ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 травня 2026 року Справа № 918/1251/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Мельник О.В.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Казлодій С.Д
позивача 1: Галицька А.О.
позивача 2: не з'явився
відповідача: Гуз О.С. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 року у справі №918/1251/25 (суддя Мовчун А.І., м. Рівне, повний текст складено 03.03.2026)
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1: Західного офісу Держаудитслужби
позивача 2: Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 297 764,73 грн
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та стягнення 297 764,73 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 справі №918/1251/25 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 08.08.2023 до договору №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради кошти у розмірі 297 764 грн 73 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 5 995 грн 58 коп.
Не погоджуючись з ухваленими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 у справі № 918/1251/25 та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод №1 та стягнення 297 764,73 грн, відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 року у справі №918/1251/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06 травня 2026 року.
27 березня 2026 року керівником Здолбунівської окружної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 у справі № 918/1251/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
14 квітня 2026 року Західним офісом Держаудитслужби поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» в повному обсязі, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 у справі №918/1251/25 залишити без змін.
21 квітня 2026 року Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 у справі № 918/1251/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Олексюк Г.Є. судове засідання 06.05.2026 о 10:30 у справі №918/1251/25 не відбулося.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 №01-05/302 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Олексюк Г.Є. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1251/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.05.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.05.2026 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 року у справі №918/1251/25 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. Розгляд справи №918/1251/25 призначено на 27 травня 2026 року.
26 травня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" подане клопотання про зупинення провадження, в якому просить суд зупинити провадження у справі №918/1251/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідного рішення у справі №3-78/2026(178/26).
Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2026 підтримала доводи апеляційної скарги, надала відповідні пояснення та клопотання про зупинення провадження у справі та просила його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні 27.05.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Також заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження.
Представник Західного офісу Держаудитслужби в судовому засіданні 27.05.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Поряд з цим, заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження.
В судове засідання 27.05.2026 від Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради з'явилась юрисконсульт вказаного управління Мельник І.І., на підтвердження повноважень якої подано довіреність від управління.
Проте, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Згідно п. 5.7.6 Положення про Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, затверджене рішення Острозької міської ради від 26.01.2024 №1422 (а.с.97-102 т.1) начальник управління представляє інтереси управління у взаємовідносинах з іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.
Відповідно до пунктів 5.8-5.9 вказаного Положення, на час відсутності начальника Управління виконання його обов'язків покладається розпорядженням Острозького міського голови на заступника начальника управління - начальника відділу освіти або визначену в установленому порядку посадову особу управління. Посадові особи органу місцевого самоврядування управління призначаються на посади та звільняються з посад розпорядженням Острозького міського голови в порядку, визначеному чинним законодавством України відповідно до цього положення мають функціональні обов'язки щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Відтак, з аналізу Положення про Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, затвердженого рішенням Острозької міської ради від 26.01.2024 №1422, вбачається, що повноваження щодо представництва інтересів управління прямо надані начальнику управління. Водночас положення не містить жодних норм, які б уповноважували юрисконсульта управління здійснювати представництво чи самопредставництво юридичної особи у суді.
Також матеріали справи не містять трудового договору, контракту, посадової інструкції чи іншого документа, який би підтверджував наділення Мельник І.І. правом діяти від імені управління.
З урахування вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для допуску до участі у судовому засіданні юрисконсульта Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради Мельник І.І., оскільки останньою не підтверджено належним чином повноваження на здійснення самопредставництва юридичної особи у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України.
При цьому, колегія суддів відзначає, що сам факт видачі довіреності не свідчить автоматично про наявність у працівника юридичної особи права на самопредставництво, оскільки самопредставництво має ґрунтуватися саме на законі, статуті, положенні, трудовому договорі (контракті) чи відомостях Єдиного державного реєстру.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 89 ЦК України та статей 4, 7, 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про осіб, які мають право діяти від імені юридичної особи, вносяться до Єдиного державного реєстру та є достовірними і можуть використовуватись у спорі з третіми особами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23 дійшла висновку, що внесені до Єдиного державного реєстру відомості щодо особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи, є офіційним та достатнім підтвердженням її повноважень на самопредставництво.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру щодо Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради (а.с.103 на звороті т.1), у реєстрі як особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, зазначено виключно керівника управління Шевчук А.А., тоді як відомості щодо Мельник І.І. у Реєстрі відсутні.
Таким чином, оскільки Положення про управління не містить повноважень юрисконсульта на представництво інтересів управління у суді; трудовий договір, контракт, посадова інструкція чи інші документи, які б підтверджували право Мельник І.І. діяти від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, суду не подані; у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про Мельник І.І. як особу, уповноважену діяти від імені управління, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належного підтвердження процесуальних повноважень юрисконсульта Мельник І.І., у зв'язку з чим останню не допущено до участі у судовому засіданні 27.05.2026, в якості уповноваженого представника Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №918/1251/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідного рішення у справі №3-78/2026(178/26), колегія суддів дійшла наступних висновків.
В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що 07 травня 2026 року ТОВ "РОЕК" стало відомо про відкриття Другим сенатом Конституційного Суду України конституційного провадження у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс", предметом якої є перевірка на відповідність Конституції України положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". На підтвердження зазначених обставин до клопотання додано роздруківку з офіційного сайту Конституційного Суду України.
У клопотанні відповідач зазначає, що суб'єкт права на конституційну скаргу вважає, що положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" порушують право власності, право на здійснення підприємницької діяльності, а також суперечать принципу верховенства права, гарантіям рівності перед законом.
Заявник вказує, що справа №918/1251/25, є подібною до справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України оскільки в ній також буде вирішуватись питання щодо законності та правомірності збільшення ціни одиниці товару, у випадку коливання ціни на ринку, враховуючи 10-відсоткове обмеження встановлене пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Посилаючись на приписи пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, заявник зазначає про наявність об'єктивної неможливості розгляду справи до завершення розгляду Конституційним Судом України відповідного конституційного провадження та вважає, що існують підстави для зупинення провадження у справі.
Прокурор та представник Західного офісу Держаудитслужби в судовому засіданні 27.05.2026 заперечили щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.
При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Поряд із цим колегія суддів враховує, що саме по собі відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності окремої норми закону не свідчить про об'єктивну неможливість розгляду цієї господарської справи.
У межах справи №918/1251/25 суд апеляційної інстанції має самостійно встановити обставини укладення додаткової угоди №1 від 08.08.2023, зміст умов договору про закупівлю, наявність або відсутність документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, розмір збільшення ціни за одиницю товару, а також правові наслідки такого збільшення. Вказані обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Наразі встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють суду апеляційної інстанції належним чином оцінити доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Розгляд Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) не передбачає встановлення фактичних обставин, які мають преюдиційне значення для справи №918/1251/25, зокрема не стосується факту укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 08.08.2023, її змісту, розміру зміни ціни, належності поданих відповідачем доказів чи правильності здійсненого прокурором розрахунку заявленої до стягнення суми.
Отже, наведені заявником обставини свідчать не про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, а фактично про очікування можливого формування Конституційним Судом України правової позиції щодо конституційності положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таке очікування саме по собі не є підставою для зупинення провадження у справі у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги приписи пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинними, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню судом при вирішенні спору. Суд не вправі відмовитися від застосування чинної норми закону лише з підстав відкриття конституційного провадження щодо її перевірки.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі №918/1251/25, у зв'язку з чим клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі №918/1251/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» щодо конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідного рішення у справі №3-78/2026(178/26), задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.05.2026 у справі №924/560/24.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, прокурора, представника Західного офісу Держаудитслужби, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладені у відзивах на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права
1. Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив, що Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради проведено публічну закупівлю електричної енергії за процедурою UA-2022-12-12-000035-a, за результатами якої 11.01.2023 між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» укладено договір №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу. Початкова ціна електроенергії за договором становила 5,375 грн за 1 кВт/год без ПДВ, а загальна вартість договору - 5 805 000 грн з ПДВ. Умовами договору було передбачено можливість зміни ціни за одиницю товару у випадку коливання ціни на ринку за умови належного документального підтвердження такого коливання та без збільшення загальної суми договору.
Поряд з цим, суд першої інстанції встановив, що 08.08.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1, якою ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 7,365 грн з ПДВ, а відтак відбулося збільшення ціни на 14,2 %. Також суд встановив, що на виконання договору відповідачем було поставлено 725474 кВт/год електричної енергії на загальну суму 4 977 072,03 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії та платіжними документами. Крім того, судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради було виявлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а саме збільшення ціни за одиницю товару без належного документального підтвердження ринкових коливань ціни електроенергії.
Також суд першої інстанції встановив, що прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки перед зверненням до суду компетентним органам Управлінню освіти та Західному офісу Держаудитслужби було надано можливість самостійно вжити заходів захисту інтересів держави, однак такі заходи ними вчинені не були. Суд зазначив, що Управління освіти обмежилося претензійною роботою, а позову до суду не подало, тоді як Держаудитслужбою також не було здійснено заходів щодо визнання додаткової угоди недійсною та стягнення надмірно сплачених коштів.
Оцінивши встановлені обставини та норми Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільного кодексу України та практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна допускається лише у випадках та порядку, прямо передбачених законом і договором. Суд зазначив, що збільшення ціни за одиницю товару можливе лише пропорційно підтвердженому коливанню ринкової ціни та в межах, визначених законодавством. При цьому суд виходив із того, що надані відповідачем документи не підтверджують належним чином наявність об'єктивного коливання ціни електричної енергії саме у розумінні вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а додаткова угода №1 призвела до перевищення допустимого рівня збільшення ціни за одиницю товару.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання додаткової угоди №1 від 08.08.2023 недійсною як такої, що укладена з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі. Крім того, суд дійшов висновку, що у зв'язку з недійсністю додаткової угоди грошові кошти у сумі 297 764,73 грн, сплачені понад ціну, визначену основним договором, є безпідставно отриманими відповідачем та підлягають стягненню на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради як наслідок недійсності правочину.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а також допустив порушення норм процесуального права.
У доводах щодо неповного з'ясування обставин справи скаржник зазначає про відсутність належних правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у даному спорі. На думку апелянта, інтереси держави повинні захищатися насамперед відповідним суб'єктом владних повноважень, а не прокурором, який може здійснювати представництво лише у виключних випадках і в порядку, визначених законом.
Скаржник посилається на приписи статей 6, 19, 131-1 Конституції України, статей 4, 41, 45, 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Також апелянт наводить Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнано неконституційними в частині надання прокурору можливості здійснювати представництво інтересів держави у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
Апелянт зазначає, що відповідно до частини шостої статті 11 ГПК України суди не повинні застосовувати положення законів, які суперечать Конституції України, навіть якщо вони формально залишаються чинними. У зв'язку з цим ТОВ «РОЕК» вважає, що прокурор не мав права на подання позову у даній справі, а позов підлягав залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
На підтвердження своїх доводів апелянт посилається також на практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Yvon v. France», «Niderost-Huber v. Switzerland», «Kress v. France», а також на Рекомендацію CM/Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства.
Крім того, скаржник зазначає, що представництво прокурором інтересів держави у справах, пов'язаних із публічними закупівлями, набуло системного характеру, а тому не може вважатися виключним випадком у розумінні статті 131-1 Конституції України.
Щодо неправильного застосування норм матеріального права апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недійсною додаткову угоду на підставі статей 203 та 215 ЦК України.
Скаржник вказує, що умовами договору про постачання електричної енергії було передбачено можливість зміни ціни у разі коливання ціни електроенергії на ринку. Пунктом 5.9 договору визначено порядок документального підтвердження такого коливання, у тому числі шляхом використання висновків торгово-промислової палати та інформації з вебсайту ДП «Оператор ринку».
Апелянт посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель на період воєнного стану. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей допускається зміна ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та без збільшення загальної суми договору.
На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував положення зазначених Особливостей та не надав оцінки тому, що вони є спеціальним нормативним актом, який застосовується у період дії воєнного стану.
Також апелянт посилається на принцип легітимних очікувань та правової визначеності, сформульований у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Щокін проти України», «Stretch v. the United Kingdom» та «Rysovskyy v. Ukraine». Скаржник зазначає, що постачальник електроенергії діяв добросовісно, керуючись чинними нормативними актами, офіційними роз'ясненнями державних органів та наявною судовою практикою, а тому негативні наслідки суперечливого нормативного регулювання не можуть покладатися виключно на нього.
У доводах щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи апелянт зазначає, що між сторонами був укладений договір про постачання електричної енергії №11077-ВЦ від 11.01.2023, умовами якого передбачено механізм визначення ціни та можливість її зміни залежно від коливання ринкової ціни електроенергії.
Скаржник наголошує, що додаткова угода була укладена у зв'язку з об'єктивним зростанням вартості електричної енергії на організованих сегментах ринку та на підставі висновку Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023. При цьому апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки зазначеним доказам.
Також ТОВ «РОЕК» посилається на специфіку ринку електричної енергії, зокрема неможливість її зберігання, залежність ціни від ринкових умов та неможливість постачальника заздалегідь передбачити обсяги споживання.
Щодо порушення норм процесуального права апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив усіх обставин справи, фактично надавши перевагу доводам прокурора та не надавши належної оцінки доводам і доказам відповідача, чим порушив вимоги статей 7, 86 та 236 ГПК України щодо змагальності сторін, рівності учасників процесу та обов'язку суду надати оцінку всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує доводи ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та зазначає, що доводи апеляційної скарги про відсутність порушень законодавства у сфері публічних закупівель та відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Прокурор зазначає, що 12.12.2022 Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради через систему публічних закупівель «ProZorro» оголошено закупівлю 900 000 кВт/год електричної енергії очікуваною вартістю 5 850 000 грн, а переможцем процедури визначено ТОВ «РОЕК», з яким 11.01.2023 укладено договір №11077-ВЦ про постачання електричної енергії на суму 5 805 000 грн з ПДВ. За умовами договору ціна електричної енергії становила 5,375 грн без ПДВ або 6,45 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Водночас договором передбачалося, що зміна істотних умов можлива лише у випадках, прямо визначених Законом України «Про публічні закупівлі», зокрема за наявності підтвердженого коливання ціни на ринку та за умови, що збільшення ціни не перевищуватиме 10% і не призведе до збільшення загальної суми договору.
Поряд з цим, прокурор наголошує, що 08.08.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою ціну електроенергії збільшено до 7,365 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто на 14,2%, що перевищує максимально допустимий рівень зміни ціни, визначений пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому на підтвердження підстав для зміни ціни відповідач надав лише експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31.07.2023, який на думку прокурора, не підтверджує реального коливання ціни електроенергії на ринку саме з моменту укладення договору, а лише містить інформацію про середньозважені ціни на окремі дати. Крім того, у відзиві підкреслюється, що ціна, погоджена сторонами у додатковій угоді, навіть перевищує рівень, який випливає із зазначеного експертного висновку.
Прокурор зазначає, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільного кодексу України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду зміна ціни товару у договорі про закупівлю допускається лише за наявності реального та документально підтвердженого коливання ринкової ціни, а загальне збільшення ціни не може перевищувати 10% від початкової ціни договору незалежно від кількості додаткових угод. У відзиві детально наводяться правові позиції Верховного Суду у справах №920/19/24, №922/2321/22, №927/1058/21, №915/1868/18, №927/491/19 та інших, відповідно до яких «каскадне» або необґрунтоване підвищення ціни після перемоги у тендері є недобросовісною діловою практикою, спотворює результати закупівлі, нівелює принципи відкритості та добросовісної конкуренції і призводить до неефективного використання бюджетних коштів.
Також у відзиві прокурор зазначає, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди Управління освіти, молоді та спорту фактично сплатило ТОВ «РОЕК» 4 977 072,03 грн за поставлені 725 474 кВт/год електричної енергії, тоді як за початковою ціною договору вартість такого обсягу електроенергії становила б 4 679 307,30 грн. Таким чином, відповідач безпідставно отримав 297 764,73 грн бюджетних коштів, які підлягають поверненню як наслідок недійсності правочину відповідно до статей 216 та 1212 Цивільного кодексу України.
Окремо прокурор посилається на результати ревізії Західного офісу Держаудитслужби, оформлені актом від 07.05.2024 №13-17-03-06/63, якими встановлено, що збільшення ціни за одиницю товару відбулося без належного документального підтвердження коливання ринкової ціни електроенергії. На думку прокурора, це підтверджує безпідставність укладення додаткової угоди №1 та факт порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, прокурор у відзиві зазначає, що прокурор діяв відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки компетентні органи самостійно не вжили належних заходів для захисту інтересів держави. Прокурор наголошує, що перед зверненням до суду було дотримано процедуру повідомлення відповідних органів, однак ні Управління освіти, молоді та спорту, ні Західний офіс Держаудитслужби самостійно до суду не звернулися. У відзиві також наводиться рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 03.12.2025 та практика Великої Палати Верховного Суду, які підтверджують право прокурора здійснювати представництво інтересів держави у подібних правовідносинах. Прокурор підкреслює, що укладення додаткової угоди всупереч вимогам законодавства порушує державний та суспільний інтерес у сфері ефективного, законного і цільового використання бюджетних коштів, а також принципи добросовісної конкуренції та прозорості публічних закупівель.
У відзиві на апеляційну скаргу Західний офіс Держаудитслужби заперечує проти доводів ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про незаконність укладення спірної додаткової угоди, оскільки зміна ціни електричної енергії була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей здійснення публічних закупівель в умовах воєнного стану.
Західний офіс Держаудитслужби зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів за процедурою закупівлі UA-2022-12-12-000035-a між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та ТОВ «РОЕК» 11.01.2023 було укладено Договір №11077-ВЦ про постачання електричної енергії, відповідно до якого загальна сума договору становила 5 805 000 грн, а очікуваний обсяг постачання - 900 000 кВт/год. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії відповідно до договору становила 5,375 грн без ПДВ або 6,45 грн з ПДВ. Договором також передбачалося, що зміна істотних умов можлива лише за наявності документально підтвердженого коливання ціни на ринку та в межах, визначених законодавством.
У відзиві Західний офіс Держаудитслужби наголошує, що 08.08.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою ціну електроенергії збільшено до 7,365 грн з ПДВ за 1 кВт/год, тобто фактично на 14,2% у порівнянні з початковою ціною договору. При цьому відповідач обґрунтовував підвищення ціни листом ТОВ «РОЕК» та експертним висновком Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31.07.2023, у якому наведено інформацію про збільшення середньозважених цін на ринку електричної енергії у липні 2023 року порівняно з червнем 2023 року. Однак Західний офіс Держаудитслужби вказує, що цей висновок не підтверджує коливання цін саме з моменту укладення договору або з моменту останньої зміни ціни, як цього вимагають положення договору та законодавства, а відтак носить лише інформаційний характер і не може бути належною підставою для зміни істотних умов договору.
Західний офіс Держаудитслужби зазначає, що під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, було встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема неправомірне внесення змін до істотних умов договору постачання електричної енергії. За результатами ревізії складено акт від 07.05.2024 №13-17-03-06/63, у якому зафіксовано, що зміна ціни за одиницю товару відбулася без належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку та з перевищенням допустимого рівня підвищення ціни.
Західний офіс Держаудитслужби також посилається на положення підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178, відповідно до яких зміна ціни за одиницю товару допускається лише пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, за умови належного документального підтвердження такого коливання та без збільшення загальної суми договору. На думку позивача, ТОВ «РОЕК» не надало належних доказів того, що виконання договору за первісною ціною стало неможливим або економічно невигідним, а також не довело непрогнозованості відповідного підвищення цін.
У відзиві Західний офіс Держаудитслужби посилається на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у справах №907/788/18, №913/368/19, №912/1580/18, №924/1240/18, №915/1868/18, №920/19/24, відповідно до яких кожна зміна до договору про закупівлю повинна бути окремо обґрунтована та підтверджена належними документами, а сам факт зростання ринкових цін не є автоматичною підставою для підвищення ціни договору. У відзиві наголошується, що документ, який підтверджує коливання цін, повинен містити порівняння ринкових цін станом на дату укладення договору та на дату внесення змін до нього, а також підтверджувати об'єктивність такого коливання.
Крім того, Західний офіс Держаудитслужби зазначає, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди Управлінню освіти було поставлено електроенергію за завищеною ціною, що призвело до безпідставної переплати бюджетних коштів. Зокрема, за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 вартість поставленої електроенергії була завищена на 285 359,76 грн, а додатково виявлено ще 12 404,97 грн зайво сплачених коштів унаслідок неправомірного округлення ціни за 1 кВт/год електричної енергії. Загальна сума збитків, завданих Управлінню освіти, становила 297 764,73 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність прокурора як суб'єкта представництва інтересів держави, Західний офіс Держаудитслужби зазначає, що орган державного фінансового контролю відповідно до законодавства має право здійснювати заходи впливу лише щодо підконтрольних установ, однак не уповноважений звертатися з позовами до приватних суб'єктів господарювання про стягнення коштів. У зв'язку з цим саме прокурор є належним суб'єктом звернення до суду в інтересах держави, оскільки Управління освіти є стороною спірного правочину, а орган державного фінансового контролю не має процесуальної можливості самостійно звернутися до суду з позовом до постачальника електроенергії як непідконтрольної установи. На підтвердження цієї позиції у відзиві наведено практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, зокрема у справах №826/9672/17, №816/2394/16, №820/8558/15, №912/2385/18, №670/23/18 та №912/989/18.
Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Під час проведення ревізії Західним офісом Держаудитслужби було встановлено порушення законодавства у сфері публічних закупівель при внесенні змін до істотних умов договору на постачання електричної енергії. Закупівля електроенергії проводилась через систему «ProZorro» за процедурою UA-2022-12-12-000035-а. За результатами закупівлі між Управлінням освіти та ТОВ «РОЕК» 11.01.2023 укладено договір на постачання 900 000 кВтгод електричної енергії на суму 5 805 000 грн, при цьому ціна за 1 кВтгод становила 6,45 грн з ПДВ. 08 серпня 2023 року сторони уклали додаткову угоду №1, якою збільшили ціну на електричну енергію. Підставою для цього стали лист ТОВ «РОЕК» та експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати. Однак, як зазначено у відзиві, вказаний висновок носив виключно інформаційний характер та не містив підтвердження коливання ціни на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, як того вимагали умови договору та законодавство. У відзиві Управління наголошує, що збільшення ціни на електроенергію призвело до перевищення допустимої межі зміни ціни за одиницю товару, визначеної Законом України «Про публічні закупівлі». Замість передбаченої договором ціни 6,45 грн за 1 кВт*год електроенергія у період з 01.08.2023 по 31.12.2023 поставлялась за ціною 7,365 грн з ПДВ, що становить збільшення на 14,2 %. Внаслідок цього Управлінням освіти було надмірно сплачено 297 764,73 грн бюджетних коштів. Орган фінансового контролю дійшов висновку про безпідставність укладення додаткової угоди та наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів.
Крім того, Управління освіти підтримує позицію прокуратури щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у даній справі. Зазначено, що прокуратурою та Управлінням освіти вживались заходи для добровільного усунення порушень та повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув. Укладення додаткової угоди порушило інтереси держави та принципи публічних закупівель, зокрема принципи добросовісної конкуренції, об'єктивності оцінки тендерних пропозицій та запобігання корупційним діям.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі №903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.
Статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п.п. 8, 11, 15 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців документи, матеріали, інформацію у тому числі з обмеженим доступом, необхідні для виконання покладених на нього завдань, зокрема інформацію з обмеженим доступом, з урахуванням вимог до забезпечення захисту інформації; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях
Відповідно до п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п.п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).
Згідно з п.п. 20 п.6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п.7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Суд апеляційної інстанції виходить із того, що, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та інших постанов, у тому числі від 13 лютого 2019 року у справі №906/296/18, від 20 лютого 2019 року у справі №912/894/18, від 10 квітня 2019 року у справі №909/569/18, від 15 травня 2019 року у справі №911/1497/18, від 21 травня 2019 року у справі №912/895/18, від 29 травня 2019 року у справі №909/545/18, від 20 листопада 2019 року у справі №912/2887/18, від 29 липня 2020 року у справі №924/316/18, від 30 липня 2020 року у справі №904/5598/18, від 01 вересня 2020 року у справі №911/1534/19 та від 06 жовтня 2020 року у справі №905/121/19, Державна аудиторська служба України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах щодо публічних закупівель, зокрема, шляхом звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю.
Зазначений висновок, як вбачається, узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №905/73/22, відповідно до якої територіальні органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо здійснення захисту інтересів держави у відповідних правовідносинах.
Крім того, відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України, остання здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені у встановленому порядку міжрегіональні територіальні органи, які, згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 266 від 06 квітня 2016 року, утворюються як юридичні особи публічного права, при цьому, як визначено наказом Держаудитслужби України від 02 червня 2017 року №23, Західний офіс Держаудитслужби реалізує відповідні повноваження, зокрема, на території Рівненської області.
За таких обставин, суд доходить висновку, що саме Західний офіс Держаудитслужби є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом з тим, як вбачається з положень законодавства та усталеної судової практики, другим обов'язковим елементом для здійснення прокурором представництва інтересів держави є факт нездійснення або неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, при чому, обґрунтування зазначених обставин покладається на прокурора з урахуванням конкретних обставин справи.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17 наголосив, що захист інтересів держави покладається, насамперед, на відповідні суб'єкти владних повноважень, тоді як прокурор не є альтернативним суб'єктом звернення до суду, однак, з метою недопущення залишення таких інтересів без захисту, виконує субсидіарну роль, замінюючи у судовому провадженні відповідний орган у разі його бездіяльності або неналежного здійснення повноважень.
Аналогічний підхід відображено і у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №927/246/18, відповідно до якої прокурор набуває право на представництво у разі, якщо уповноважений орган не здійснює захисту або здійснює його неналежним чином.
Водночас, як зазначено у пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав необхідні повноваження для їх захисту, однак у розумний строк не звернувся до суду, що, у свою чергу, є підставою для реалізації прокурором представницьких повноважень.
З огляду на встановлені Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у ході проведення ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, порушення, що відображені в акті №13-17-03-06/63 від 07.05.2024 (а.с.90-96 т.1), Здолбунівською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 11.11.2025 за №54/2-900ВИХ-25 направлено лист до Західного офісу Держаудитслужби, з метою з'ясування питання вжиття заходів щодо визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 08.08.2023 та стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 297764,73 грн (а.с.110-111 т.1).
20 листопада 2025 року Управлінням Західного офісу Держаудислужби в Рівненській області листом № 131703-17/2162-2025 повідомлено Здолбунівську окружну прокуратуру, що заходи щодо визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 08.08.2023 та стягнення надмірно сплачених коштів не здійснювалися (а.с.112-113 т.1).
25 грудня 2025 року заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Західного офісу Держаудислужби з повідомленнями №54/2-10003ВИХ-25, в якому повідомив про пред'явлення позовної заяви в особі Західного офісу Держаудитслужби та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсною додаткової угоди (додаткової угоди № 1 від 08.08.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 11.01.2023, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія») та стягнення коштів на суму 297 764,73 грн до Господарського суду Рівненської області (а.с. 117-118 т.1).
За таких обставин, враховуючи, що компетентний орган, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів держави, не вжив заходів щодо їх захисту у розумний строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби шляхом пред'явлення позову у даній справ, а також про дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Поряд з цим, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, вказав, що відповідно до Положення про Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради в редакції, затвердженій рішенням сесії Острозької міської ради № 1422 від 26.01.2024, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є виконавчим органом Острозької міської ради.
Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статей 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Управління освіти виконавчого комітету Вараської міської ради - орган місцевого самоврядування (а.с.103 на звороті т.1).
Так, відповідно до п.1.1 Положення про Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради в редакції, затвердженій рішенням сесії Острозької міської ради № 1422 від 26.01.20241, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є виконавчим органом Острозької міської ради (далі - Острозька міська рада). Пунктом 1.3 Положення передбачено, що Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є підзвітним та підконтрольним Острозькій міській раді.
Відповідно до п. 2.1 Положення, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є юридичною особою, веде самостійний баланс, має право відкривати рахунки в органах Державної казначейської служби України й установах банків відповідно до законодавства України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, кутовий штамп і бланк встановленого зразка, печатки та штампи для документів. Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори й контракти з юридичними й фізичними особами, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судах усіх інстанцій (п. 2.2 Положення).
Згідно з п. 2.3 Положення, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є виконавчим органом Острозької міської ради, яке у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
Відповідно до протоколу затвердження річного плану закупівель UA-P-2022-12-12-000010-a, джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет (а.с.16-17 т.1).
Крім цього, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є стороною договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023 та оскаржуваної додаткової угоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17(п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз.3 ч. 4ст. 23 Закону "Про прокуратуру").
Вважаючи, що підписана сторонами додаткова угода №1 від 08.08.2023 до договору №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 укладена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор звернувся до Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради з листом № 54/2-889 вих-25 від 10.11.2025, в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про необхідність вжиття заходів на захист інтересів держави (а.с.105-106 т.1).
11 листопада 2025 року Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради за результатами розгляду звернення прокурора у листі №01-16/511 повідомила, що не заперечує щодо здійснення представництва у суді з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері. Додатково повідомило, що управлінням проведено претензійну роботу з ТОВ «РОЕК» щодо виявлених порушень, але відшкодування від ТОВ «РОЕК» станом на 11.11.2025 не здійснено (а.с.107 т.1).
Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради, не вживало заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні оскаржуваної додаткової угоди, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.
Порушення процедури державних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів територіальної громади і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави та територіальної громади.
Зволікання зі зверненням уповноважених органів до суду з вимогою про визнання недійсним внесення змін до договору постачання електричної енергії щодо збільшення вартості одиниці товару призводить до зайвих витрат замовників та необґрунтованих прибутків постачальника, що у свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.
Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
25 грудня 2025 року заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради з повідомленням №54/2-1004ВИХ-25, в якому повідомив про пред'явлення позовної заяви в особі Західного офісу Держаудитслужби та Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсною додаткової угоди (додаткової угоди № 1 від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11077-ВЦ від 11.01.2023, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія») та стягнення коштів на суму 297 764,73 грн до Господарського суду Рівненської області (а.с. 117 т.1).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором та враховуючи, що Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради є органом місцевого самоврядування та стороною правочину, до якого було укладено оспорювану додаткову угоду, втім, не звернулося до суду з позовом про визнання її недійсною після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд першої інстанцій дійшов заснованого на законі висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та звернення до суду із вказаним позовом.
Поряд з цим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (II)/2025), оскільки відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі норми абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", втрачають чинність із 01 січня 2027 року. При цьому таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності таких окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Аналогічний висновок щодо відсутності підстав для застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (II)/2025) до правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №344/12305/18 та у постанові Верховного Суд від 11.02.2026 у справі №925/1282/23, і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абзац 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За результатами проведення 11.01.2023 процедури закупівлі UA-2022-12-12-000035-a за предметом: ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія, очікуваною вартістю 5850000,00 грн між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) укладено договір № 11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 (далі - договір) (а.с.13-23 т.1).
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору та додатку № 2 до договору № 11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиниця товару) становить 5,375 грн /кВт*год без ПДВ.
Відповідно по пункту 5.6 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
5.6.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;
5.6.2. погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
5.6.3. покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5.6.4. продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5.6.5. погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;
5.6.6. зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із змінною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
5.6.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовується в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни
Зміна ціни за одиницю електричної енергії в сторону збільшення відбувається у разі зміни у бік збільшення перемінних тарифів на підставі відповідних постанов НКРЕКП, які встановлюють тариф на послуги з передачі електричної енергії, тариф на послугу з розподілу електричної енергії та інші тарифи з дня введення їх в дію.
5.6.8. зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 5.8 договору, якщо протягом строку дії цього договору па підставі рішень суб'єктів владних повноважень буде змінено порядок державного регулювання ціпи на предмет закупівлі, збільшено тарифи на послуги, або затверджено нові тарифи, внаслідок чого виконання зобов'язань на умовах встановлених ним договором, неминуче призведе до збитків постачальника внаслідок заниження ціни предмета закупівлі по відношенню до економічно обгрунтованої ціни, сторони можуть переглянути умови цього договору щодо ціни непоставленого предмета закупівлі з метою приведення її до економічно обгрунтованого рівня.
Згідно з п. 5.9 договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання піни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ, шо підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які постачальник пропонує зміни на ціну товару. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки (висновку), виданої торгово - промисловою палатою України, регіональною торгово - промисловою палатою, органами державної статистики. ДП "Держзовнішінформ", біржами та іншими уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 "Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії", сторони також можуть використовувати інформацію з вебсайту ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п. 13.1. договору).
Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже на час спірних правовідносин був чинним і обов'язковим для сторін.
11 січня 2023 року споживачем підписана заява - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком № 1 до договору № 11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 (а.с.24 т.1).
Додатком № 3 до договору № 11077-ВЦ від 11.01.2023 "Договірні величини споживання електричної енергії" обсяг постачання електроенергії на 2023 рік становить 900000 кВт/год, ціна договору становить 5805000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 967500,00 грн (а.с.30 т.1).
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України, який був чинний на час спірних правовідносин сторін, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Пункт 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) також передбачає, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Статтею 276 Господарського кодексу України, який був чинний на час спірних правовідносин сторін визначено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
З преамбули договору № 11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 вбачається, що сторони уклали вказаний договір керуючись вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», з врахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178.
Таким чином, оскільки № 11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 укладався сторонами за результатами процедури відкритих торгів, отже до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню приписи Закону України "Про публічні закупівлі" та положення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості).
Колегія суддів зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Учасники (резиденти та нерезиденти) всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель / спрощених закупівлях на рівних умовах. Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом. Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що основні вимоги до договору про закупівлю та порядок внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на час спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно пункту 2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на час спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
У цій нормі права передбачена можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної у договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми.
З матеріалів справи вбачається, що 08 серпня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 (а.с.33 т.1), якою відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2022 №1178, зміна ціни договору про закупівлю можлива за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. На підставі цього положення сторони дійшли взаємної згоди збільшити ціну за одиницю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія в Договорі на 13,65%, що пропорційно збільшенню ціни на ринку. Таке збільшення ціни не призведе до збільшення загальної суми Договору.
Згідно п.2 угоди, з огляду на зазначене сторони дійшли згоди викласти пункт 5.2 Договору у такій редакції: « 5.2. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії, становить 7.365 грн./кВт*год з урахуванням ПДВ.
З огляду на зміну ціни за одиницю товару, щодо якої Сторони дійшли згоди, пункт Договору 2.4 викласти в такій редакції: « 2.4. Кількість товару: 837 875 кВт*год» (п.3 угоди).
Відповідно до п.4 угоди, усі інші умови договору залишаються без змін. Сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
Згідно з п. 5 вказаної додаткової угоди, зміни набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткової угоди.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 5.2 і п. 1 Додатку № 2 до Договору, ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 5,375 грн. без ПДВ.
Таким чином, ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 6,45 грн. з ПДВ (5.375 грн х 20% ПДВ = 1,075 грн, 5,375 грн + 1,075 грн = 6,45 грн).
Тобто, додатковою угодою № 1 від 08.08.2023 сторонами узгоджено підвищення ціни за одиницю товару з 6,45 грн. з ПДВ до 7,365 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, тобто на 14,2% від вартості 1 кВт/год електроенергії, встановленої у договорі.
Питання допустимості збільшення сторонами договору ціни товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" виступало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову від 24.01.2024.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Системний аналіз положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням вищенаведених висновків щодо застосування цієї норми права, дає підстави для висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 розглянула питання щодо відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, та дійшла висновку про відсутність підстав для цього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала на те, що інший підхід до розуміння положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до пунктів 3-7 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі-Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Відповідно до пункту 1 Особливостей (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Пунктом 18 зазначених Особливостей передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, у тому числі за результатами електронного аукціону, крім випадків: визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі; перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.
За змістом пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.
У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов'язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.
Отже, положеннями п. 19 Особливостей, визначено, що сторони мають право змінити умови укладеного договору про закупівлю, у зв'язку із зміною ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання, та головне така зміна не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
За доводами скаржника, сторони керуючись п.п.2 п.19 Особливостей, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами скаржника, враховуючи наступне.
Зазначеною Постановою №1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі №916/747/24, від 18.06.2024 у справі №922/2595/23, від 01.10.2024 у справі №918/779/23).
На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткової угоди №1 до нього) норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі №922/2121/25 вказав, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 частини п'ятої статті 41, оскільки:
1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом;
2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування постанови №1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі №918/694/23.
Отже, укладаючи спірну додаткову угоду №1 від 08.08.2023 та змінюючи ціну на одиницю спірного товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
Натомість, колегія суддів дійшла висновку, що як свідчать обставини цієї справи, сторони договору про закупівлю, укладаючи додаткову угоду №1 від 08.08.2023, не дотримались приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19.03.2026 у справі №922/2123/25.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 року у справі №913/368/19, від 11.05.2023 року у справі №910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №916/747/24).
Крім того, спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Однак, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 року у справі №926/3244/22).
На підтвердження обґрунтованості внесення змін до істотних умов договору ТОВ «РОЕК» разом із листом від 31.07.2023 №20187/123 адресованим Управлінню освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради з вимогою укладення додаткової угоди №1, надало експертним висновком Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31.07.2023 (а.с.35-38 т.1).
Проте, наданий апелянтом експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31 липня 2023 року містить загальний опис функціонування ринку електричної енергії та окремі статистичні показники середньозважених цін за червень 2023 року та липень 2023 року, однак не забезпечує належного порівняння ціни станом на дату укладення договору з ціною на момент внесення змін до нього.
Такий висновок не відображає безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містить аналізу коливання ціни саме у бік збільшення станом на дату укладення відповідної додаткової угоди, а також не встановлює причинно-наслідкового зв'язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотних умов договору.
За таких обставин поданий експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31 липня 2023 року не відповідає вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не може вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість його використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.
Таким чином, лист ТОВ «РОЕК» від 31.07.2023 №20187/123 та наданий в якості додатків до нього експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати №В-148 від 31.07.2023, не могли бути підставою для укладання додаткової угоди №1 від 08.08.2023, оскільки не містили реальних даних про коливання цін на електроенергію на ринку в бік збільшення, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю.
Посилання апелянта на принцип легітимних очікувань та добросовісність сторін не спростовують факту порушення імперативних вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки свобода договору у таких правовідносинах є обмеженою вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України №1178. Посилання апелянта на принцип легітимних очікувань та добросовісність сторін не спростовують факту порушення імперативних вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки свобода договору у таких правовідносинах є обмеженою вимогами Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови Кабінету Міністрів України №1178.
Таким чином, недотримання сторонами вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшення ціни електричної енергії додатковою угодою №1 від 08 серпня 2023 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023 понад встановлений законом граничний рівень є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Колегія суддів також враховує, що виконання сторонами спірної додаткової угоди та закінчення строку дії договору не позбавляє заінтересовану особу права на звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що додаткова угода № 1 від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023, укладеного між Управлінням освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» укладена без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. п. 2 пп. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення додаткової угоди № 1 від 08.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу №11077-ВЦ від 11.01.2023 здійснено з порушенням вищевказаних приписів Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі». За таких умов зазначена додаткова угода є оспорюваними та підлягають визнанню недійсними.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 297 764,73 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставлено 725474 кВт*год електричної енергії на загальну суму 4 977 072,03 грн з ПДВ, а саме:
- згідно акту приймання - передавання за січень 2023 року № 489000817/1/1 - 73536 кВт*год на суму 476513,28 грн з ПДВ (а.с.39 т.1), сплачені відповідно до платіжних доручень № 2 від 08.02.2023, № 17 від 08.02.2023, № 10 від 08.02.2023, № 17 від 08.02.2023, № 23 від 08.02.2023, № 28 від 08.02.2023, № 58 від 08.02.2023 (а.с. 51-54 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за лютий 2023 року № 489000817/2/1 - 89779 кВт*год на суму 581767,92 грн з ПДВ (а.с. 40 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 24 від 08.03.2023, № 72 від 08.03.2023, № 39 від 08.03.2023, № 173 від 08.03.2023, № 43 від 08.03.2023, № 60 від 08.03.2023, № 11 від 08.03.2023 (а.с. 54 на звороті -57 на звороті т.1);
- згідно акту приймання - передавання за березень 2023 року № 489000817/3/1 - 87018 кВт*год на суму 563876,64 грн з ПДВ (а.с.41 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 18 від 07.04.2023, № 94 від 07.04.2023, № 68 від 07.04.2023, № 63 від 07.04.2023, № 39 від 07.04.2023, № 129 від 07.04.2023, № 283 від 07.04.2023 (а.с. 58-61 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за квітень 2023 року № 489000817/4/1 - 74582 кВт*год на суму 483291,36 грн з ПДВ (а.с.42 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 25 від 05.05.2023, № 129 від 05.05.2023, № 91 від 05.05.2023, № 83 від 05.05.2023, № 53 від 05.05.2023, № 385 від 05.05.2023, № 177 від 05.05.2023 (а.с.61 на звороті - 64 на звороті т.1);
- згідно акту приймання - передавання за травень 2023 року № 489000817/5/1 - 61090 кВт*год на суму 395863,20 грн з ПДВ (а.с.43 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 67 від 08.06.2023, № 236 від 08.06.2023, № 106 від 08.06.2023, № 507 від 08.06.2023, № 114 від 08.06.2023, № 161 від 08.06.2023, № 33 від 08.06.2023 (а.с. 65-68 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за червень 2023 року № 489000817/6/1 - 27494 кВт*год на суму 178161,12 грн з ПДВ (а.с. 44 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 38 від 07.07.2023, № 195 від 07.07.2023, № 133 від 07.07.2023, № 582 від 07.07.2023, № 130 від 07.07.2023, № 276 від 07.07.2023, № 81 від 07.07.2023 (а.с. 68 на звороті - 71 на звороті т.1);
- згідно акту приймання - передавання за липень 2023 року № 489000817/7/1 - 10099 кВт*год на суму 74375,94 грн з ПДВ (а.с. 45 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 44 від 09.08.2023, № 231 від 09.08.2023, № 311 від 09.08.2023, № 94 від 09.08.2023, № 146 від 09.08.2023, № 657 від 09.08.2023 (а.с.72-74 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за серпень 2023 року № 489000817/8/1 - 17587 кВт*год на суму 129522,79 грн з ПДВ (а.с.46 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 257 від 08.09.2023, № 166 від 08.09.2023, № 355 від 08.09.2023, № 103 від 08.09.2023, № 49 від 08.09.2023, № 737 від 08.09.2023 (а.с. 74 на звороті - 77 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за вересень 2023 року № 489000817/9/1 - 45478 кВт*год на суму 334931,27 грн з ПДВ (а.с.47 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 296 від 10.10.2023, № 188 від 10.10.2023, № 57 від 10.10.2023, № 117 від 10.10.2023, № 869 від 10.10.2023, № 427 від 10.10.2023 (а.с. 77 на звороті - 79 на звороті т.1);
- згідно акту приймання - передавання за жовтень 2023 року № 489000817/10/1 - 59779 кВт*год на суму 440253,64 грн з ПДВ (а.с. 48 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 213 від 08.11.2023, № 1044 від 08.11.2023, № 486 від 08.11.2023, № 337 від 08.11.2023, № 62 від 08.11.2023, № 131 від 08.11.2023, № 204 від 08.11.2023 (а.с.80-82 на звороті т.1);
- згідно акту приймання - передавання за листопад 2023 року № 489000817/11/1 - 89515 кВт*год на суму 659250,11 грн з ПДВ (а.с.49 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 551 від 11.12.2023, № 1221 від 11.12.2023, № 70 від 11.12.2023, № 380 від 11.12.2023, № 144 від 11.12.2023, № 240 від 11.12.2023, № 227 від 11.12.2023 (а.с. 83-86 т.1);
- згідно акту приймання - передавання за грудень 2023 року № 489000817/12/1 - 89517 кВт*год на суму 659264,76 грн з ПДВ (а.с.50 т.1), сплачені відповідно до платіжних інструкцій № 607 від 25.12.2023, № 416 від 25.12.2023, № 1339 від 25.12.2023, № 158 від 25.12.2023, № 78 від 25.12.2023, № 269 від 25.12.2023 (а.с.86 на звороті - 89 т.1).
Таким чином, упродовж січня-грудня 2023 року ТОВ «РОЕК» реалізовано споживачу 725 474 кВт*год електричної енергії на загальну суму 4 977 072, 03 грн з ПДВ.
Тобто, ТОВ «РОЕК» за січень-грудень 2023 року отримано на 297 764,73 грн більше, ніж передбачалось договором, оскільки згідно з договірними умовами вартість такого обсягу поставки мала б дорівнювати: 725 474 кВт*год х 5,375 грн + 20 % ПДВ = 4 679 307, 30 грн, а тому переплата складає 297 764, 73 грн (4 977 072, 03 грн. - 4 679 307, 30 грн).
Враховуючи, що оспорювана додаткова угода №1 від 08.08.2023 до договору №11077-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 є недійсною та не породжує правових наслідків, та встановивши, що внаслідок виконання споживачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваною угодою постачальником було отримано грошові кошти на загальну суму 297 764, 73 грн (4 977 072, 03 грн. - 4 679 307, 30 грн) які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем і підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині щодо стягнення грошових коштів на користь Управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Острозької міської ради.
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палатою Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24, яка підлягає врахуванню судами в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.
4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 року у справі №918/1251/25 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 02.03.2026 року у справі №918/1251/25, без змін.
2. Справу №918/1251/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "01" червня 2026 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Мельник О.В.