вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" червня 2026 р. Cправа № 902/392/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Керівника Тульчинської окружної прокуратури (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради (вул. Незалежності, 30, с-ще Брацлав, Тульчинський район, Вінницька область, 22870)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 21554,03 грн,
Керівником Тульчинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 21554,03 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами процедури закупівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та Брацлавською селищною радою укладено Договір №НЕ-130701 від 04.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу (Договір).
В подальшому між цими ж сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, відповідно до яких змінено ціну за одиницю товару.
Як стверджує прокурор, унаслідок укладення додаткових угод до Договору №1 від 24.06.2024 та №2 від 18.07.2024 Брацлавська селищна рада не отримала електричної енергії на суму 21554,03 грн.
З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсними вказані додаткові угоди внаслідок недотримання сторонами вимог чинного законодавства під час їх укладення, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" безпідставно сплачені кошти внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами на загальну суму 21554,03 грн.
Ухвалою суду від 01.04.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/392/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена учасникам справи 01.04.2026 до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
Учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. №01-30/3617/26 від 14.04.2026); Тульчинською окружною прокуратурою - відповідь на відзив (вх. 01-30/3784/26 від 17.04.2026).
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що прокурор не довів, чому експертні висновки торгово-промислової палати не можуть виступати в якості належного підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" стверджує, що прокурором не взято до уваги, що ціна на електричну енергію може змінюватися щодня та з моменту проведення тендерної процедури до моменту укладення договору проходить певний час, протягом якого ціна також зростає.
У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор вказує, що наданий Постачальником висновок Торгово-промислової палати №В-255 від 10.06.2024 не містить інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди №1 від 24.06.2024. З тих же підстав прокурор вважає неналежним документальним підтвердженням збільшення ціни електроенергії на ринку висновок Вінницької ТПП №В-298 від 02.07.2024, яким обґрунтовано укладення спірної додаткової угоди №2 від 18.07.2024.
Підсумовуючи, прокурор зазначає, що висновки ТПП не є належним документальним підтвердженням для обґрунтування ціни угод №1 від 24.06.2024 та №2 від 18.07.2024 , оскільки: обґрунтовані некоректними періодами ; не підтверджують пропорційність зміни ціни; суперечать умовам договору та вимогам законодавства; не можуть бути використані як належна правова підстава для зміни істотних умов договору; є формальними довідками інформаційного характеру, що не підтверджують правомірність підвищення ціни.
Водночас суттєве збільшення ціни Товару (загалом на понад 26%) за відсутності документального підтвердження ринкового коливання ціни нівелювало мету публічної закупівлі - забезпечення максимальної економії та ефективності із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів, а також призвело до недотримання принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності, передбаченого, зокрема, п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного суду України у справі № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIIІ (вх. №01-30/4773/26 від 12.05.2026).
Дослідивши вказане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про його відхилення з підстав необґрунтованості, оскільки відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас за встановлених у цій справі обставин та наявних доказів, суд не вбачає перешкод надати відповідну правову оцінку спірним правовідносинам самостійно.
Аналогічної позиції притримується КГС ВС у постанові від 12.05.2026 по справі №924/560/24.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
За результатами процедури закупівлі 04.01.2024 між Брацлавською селищною радою (Споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (Постачальник, відповідач) укладено Договір №НЕ-130701 про постачання електричної енергії споживачу (Договір), відповідно до п. 2.1. якого за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно із п. 2.3. Договору визначено кількість товару 34060 кВт/год.
Ціна 1 кВт*год електричної енергії станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 8,88 грн з ПДВ (п. 5.1. Договору).
Згідно із п. 5.2. Договору загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 302 452,8 грн з ПДВ.
За змістом пунктів 5.5.-5.6. Договору сторони погодили можливість внесення змін до Договору у випадку коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення у разі належного документального підтвердження та з урахуванням п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
У подальшому, між Споживачем та Постачальником укладено ряд додаткових угод до Договору, а саме:
- додаткову угоду № 1 від 24.06.2024, на підставі якої з посиланням на коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення з урахуванням висновку Вінницької ТПП №В-255 від 10.06.2024, підвищено ціну на електричну енергію з 8,88 грн за 1 кВт/год з ПДВ до 9,427481 грн за 1 кВт/год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 32 082,0376 кВт/год.;
- додаткову угоду № 2 від 18.07.2024, на підставі якої з посиланням на коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення з урахуванням висновку Вінницької ТПП №В-298 від 02.07.2024, підвищено ціну на електричну енергію з 9,427481 за 1 кВт/год з ПДВ до 11,206836 грн за 1 кВт/год з ПДВ при незмінній загальній вартості договору та зменшено обсяг електричної енергії до 26 988,2419 кВт/год.
До укладення додаткової угоди №1 від 24.06.2024 Постачальник скерував Споживачу лист вих. № 1.05-3036 від 10.06.2024, у якому з посиланням на висновок Вінницької ТПП №В-255 від 10.06.2024 зазначив, що в травні місяці відбулося коливання середньозваженої ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України за січень 2024 року по відношенню до травня 2024 року в бік збільшення з 3858,57 грн/МВт*год. до 4221,92 грн/МВт*год., що становить 9,42%. При цьому ТОВ "Енера Вінниця" запропонувало укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.07.2024 на 9,42%.
До укладення додаткової угоди №2 від 18.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" проінформувало Брацлавську селищну раду (лист вих. №1.05-3429 від 02.07.2024), з посиланням на висновок Вінницької ТПП №В-298 від 02.07.2024, що в червні місяці відбулося коливання середньозваженої ціни на РДН в торговій зоні ОЕС України за червень 2024 року по відношенню до травня 2024 року в бік збільшення з 4221,92 грн/МВт*год. до 5403,38 грн/МВт*год., що становить 27,98%. При цьому ТОВ "Енера Вінниця" запропонувало укласти додаткову угоду в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії з 01.08.2024 на 27,98%.
Прокурор вказує, що додаткові угоди №1 від 24.06.2024 та №2 від 18.07.2024 укладені з порушенням вимог п. 19 Особливостей, в цілому указують на необґрунтоване підняття постачальником ціни, що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, а тому підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до актів прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за період дії Договору поставлено позивачу електричну енергію в загальному обсязі 24 628 кВт, за яку сплачено 240 250,67 грн. Поряд з цим без врахування спірних додаткових угод по ціні електричної енергії згідно Договору Споживачем мало бути сплачено 218 696,64 грн, тобто різниця становить 21 554,03 грн (240 250,67 грн - 218 696,64 грн).
За таких обставин, прокурор звернувся із відповідних позовом до суду про визнання таких додаткових угод недійсними, а також про повернення безпідставно сплачених коштів за додатковими угодами в сумі 21 554,03 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписами статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі Договір про постачання електричної енергії споживачу № НЕ-130701 від 04.01.2024, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, що узгоджується з приписами статті 180 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до умов Договору загальна ціна Договору на момент укладання становить 302 452,8 грн з ПДВ, ціна 1 кВт/год з електричної енергії становить 8,88 грн з ПДВ, загальний обсяг закупівлі становить 34060 кВт/год.
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.
За приписами частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За приписами частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
З огляду на зазначене, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну за одиницю товару не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).
Суд зазначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).
Відповідно до пункту 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, яка набрала чинності 19.10.2022 та діяла станом на час укладення спірних додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Норми укладеного між відповідачами Договору щодо погодження зміни ціни узгоджуються з вищенаведеними приписами Особливостей.
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Звертаючись до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).
Визначаючись щодо правомірності підстав укладення додаткової угоди №1 від 24.06.2024, суд враховує, що такою угодою було збільшено базову ціну товару за 1 кВт/год електричної енергії до 9,427481 грн та зменшено кількість товару до 32082,0376 кВт/год. Поряд з цим Експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-255 від 10.06.2014 з посиланням на джерело інформації ДП "Оператор ринку" не підтверджує коливання ціни на електричну енергію за одиницю товару в сторону збільшення, а лише зазначає про рівень цін на електричну енергію в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом за травень 2024 року та січень 2024 року в цілому з визначенням різниці у відсотковому значенні.
Також документально не підтверджено обґрунтованість збільшення ціни за одиницю товару за Додатковою угодою №2 від 18.07.2024, оскільки Експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-298 від 02.07.2024 з посиланням на джерело інформації ДП "Оператор ринку" так само лише констатує рівень цін на електричну енергію в торговій зоні ОЕС України на ринку "на добу наперед" станом за червень 2024 року та травень 2024 року в цілому з визначенням різниці у відсотковому значенні, проте не підтверджує коливання ціни саме у період між укладенням додаткової угоди № 1 та №2.
В свою чергу, додаткова угода №2 від 18.07.2024 є уже похідною від попередньої додаткової угоди № 1 від 24.06.2024, зміни за якою суперечить п. 19 Особливостей (оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод, та як наслідок є незаконною).
Крім того, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23 тощо).
Відповідно, як на момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного Договору та Додаткових угод до нього), так і на момент розгляду справи в суді норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною за своїм буквальним змістом. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Отже, затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 п'ятої статті 41, оскільки:
1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;
2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування Постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23.
Відтак, укладаючи спірні Додаткові угоди №№1, 2 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Натомість, як свідчать обставини даної справи, сторони спірного Договору про закупівлю, укладаючи Додаткові угоди №№1, 2 до Договору безпідставно завищили ціну за товар з 8,88 грн до 11,206836 грн, що становить 26,2% порівняно з ціною за 1 кВт/год, що встановлена в Договорі, відтак не дотримались приписів пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Аналогічної позиції притримується ВС КГС у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25.
Як уже суд зазначав вище, відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи те, що додаткові угоди №№1, 2 до Договору №НЕ-130701 від 04.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу укладені без належного документального обґрунтування в порушенням вимог п. 19 Особливостей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України та про задоволення позову в цій частині.
Визначаючись щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів внаслідок збільшення ціни за додатковими угодами на загальну суму 21554,03 грн, суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які було визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.
Судом встановлено, що розрахунок надмірно сплачених коштів здійснювався позивачем на підставі ціни, що була погоджена сторонами в основному Договорі та відповідно до кількості спожитої електричної енергії за відповідний період.
Отже, позов в цій частині є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню повністю в сумі 21554,03 грн.
Висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку задоволення позову у повному обсязі з вищенаведених мотивів.
Заперечення ж відповідача у даному спорі цілком спростовуються вищенаведеними мотивами в обґрунтування задоволення позову.
Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову повністю витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 9984 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди до Договору №НЕ-130701 від 04.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Брацлавською селищною радою (код ЄДРПОУ 04325928) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (код ЄДРПОУ 41835359):
- №1 від 24.06.2024;
- №2 від 18.07.2024.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Брацлавської селищної ради (вул. Незалежності, 30, с-ще Брацлав, Тульчинський район, Вінницька область, 22870, код ЄДРПОУ 04325928) безпідставно сплачені кошти за додатковими угодами в сумі 21554,03 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 9984 грн - витрат зі сплати судового збору.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати Вінницькій обласній прокуратурі та учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 01 червня 2026 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.