вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2026 р. Справа № 910/13912/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/13912/25 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 53 048,90 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) України" про стягнення 53 048,90 грн, з яких: 8 687,44 грн 3 % річних та 44 361,46 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як бенефіціар, безпідставно не повернув одержані від акціонерного товариства "Комерційний Банк "Глобус" (далі - АТ "КБ "Глобус" / гарант) кошти у сумі 324 600,00 грн за банківською гарантією № 30843 від 16.01.2023, виданою на забезпечення виконання договору про закупівлю послуг № 4600007120 від 20.01.2023 (далі - договір), укладеного між ТОВ "Оператор ГТС України", як замовником, та ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології", як підрядником, що встановлено у справі № 910/13040/24. Враховуючи наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору після повного виконання позивачем зобов'язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків за договором, позивач вказував на безпідставність утримання відповідачем коштів забезпечення виконання договору у сумі 324 600,00 грн з 16.08.2024 по 07.07.2025 (далі - спірний період), в зв'язку з чим заявив до стягнення з відповідача 8 687,44 грн 3 % річних та 44 361,46 грн інфляційних втрат за спірний період.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/13912/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Оператор ГТС України" на користь ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" 44 361,46 грн інфляційних втрат, 28,96 грн 0,01 % річних та 2 027,02 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було порушено строк виконання грошового зобов'язання з повернення позивачу суми гарантійного платежу, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 361,46 грн інфляційних втрат та 28,96 грн 0,01 % річних (за перерахунком суду з урахуванням положень п. 10.11 договору) за спірний період підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції помилково ототожнив висновки у справі № 910/13040/24 із преюдиційними фактами та не дослідив обставини цієї справи. На думку відповідача, суд першої інстанції мав би надати власну оцінку наявності чи відсутності прострочення виконання обумовлених договором робіт з боку позивача - наявності чи відсутності підстав для направлення бенефіціаром гаранту вимоги про виконання банківської гарантії № 30843 від 16.01.2023, правомірності або ж неправомірності набуття та утримання до дати набрання судовим рішення у справі № 910/13040/24 законної сили відповідачем коштів, на які позивачем у цій справі проведено нарахування. Окрім того, нарахування та стягнення процентів річних і інфляційних втрат, які нараховані на суму, яка є оплаченою, є такими що суперечать приписам ст. 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
16.03.2026 до апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що у справі № 910/13040/24 встановлено факт отримання відповідачем грошових коштів за банківською гарантією, факт повного виконання позивачем зобов'язань за договором та факт подальшого стягнення з відповідача на користь позивача суми гарантійного платежу у розмірі 324 600,00 грн. При цьому обов'язок відповідача з повернення суми гарантійного платежу виник не з моменту ухвалення або набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13040/24, а з матеріально-правових підстав, що випливають із умов договору, ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та факту прострочення виконання грошового зобов'язання. Судове рішення у справі № 910/13040/24 підтверджує наявність існуючого обов'язку відповідача повернути кошти позивачу. При цьому факт погашення основного боргу не припиняє права кредитора на отримання сум нарахованих за період прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2023 між ТОВ "Оператор ГТС України", як замовником, та ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології", як підрядником, укладено договір про закупівлю послуг № 4600007120 (далі - договір; а.с. 9-15 том 1), за умовами якого підрядник за завданням замовника, зобов'язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Білозір'я) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм ЦК України та Господарського кодексу України, далі - роботи), а замовник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).
Зі змісту п. 3.3 договору вбачається, що оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30-ти календарних днів, але не раніше ніж через 20-ть календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
У відповідності до п. 6.18 договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором.
Згідно з п. 10.9.1 договору відповідно до умов п. 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Білозір'я)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі № UA-2022-12-14-007852-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 14.12.2023, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (далі - гарантія) на суму 324 600,00 грн, що становить 5 % ціни цього договору.
Пунктом 10.9.6 договору визначено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5-ти банківських днів з дня настання таких обставин.
Відповідно до п. 10.11 договору сторони домовились, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 % річних від простроченої суми.
На забезпечення виконання вказаного договору, 16.01.2023 між ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології", як принципалом, та АТ "КБ" "Глобус", як банком-гарантом, укладено договір про надання гарантії № 30843/ЮГ-23 (гарантія виконання) (а.с. 53 том 1), відповідно до умов якого банк-гарант надає на користь ТОВ "Оператор ГТС України", як бенефіціара, гарантію виконання договору на суму 324 600,00 грн.
За умовами банківської гарантії АТ "КБ" "Глобус" № 30843 від 16.01.2023 (а.с. 55 том 1) гарант безумовно зобов'язався протягом 5-ти банківських днів після одержання банком паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
Гарантом повідомлено позивача листом № 1-786 від 27.02.2024 (а.с. 56 том 1) про те, що до АТ "КБ "Глобус" надійшла вимога (SWIFT-повідомлення, отримане 26.02.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією, що надана на користь відповідача в сумі 324 600,00 грн.
05.03.2024 на користь банка-гаранта позивачем перераховано грошові кошти у сумі 324 600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 175 від 05.03.2024 (а.с. 57 том 1).
Згідно з меморіальним ордером № 12202 від 05.03.2024 банк-гарант здійснив перерахування суми гарантійного платежу у розмірі 324 600,00 грн на користь відповідача (а.с. 58 том 1).
У жовтні 2024 року ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Оператор ГТС" про стягнення 324 600,00 грн гарантійного платежу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/13040/24 (а.с. 60-63 том 1), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 (а.с. 64-71 том 1), позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача суму гарантійного платежу у розмірі 324 600,00 грн.
У вказаній справі суди дійшли висновку про те, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме: 28.06.2023 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2023 року на суму 179 424,00 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року (форма КБ-3), у якій відображено загальну суму підписаних актів за червень 2023 року, яка склала 179 424,00 грн; 01.04.2024 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2024 року на суму 24 266,94 грн, акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 року) на суму 5 641 244,60 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 року (форма КБ-3) у якій відображено загальну суму підписаних актів за квітень 2024 року, яка склала 5 665 511,54 грн; 16.07.2024 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2024 року на суму 404 150,38 грн, акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт (додатково до акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року) на суму 108 000,00 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року (форма КБ-3) у якій відображено загальну суму підписаних актів за липень 2024 року, яка склала 512 150,38 грн. 08.08.2024 сторонами підписано акт про завершення робіт по договору № 4600007120 від 20.01.2023 у якому, зокрема, зазначено: підрядник виконав роботи з ремонту пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Білозір'я в повному обсязі на суму 6 357 085,92 грн згідно актів виконаних робіт КБ-2в. Якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів та фірм-виробників. Економія вартості фактично виконаних робіт відбулася за рахунок уточнення обсягів робіт (витрат на відрядження, об'ємів робіт, цін на матеріали). Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт. Тож, враховуючи умови договору та додатків до нього, зокрема № 3, роботи за договором підрядником виконані у повному обсязі, проте із порушенням строків. Отже з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, яке (зобов'язання) відповідачем у порушення вимог ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.9.6 договору виконано не було. Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем робіт за договором, суди дійшли висновку про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 21.07.2025 у справі № 910/13040/24 (а.с. 72-73 том 1) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2025, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025.
На виконання рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі № 910/13040/24 ТОВ "Оператор ГТС України" здійснило оплату ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" 324 600,00 грн згідно платіжної інструкції № 374342 від 08.07.2025 (а.с. 59 том 1).
Враховуючи наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору після повного виконання позивачем зобов'язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків за договором, позивач вказував на безпідставність утримання відповідачем коштів у сумі 324 600,00 грн з 16.08.2024, оскільки у відповідності до п. 3.3 договору оплата проводиться протягом 30-ти календарних днів з моменту прийняття робіт, а роботи прийняті 16.07.2024, по останній день перед поверненням відповідачем гарантійного платежу (згідно платіжної інструкції № 374342 від 08.07.2025 (а.с. 59 том 1)), тобто 07.07.2025, в зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 687,44 грн 3 % річних з 16.08.2024 по 07.07.2025 та 44 361,46 грн інфляційних втрат за період з вересня 2024 по червень 2025.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було порушено строк виконання грошового зобов'язання з повернення позивачу суми гарантійного платежу, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 361,46 грн інфляційних втрат та 28,96 грн 0,01 % річних (за перерахунком суду з урахуванням положень п. 10.11 договору) за спірний період підлягають задоволенню.
Переглядаючи спір в оскаржувані частині колегія суддів зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17.
У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 викладено правовий висновок про те, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95)).
Високий Суд у п.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015 (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із наведеного, встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили, у межах справи № 910/13040/24 обставини, що з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та настання строку проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, яке (зобов'язання) відповідачем у порушення вимог ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.9.6 договору виконано не було, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час вирішення даного спору.
З цих підстав доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції мав би надати власну оцінку наявності чи відсутності прострочення виконання обумовлених договором робіт, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Враховуючи наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору після повного виконання позивачем зобов'язань за договором (16.07.2024) та настання строку проведення остаточних розрахунків за договором (протягом 30-ти календарних днів з моменту прийняття робіт (п. 3.3 договору)), відповідач 15.08.2024 мав повернути забезпечення виконання договору у сумі 324 600,00 грн, однак здійснив повернення лише 08.07.2025 (згідно платіжної інструкції № 374342 від 08.07.2025 (а.с. 59 том 1)), тож з 16.08.2024 по 07.07.2025 допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стосовно доводів апелянта, що зазначене зобов'язання виникло з рішення суду, а також про те, що нарахування є способом отримання доходу, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки обов'язок відповідача щодо повернення суми гарантійного платежу виник не з моменту ухвалення або набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13040/24, а з часу неповернення суми гарантійного платежу відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 10.9.6 договору. При цьому судові рішення у справі № 910/13040/24 підтверджують наявність існуючого обов'язку відповідача повернути кошти банківської гарантії позивачу.
Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунок суду першої інстанції в задоволеній частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28,96 грн 0,01 % річних з 16.08.2024 по 07.07.2025 та 44 361,46 грн інфляційних втрат за період з вересня 2024 по червень 2025 погоджується з висновком суду про їх обґрунтованість.
При цьому факт сплати відповідачем позивачу банківської гарантії не припиняє права кредитора на отримання заявлених сум, що нараховані за період прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його фактичного виконання.
Таким чином доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а відтак переглянувши рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/13912/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/13912/25 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/13912/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук