29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/7999/25 пров. № А/857/27026/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гінди О. М.
Ільчишин Н. В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №460/7999/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною (головуючий суддя першої інстанції Щербаков В.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 28 травня 2025 року),-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у відмові у формуванні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10251,11 гривень;
зобов'язати відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10251,11 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.11.2024 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», однією із підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, плати за її вчинення. Отже, позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 10251,11 грн, хоча житло позивачем придбавалось вперше.
Позивач зазначає, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про повернення коштів, сплачених на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла вперше, однак така вимога позивача залишена без задоволення, оскільки позивачем не надано документи та інформацію, зазначену у підпункті “в» пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а тому не має підстав для формування подання про повернення коштів як помилково сплачених. Така відмова, на думку позивача, є протиправною, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №460/7999/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не складення подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10251,11 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 10251,11 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 19.11.2024 № 3999d23ca69a11efb13602420a000103.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати - судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що подані позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області документи були недостатніми для прийняття рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 19.11.2024 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №1108.
Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 1025111 грн 00 коп.
Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості придбаного житла в сумі 10251,11 грн відповідно до квитанції № 3999d23ca69a11efb13602420a000103 від 19.11.2024.
Позивач вважаючи, що безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна, 31.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою, в якій просив повернути безпідставно сплачений ним збір у розмірі 1% від вартості квартири.
Відповідач листом від 04.04.2025 у відповідь на запит позивача повідомив про відсутність підстав для повернення вказаного збору та, серед іншого, зазначив, що Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", визначено вичерпний перелік випадків, в яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу не сплачується.
Враховуючи, що до звернення подано не повний перелік документів, яким підтверджується придбання особою житла вперше, у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для складання подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно 19.11.2024 вперше придбав житло та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає поверненню.
Апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку №1740.
Таким чином, законодавець визначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 8 статті 2 Закону №400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, зокрема, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку №1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку №1740 вбачається, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
При цьому, суд зауважує, що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
Як встановлено вище, підставою для відмови у поверненні позивачу сплаченого збору слугувало неподання нею органу Пенсійного фонду всіх необхідних документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740.
Судом першої інстанції встановлено, що факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав від 11.03.2025.
На підтвердження факту невикористання позивачем житлових чеків та того, що позивач не брала участь в безоплатній приватизації житлового фонду позивачем подано суду довідку №115.40/01-05/43 від 16.01.2025, яка видана Рівненським обласним управлінням АТ "Державний ощадний банк України".
На підтвердження того, що позивач не брала участь в безоплатній приватизації житлового фонду позивачем подано довідку КП «Архітектор» Дубенської міської ради №14 від 13.01.2025.
Відтак, в ході розгляду справи не встановлено обставин, які свідчили б про те, що позивач приватизовувала, успадковувала, отримувала в дар чи купувала інше житло.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідач не надав.
Доводи позивача щодо наявності у неї права на повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 10251,11 грн за придбання вперше нерухомого майна (квартири) є обґрунтованими та відповідають обставинам судової справи.
Разом з тим, процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок №787.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення платіжних інструкцій для здійснення внутрішніх операцій.
Повернення (перерахування) платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або небанківських надавачів платіжних послуг, або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили (абз. 1).
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства (абз. 2).
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абз. 9).
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету (абз. 12).
Пунктом 10 Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів коштів з рахунків, відкритих для зарахування міжбюджетних трансфертів, здійснюється головними управліннями Казначейства на підставі листа відповідного місцевого фінансового органу, надісланого в електронній формі з використанням відповідного модуля системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, сума платежу, що підлягає поверненню, реквізити рахунку, на який необхідно перерахувати кошти, дата та номер платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм статті 253 та частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 13 Порядку №787 передбачено, що Головні управління Казначейства, Казначейство здійснюють процедури з повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, у такому порядку:
1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями головні управління Казначейства, Казначейство протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви або подання (висновку, повідомлення) перераховують кошти на рахунок отримувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;
2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення (перерахування) коштів з бюджету або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, головні управління Казначейства не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня отримання заяви або подання (висновку, повідомлення) надсилають звернення для підкріплення коштами цих рахунків:
за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства;
за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів;
за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного органу цього фонду;
3) у разі повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету в іноземній валюті, Казначейство протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви або подання (висновку) надає до банку платіжну інструкцію на повернення коштів та копії відповідних документів (заяви, подання (висновку), судового рішення тощо), необхідних для здійснення валютного нагляду.
Тобто, положеннями Порядку №787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті (податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів) здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається таким органом разом із відповідною заявою платника вказаних платежів про їх повернення з бюджету, складеної у довільній формі, із зазначенням обов'язкової інформації відповідно до п.5 Порядку №787.
Як уже згадувалось вище, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості придбаного житла в сумі 10251,11 грн відповідно до квитанції № 3999d23ca69a11efb13602420a000103 від 19.11.2024.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Відтак, органом, що контролює справляння надходжень бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості, є виключно органи Пенсійного фонду.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі №372/1350/17, від 14.05.2019 у справі №813/1514/17, від 27.06.2018 у справі №819/1343/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/17, від 03.07.2018 у справі №819/33/17, від 15.07.2021 у справі №826/4789/17.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі №460/7999/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
Н. В. Ільчишин