вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа№ 910/10931/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Криворучко Р.В.;
від відповідача : Сидорченко В.В.; Подоляк О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 (Повний текст рішення складено 18.12.2025)
у справі №910/10931/25 (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лтава Капітал Груп»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення 5 172 950, 00 грн та визнання правочину недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 5172950,00 грн та визнання правочину недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі №910/10931/25 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з указаним рішенням, від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшла апеляційна скарга, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10931/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позов. Зокрема відповідач стверджує, що позивач порушив зобов'язання за Договором №УГВ 316/87- 25 від 22.07.2025, виконання якого забезпечене гарантією, а відтак відповідач правомірно звернувся до АТ "АЛЬТБАНК" з вимогою про сплату за банківською гарантією №121508/V-2658 від 07.07.2025 коштів в розмірі 5 172 950,00 грн та також реалізовано своє право на розірвання Договору в односторонньому порядку.
29.01.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лтава Капітал Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10931/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 відкладено розгляд справи до 18.03.2026. У судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву до 15.04.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів встановила, що 22.07.2025 за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2025-06-03-000440-a Лот 3 - 76110000-7 Послуги, пов'язані з видобуванням газу (Послуги з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування") між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп", як Виконавцем, був укладений договір про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" № УГВ316/87-25 від 22.07.2025.
Відповідно до пункту 2.1 укладеного договору, Планів-замовлень, затвердженого Виконавцем Плану робіт або Додаткових планів робіт та Технічного завдання на надання Послуг з капітального ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах AT "Укргазвидобування" (далі - Технічне завдання), яке є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною, Виконавець зобов'язався на свій ризик надати Послуги з капітального ремонту нафтових та/або газових свердловин на родовищах Замовника (далі - КРС), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином надані Послуги на умовах, передбачених договором.
Загальний обсяг надання Послуг по договору та кількість годин роботи підйомного верстату визначається відповідно до Технічного завдання. Замовник не зобов'язаний заявляти весь обсяг Послуг, передбачений договором, а заявляє такі обсяги згідно з його виробничими потребами. Конкретний обсяг Послуг по свердловині визначається Планом робіт на підставі Плану-замовлення Замовника. Зміна обсягу Послуг, визначеного в Плані робіт, оформляється Додатковим планом робіт. Етапи надання Послуг по кожній свердловині визначені в Технічному завданні та в Розділі 12 договору (пункти 2.2 та 2.3 договору).
Згідно з пунктом 2.4 договору не пізніше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати початку надання Послуг на Об'єкті (свердловині), але в будь-якому випадку після виконання вимог пункту 12.1.1.1. та пункту 12.1.1.2. договору, Замовник надає Виконавцю План-замовлення на виконання КРС разом з Листом про початок надання Послуг на Об'єкті, а Виконавець на підставі такого Плану-замовлення складає за формою зазначеною у Додатку 23 до цього договору План робіт на відповідному Об'єкті і не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати початку надання Послуг на конкретному Об'єкті (свердловині) передає його для погодження Замовнику.
Відповідно до пункту 2.5 договору у випадку, якщо План робіт не затверджений Виконавцем в зазначений в пункті 12.1.2.6. договору термін (строк) не з вини Замовника, до Виконавця можуть бути застосовані санкції, передбачені цим Договором.
Строки надання Послуг за цим договором: загальний строк надання Послуг по договору - з дати укладення договору і до " 31" грудня 2026 року включно. Строк Мобілізації визначається відповідно до п. 12.1.2.4. договору. Норми часу надання Послуг та їх окремих складових визначено додатком №17 до Договору, що є його невід'ємною частиною. Строк надання Послуг на конкретному Об'єкті визначається в Плані робіт, форма якого зазначена у додатку №23 до цього договору. Договором передбачено граничні строки надання окремих Послуг (пункт 2.6 договору).
Пунктом 19.1. договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), і діє до " 28" лютого 2027 року включно.
Підписанням цього договору Сторони підтверджують, що станом на дату укладання цього Договору Виконавець надав забезпечення виконання договору, яке відповідає наступним вимогам:
Вимоги забезпечення виконання договору здійснюється в один із способів: (1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному договору повинна бути перерахована Виконавцем на окремий рахунок, наданий Замовником та становить 5% від загальної вартості (ціни) договору або (2) надання банківської гарантії виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є додатком №22 до договору, та її сума становить 5% від загальної вартості (ціни) договору (пункт 19.2 договору).
Між Акціонерним товариством "Альтбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп" був укладений договір про надання гарантії № 121508/V-2658 від 07.07.2025 та, відповідно, була надана банківська гарантія № 121508/V-2658 (далі - гарантія).
Доказів наявності та/або відсутності інших банківських гарантій на виконання умов договору сторонами суду не представлено. За умовами наданої гарантії Банк прийняв на себе безвідкличне зобов'язання сплатити АТ "Укргазвидобування" суму, яка не перевищує 5 172 950,00 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за Гарантією, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Пунктом 11.6 та 11.7 договору передбачено, що Замовник має право перед початком надання Послуг або в будь-який момент протягом строку надання Послуг провести технічний аудит (перевірку) відповідності умовам цього договору обладнання, устаткування, матеріалів, персоналу та технічних засобів Виконавця, включаючи перевірку кількості, типу і технічних характеристик зазначеного обладнання, кількості і статусу персоналу, наявності обладнання для безпечного надання Послуг, наявності технічної документації (у тому числі на право користування та/або право власності та/або інший документ, який дає право залучати запропоноване обладнання до надання послуг), всіх дозволів, ліцензій, сертифікатів, погоджень і аналогічних документів, необхідних для надання Послуг (Технічний аудит). Замовник не пізніше ніж за 2 робочі дні до дати проведення Технічного аудиту повідомляє Виконавця про намір провести такий Технічний аудит шляхом направлення засобами електронного зв'язку на електронну адресу Виконавця, вказану у цьому договорі, відповідного повідомлення. Замовник в такому повідомленні зазначає дату і орієнтовний час прибуття уповноважених представників Замовника для проведення Технічного аудиту, а також перелік таких уповноважених представників.
22.07.2025 АТ "Укргазвидобування" скерувало на адресу позивача лист-повідомлення про проведення технічного аудиту з 25.07.2025, в якому просило повідомити місце проведення та уповноважених відповідальних осіб за проведення технічного аудиту зі сторони ТОВ "Лтава Капітал Груп".
За наслідками проведеного технічного аудиту 25.07.2025 АТ "Укргазвидобування" був складений чек-лист проведення технічного аудиту за договором № УГВ316/87-25 від 22.07.2025, в якому було вказано, що кількість та стан бурильної труби не відповідає умовам договору, відсутня насосна установка та система очистки та інше відмічене в листі.
31.07.2025 АТ "Укргазвидобування" скерувало на адресу позивача повідомлення про дострокове розірвання договору № УГВ316/87-25 від 22.07.2025 в односторонньому порядку з посиланням на приписи пункту 10.2.8 договору.
Надалі АТ "Укргазвидобування" 06.08.2025 звернулось до АТ "Альтбанк" з вимогою про сплату гарантійного платежу за гарантією в розмірі 5172950,00 грн.
Банк листом № 12-1/2025 від 06.08.2025 повідомив позивача щодо сплати коштів за гарантією та 12.08.2025 здійснив виплату на користь відповідача гарантійного платежу, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена копія платіжної інструкції банку № 41277 від 12.08.2025 на суму 5 172 950,00 грн.
Листом від 12.08.2025 за № 12-1/2070 АТ "Альтбанк" повідомив позивача про сплату за вимогою за банківською гарантією № 121508/V-2658 від 07.07.2025.
Позивач не погоджуючись з такими діями АТ "Укргазвидобування", стверджує про безпідставне отримання відповідачем гарантійного платежу за банківською гарантією та дострокове розірвання договору.
Приписами статей 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Позивач у межах цього позову, керуючись приписами стаття 1212 Цивільного кодексу України, стверджував про відсутність правових підстав у відповідача на звернення до Банку із вимогою щодо виконання банківської гарантії. Тому отриманий гарантійний платіж у розмірі 5 172 950,00 грн за твердженнями позивача останній кваліфікує, як безпідставно отримані грошові кошти.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як встановлено судом, на виконання умов договору від 22.07.2025, АТ "Альтбанк" було видано банківську гарантію № 121508/V-2658 від 07.07.2025.
28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання. Відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Крім загальних норм цивільного законодавства, що регулюють питання банківської гарантії, такий вид забезпечення виконання зобов'язань також регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення №639).
Так, відповідно до Положення № 639 принципал - особа, за заявою якої надається гарантія (пункт 2 розділу І Положення № 639). Для отримання гарантії принципал подає до банку-гаранта заяву про надання гарантії (пункт 1 глави 1 розділу II Положення № 639).
Стаття 563 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (стаття 564 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 18.06.2021 у справі 910/16898/19, від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 31.03.2021 у справі № 910/17942/19.
Крім того, встановлення обставин настання гарантійного випадку ґрунтується на двох складових, а саме: невиконання/неналежного виконання принципалом умов договору, виконання зобов'язання яке забезпечено гарантією, і чи могли такі порушення призвести до невиконання робіт у строк, встановлений договором, та неотримання замовником кінцевого результату договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 910/2024/24.
Як встановлено судом між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп", як Виконавцем, був укладений договір про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах АТ "Укргазвидобування" № УГВ316/87-25 від 22.07.2025, який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору будівельного підряду, так і договору про надання послуг.
Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Приписами статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно зі статтею 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Пунктом 2.2 договору сторонами було погоджено зобов'язання Виконавця на свій ризик надати Послуги з капітального ремонту нафтових та/або газових свердловин на родовищах Замовника відповідно до цього договору, Планів-замовлень, затвердженого Виконавцем Плану робіт або Додаткових планів робіт та Технічного завдання на надання Послуг з капітального ремонту нафтових і газових свердловин на родовищах AT "Укргазвидобування" (далі - Технічне завдання), яке є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Обсяги та етапність робіт при наданні послуг регламентовані пунктом 2 Технічного завдання, зокрема, послуги по кожній свердловині надаються за такими етапами: підготовчий етап, початковий етап, основний етап, завершальний етап.
Підготовчий етап включає облаштування та передача Майданчика, направлення Замовником Плану-замовлення та Листа про початок надання Послуг, складання та передача Виконавцем Плану робіт. Початок етапу визначається датою Повідомлення про організацію спільного виїзду з Виконавцем (пункт 12.1.1.1. договору) та зазначено, що протягом підготовчого етапу Послуги Виконавцем не надаються.
Початковий етап включає мобілізацію/переміщення, монтаж, а його початком є дата початку надання Послуг, яка вказується в Листі про початок надання Послуг на Об'єкті. Факт виконання вказаного етапу підтверджується підписаним Акт-допуском на надання послуг з капітального ремонту свердловин, розрахунок тривалості КРС, підписаним Сторонами актом/ами приймання-передачі наданих Послуг за етапом.
Відповідно з технічного завдання, початковому етапу передує підготовчий етап, регламент якого покладає як на Виконавця, так і на Замовника обов'язок виконання певних дій.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження початку виконання послуг за договором, зокрема, сторонами суду не представлено ані повідомлення про організацію спільного виїзду з виконавцем, ані листа про початок надання послуг на об'єкті, дати яких визначені договором як початок відповідних етапів - підготовчого та початкового.
Умовами пункту 11.6 та 11.7 договору регламентовано право Замовника на проведення технічного аудиту перед початком надання послуг або в будь-який момент протягом строку надання послуг.
Отже, технічний аудит може бути проведений перед початком надання послуг, але не раніше підготовчого етапу, факт початку якого в межах даної справи АТ "Укргазвидобування" не доведений.
Таким чином, скерування листа-повідомлення про проведення технічного аудиту 22.07.2025 в день підписання договору, залишаючи поза увагою інші умови договору, якими покладено на Замовника виконання певних обов'язків, не відповідає наведеним засадам цивільного законодавства.
У пункті 5.1 договору вказано, що послуги надаються Виконавцем власними (або такими, що використовуються ним на іншому законному праві) силами, обладнанням та інструментами (яке відповідає додатку № 18 до договору - Типовий табель оснащення бригади КРС), а також з використанням наданих Замовником матеріалів, обладнання та послуг (додатки №№ 3, 3а до договору).
Крім того, пунктом 9.1.37, 9.1.51 договору на Виконавця покладений обов'язок протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього договору за вимогою Замовника надати докладний опис обладнання, машин і устаткування, яке планується використовувати на об'єктах Замовника та забезпечити наявність обладнання, устаткування, матеріалів, персоналу, інших технічних засобів та їх відповідність вимогам, встановленим цим договором, у тому числі, але не виключно, у додатках №1, 18, 18а, 19 до цього договору.
Матеріали справи не містять доказів скерування Замовником на адресу позивача вимоги щодо надання докладного опису обладнання, машин і устаткування, яке планується використовувати на об'єктах Замовника.
До матеріалів справи ТОВ "Лтава Капітал Груп" були долучені додаткова угода №1 від 01.12.2021 до договору оренди №23_03-21-ОР від 23.03.2021, Специфікація №4 від 23.03.2024 до договору оренди №23_03-21-ОР від 23.03.2021, договір про надання послуг з оренди від 02.06.2025, додаток №1 (Технічна специфікація) до договору про надання послуг з оренди №02_06-2025, додаток №2 (Розрахунок вартості послуг) до договору про надання послуг з оренди №02_06-2025, договір оренди майна від 17.02.2025 з ТОВ Карат-ЕкоТех, Специфікація №1 до договору оренди майна № 04_02-25, договір про надання послуг від 18.02.2025 з КП Першоцвіт, як підтвердження наявності законної підстави використання обладнання, яке не перебуває у власності позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про правомірність проведення технічного аудиту та врахування результатів його проведення, як доказ неналежного виконання договору з боку ТОВ "Лтава Капітал Груп".
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Пунктом 10.2.8 договору передбачено, що у разі відсутності обладнання, устаткування, матеріалів, персоналу, інших технічних засобів та/або їх невідповідності вимогам, встановлених у цьому договорі, у тому числі, але не виключно, у Додатках 1, №2, №18 та №18а до цього договору, що зафіксовано за результатами технічного аудиту у Чек-листі за встановленою цим договором формою, та/або у разі якщо Виконавець не надасть уповноваженим представникам Замовника доступ до бази та обладнання Виконавця (в тому числі до виробничих потужностей, офісних приміщень та інших об'єктів) та/або не надасть будь-які документи, які необхідні для проведення Технічного аудиту чи вимагались представниками Замовника під час проведення Технічного аудиту, Замовник має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення про дострокове розірвання цього Договору Виконавцю. У даному випадку договір припиняє дію з дати направлення Замовником повідомлення про розірвання договору. Датою направлення повідомлення про розірвання Договору є дата відправлення, зазначена в документі (в тому числі, але не виключно фіскальний чек, квитанція, накладна, опис вкладення в цінний лист, декларація) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення. В такому випадку Замовник оплачує з урахуванням умов Договору виключно надані Виконавцем і прийняті Замовником Послуги (якщо Послуги надавались) станом на дату розірвання договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з недоведеністю факту неналежного виконання позивачем договору.
До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обґрунтованості позову - обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які спрямовані на припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Реалізуючи право на судовий захист, передбачене статтею 55 Конституцією України, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, у справі № 905/1926/16, у справі № 569/17272/15-ц.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимога про визнання недійсним вчиненого Акціонерним товариством "Укргазвидобування" правочин у формі повідомлення №87.1-87-1-7519 від 31.07.2025 про дострокове розірвання договору про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин №УГВ 316/87-25 від 22.07.2025 у сукупності з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії є найбільш ефективним з точки зору відновлення порушеного права, оскільки у позивача, який уклав відповідний договір, були правомірні очікування та законні сподівання на правомірну поведінку відповідача як суб'єкта господарювання в рамках правовідносин спірного договору, на добросовісне користування правами, визначеними договором, а саме, на сумлінну поведінку суб'єкта господарювання при виконанні суб'єктивних обов'язків і здійснення суб'єктивних прав у зобов'язальних правовідносинах.
З огляду на недоведеність факту неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором та відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку, колегія суддіа погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання недійсним вчиненого правочину у формі листа про дострокове розірвання договору.
Крім того, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання ТОВ "Лтава Капітал Груп", у АТ "Укргазвидобування" не виникає підстав для звернення до Банку для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов'язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії.
Встановивши у межах даного позову відсутність гарантійного випадку (порушення позивачем зобов'язання, забезпеченого гарантією), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність обставин справи, дає підстави дійти безумовного висновку про безпідставність отриманих грошових коштів та як наслідок можливість застосування правової конструкції, передбаченої статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги ТОВ "Лтава Капітал Груп" про стягнення з відповідача 5172950,00 грн, безпідставно отриманих АТ "Укргазвидобування" за банківською гарантією № 121508/V-2658 від 07.07.2025.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10931/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10931/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/10931/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2026
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран