зняття Споживачем показів засобів обліку води та здійснювати контроль за наданими Споживачем відомостями про об'єми водопостачання і водовідведення, показниками якості скинутих стічних вод та складати відповідні акти.
Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 Договору.
За змістом п.п. 3.2.2. пункту 3.2 розділу 3 Договору в редакції Додаткової угоди №1/17/01/2020 від 17.01.2020 для обліку спожитої води обладнано водолічильні вузли та встановлені засоби обліку води в точках підключення Споживача до мереж Водоканалу на вводах №№ 1-7, які фіксують в повному обсязі витрати питної води відповідно до технічних паспортів даних засобів обліку питної води. Споживач зобов'язаний своєчасно надавати Водоканалу покази засобів обліку питної води для проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення у терміни зазначені у п.п. 5.1, 5.1.1.
Згідно з п. 3.2.10 розділу 3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/26/07/2023 від 26.07.2023) відповідальною особою Споживача за водопостачання та водовідведення, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Споживача, підписання усіх видів актів, актів-рахунків, виконання приписів Водоканалу, призначено директора Теплова Юрія Сергійовича.
Відповідно до п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019 встановлено, що основним документом на оплату є Акт-рахунок. Споживач з 28 по 31 число кожного місяця надає Водоканалу Звіт про показники приладів обліку питної і гарячої води та об'єми водопостачання та водовідведення за формою, визначеною у додатку, який підписується Споживачем.
На підставі даних Звіту або акту, зазначеному у п. 3.1.2 даного Договору, Водоканал визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу.
Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати надання Звіту самостійно отримати у Водоканалі, підписати всі примірники Акта-рахунку та перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в Акті-рахунку.
Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем.
Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення.
Передача Споживачем даних щодо показань приладу(-дів) обліку питної та гарячої води (надалі - дані) через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» здійснюється з 28 по 31 число кожного місяця, Водоканал на підставі переданих даних визначає обсяги наданих Споживачу послуг і розмір оплати та протягом 2-ох робочих днів виписує Акт-рахунок у 2-х примірниках, підписаних представником Водоканалу. Реєстрація Споживача в оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій» та отримання ним повідомлень здійснюється через електрону пошту Споживача. Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через оnlinе - сервіс «Особистий кабінет для організацій», самостійно отримати у Водоканалі та підписати всі примірники Акта-рахунку і перерахувати на розрахунковий рахунок Водоканалу суму, вказану в акті-рахунку. Якщо Споживач не отримує або відмовляється підписати Акт-рахунок, він підписується представником Водоканалу, а в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову або неотримання. Документи пересилаються поштою та вважаються прийнятими Споживачем. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для виконання у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання та водовідведення (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору, у редакції Додаткової угоди № 1/02/09/2019 від 02.09.2019).
За умовам розділу 2 Договору він діє з 01 січня 2012 по 31 грудня 2012, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення нового Договору регулюються даним Договором.
Доказів припинення дії Договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5386/4 від 03.01.2012 матеріали справи не містять.
Позивач зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу в період з вересня 2025 по січень 2026 обумовлені Договором послуги з питного водопостачання та водовідведення на загальну суму 6801604,16грн, про що свідчать підписані уповноваженими представниками сторін Актами, копії яких містяться в матеріалах справи.
На підставі даних приладів обліку про обсяги водоспоживання та водовідведення, зазначених у відповідних Актах, позивачем складені та передані відповідачу Акти-рахунки за спірний період:
- № 245114 від 30.09.2025 за вересень 2025р. на суму 1 405 711,66 грн;
- № 253236 від 31.10.2025 за жовтень 2025р. на суму 1 197 336,64 грн;
- № 260885 від 30.11.2025 за листопад 2025р. на суму 1 374 890,52 грн.;
- № 268539 від 31.12.2025 за грудень 2025 р. на суму 1 424 042,15 грн;
- № 276323 від 31.01.2026 за січень 2026р. на суму 1 399 623,29 грн.
Відтак, загальна сума наданих відповідачеві послуг з питного водопостачання та водовідведення за період вересень 2025-січень 2026 року складає 6801604,16грн.
Відповідач оплату за надані позивачем послуги за вказаний період не здійснив.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №5386/4 від 03.01.2012 в частині своєчасної оплати наданих йому послуг стало підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 44833,19 грн пені, 36849,19 грн 3 % річних, 68833,34 грн інфляційних втрат.
Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами склалися господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору №5386/4 від 03.01.2012 про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як встановлено судом, у п. 5.1.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 02.09.2019) сторонами узгоджено, що Споживач зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів з дати передачі даних через online - сервіс «Особистий кабінет для організацій» перерахувати на розрахунковий рахунок КП «Водоканал» суму, вказану в акті-рахунку.
Суду надані докази формування позивачем на підставі отриманих від Споживача показів приладу обліку водоспоживання Актів-рахунків на оплату наданих послуг.
Зазначені документи отримані відповідачем, про що свідчать підписи директора відповідача.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної оплати отриманих послуг за вказаний у позові період суду не надав.
Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання у встановлений договором строк не виконав. Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання за договором №5386/4 від 03.01.2012 у період з вересня 2025 по січень 2026 у загальному розмірі 6 801604,16 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 44833,19 грн за період прострочення з 08.10.2025 по 12.02.2026.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.09.2019) сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати наданих Водоканалом послуг, споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Сторони домовились, що з дня введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІ від 09.11.2017 у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Водоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Водоканалу пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення оплати, але загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд установив, що розмір пені розраховано правильно та пред'явлено до стягнення обґрунтовано.
Пред'явлена до стягнення сума пені у розмірі 44833,19 грн підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг доведений.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов'язання з оплати наданих йому послуг, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.
Згідно з наданими позивачем розрахунками інфляційні втрати та 3% річних нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 08.10.2025 по 12.02.2026.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за заявлені періоди, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 36849,19 грн 3 % річних, 68833,34 грн інфляційних втрат. За розрахунком суду інфляційні втрати за період з 08.10.2025 по 12.02.2026 становлять більший розмір, ніж заявлено позивачем до стягнення. Зважаючи на неможливість суду вийти за межі позовних вимог, позов в цій частині задовольняється у межах пред'явленої позивачем суми в розмірі 68833,34 грн.
Таким чином позов задовольняється повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Михайлівський сількомунгосп Запорізького району Запорізької області» (70030, Запорізька область, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 33622933) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) заборгованість у розмірі 6801604 (шість мільйонів вісімсот одна тисяча шістсот чотири) гривні 16 копійок, пеню у розмірі 44833 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 19 копійок, 3% річних у розмірі 36849 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) гривень 19 копійок, інфляційні втрати у розмірі 68833 (шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 34 копійки, судовий збір у розмірі 83425 (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень 44 копійки.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 01.06.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Лєскіна