вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2026 р. Справа№ 911/3234/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Крижного О.М.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2026
у справі №911/3234/25 (суддя - Антонова В.М.)
за позовом фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив-капітал"
про стягнення 90 653, 28 грн
Короткий зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 04.02.2026 заяву фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив-капітал" на користь фізичної особи-підприємця Леонова Кирил Вікторовича 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У задоволені іншої частини заяви відмовлено.
Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, дійшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 10 000, 00 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, фізична особа-підприємець Леонов Кирило Вікторович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2026 щодо судових витрат скасувати. Ухвалити нове додаткове судове рішення у справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕАТИВ-КАПІТАЛ" на користь Фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича суму витрат на професійну правничу допомогу, які понесені Фізичної особи-підприємцем Леоновим Кирилом Вікторовичем у зв'язку з розглядом даної справи, в розмірі 35 000 тридцять п'ять тисяч гривень.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не здійснив оцінки часу, обсягу та інтенсивності виконаної роботи, не навів розрахунку чи аналізу ринкових ставок адвокатських послуг у відповідному регіоні, а також не навів мотивів, чому саме сума 10 000 грн є співмірною виконаним роботам. Висновок про «завищеність» витрат є декларативним та не підтверджений жодними об'єктивними критеріями.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Івушка" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2024 у справі №927/309/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Фізична особа-підприємець Леонов Кирил Вікторович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив-капітал" (далі - відповідач) про стягнення 90 653, 28 грн попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.12.2025 (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив-капітал" на користь фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича 90 653 (дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 28 коп. попередньої оплати, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
12.01.2026 (05.01.2026 документ сформований в системі "Електронний суд") позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в справі №911/3234/25. У поданій заяві позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000, 00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови
У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №06/10/2025/2 від 06.10.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №005115, ордер серії ВН №15940550 від 15.10.2025, копію акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від 05.01.2026 з детальним описом робіт виконаних адвокатом за договором на суму 35 000, 00 грн, а саме: ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі вартістю 4 000, 00 грн; складання проекту письмової вимоги до ТОВ "Креатив-капітал" у порядку ст.530 ЦК України вартістю 4 000, 00 грн; складання позовної заяви у справі, оформлення пакету документів для подання до суду (зібрання, формування доказів та інших документів відповідно до розділу "додаток" позову, подання до суду) 25 000, 00 грн; направлення на адресу ТОВ "Креатив-капітал" копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 23.10.2025 по справі №911/3234/25, складання та подання клопотання про приєднання доказів направлення відповідних документів ТОВ "Креатив-капітал" вартістю 2 000, 00 грн.
Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Відповідно до акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від 05.01.2026 з детальним описом робіт виконаних адвокатом, останнім складено проект письмової вимоги до ТОВ "Креатив-капітал" у порядку ст.530 ЦК України вартістю 4 000, 00 грн.
Разом з тим, предметом розгляду даної справи були вимоги про стягнення з відповідача 90 653, 28 грн попередньої оплати.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не здійснив оцінки часу, обсягу та інтенсивності виконаної роботи, не навів розрахунку чи аналізу ринкових ставок адвокатських послуг у відповідному регіоні, а також не навів мотивів, чому саме сума 10 000 грн є співмірною виконаним роботам, а висновок про «завищеність» витрат є декларативним та не підтверджений жодними об'єктивними критеріями, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено у вказаному вище рішенні Господарського суду Київської області, у зв'язку з поставкою товару не в повному обсязі, позивач самостійно до укладання договору з адвокатом надіслав на адресу відповідача: лист № 488 від 23.07.2025 щодо повернення суми 31 400,00 грн за рахунком № 1007 від 25.06.2025 та лист № 489/1 від 30.07.2025 щодо повернення суми 59 253, 28 грн - частини коштів за рахунком № 1105 від 20.06.2025 за непоставлений товар.
У відповідь на вказані листи відповідач надав позивачу гарантійний лист № 1 від 20.08.2025, в якому підтвердив свої зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 90653,28 грн. за товар, що не був поставлений відповідно до рахунків № 1007 від 25.06.2025 та № 1105 від 20.06.2025, вказавши, що повернення коштів за рахунком № 1007 буде здійснено до 22.08.2025; повернення коштів за рахунком № 1105 - до 27.08.2025.
Судом першої інстанції вірно не покладено на відповідача витрати на правову допомогу в частині складення вимоги в сумі 4 000, 00 грн, оскільки складення та направлення вимоги є формою позасудового врегулювання спору та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язкового претензійного порядку врегулювання спору, а тому витрати на складення вимоги не можливо віднести до витрат пов'язаних з розглядом справи в суді.
Також із акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від 05.01.2026 з детальним описом робіт виконаних адвокатом вбачається, що останнім виконано роботи з направлення на адресу відповідача копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 23.10.2025 по справі №911/3234/25, складено та подано клопотання про приєднання доказів направлення відповідних документів ТОВ "Креатив-капітал" вартістю 2 000, 00 грн
Згідно із статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, в тому числі: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, подання (надсилання) позову не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". А тому, витрати на подання (надсилання) позову не можуть бути відшкодовані в якості витрат на професійну правничу допомогу та підлягають виключенню з судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.11.2019 в справі №901/264/19.
Крім цього, відповідно до акту приймання-передачі послуг з надання правової допомоги від 05.01.2026 з детальним описом робіт виконаних адвокатом останнім, включено наступні послуги: ознайомлення з наявною в довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі вартістю 4 000, 00 грн; складання позовної заяви в справі, оформлення пакету документів для подання до суду (зібрання, формування доказів та інших документів відповідно до розділу "додаток" позову, подання до суду) 25 000, 00 грн.
Разом з тим, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактично написання позову по суті включає вже в себе ознайомлення з наявною у позивача документацією для складання позову, вивчення, аналіз норм матеріального та процесуального права, а також аналіз судової практики і формування правової позиції.
При цьому, колегія суддів дослідивши зміст позову, який складає 4 сторінки, констатує, що останній містить посилання лише на одну постанову Верховного Суду, що на переконання колегії суддів, спростовує надання такої послуги як «аналіз судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічних справ».
Також відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що така послуга як «зібрання, формування доказів та інших документів відповідно до розділу "додаток" позову, подання до суду» для досвідченого адвоката не має займати багато часу, що дійсно свідчить про неспівмірність наданих послуг до вартості таких послуг.
Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд дослідивши обсяг виконаних робіт представником позивача по наданню правової допомоги в даній справі, та приходить до висновку, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
На переконання суду апеляційної інстанції, задоволений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також є завищеним та не співмірним до обсягу наданих послуг, проте, правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Враховуючи викладене вище, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в сумі 10 000, 00 грн, а отже, заява позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2026 у справі №911/3234/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Леонова Кирила Вікторовича на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2026 у справі №911/3234/25 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2026 у справі №911/3234/25 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/3234/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
О.М. Крижний