29 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4150/25 пров. № А/857/49911/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідачаСала П. І.,
суддів:Гінди О. М.,
Заверухи О. Б.,
розглянувши у письмовому провадженні в апеляційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року (ухвалене суддею Шепелюком В.Л.),
У квітні 2025 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради (далі - Департамент або відповідач) про визнання протиправною відмову у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, оформлену листом від 15.03.2025 № 42-30/117/2025, та зобов'язання відповідача встановити позивачу статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є батьком померлого військовослужбовця - штаб-сержанта ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), який проходив військову службу, приймав безпосередню участь у бойових діях та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новопідгородне Синельниківського району Дніпропетровської області під час перебування на службі. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 40 від 16.01.2023, виданого Комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Синельниківське районне відділення, смерть ОСОБА_3 настала на території військової частини, хвороба, що призвела до смерті: а) серцево-судинна недостатність (безпосередня причина смерті), б) ОСОБА_4 , не уточнена. Крім того, згідно з витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - 16 Регіональна ВЛК) за № 374 від 03.02.2025 захворювання ОСОБА_3 : "Кардіоміопатія неуточнена", яке сприяло розвитку "Серцево-судинної недостатності" та послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язане з проходженням військової служби.
Разом з тим на звернення до відповідача щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення, позивач отримав відмову, яку вважає необґрунтованою і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови у встановленні ОСОБА_2 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язано Департамент встановити ОСОБА_2 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту судові витрати у сумі 4968,96 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 був ветераном війни-учасником бойових дій, який помер (причина смерті) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Водночас надані документи на підтвердження причин та обставин смерті зазначеного військовослужбовця не містять відомостей про те, що його смерть настала внаслідок вживання або отруєння алкоголем. Витяг з протоколу засідання 16 Регіональної РЛК від 03.02.2025 № 374 також не містить інформації, що перебування ОСОБА_3 у стані легкого ступеню алкогольного сп'яніння знаходиться у причинному зв'язку з його смертю. Отже, відповідно до чинного законодавства позивач належить до членів сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, який загинув (пропав безвісти) або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
У поданій апеляційній скарзі Департамент просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що позивач не має права на встановлення йому статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, оскільки у висновку ВЛК не зазначено про те, що причиною смерті військовослужбовця ОСОБА_3 є захворювання, одержане під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії згідно із затвердженим Переліком держав і періодів ведення бойових дій на їх території.
Департамент звертає увагу на те, що необхідною умовою для надання відповідного статусу є встановлення причинно-наслідкового зв'язку загибелі чи смерті внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) чи захворювання. Водночас смерть сина позивача, який брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не пов'язана із участю в цих заходах. Крім того, постанова ВЛК у формулюванні "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком , за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Водночас, як стверджує відповідач, суд цього факту не врахував та правової оцінки йому не надав.
Апеляційне провадження відкрито ухвалою від 05.01.2026, постановленою колегією у складі судді-доповідача Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.
12.01.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу. Представник позивача вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з повним дослідженням усіх обставин справи та доказів, а тому апеляційна скарга не може бути задоволена.
Зауважує, що вжите у законі формулювання "у тому числі на території інших держав" свідчить про розширювальний, а не виключний характер умови для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, і не обмежує право осіб лише випадками перебування у країнах, де велись бойові дії, як зазначає скаржник. Відтак твердження Департаменту про те, що право на статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни мають виключно особи, які подали висновок ВЛК, в якому зазначена причина смерті члена родини: захворювання, одержане під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не ґрунтується на нормативних приписах та фактично звужує обсяг прав, прямо визначених законодавцем.
Наказом голови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.206 № 41/к/тв суддю ОСОБА_5 відраховано з 05.02.2026 зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 05.02.2026 № 160/0/15-26.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 26.03.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 26.03.2026 суддею-доповідачем для розгляду справи визначено суддю Сала П.І.
Ухвалою від 31.03.2026 колегії у складі судді-доповідача Сала П.І., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б. справу прийнято до свого провадження з призначенням до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, позивач ОСОБА_2 є батьком померлого військовослужбовця штаб-сержанта ОСОБА_3 - ветерана війни-учасника бойових дій (посвідченням серія НОМЕР_1 ).
ОСОБА_3 з 2006 року проходив військову службу, з 2014 року в тому числі у військових частинах, які були залучені та брали участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.08.2014 та довідка командира військової частини НОМЕР_3 № 139 від 22.09.2014 додаються до позову). У період з 09.04.2021 по 06.06.2021 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях (довідка командира військової частини НОМЕР_4 № 998 від 06.06.2021), у період з 06.03.2022 по 08.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Богоявленка та н.п. Павлівка Донецької області (довідки командира військової частини НОМЕР_5 № 603105 від 14.05.2023 та № 1066 від 01.05.2024).
08.01.2023 ОСОБА_3 під час проходження військової служби помер в селі Новопідгородне Синельниківського району Дніпропетровської області. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 40 від 16.01.2023, виданого Комунальним закладом "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Синельниківське районне відділення, смерть ОСОБА_3 настала на території військової частини, хвороба, що призвела до смерті: а) серцево-судинна недостатність (безпосередня причина смерті), б) ОСОБА_4 , не уточнена.
Як видно зі змісту листа-відповіді № 58 від 29.07.2023 Комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" Синельниківське районне відділення на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3580 від 06.07.2023, причиною смерті штаб-сержант ОСОБА_3 стала кардіоміопатія, неуточнена з проявами паренхіматозної дистрофії міокарду, периваскулярного кардіосклерозу, на тлі жирового гепатозу, дифузного панкреосклерозу, що в перебігу патологічного процесу призвело до розвитку серцево-судинної недостатності, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Також у відповіді зазначено, що за результатами судово-токсилогічного дослідження крові трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,42 проміле, що стосовно до живих осіб відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 374 від 03.02.2025 ВЛК встановлено, що захворювання штаб-сержанта ОСОБА_3 : "Кардіоміопатія неуточнена", яке сприяло розвитку "Серцево-судинної недостатності", послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - "Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби".
28.02.2025 позивач звернувся до Департаменту із заявою щодо надання йому статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Листом від 15.03.2025 за № 42-30/117/2025 відповідач повідомив про відсутність підстав законних підстав для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Така відмова мотивована тим, що причинний зв'язок смерті встановлює військово-лікарська комісія згідно з наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України". За підпунктом "є" пункту 21.5 цього наказу постанова ВЛК у формулюванні "Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком, зокрема вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії, що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником). Враховуючи зазначене та витяг з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 374 від 03.02.2025, у якому зазначено причинний зв'язок смерті "захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби", відсутні підстави для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону.
Вважаючи вказану відмову незаконною і протиправною, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктом 1 статті 10 Закону № 3551-XII визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, відносяться: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Отже, за змістом процитованих нормативних положень статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни надається, зокрема, члену сім'ї (у тому числі батьку) померлого ветерана війни за умови:
- наявності в померлої особи відповідного статусу (учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни);
- наявності причинно-наслідкового зв'язку смерті такої особи із захворюванням, яке: 1) пов'язане з перебуванням на фронті або 2) одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів, у тому числі на території інших держав.
Тобто законом передбачено декілька альтернативних підстав для надання відповідного статусу, серед яких законодавець окремо виокремлює захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті або одержане в період проходження військової служби під час воєнних дій та конфліктів.
Водночас колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що вжите в аналізованій нормі формулювання "в тому числі на території інших держав" свідчить про розширювальний, а не виключний характер цієї умови, та не обмежує коло осіб лише випадками перебування у країнах, де велись бойові дії згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63.
Тому твердження скаржника про те, що право на статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни мають виключно особи, які подали висновок ВЛК, в якому зазначена причина смерті члена родини: "захворювання, одержане під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії", не ґрунтується на змісті пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII та фактично звужує обсяг прав, прямо визначених законодавцем.
Згідно з пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Пунктом 2 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" (пункт 4 Положення № 302).
Відповідно до абзацу другого пункту 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого", "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Відмову у видачі позивачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни Департамент мотивує тим, що формулювання "захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком, зокрема, вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також, що їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджується відповідним медичним висновком.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що необхідною умовою для встановлення членам сім'ї померлого ветерана війни відповідного статусу на підставі пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII є настання смерті ветерана внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, тобто має бути причинно-наслідковий зв'язок між фактом смерті ветерана та його захворюванням, яке виникло через війну.
Такий причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та смертю військовослужбовця в Україні встановлюють виключно військово-лікарські комісії (ВЛК), які є спеціально уповноваженими суб'єктами з цих питань. Жоден інший орган, в тому числі суд не може самостійно встановлювати або змінювати вже встановлене юридичне формулювання щодо причин смерті військовослужбовця. Не має таких повноважень і Департамент.
Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).
Так, відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п. 21.2 Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до п. 21.30 Положення № 402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом "ТАК" або "НІ" слів "яке призвело до смерті, та причина смерті".
Пунктом 21.9 Положення № 402 встановлено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.
Відповідно до п. 21.5 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами "а", "ґ" цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті "в" цього пункту.
Постанова ВЛК у формулюванні "Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Колегія суддів враховує, що наявним у матеріалах справи витягом з протоколу засідання 16 Регіональної ВЛК № 374 від 03.02.2025 підтверджується той факт, що за результатами дослідження і оцінки медичних документів ВЛК встановила, що захворювання штаб-сержанта ОСОБА_3 - "Кардіоміопатія неуточнена", яке сприяло розвитку "Серцево-судинної недостатності" та послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Встановлення саме такого причинного зв'язку є ключовим і визначальним для оцінки правових наслідків, оскільки підтверджує, що смерть настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Зазначений висновок доводить, що син позивача - ветеран війни, учасник бойових дій - помер внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби під час воєнних дій в умовах воєнного стану.
Твердження відповідача про те, що смерть військовослужбовця стала наслідком вживання або отруєння алкоголем, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), окрім того, що не можуть вважатися доведеними в межах розгляду цієї справи, також, на думку колегії суддів, не мають самостійного правового значення у спірних правовідносинах щодо надання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Такі твердження не є законодавчо визначеною підставою для відмови у встановленні відповідного статусу, а тому їх застосування відповідачем для пояснення своєї відмови не має правового підґрунтя.
Суд повторює, що вирішальним фактором у даному випадку є офіційний висновок військово-лікарської комісії, яка встановила причинно-наслідковий зв'язок у формулюванні "Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби"", цей факт є юридично доведеним і обов'язковим для органу соціального захисту.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить чіткий і вичерпний перелік умов для надання статусу члена сім'ї загиблого/померлого ветерана. Факт вживання алкоголю, інфаркт чи інсульт не визначені цим Законом як легітимна підстава для відмови у статусі, якщо смерть настала від пов'язаного зі службою захворювання.
В цьому аспекті колегія суддів також вважає за необхідне звернутися до наступних висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові КАС ВС від 16.05.2026 у справі № 280/1655/25:
"58. Передбачене підпунктом "б" частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов'язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.
59. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об'єктивного причинно-наслідкового зв'язку між станом сп'яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.
60. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв'язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
61. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім'ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.
62. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.
63. Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді Європейської комісії "За демократію через право" (Венеційської комісії) "Верховенство права", CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року (Report on the Rule of Law), зазначено, що принцип правової визначеності вимагає передбачуваного та послідовного застосування правових норм, а також їх достатньої чіткості й точності з метою забезпечення передбачуваності правовідносин (пункти 44, 46). Тому обмеження права на одноразову грошову допомогу не можуть застосовуватися розширено або на підставі припущення про причинний зв'язок між станом алкогольного сп'яніння та смертю військовослужбовця.
64. Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я командиром військової частини та т.в.о. начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 01 липня 2023 року та 09 липня 2023 року видано направлення № 1892 та № 1956 для проходження ОСОБА_4 обстеження та консультації у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом: посттравматичний артрозоартрит правого колінного суглоба, забій лівої кисті.
65. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі.
66. Суди встановили, що відповідно до висновку експерта № 3893 від 09 серпня 2023 року, складеного Комунальною установою "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради, смерть ОСОБА_4, який за життя страждав хронічною ішемічною хворобою серця на фоні гіпертонічної хвороби, настала від гострої коронарної смерті.
67. Крім того, витягом з протоколу засідання штатної 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 20 грудня 2023 року № 2924 встановлено, що захворювання ОСОБА_4 - "гостра коронарна смерть", яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, пов'язане з проходженням військової служби.
68. Водночас під час судово-токсикологічного дослідження крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
69. Разом із тим ані висновок експерта № 3893, ані постанова військово-лікарської комісії не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 стало алкогольне сп'яніння або дії, вчинені ним у такому стані.
70. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця та настанням його смерті".
Отже, твердження відповідача у цій справі про непов'язаність смерті сина позивача - діючого військовослужбовця та ветерана війни, з його участю у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України ґрунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та суб'єктивній оцінці висновку компетентного органу про те, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, та причина його смерті - пов'язані з проходженням військової служби.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо визнання протиправною надану позивачу відмову, оформлену листом Департаменту від 15.03.2025 № 42-30/117/2025, у встановленні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З огляду на доводи апеляційної скарги, питання щодо розподілу судових витрат між сторонами не є предметом апеляційного перегляду, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати не розподіляються, оскільки рішення суду першої інстанції не змінюється/не скасовується.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 140/4150/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач П. І. Сало
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 29.05.26