про залишення апеляційної скарги без руху
29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3271/26 пров. № А/857/29187/26
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Судова-Хомюк Н. М., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 140/3271/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу .
Дослідивши матеріали справи та зміст апеляційних вимог, перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування підстав для скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року. Скаржник зазначає, про те, що рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим, проте не зазначає яким чином порушено судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.
У контексті наведеного суд зазначає, що право на оскарження є гарантованим, але в той же час може бути обмеженим. Реалізація права має бути обґрунтованою, а не здійснюватись лише з мотивів суб'єктивного несприйняття судового рішення та на підставі фактичної наявності права оскаржити судове рішення. Тобто, реалізація права на подання апеляційної скарги має бути обґрунтована наявністю об'єктивних факторів, таких як суперечність висновків суду з огляду на їх невідповідність законодавчим нормам, порушення процесуальних норм, недослідження ключових доказів, обставин, тощо. Сама по собі незгода рішенням суду та подання скарги пов'язане із суб'єктивним несприйняттям не може бути підставою для прийняття апеляційної скарги. Суд наголошує, що оскарження судового рішення лише з підстави наявності права на оскарження, лише з мотиву того, що таке право гарантоване, аби добитись повторного чи нового розгляду, є неприпустимим.
Апеляційна скарга позивача не містить обґрунтування вимог і доводів в чому саме полягає неправильність висновків суду першої інстанції. Відповідно, суд не може встановити підстави і мотиви оскарження рішення суду першої інстанції від 21 травня 2026 року.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 140/3271/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяН. М. Судова-Хомюк