ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
28 травня 2026 року Справа № 903/1185/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 (повний текст складено 16 березня 2026 року, суддя Шум М.С.)
за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик",
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 111 773, 74 грн
Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" про стягнення 111773,74 гривень (з них: 93825, 94 гривень безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, 13740,27 гривень інфляційних втрат та 4207,53 гривень 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами).
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 задоволено позов Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 111773,74 грн
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (79066, Львівська обл., м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, код ЄДРПОУ - 41034550) на користь Берестечківської міської ради (45765, Волинська обл., Луцький р-н, м. Берестечко, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 04051262) 111773,74 грн з них: 93825,94 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, 13740,27 грн інфляційних втрат та 4207,53 грн трьох процентів річних.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" (79066, Львівська обл., м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, код ЄДРПОУ - 41034550) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15 м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) сплачену суму судового збору в сумі 2422, 40 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ "Іскра-Транс-Логістик", набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097, з моменту такого набуття стало її фактичним користувачем та було зобов'язане оформити правовідносини землекористування і здійснювати плату за користування земельною ділянкою. Суд першої інстанції виходив із того, що у період з 24 березня 2023 року по 07 квітня 2025 року відповідач використовував земельну ділянку без оформлених правовстановлюючих документів та не сплачував орендної плати, у зв'язку з чим без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які підлягали сплаті власнику земельної ділянки. Врахувавши принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості, положення статей 120, 125, 206 ЗК України, статті 1212 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк, рішення суду першої інстанції скасувати, і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково в розмірі 20 813,13 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" зазначає, що рішення Господарського суду Волинської області ухвалене без належного врахування норм матеріального права, зокрема підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо порядку визначення розміру плати за користування земельною ділянкою.
Апелянт зазначає, що рішенням Берестечківської міської ради від 14 лютого 2025 року №41-39/2025 вказану земельну ділянку було передано ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" в оренду строком на 7 років із встановленням орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18 527 грн. У зв'язку з цим скаржник вважає, що право користування земельною ділянкою виникло саме з моменту прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, а тому період нарахування безпідставно збережених коштів має обчислюватись лише до дати виникнення такого права.
На переконання апелянта, здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів є помилковим, оскільки проведений із застосуванням ставки 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, за твердженням скаржника, передбачають граничний розмір такої плати на рівні не більше 3%.
Крім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно врахував положення пункту 8.4 Положення про встановлення плати за землю на території Берестечківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022. Скаржник зазначає, що наведені положення застосовуються виключно до земельних ділянок із цільовим призначенням за кодом КЦВЗП 03.07, які використовуються як автозаправні станції. Водночас, за твердженням апелянта, спірна земельна ділянка має цільове призначення "для будівництва і обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги", а тому не використовується як АЗС, у зв'язку з чим положення пункту 8.4 до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Скаржник також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, зазначаючи, що суд касаційної інстанції виходив із необхідності застосування при розрахунку плати за користування земельною ділянкою обмеження у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Окремо апелянт наголошує, що позивачем не надано витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік, а проведений розрахунок ґрунтується на роз'ясненнях Держгеокадастру щодо застосування коефіцієнта індексації 1,051 до нормативної грошової оцінки за 2023 рік. У зв'язку з цим скаржником здійснено власний розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 23 березня 2023 року по 14 лютого 2025 року із застосуванням ставки 3%, відповідно до якого загальний розмір коштів становить 20 813,13 грн. Відтак, апелянт просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі 20 813,13 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 квітня 2026 року у справі №903/1185/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 - залишено без руху.
10 квітня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №6383 від 07 квітня 2026 року про сплату 3633,60 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 2026 року у справі №903/1185/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
28 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2026 року у справі №903/1185/25 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" про розгляд справи №903/1185/25 з повідомленням (викликом) сторін.
Від Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
При цьому прокурор зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення періоду розрахунку безпідставно збережених коштів є помилковими, оскільки розрахунок проведено за період з дня набуття ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" права власності на об'єкти нерухомого майна - 24 березня 2023 року по день, що передував укладенню договору оренди земельної ділянки - 07 квітня 2025 року. Вказує, що саме з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомості особа стає фактичним користувачем земельної ділянки, а до моменту оформлення права оренди відносини є кондикційними та допускають стягнення безпідставно збережених коштів. На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на положення статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20.
Також прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо безпідставного застосування ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначає, що рішенням Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022 затверджено Положення про встановлення місцевих податків і зборів, пунктом 8.4 якого для обчислення орендної плати встановлено ставку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі для всіх видів функціонального використання земель, за винятком окремо визначених випадків. При цьому вказує, що апелянт неправильно тлумачить зміст наведеного Положення та помилково пов'язує застосування відповідної ставки виключно із земельними ділянками під АЗС.
Крім того, прокурор зазначає, що апелянт безпідставно посилається на постанову Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, оскільки обставини наведеної справи не є подібними до спірних правовідносин. Вказує, що у зазначеній справі предметом спору були інші правовідносини, а наведені в апеляційній скарзі висновки фактично стосувались викладення змісту рішення суду апеляційної інстанції та не формували окремого правового висновку Верховного Суду щодо застосування ставки 3%.
Також у відзиві зазначено, що відсутність окремого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік не свідчить про неправильність проведеного розрахунку, оскільки розрахунок здійснювався із врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік із застосуванням коефіцієнта індексації 1,051 відповідно до офіційної інформації Держгеокадастру. Крім того, прокурор звертає увагу, що відповідач сам використовував аналогічний показник нормативної грошової оцінки при здійсненні власного альтернативного розрахунку.
Окремо прокурор заперечує проти проведеного апелянтом альтернативного розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі 20 813,13 грн, вважаючи його помилковим у зв'язку з неправильним визначенням періоду розрахунку та безпідставним застосуванням ставки 3% замість 12%.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 березня 2023 року ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" набуло право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Берестечко, вул. Дрини Володі, 4, а саме: будинок ветлікарні /А-1/ площею 188,4 кв.м, гараж цегляний на два місця /Г-1/ площею 58 кв.м, льох /Б/ площею 14,8 кв.м та стаціонарний дерев'яний будинок /В-1/ площею 60,1 кв.м. Право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 24 березня 2023 року №812, укладеного між ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Пунктом 1.3 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу, а питання землекористування покупець зобов'язаний вирішити самостійно у встановленому законодавством порядку після переходу права власності на об'єкти нерухомого майна.
З інформаційного повідомлення, розміщеного на порталі "Prozorro.Продажі", вбачається, що об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га за адресою: Волинська область, Луцький район, м. Берестечко, вул. Дрини Володі, 4, цільове призначення якої визначено для обслуговування дільничої ветеринарної лікарні з підсобними приміщеннями. При цьому земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Горохівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га з 22 грудня 2018 року перебувала у власності держави в особі Луцької районної державної адміністрації (право власності зареєстровано на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245 від 06 вересня 2012 року).
До матеріалів справи долучено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №037843, виданий Горохівській районній державній лікарні ветеринарної медицини на підставі рішення Берестечківської міської ради від 15 жовтня 2010 року №31/4, відповідно до якого останній передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,7642 га, розташовану за адресою: Волинська область, Горохівський район, вул. Володі Дрини, 4, для обслуговування дільничної ветлікарні з підсобними приміщеннями.
Розпорядженням голови Луцької районної державної (військової) адміністрації від 12 квітня 2023 року №44 припинено право постійного користування Горохівської районної державної лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою державної форми власності площею 0,7642 га, кадастровий номер 0720810300:01:002:0097. Зазначене право посвідчувалось державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 16 грудня 2010 року серії ЯЯ №037843, виданим на підставі рішення Берестечківської міської ради від 15 жовтня 2010 року №31/4.
24 квітня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення права постійного користування Горохівської районної державної лікарні ветеринарної медицини земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097.
14 червня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Берестечківської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 з одночасним припиненням права державної власності в особі Луцької районної державної адміністрації.
Рішенням Берестечківської міської ради від 14 лютого 2025 року №41-39/2025 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на вул. Дрини Володі, 4, м. Берестечко" ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" надано в оренду строком на 7 років земельну ділянку кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, розташовану за адресою: м. Берестечко, вул. Дрини Володі, 4, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказаним рішенням встановлено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18 527 грн на рік.
Рішенням Берестечківської міської ради від 04 квітня 2025 року №43-32/2025 "Про внесення змін до рішення міської ради від 14 лютого 2025 року №41-39/2025" внесено зміни до вказаного рішення в частині цільового призначення земельної ділянки, а саме визначено її використання для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код КЦВЗП 03.07). Інші положення рішення від 14 лютого 2025 року №41-39/2025 залишено без змін.
На підставі зазначених рішень 08 квітня 2025 року між Берестечківською міською радою та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" укладено договір оренди землі №6, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, розташована у м. Берестечко по вул. Дрини Володі, 4, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 зареєстровано за ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" 06 червня 2025 року на підставі договору оренди землі від 08 квітня 2025 року №6.
У матеріалах справи міститься лист Луцької окружної прокуратури від 01 вересня 2025 року №53/1-577вих-25, адресований Головному управлінню ДПС у Волинській області, направлений з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. У вказаному листі прокуратура повідомляла про встановлені під час перевірки обставини щодо використання ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, розташованої у м. Берестечко по вул. Дрини Володі, 4, а також просила надати інформацію щодо декларування товариством зобов'язань зі сплати плати за землю за період 2023- 2025 років та наявності заборгованості, якщо така існує.
Крім того, у листі прокуратура зазначала про набуття ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, припинення права постійного користування земельною ділянкою Горохівської районної державної лікарні ветеринарної медицини та реєстрацію права комунальної власності Берестечківської міської ради на вказану земельну ділянку.
01 вересня 2025 року Луцькою окружною прокуратурою направлено до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області лист №53/1-578вих-25, у якому під час встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді повідомлено про виявлені факти ймовірних порушень у сфері використання земель комунальної власності Берестечківської міської ради. У листі зазначено обставини набуття ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" права власності на нерухоме майно та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097, наведено положення статті 120 Земельного кодексу України та Закону України "Про прокуратуру", а також поставлено питання щодо надання інформації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки станом на 2023- 2024 роки.
17 вересня 2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області надано відповідь №10-3-0.334-3754/2-25 на лист Луцької окружної прокуратури, у якій повідомлено, що відповідно до витягу №НВ-0700093472023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097 станом на 03 лютого 2023 року становила 337 729,02 грн. Також зазначено, що рішенням Берестечківської міської ради від 11 вересня 2024 року №36-22/2024 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та введено в дію нову нормативну грошову оцінку з 01 січня 2025 року. Відповідно до витягу №НВ-9947777372025 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 20 лютого 2025 року становила 617 550,87 грн. Крім того, повідомлено, що упродовж 2024 року витяги щодо нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки автоматизованою системою Державного земельного кадастру не формувалися, у зв'язку з чим відомості станом на 2024 рік надати неможливо.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Волинській області від 29 вересня 2025 року №9608/5/03-20-04-01-05 та від 01 жовтня 2025 року №9714/5/03-20-04-01-05, за даними інформаційно-комунікаційної системи "Податковий блок" станом на 01 жовтня 2025 року ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" податкову звітність з плати за земельну ділянку кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га за 2023- 2025 роки до ГУ ДПС у Волинській області не подавало та вказану земельну ділянку не декларувало. Крім того, 23 вересня 2025 року ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" направлено лист №17699/6/03-20-04-06-06 щодо необхідності подання податкової звітності з плати за землю за 2025 рік та сплати задекларованих сум платежів.
02 жовтня 2025 року Луцькою окружною прокуратурою направлено Берестечківській міській раді лист №53/1-625вих-25 щодо встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді. У зазначеному листі прокуратура повідомила про встановлені під час перевірки обставини щодо використання ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, розташованої за адресою: м. Берестечко, вул. Дрини Володі, 4, а також навела відомості щодо набуття товариством права власності на нерухоме майно, укладення договору оренди земельної ділянки та реєстрації відповідних речових прав.
Крім того, Луцька окружна прокуратура просила Берестечківську міську раду надати інформацію та копії документів, зокрема щодо підстав встановлення розміру орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 08 квітня 2025 року №6, подання ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" заяв про оренду земельної ділянки, сплати коштів за користування земельною ділянкою, внесення змін до положення про встановлення плати за землю, розрахунку заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою, а також щодо вжиття Берестечківською міською радою заходів, спрямованих на укладення договору оренди та стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
08 жовтня 2025 року Берестечківською міською радою надано відповідь №835 на лист Луцької окружної прокуратури №53/1-625вих-25 від 02 жовтня 2025 року, у якій повідомлено, що ставка орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 у договорі оренди від 08 квітня 2025 року встановлена на рівні 3% на підставі рішення міської ради за рекомендацією постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури.
У вказаному листі Берестечківська міська рада також повідомила, що ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" звернулось із клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки 18 грудня 2024 року; плата за користування земельною ділянкою товариством до цього часу не вносилась; приміщення колишньої ветлікарні використовуються товариством для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, громадського харчування та туристичної інфраструктури; зміни до положення про встановлення плати за землю у 2023- 2025 роках не вносились; а також зазначено, що Берестечківська міська рада не заперечує щодо представництва її інтересів Луцькою окружною прокуратурою у суді.
19 грудня 2025 року Луцькою окружною прокуратурою направлено Берестечківській міській раді повідомлення №53/1-892вих-25, у якому, з посиланням на частину 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено про ініціювання пред'явлення позову в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради до ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних.
В матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400509982023 від 12 липня 2023 року, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га розташована за адресою: Волинська область, м. Берестечко, вул. Володі Дрини, 4, відноситься до земель житлової та громадської забудови, має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги (код 03.03), а її нормативна грошова оцінка становить 337 729,02 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 вересня 2025 року №445765757 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097, згідно з якою земельна ділянка площею 0,7642 га має реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1741000307208, відноситься до земель громадської забудови та призначена для обслуговування дільничої ветлікарні з підсобними приміщеннями. Також вказаною довідкою підтверджено державну реєстрацію права комунальної власності Берестечківської міської ради на спірну земельну ділянку 14 червня 2023 року.
До матеріалів справи також долучено рішення Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Берестечківської міської ради", яким встановлено місцеві податки і збори на території міської ради з 01 січня 2023 року та затверджено, зокрема, Положення про встановлення плати за землю.
Вказаним Положенням визначено порядок справляння плати за землю, коло платників земельного податку, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, порядок сплати орендної плати та інші питання правового регулювання плати за землю на території громади.
Згідно з пунктом 8.4 Положення про встановлення плати за землю на території Берестечківської міської територіальної громади визначено розміри відсотків від нормативної грошової оцінки земель, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками залежно від їх функціонального використання. Відповідно до додатку до Положення для більшості категорій земельних ділянок встановлено ставку орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зокрема, така ставка передбачена для земель під тимчасовими спорудами для провадження комерційної діяльності, земельних ділянок, яким присвоєно коди КВЦПЗ 03.07, 03.15, 07.01, 12.11, а також земельних ділянок, що використовуються під автозаправні станції, станції технічного обслуговування автомобілів, мийки транспорту, об'єкти дорожнього сервісу, об'єкти грального бізнесу та інших земельних ділянок.
Водночас для окремих категорій земель Положенням визначено інший розмір орендної плати. Так, для земельних ділянок, наданих для гаражного будівництва гаражним, автогаражним та гаражно-будівельним кооперативам, яким згідно з КВЦПЗ присвоєно коди 02.06, 12.04 та 12.08, встановлено ставку орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" не містить доводів щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, не наведено аргументів щодо недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також не заявлено заперечень щодо правомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Берестечківської міської ради. За таких обставин питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави не є предметом апеляційного перегляду.
Щодо суті спору.
У відповідності до 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України), а згідно із статтею 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
За змістом положень статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 120-1 цього Кодексу.
У відповідності до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частина 1 статті 141 Земельного кодексу України).
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
При цьому, за змістом вказаних вище приписів виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №820/7996/13-а.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України далі ПК України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до вимог статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.
Згідно статті 284.1 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку землі" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0720810300:01:002:0097 є сформованою, оскільки відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру 16 лютого 2017 року, а тому вона могла бути самостійним об'єктом цивільних прав.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язувані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
З аналізу змісту норм статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов:
1) відбувається набуття чи збереження майна;
2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні;
3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у даному випадку наявні всі необхідні елементи кондикційного зобов'язання.
Так, встановленими обставинами справи підтверджується, що ТОВ "Іскра-Транс-Логістик", набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Берестечко, вул. Дрини Володі, 4, фактично здійснювало користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, на якій розміщені зазначені об'єкти нерухомості, без належного оформлення права користування земельною ділянкою та без внесення плати за таке користування у період з 24 березня 2023 року по 07 квітня 2025 року, у зв'язку з чим зберегло у себе кошти, які підлягали сплаті власнику земельної ділянки у вигляді орендної плати. Наведене свідчить про наявність усіх елементів кондикційного зобов'язання.
Таке збереження коштів є об'єктивним наслідком набуття права власності на нерухоме майно, яке відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України є об'єктом, нерозривно пов'язаним із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, що обумовлює фактичне користування цією земельною ділянкою.
Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки не спростовує факту її використання, а свідчить про здійснення такого користування без належної правової підстави та без внесення плати, яка відповідно до статті 206 Земельного кодексу України є обов'язковою.
При цьому матеріали справи не містять доказів існування у відповідача правових підстав для безоплатного користування спірною земельною ділянкою, оскільки передача прав володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності здійснюється виключно на платній основі, зокрема на підставі договору оренди.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади, саме позивач є особою, за рахунок якої відповідач зберіг зазначені кошти, оскільки їх несплата призвела до ненадходження відповідних платежів до місцевого бюджету.
Відтак, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах неотримані Берестечківською міською радою кошти за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 відповідають критерію "виправданого очікування" у розумінні практики Європейського суду з прав людини, оскільки орган місцевого самоврядування, як власник земельної ділянки, мав законні підстави очікувати отримання плати за її використання особою, яка фактично користувалася нею та розташованими на ній об'єктами нерухомості.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці зазначає, що поняття "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює не лише наявні активи, а й вимоги, щодо яких особа може обґрунтовано очікувати їх реалізації. Таке очікування має ґрунтуватися на достатніх правових підставах у національному законодавстві.
У даному випадку право територіальної громади на отримання плати за користування земельною ділянкою прямо передбачене приписами статті 206 Земельного кодексу України, якою встановлено платність використання землі, а також нормами податкового законодавства.
Отже, позивач мав обґрунтоване та легітимне очікування отримання доходу у вигляді плати за користування земельною ділянкою, що є складовою ефективного здійснення права комунальної власності.
Ненадходження таких коштів унаслідок фактичного користування земельною ділянкою без оформлення правовідносин призвело до порушення цього виправданого очікування, що додатково підтверджує наявність підстав для захисту майнових інтересів територіальної громади у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами; вона вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та може бути об'єктом цивільних прав з моменту її формування і державної реєстрації права на неї.
Спірна земельна ділянка як земельна ділянка державної, а надалі комунальної власності, зважаючи на вимоги статей 123, 124 Земельного кодексу України, могла використовуватись відповідачем лише за умови належного оформлення речового права, зокрема на підставі договору оренди.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
У додатку до Положення про встановлення плати за землю на території Берестечківської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Берестечківської міської ради", визначено розміри відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для обчислення орендної плати залежно від їх функціонального використання. Зокрема, для земельних ділянок з кодом КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та соціальної допомоги - встановлено річний розмір орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
У випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі №641/4273/19).
Вказана правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" у період з 24 березня 2023 року по 07 квітня 2025 року фактично користувалося земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га без належного оформлення правовідносин землекористування та без внесення плати за таке користування.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 93 825,94 грн безпідставно збережених коштів.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до 08 квітня 2025 року - моменту укладення між Берестечківською міською радою та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" договору оренди землі №6 - відповідач фактично користувався земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га без достатньої правової підстави та без внесення плати за таке користування. За таких обставин, відповідно до положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний повернути власнику земельної ділянки кошти, які без достатньої правової підстави зберіг у себе у вигляді несплаченої орендної плати.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за користування коштами, що підлягали сплаті кредитору. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 січня 2020 року у справі №924/532/19.
У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблено висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22 зазначила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте чи збережене майно виникає безпосередньо із приписів статті 1212 Цивільного кодексу України з моменту безпідставного набуття майна або відпадіння правової підстави його отримання. Саме з цього моменту у боржника виникає обов'язок виконати відповідне грошове зобов'язання, а у разі його невиконання - застосовуються наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних виникає внаслідок самого факту прострочення виконання грошового зобов'язання, який у даному випадку має місце з моменту безпідставного збереження відповідачем коштів, що підлягали сплаті за користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, яке виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено наведений у додатках до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений за кожен період виникнення зобов'язання зі сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, починаючи з 01 травня 2023 року по 16 грудня 2025 року включно.
Загальний розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 17947,80 грн, з яких 13740,27 грн - інфляційні втрати та 4207,53 грн - 3% річних.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" 111773,74 грн, з яких: 93825,94 грн - безпідставно збережені кошти, 13740,27 грн - інфляційні втрати та 4207,53 грн - три проценти річних.
Щодо доводів апелянта про те, що право користування земельною ділянкою виникло у ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" з моменту прийняття Берестечківською міською радою рішення від 14 лютого 2025 року №41-39/2025, а тому період нарахування безпідставно збережених коштів має обчислюватися лише до вказаної дати, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Берестечківської міської ради від 14 лютого 2025 року №41-39/2025 лише вирішено питання про передачу земельної ділянки в оренду відповідачу та визначено істотні умови майбутніх правовідносин, однак саме по собі таке рішення не породжує виникнення права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Як встановлено судом, договір оренди землі №6 між Берестечківською міською радою та ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" укладено 08 квітня 2025 року, а право оренди зареєстровано 06 червня 2025 року.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна особа стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати виникає обов'язок здійснювати плату за користування земельною ділянкою. До моменту оформлення відповідного речового права такі кошти є безпідставно збереженими.
З огляду на встановлені обставини, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" набуло право власності на об'єкти нерухомого майна 24 березня 2023 року, а відтак саме з цього моменту стало фактичним користувачем земельної ділянки та було зобов'язане здійснювати плату за її використання до моменту реєстрації речового права на таку ділянку. Тому доводи апелянта про необхідність обмеження періоду нарахування датою прийняття рішення Берестечківської міської ради від 14 лютого 2025 року є безпідставними.
Наведені доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки в оренду з моментом виникнення речового права на таку земельну ділянку.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування при розрахунку безпідставно збережених коштів ставки орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, при цьому річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Крім того, згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо встановлення ставок плати за землю на відповідній території.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Берестечківської міської ради" затверджено Положення про встановлення плати за землю на території Берестечківської міської територіальної громади.
При цьому відповідним Положенням встановлено загальну ставку орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки землі для земельних ділянок усіх видів функціонального використання, за винятком окремо визначених категорій земель, зокрема земель, наданих для гаражного будівництва гаражним, автогаражним та гаражно-будівельним кооперативам, для яких передбачено ставку 5 відсотків.
Колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка не належить до жодної із категорій земель, щодо яких Положенням передбачено спеціальний або знижений розмір орендної плати, а відтак підлягає застосуванню загальна ставка 12 відсотків.
Посилання апелянта на положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України як на підставу застосування ставки 3 відсотки є помилковим, оскільки наведена норма не встановлює універсального розміру орендної плати для всіх категорій земельних ділянок, а визначає лише межі такого платежу. Натомість конкретний розмір орендної плати визначається з урахуванням рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих законом повноважень.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування при розрахунку безпідставно збережених коштів ставки орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відтак доводи апелянта про необхідність застосування ставки орендної плати у розмірі 3% не узгоджуються зі змістом Положення про встановлення плати за землю на території Берестечківської міської територіальної громади та спростовуються наявними у справі доказами.
Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт, обґрунтовуючи необхідність застосування ставки орендної плати у розмірі 3%, посилається на пункт 3.9 постанови Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20.
Разом із тим наведене посилання є вибірковим та здійснене без урахування фактичних обставин зазначеної справи. Так, у пункті 3.9 постанови Верховного Суду наведено не правовий висновок суду касаційної інстанції, а відтворено зміст висновків суду апеляційної інстанції, викладених у межах конкретних обставин справи.
Крім того, як вбачається із зазначеної постанови, у справі №905/1680/20 спір стосувався інших фактичних обставин, іншого виду земельної ділянки та іншого порядку проведення розрахунку. При цьому зменшення суми безпідставно збережених коштів у тій справі було пов'язано із встановленими судами порушеннями при застосуванні коефіцієнтів нормативної грошової оцінки, а не з неправильним визначенням ставки орендної плати.
Також колегія суддів враховує, що у справі №905/1680/20 позивачем первісно заявлено вимоги, виходячи саме із ставки орендної плати у розмірі 3 відсотків, тоді як у даній справі розрахунок проведено із застосуванням ставки 12 відсотків, встановленої рішенням Берестечківської міської ради від 24 червня 2022 року №19-3/2022, що не суперечить положенням підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Відтак наведені апелянтом обставини та посилання на справу №905/1680/20 не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не спростовують правильності проведеного розрахунку.
Щодо доводів апелянта про ненадання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до витягу №НВ-0700093472023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 у 2023 році становила 337 729,02 грн. Водночас згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06 серпня 2025 року нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки у 2025 році становить 617 550,87 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2025 рік введена в дію з 01 січня 2025 року рішенням Берестечківської міської ради від 11 вересня 2024 року №36-22/2024 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок частини території Берестечківської територіальної громади м. Берестечко Луцького району Волинської області".
Водночас, як повідомлено Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області у листі від 17 вересня 2025 року №10-3-0.334-3754/2-25, упродовж 2024 року витяги щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 автоматизованою системою Державного земельного кадастру не формувалися, у зв'язку з чим відомості про нормативну грошову оцінку станом на 2024 рік у формі окремого витягу надати неможливо.
При цьому розрахунок безпідставно збережених коштів за 2024 рік здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2023 рік та коефіцієнта індексації 1,051, оприлюдненого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відтак нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 у 2024 році визначена шляхом індексації показника 2023 року та становить 354 953,20 грн.
Колегія суддів також враховує, що апелянт у власному альтернативному розрахунку безпідставно збережених коштів використав саме цей показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2024 рік - 354 953,20 грн, а тому фактично не спростовує правильності його застосування.
За таких обставин доводи апелянта про ненадання окремого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2024 рік не свідчать про неправильність проведеного позивачем розрахунку та не є підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо обставин перебування спірної земельної ділянки у державній власності до 14 червня 2023 року та подальшої реєстрації права комунальної власності Берестечківської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів, земельна ділянка кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га з 22 грудня 2018 року перебувала у державній власності в особі Луцької районної державної адміністрації. Право комунальної власності Берестечківської міської ради на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 червня 2023 року з одночасним припиненням права державної власності в особі Луцької районної державної адміністрації.
Водночас зазначені обставини не спростовують права Берестечківської міської ради на отримання коштів за фактичне користування спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. З урахуванням положень статей 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
При цьому доходи від сплати плати за землю, незалежно від того, чи перебуває земельна ділянка у державній чи комунальній власності, зараховуються до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки. Отже, плата за використання земельної ділянки кадастровий номер 0720810300:01:002:0097, розташованої у м. Берестечко Луцького району Волинської області по вул. Дрини Володі, 4, підлягала зарахуванню до місцевого бюджету Берестечківської міської територіальної громади.
Крім того, з 14 червня 2023 року саме Берестечківська міська рада є зареєстрованим власником спірної земельної ділянки, а тому є особою, уповноваженою на захист майнових інтересів територіальної громади, пов'язаних з ненадходженням коштів за користування цією земельною ділянкою.
За таких обставин те, що у частині спірного періоду земельна ділянка перебувала у державній власності, не змінює висновку про те, що кошти за її фактичне використання мали надходити до місцевого бюджету Берестечківської міської ради, а відтак саме Берестечківська міська рада є належним суб'єктом, в інтересах якого заявлено вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо така незгода вбачається з наданих разом із відзивом доказів або відповідач доведе наявність об'єктивних причин, що перешкоджали заявленню відповідних заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Іскра-Транс-Логістик" у суді першої інстанції не подало відзиву на позовну заяву із викладенням заперечень щодо обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо фактичного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0720810300:01:002:0097 площею 0,7642 га, періоду такого користування, розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосованої ставки орендної плати та проведеного прокурором розрахунку безпідставно збережених коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, однак не скористався наданими йому процесуальними правами для подання відзиву, заперечень та доказів на їх підтвердження, а також не довів наявності об'єктивних причин, які перешкоджали реалізації таких процесуальних прав у суді першої інстанції.
За таких обставин, враховуючи приписи частини 4 статті 165 ГПК України, відповідач позбавлений права посилатися в апеляційній скарзі на обставини, які не були предметом його заперечень у суді першої інстанції, а також наводити нові доводи, спрямовані на спростування встановлених місцевим господарським судом обставин, без належного обґрунтування неможливості їх заявлення раніше.
Аналогічний правовий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №909/1054/19, від 30 жовтня 2024 року у справі №916/4921/23 та від 13 березня 2025 року у справі №910/1954/23.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Транс-Логістик" на рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 10 березня 2026 року у справі №903/1185/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №903/1185/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "28" травня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.