28 травня 2026 р. Справа № 520/392/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 13.10.25 по справі № 520/392/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Донецькій області, другий відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведені перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20.06.2024р. № 963290162341 про відмову у проведенні перерахунку розміру пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, яка видана Харківською обласною прокуратурою 01.05.2024р. за № 21-76;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.02.2022 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991р. з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки Харківської обласної прокуратури № 21-76 від 01.05.2024 про заробітну плату, без обмежень її граничного розміру виплати та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум, а в подальшому, у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунки пенсії згідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 з розрахунку відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати згідно нових довідок про складові заробітної плати без додаткового (нового) рішення суду, оскільки таке обмеження постановою Ленінського районного суду м. від 08.08.2016р. та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від.28.07.2022р. уже було визнано неправомірним та протиправним, та скасовано;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати з 01.02.2022р. від середнього заробітку 98 000,00грн. пенсію в розмірі 88 200,00 грн. (98 000,00 х 90% = 88 200,00грн.). Також надбавку за почесне звання «Заслужений юрист України»: 523,25грн. (20 930,00 х 25% = 523,25грн). Загальний розмір пенсії до виплати має становити: 88 200,00 + 523,25 = 88 723,25 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вищезазначений розмір пенсії нараховувати і виплачувати з 01.02.2022р. без обмеження граничного розміру виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотримані позивачем суми пенсії з 01.04.2021р. з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, тобто вищезазначеного управління, виплатити за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсацій і втрати частини доходів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення суду виконати негайно, звернувши увагу керівництва фонду, що попереднє рішення суду від 28.07.2022р. протизаконно не виконувалось до жовтня 2024р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ПФУ в Донецькій області під час про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправно використано 60% заробітної плати за відповідною посадою працівника прокуратури, який передбачено статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), а також обмежено розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами доходів громадян, що призвело до зменшення його розміру пенсії, яка була призначена у 2003 році у розмірі 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1789-XII), яким не було встановлено обмежень щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
На підтвердження неправомірності зменшення відсоткового значення розміру його пенсії з 90% до 60% посилається на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі № 520/3215/22, яким встановлено право позивача на отримання пенсії у розмірі 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/392/25 адміністративний позов задоволено частково, зроблено вихід за межі позовних вимог.
Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунків пенсій №4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20.06.2024р. № 963290162341 про відмову у проведенні перерахунку розміру пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, яка видана Харківською обласною прокуратурою 01.05.2024р. за № 21-76.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.02.2022р. перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно довідки Харківської обласної прокуратури № 21-76 від 01.05.2024р. про заробітну плату.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за вислугу років згідно довідки Харківської обласної прокуратури № 21-76 від 01.05.2024р. про заробітну плату, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його протиправність просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/392/25 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що на час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення визначались статтею 50-1 Закону № 1789-XII, а Закон № 1697-VII взагалі ще не був прийнятим, а тому стаття 86 Закону № 1697-VII, якою передбачено, що пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, та їх розмір не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, на призначену ОСОБА_1 у 2003 році пенсію - не поширюється, адже згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому і не можуть погіршувати права пенсіонерів.
Таким чином, вважав, що пенсія позивача має бути перерахована як і в попередні роки, на підставі статті 50-1 Закону № 1789-XII без обмеження її розміру максимальним.
Звернув увагу, що Верховний Суд у постанові від 25.09.2025 у справі № 520/1317/25 виснувався, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсії громадян України із числа осіб, яким пенсія призначена за Законом № 1789-XII положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до сум пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Додатково зауважив, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для залучення другого відповідача по справі.
Перший відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/392/25 у повному обсязі та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, адже приписи статті 50-1 Закону № 1789-XII, які визначали право на пенсійне забезпечення із розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, втратили чинність, а тому відсутні правові підстави для їх застосування.
Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу першого відповідача, в якому заперечував проти викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову просив залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягав, що твердження ГУ ПФУ у Харківській області про те, що на час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугою років норми, які визначали право на призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789 ХІІ втратили чинність, не відповідає дійсності, оскільки у 2003 році (рык призначення ОСОБА_1 пенсії) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих якраз і визначалися статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ. У свою чергу, Закон № 1697-VІІ ще прийнято не було, а тому дія статті 86 цього Закону, якою передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, та їх розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, на призначену позивачу у 2003 році пенсію, не поширюється.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах № 21-348а/13, № 21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), № 127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення.
ГУ ПФУ у Донецькій області також скористалось своїм правом та подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечувало проти викладених у ній доводів, просило відмовити у її задоволенні.
По суті спірних правовідносин вказав на відсутність у територіального органу Пенсійного фонду України законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії, оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Наполягав, що Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, пенсії яким були призначені відповідно до Закону №1789-XII, а позовні вимоги, які були звернуті до пенсійного органу, стосувалися визнання неправомірними дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 15.08.2018 у справі № 161/9572/17, від 17.01.2019 у справі № 161/713/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а). При цьому, розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Додатково зауважив, що ані ухвала суду першої інстанції від 08.09.2025 про залучення Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області у якості другого відповідача, ані оскаржуване рішення не надходило до другого відповідача з невідомих причин, у зв'язку з чим була відсутня можливість для своєчасного апеляційного оскарження відповідно до положень КАС України. Фактично про існування вказаного судового провадження Головному управлінню стало відомо лише з ухвали Другого апеляційного адміністративного суду щодо відкриття апеляційного провадження.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга першого відповідача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід відхилити, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
16.05.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 01.05.2024 № 21-76, виданої Харківською обласною прокуратурою.
Заява позивача була розглянута ГУ Пенсійного фонду в Донецькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, відповідно до Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 25.11.2005р. № 22-1 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.06.2024 № 963290162341 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії згідно з вищевказаною довідкою, оскільки розмір пенсії після такого перерахунку зменшиться.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 20.06.2024 № 963290162341 про відмову у проведенні перерахунку розміру пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, яка видана Харківською обласною прокуратурою 01.05.2024 за № 21-76, суд першої інстанції виходив з того, що отримана відповідачами довідка Харківської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, є достатньою та належною підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Водночас, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області, з огляду на їх необґрунтованість, як таких, що не підтверджені жодними доказами.
З огляду на те, що рішення № 963290162341 від 20.06.2024 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності, суд вважав, що саме останнє досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо перерахунку його пенсії, а тому дійшов висновку, що належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.02.2022 із розрахунку заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури № 21-76 від 01.05.2024, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивача за оновленою довідкою - відмовлено.
Також, суд зазначив, що позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, адже на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (травень 2024 року) стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратила чинність, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Крім того, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним, оскільки норма абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII не визнавалася Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже є чинною та обов'язковою до виконання органами Пенсійного фонду України.
Щодо позовних вимог про нарахування пенсії з 01.02.2022 від середнього заробітку 98 000,00 грн в розмірі 88 200,00 грн (98 000,00 х 90% = 88 200,00 грн), а також надбавку за почесне звання «Заслужений юрист України»: 523,25 грн (20 930,00 х 25% = 523,25 грн), загальним розміром пенсії до виплати 88 723,25 грн, суд вказав, що в цій частині вимог також слід відмовити, оскільки проведення вказаного розрахунку пенсії є виключною компетенцією відповідача.
З приводу нарахування компенсації за втрату частини доходів, судом зауважено, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення виплат за перерахованою пенсією без урахування компенсації втрати частини доходів недоотриманої позивачем суми пенсії, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні такої вимоги.
Також суд відмовив у задоволенні вимоги звернути рішення суду до негайного виконання, так як питання стягнення на час прийняття судового рішення є відсутнім.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення підстав та порядку перерахунку пенсії прокурорам, пенсія яким була призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції від 05.06.2003.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Колегією суддів встановлено, що на дату призначення ОСОБА_1 пенсії (2003 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції від 05.06.2003.
Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції від 05.06.2003, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.
Працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при загальному стажі роботи 25 років і більше, а жінками - 50 років при загальному стажі роботи 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік загального стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Як вбачається зі змісту рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 20.06.2024 №963290162341, ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в редакції від 05.06.2003, обчислену в розмірі 90% від середньомісячного заробітку. Розмір пенсії, згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі № 520/3215/22, становив 71150,25 грн.
Слід зауважити, що до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок чого наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
Водночас, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі Закон - № 1697-VІІ), відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом № 1697-VІІ пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно із частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ не може бути звужене, а обмеження пенсії максимальним розміром на нього не розповсюджуються, оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, а тому при визначенні розміру перерахованої пенсії не можна застосовувати законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища особи, якій здійснюють такий перерахунок.
Отже, спірним є відсотковий розмір та відповідно до вимог якого закону слід було перерахувати пенсію позивача, та чи розповсюджуються на нього встановлені Законом №3668-VI та Законом № 1697-VII обмеження розміру пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд виходив із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Отже, Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформовано правовий висновок, згідно з яким до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що як на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 по справі № 520/3215/22, так і на час прийняття ГУ ПФУ оскаржуваного рішення від 20.06.2024 № 963290162341, стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII в частині перерахунку пенсії втратила чинність.
Отже, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, за змістом яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, які і були застосовані відповідачем у цій справі.
Наведений висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.12.2021 по справі № 580/5962/20, в якій суд касаційної інстанції відступив від висновків Верховного Суду у постанові від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах, та узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 580/5427/21.
Як вбачається зі змісту рішення від 20.06.2024 № 963290162341, другим відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, яка видана Харківською обласною прокуратурою 01.05.2024 за № 21-76, оскільки після проведення перерахунку розмір пенсії буде становити 59390,25 грн (з урахуванням статті 86 Закону № 1697-VII), водночас, розмір пенсії, яку фактичну отримує позивач, - 71150,25 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки розмір такої зменшується.
Колегія суддів наголошує, що за приписами пункту 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях другого відповідача будь-яких ознак протиправності. А відтак, підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 20.06.2024 № 963290162341 - відсутні.
З приводу застосування при перерахунку пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що розмір пенсії ОСОБА_1 обмежується максимальним, а тому позовні вимоги у вказаній частині є такими, що не підтверджені жодними доказами.
Колегія суддів відхиляє викладені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі покликання на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.09.2025 у справі № 520/1317/25, з огляду на її нерелевантність, адже предметом спору у вказаній справі було правомірність застосування обмеження пенсії колишнього прокурора, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», однак Верховним Судом у вказаній справі не вирішувалось питання про наявність чи відсутність підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Також, необґрунтованими є посилання другого відповідача на наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України, так як спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Безпідставними є і твердження позивача про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для залучення другого відповідача, так як оскаржуване рішення за принципом екстериторіальності приймалось саме ГУ ПФУ в Донецькій області, а тому саме останнє є належним відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, що має наслідком прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги першого відповідача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
На виконання положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/392/25 в частині задоволення позову підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/392/25 в частині задоволення позову - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін