пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 травня 2026 року Справа № 903/383/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс», м. Луцьк
до відповідача: Private Limited Company “A-ART OU», м. Таллінн, Естонія
про стягнення 11 208 євро
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Сосновська Ю.П.
Представники сторін:
від позивача: Карась Б.О.
від відповідача: н/з
встановив: 17.04.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» до Private Limited Company “A-ART OU» про стягнення 11 208 євро.
Ухвалою суду від 22.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.11.2024 о 12 год 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу. Провадження у справі зупинено.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024, справа розподілена судді Шуму М. С.
Ухвалою суду від 04.06.2025 повідомлено позивача та відповідача про призначення розгляду справи по суті на 16 грудня 2025 року на 10:00 год. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" у строк до 25.06.2025 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на естонську мову (в трьох примірниках) цієї ухвали суду.
Судом було направлено до Міністерства юстиції Естонської Республіки відповідні доручення.
18.09.2024 за вх.№34113/24 до суду від Міністерства юстиції Естонської Республіки надійшло повідомлення щодо виконання прохання про вручення документів .
02.12.2025 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс»надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 15.12.2025 провадження у справі поновлено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» у судовому засіданні 16.12.2025 об 10.00 год. по справі №903/383/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 16.12.2025 розгляд справи відкладено на 19.05.2026.
08.05.2026 провадження у справі поновлено. Забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» у судовому засіданні 19.05.2026 по справі №903/383/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
24.04.2024 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 9 232, 00 Євро заборгованості з яких: 7 832,00 Євро основний борг та 1 400,00 Євро неустойка.
Представник позивача в судовому засіданні 19.05.2028 просив суд задоволити позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог..
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольною ухвалою від 19.05.2026 прийняв заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 9 232, 00 Євро з якої й вирішується спір.
Представник відповідача в судове засідання 19.05.2026 не з'явився, додаткових пояснень суду не надав.
У п. 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 31.05.2002 №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що при вирішенні питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке.
Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 р. №2052-III та № 2051-III з 26.11.2000 набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України. Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. №1092/5/54 (далі - Інструкція).
Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: "Прохання" і "Короткий виклад документа".
Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов'язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави.
Згідно рекомендації Спеціальної комісії по практичному застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, розроблених державами - учасницями Конвенції 28.10 - 04.11.2003, рекомендовано заявнику завжди надавати переклад документів, за винятком тих випадків, коли заявник має достатні підстави вважати, що адресат розуміє документ країни відправника.
Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 №2052-III встановлено, що, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не отримано будь-якого підтвердження незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" господарський суд повинен виходити з правил, встановлених у міжнародному договорі, тобто застосовувати щонайменше шестимісячний строк з моменту порушення провадження у справі.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
З огляду на перебування в провадженні даної справи більше шести місяців, наявність доказів передання процесуальних документів у спосіб передбачений Конвенцією, суд вважає можливим прийняти рішення виходячи із приписів ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 19.05.2026 за відсутності представника відповідача.
Розглянувши документи і матеріали, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, господарський суд встановив наступні обставини.
16.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» (Покупець) та нерезидентом, юридична особа створена за законодавством Естонії - Riobravo OU (Продавець) укладено контракт №ЕЕ 16/08 (далі - Контракт) (а.с. 8-14).
Відповідно до умов Контракту Продавець зобов'язався передати у власність ТОВ “Фреш Фуд Лоджистікс» рибу в асортименті та іншу рибну продукцію, морепродукти, що зазначені у Специфікаціях.
19.10.2024 до Контракту між Продавцем та Покупцем підписано Специфікацію № 1, згідно якої затверджено умови поставки товару, найменування, кількість, ціну та вартість товару, що поставляється та строки поставки, а саме товар в кількості 20000 кг на загальну суму14 800,00 Євро. Ціна за 1 кг товару становить - 0,74 Євро.
Згідно п. 8 Специфікації умови оплати - 100% передоплата.
Як стверджує позивач, на виконання умов контракту, він здійснив передоплату вартості товару у загальному розмірі 14 800,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією №393 від 30. 10 2023 .
Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо поставки Товару не виконав.
Водночас, 16.02.2024 укладено договір заміни сторони (переведення боргу).
Згідно з п.1.1. Договору заміни сторони (переведення боргу) від 16.02.2024 до Private Limited Company “A-ART OU» перейшли всі права та обов'язки Riobravo OU.
16.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» та Riobravo OU , Private Limited Company “A-ART OU» укладено додаткову угоду до Контракту, відповідно до п.4 якої Private Limited Company “A-ART OU» підтверджує наявність у нього зобов'язання із повернення Позивачу грошових коштів в сумі 14 800,00 Євро, які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» за Товар згідно Специфікації.
Позивач вказує, що у повному обсязі не були виконанні зобов'язання з поставки товару, а 29.02.2024 Private Limited Company “A-ART OU» здійснило часткове повернення коштів в розмірі 4 992,00 Євро
Станом на дату подання позову сума невиконаного зобов'язання становить 9 808,00 Євро.
Викладені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом при вирішенні спору, та мотивована оцінка поданих доказів.
Згідно ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
За статтею 365 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" (п. 1 ч. 1 ст. 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
За ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема в випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності в справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.
За ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
За ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону в випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Доказів визнання вказаного Контракту нечинним суду не подано.
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено Контракт №ЕЕ 16/08 від 16.08.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував відповідачу суму у розмірі 14 800,00 євро у якості передоплати вартості товару.
Станом на дату ухвалення цього рішення відповідач не поставив товар на загальну суму 14 800,00 євро., а лише частково здійснив повернення коштів в сумі 4 992,00 Євро
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.2.3 Договору заміни сторни (переведення боргу) від 16.02.2024 сторони узгодили, що якщо Відповідач не виконає зобов'язання з повернення боргу на умовах, визначених Договором, Відповідач зобов'язаний додатково виплатити Позивачу неустойку в сумі 1 400,00 Євро.
Судом здійснено перерахунок пені, яка є підставною та підлягає до стягнення з відповідача в розмірі - 1 400,00 Євро.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).
Зважаючи на те, що доказів повного виконання свого обов'язку щодо передачі позивачу оплаченого ним товару відповідач до суду не подав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 232, 00 Євро заборгованості з яких: 7 832,00 Євро основний борг та 1 400,00 Євро неустойка є законними і такими, що підлягають задоволенню.
Доводи та обґрунтування позивача відповідачем не спростовані та не заперечені.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог сумі 7 121,83 грн., слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Private Limited Company “A-ART OU» (Republic of Estonia, Harju maakond, Tallinn, Kesklinna lnnaosa, Narva mnt 7, 10117 company registration: 14361322) (Приватна копанія з обмеженою відповідальністю "А - АРТ ОЮ", Естонія, Харьюський повіт, м. Таллінн, район Кесклінн, шосе Нарва, 7, реєстраційний номер компанії: 14361322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, код ЄДРПОУ 43617359) 9 232, 00 Євро заборгованості з яких: 7 832,00 Євро основний борг, 1 400,00 Євро неустойка, а також 7 121,83 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено
29.05.2026
Суддя Микола ШУМ