29 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/21974/24 пров. № А/857/16175/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіМатковської З. М.
суддів -Гінди О. М.
Гуляка В. В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №380/21974/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, зобов'язання вчинити дії, -
головуючий суддя першої інстанції - Морська Г.М., час ухвалення -у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 24.03.2025
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №20894/13-01-24-11 від 10.05.2024 про нарахування податкового зобов'язання на суму 384 780,09 грн та штрафні санкції у розмірі 38 478,01 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №14004/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про анулювання єдиного податку з 01.01.2024 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС Львівській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із 01.01.2023 - 31.07.2023 позивач перебував на особливій системі оподаткування 3 група 2%, із 01.08.2023 ФОП ОСОБА_2 автоматично переведено на 2 групу 20%. В липні 2024 року Позивачем через електронну пошту було виявлено нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на підставі проведеної камеральної перевірки. Документи про проведення перевірки Позивач не отримував. На запит адвоката Відповідач відправив відповідь № 21384/6/13-01-24-11 від 17.07.2024 разом із актом камеральної перевірки №13479/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 29.03.2024, податковим повідомлення-рішенням № 20894/13-01-24-11 від 10.05.2024 та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку № 14004/6/13-01-24-11 від 10.05.2024.
Вважає спірні ППР та рішення незаконним, оскільки анулювання єдиного податку не може здійснюватися на підставі камеральної перевірки, оскільки контролюючий орган при такій перевірці не має змоги провести повноцінну перевірку суб'єкта господарювання, а лише поверхнево. Також Акт камеральної перевірки не був надісланий Позивачу, тому податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням податкового законодавства, оскільки Акт камеральної перевірки не був надісланий Позивачу належним чином.
Стверджує, що при поданні податкової декларації платника єдиного податку від 26.01.2024 № 9378315022 Позивачем було помилково вказано невірний обсяг доходу, отриманого у 2023 році, внаслідок чого Відповідач дійшов передчасного висновку про перевищення Позивачем протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку другої групи. Однак, одразу ж після виявлення такої помилки, Позивач у встановленому ПК України порядку подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію від 02.08.2024 № 9387014504 з правильно зазначеним обсягом доходу, отриманого за звітний період (копія уточнюючої декларації з Квитанцією №2, що підтверджує її прийняття контролюючими органами, додається). Однак, Відповідач не взяв до уваги виправлену Позивачем уточнюючу декларацію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.05.2024 №20894/13-01-24-11 та рішення №14004/6/13-01-24-11. Зобов'язано Головне управління ДПС Львівській області поновити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в Реєстрі платників єдиного податку з 31.12.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає що позивач застосовував особливості оподаткування ставка 2% - з 01.01.2023 по 31.07.2023, такий період відповідно до підпункту 9 прим. 1.4.3 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не включається до обсягу доходу. Тому, для розрахунку граничного обсягу доходу за 2023 рік позивача береться до уваги лише той період, коли платник податків перебував з 01.08.2023 по 31.12.2023 на другій групі за ставкою 20%, тобто 5 місяців. Розрахунок граничного обсягу доходу для платників єдиного податку другої групи за ставкою 20% на 2023 рік: 834 розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної на 01 січня 2023 року * 6700 грн = 5 587 800 грн. Розрахунок граничного обсягу доходу за 5 місяців 2023 року: (5 587 800 грн/12 місяців) * 5 місяців = 2 328 250,00 грн.
Щодо проведення камеральної перевірки, то апелянт зауважує, що камеральна перевірка дозволяє перевірити дані з податкових декларацій на правильність, своєчасність сплати податкових зобов'язань та дотримання вимог перебування на спрощеній системі. У такому випадку перевірка додаткових документів не є потрібна. Автоматизованість камеральної перевірки дає змогу швидко виявити порушення, такі як несвоєчасна подача звітності, неправильне нарахування податкових зобов'язань та порушення строків сплати єдиного податку. Натомість, документальна перевірка передбачає детальне вивчення первинних документів платника податків, тобто широкий аналіз обґрунтованості податкових показників на підставі первинних документів, чого не вимагається для визначення несвоєчасної сплати податку. Оскільки основними підставами для виключення з реєстру платників податку є порушення строків сплати єдиного податку, перевищення доходу та порушення вимог ведення діяльності, то ці підстави можуть бути виявлені безпосередньо в деклараціях і податкових звітах платника. Відповідно, камеральна перевірка здатна надати усі необхідні докази для прийняття рішення про виключення з реєстру.
Зокрема, камеральною перевіркою встановлено порушення п. 293.4 ст. 293 ПКУ, заниження податкового зобов'язання в сумі 384780,09 грн. та порушення п. 293.8 ст. 293 та пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, не подання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або не відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, про що складено акт камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 29.03.2024 № 13479/13-01-24-11/ НОМЕР_1 та відправлено на податкову адресу платника, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення, лист було повернуто до ГУ ДПС у Львівській області «за закінчення терміну зберігання»
Також апелянт зауважує, що перевірку, яка визначила перевищення граничного обсягу доходу за 2023 рік було проведено 29.03.2024, а податкові повідомлення - рішення №20894/13-01-24-11 сформовано 10.05.2024 разом із рішенням від 10.05.2024 №14004/6/13-01-24-11 про анулювання єдиного податку. Під час проведення перевірки використовувались відомості з ІКС «Податковий блок», зокрема подана Позивачем податкова звітність наявна у базах даних контролюючого органу станом на 29.03.2024. Контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення випадків передбачених пунктами 299.10, 299.11 статті 299 ПК України. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзиві на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що із 01.01.2023 - 31.07.2023 позивач ОСОБА_1 перебував на особливій системі оподаткування 3 група 2%.
Із 01.08.2023 ФОП ОСОБА_1 автоматично було переведено на 2 групу 20%.
У березні 2024 відповідачем проведена камеральна перевірка декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 29.03.2024 № 13479/13-01-24-11/ НОМЕР_1 .
При проведенні камеральної перевірки звітної річної податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023 рік, поданої 26.01.2024 № 9378315022 загальна сума доходу становить 4 893 450,57 грн., в т.ч. обсяг доходу по другій групі за ставкою 20% становить 4 893 450,57 грн.
У висновку акту камеральної перевірки встановлено: порушення п. 293.4 ст. 293 ПКУ, заниження податкового зобов'язання в сумі 384780,09 грн. та порушення п. 293.8 ст. 293 та пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу, не подання платником заяви щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи або не відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування.
На підставі акту камеральної перевірки відповідач прийняв:
- податкове повідомлення-рішення №20894/13-01-24-11 від 10.05.2024 про нарахування позивачу податкового зобов'язання на суму 384 780,09 грн та штрафні санкції у розмірі 38 478,01 грн;
- рішення №14004/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_1 .
Не погодившись із цими рішеннями, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.
Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України), приписи якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За нормами п.75.1 ст.75 ПК України. контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту44-1.2 статті 44-1цьогоКодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту73.3.1 пункту 73.3 статті 73цьогоКодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту141.13 статті 141цьогоКодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова ( п. 76.1. ст. 76 ПК України).
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу(п.76.2 ст.76 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом297.1 статті 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст.299 ПК України, відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з п.299.2 ст.299 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3пункту298.2та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цьогоКодексу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом ( п.299.11 ст.299 ПК України).
Отже, наведені вище норми законодавства, дають підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Як уже зазначалось вище та встановлено судом, рішення №14004/6/13-01-24-11 від 10.05.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи ФОП ОСОБА_1 прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 29.03.2024 № 13479/13-01-24-11/ НОМЕР_1 щодо порушення платником єдиного податку другої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в ході якої використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем Головного управління ДПС у Львівській області.
Відповідачем проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зауважує, що ураховуючи наведені вище норми податкового законодавства, предмет камеральної перевірки фактично передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Тобто, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Отже, предмет камеральної перевірки є чітко визначеним і не включає аналіз відповідності доходу платника єдиного податку законодавчим обмеженням або оцінку повноти нарахування податків. Законодавство передбачає, що камеральна перевірка здійснюється виключно на основі податкової звітності та може виявляти лише помилки або порушення, пов'язані з її поданням.
У разі ж необхідності глибшого аналізу або підтвердження фактів порушення податкового законодавства контролюючий орган має право ініціювати документальну перевірку.
Відповідно до акту від 29.03.2024 № 13479/13-01-24-11/ НОМЕР_1 контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 надана оцінка питанню правомірності перебування платника єдиного податку другої групи на спрощеній системі оподаткування.
Тобто, перевірку проведено з підстав, не передбаченихст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.
Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 29.03.2024 № 13479/13-01-24-11/3243809458, з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 р. у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 р. у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 р. у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 р. у справі № 813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Таким чином, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
Колегія суддів також зауважує, що у податкових правовідносинах одним із ключових принципів є презумпція правомірності рішень платника податків, яка передбачає, що у випадку наявності неоднозначного або множинного тлумачення норм законодавства, усі сумніви мають тлумачитися на користь платника податків. Це є проявом принципу правової визначеності, який визнано як складову верховенства права.
Апеляційний суд також зазначає, що відповідач покликається виключно на дані, які відображені у податковій декларації № 9378315022, що була подана позивачем 26.01.2024 року. Проте через деякий час позивачем було виявлено, що він невірно зазначив обсяг доходу за 2023 рік. Одразу ж після виявлення такої помилки, позивач у встановленому ПК України порядку подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію № 9387014504 від 02.08.2024 року з правильно зазначеним обсягом доходу, отриманого за звітний період. Однак, відповідач не взяв до уваги виправлену позивачем уточнюючу декларацію.
Отже, враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним та є самостійною підставою для скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи ФОП ОСОБА_1 від №14004/6/13-01-24-11 від 10.05.2024.
Відповідно, як наслідок, протиправними є і податкові повідомлення - рішення про нарахування зобов'язань у зв'язку із таким анулюванням.
Щодо способу поновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Згідно зі статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, шо регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п.74).
Також, на державні органи покладений обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Апеляційним судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Також існує необхідність дотримання таких принципів права як «законні очікування» та «юридична визначеність», які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до ч.4ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
З метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку ( пп.299.13 ст.299 ПК України).
Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.
При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виснував, що з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку другої групи з 31.12.2023, а не з 01.01.2024 як просить позивач, оскільки позивачу анульовано реєстрацію платника єдиного податку другої групи згідно оскаржуваного рішення з 31.12.2023.
Крім цього, вказана позовна вимога не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, а є гарантією того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
За наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі №380/21974/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Гуляк