28 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12988/25 пров. № А/857/49816/25
А/857/49817/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення від 21 жовтня 2025 року та ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення від 10 листопада 2025 року Львівського окружного адміністративного суду у справі за її адміністративним позовом до Приватного виконавця Сидія Олега Володимировича про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Лунь З.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 21 жовтня 2025 року,
10 листопада 22025 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати протиправними дії Приватного виконавця Сидія О.В. (далі - Виконавець), вчинені після 03.02.2025 на підставі виконавчих документів, виданих за рішенням у справі №463/11546/20, всупереч ухвалі Верховного Суду від 03.02.2025 про зупинення виконання цього рішення;
визнати перебування ОСОБА_1 на лікуванні у період з 27.01.2025 по 21.02.2025 поважною причиною невчинення нею дій у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі рішення у справі №463/11546/20;
визнати протиправними дії Виконавця щодо порушення строку перевірки виконання рішення та передчасного висновку про його невиконання;
визнати протиправними та скасувати постанови Виконавця від 06.02.2025 про накладення штрафу у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721, відкритих на підставі рішення суду у справі №463/11546/20.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №380/12988/25 позов було задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови від 06.02.2025 про накладення штрафу у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721, винесені Виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа №463/11546/20, виданого 13.01.2025 Личаківським районним судом м. Львова.
Стягнуто з Виконавця на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що на день прийняття оскаржуваних постанов Виконавця від 06.02.2025 про накладення штрафу у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721 йому не було відомо про ухвалення Верховим Судом судового рішення від 03.02.2025 у справі №463/11546/20, яким виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 зупинено до закінчення касаційного провадження. Позивачка у заяві про відкладення проведення виконавчих дій від 06.02.2025 також не повідомляла про відповідне рішення Верховного Суду.
Станом на 06.02.2025 рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/11546/20 виконане не було. Тому суд дійшов висновку про відсутність порушення закону у діях відповідача, спрямованих на прийняття постанов про накладення штрафу за невиконання позивачкою рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/11546/20 станом на 06.02.2025.
У заяві про відкладення виконавчих дій від 02.02.2025 позивачка покликалася на звернення до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова, однак така підстава не передбачена статтю 32 Закону України «Про виконавче провадження» для відкладення проведення виконавчих дій.
У заяві від 06.02.2025 позивачка також просила відкласти проведення виконавчих дій та додатково покликалася на перебування на лікуванні, однак не надала відповідних доказів.
Разом із цим, після розгляду заяви позивачки від 06.02.2025 Виконавець встановив факт зупинення ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2025 справа № 463/11546/20 виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 до закінчення касаційного провадження, що спонукало його зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях ВП 76904980; 76907721.
Тому у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Виконавця суд першої інстанції відмовив через їх необґрунтованість.
Водночас, оскільки 03.02.2025 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2025 у справі №463/11546/20 виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2024 було зупинено до закінчення касаційного провадження, то постанови відповідача про накладення на позивачку штрафу за невиконання судового рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 в ухвалені додаткового судового рішення у справі №380/12988/25 за заявою ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю, оскільки судом було вирішено усі питання щодо судових витрат у постанові від 21.10.2025 та стягнено на користь позивачки 1211,20 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції від 21.10.2025 року у справі № 380/12988/25 та задовольнити її позов у повному обсязі, а також стягнути з Виконавця судові витрат у розмірі 2422,40 грн, скасувавши ухвалу суду від 10.11.2025 про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції визнав незаконними та скасування обидві оспорювані постанови відповідача, а отже фактично повністю задовольнив її позов. Тому судові витрати позивачки підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі.
Окрім того, наполягає на тому, що суд першої інстанції не розглянув її заяви про відвід судді. Перша заява про відвід судді подана 07.08.2025 та повернута з мотивів відсутності права заявляти відвід до відкриття провадження у справі.
Друга заява про відвід судді подана 27.10.2025, проте до моменту подання заяви суд уже виніс рішення 21.10.2025, що позбавило можливості розгляду відводу.
Водночас, скаржниця наголошує на тому, що розгляд заяви про відвід не відбувся навіть після одержання такої заяви судом, у тому числі перед розглядом заяви від 04.11.2025 про ухвалення додаткового судового рішення, що є порушенням невідкладності розгляду заяви про відвід та ставить під обґрунтований сумнів легітимність та законність ухвали суду від 10.11.2025.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у Виконавця перебували АСВП № 76904980 про примусове виконання виконавчого листа № 463/11546/20, виданого 13.01.2025 Личаківським районним судом м. Львова, про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні власністю і її обслуговуванні та користуванні двором будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтажу ОСОБА_1 хвіртки, яка перегороджує вимощення, що знаходиться навколо будинку, а також АСВП №76907721 про примусове виконання виконавчого листа №463/11546/20, виданого 13.01.2025 Личаківським районним судом м. Львова, щодо усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні половиною горища з правої частини будинку АДРЕСА_1 , рахуючи з входу на горище, та приміщеннями, які знаходяться у підвалі будинку і позначені в технічному паспорті, складеному 06.11.2017 р. ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", під літ. V площею 18,4 м2 та під літ. ІІІ площею 0,9 м2, шляхом демонтажу ОСОБА_1 запираючих пристроїв у дверях, які ведуть на горище, та у дверях, які ведуть в приміщення, що знаходяться в підвалі будинку та позначені в технічному паспорті, складеному 06.11.2017 ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", під літ. V площею 18,4 м2 та під літ. ІІІ площею 0,9 м2.
22.01.2025 Виконавець прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень про примусове виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/11546/20, які ОСОБА_1 отримала 28.01.2025. При цьому відповідач повідомив позивачку про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 06.02.2025.
02.02.205 Виконавець отримав заяву ОСОБА_1 про відкладення проведення виконавчих дій щодо вказаних виконавчих провадженнях у зв'язку з подачею нею касаційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/11546/20.
03.02.2025 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для відкладення виконавчих дій з підстав оскарження судового рішення у суді касаційної інстанції.
06.02.2025 Виконавець здійснив вихід за адресою вчинення виконавчих дій (м. Львів вул. Сагайдачного, 8) та склав акт приватного виконавця від 06.02.2025, яким встановлено, що рішення суду боржником не виконано.
06.02.2025 відповідач прийняв постанови про накладення штрафу у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721, відкритих на підставі рішення суду у справі №463/11546/20.
Листом від 14.02.2025 №1904 Виконавець повідомив ОСОБА_1 проте, що оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2025 справа № 463/11546/20 виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 зупинено до закінчення касаційного провадження, то 14.02.2025 виконавчі провадження ВП 76904980; 76907721 зупинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивачка не погодилася із такими діями та рішеннями Виконавця після 03.02.2025 на підставі виконавчих документів, виданих за рішенням у справі №463/11546/20, та звернулася до адміністративного суду з позовом що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що з урахуванням необізнаності Виконавця про наявність ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2025 у справі № 463/11546/20 про зупинення виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 підстав для визнання протиправними його дій у період з 03.02.2025 до 14.02.2025 немає, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині не підлягають до задоволення, що впливає на розподіл судових витрат за наслідками вирішення спору.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із приписами статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентовані приписами Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення, на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII.
Згідно із приписами частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За правилами частини 3 статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як передбачено у частині 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених фактичних обставин, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що правовою підставою для накладення на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин і застосування такого заходу реагування є обов'язком Виконавця задля забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу слід встановити причинну невиконання ним виконавчого документа (судового рішення). У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання у встановлений строк, подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів наявності станом на день прийняття оспорюваних постанов Виконавця від 06.02.2025 про накладення штрафу у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721 таких причин.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні також докази про те, що відповідачу було відомо про ухвалу Верхового Суду від 03.02.2025 у справі № 463/11546/20 про зупинення виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 до закінчення касаційного провадження.
При цьому ОСОБА_1 не заперечується те, що станом на 06.02.2025 рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/11546/20 нею виконане не було.
Окрім того, загальний доступ до ухвали Верховного Суду у справі №463/11546/20 від 03.02.2025 забезпечено 12.02.2025, що також сторонами не заперечується.
Виходячи із наведеного, на переконання апеляційного суду, зазначені обставини давали суду першої інстанції належні підстави для висновку про відсутність у діях Виконавця порушень закону при прийнятті оспорюваних постанов про накладення штрафу за невиконання ОСОБА_1 рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/11546/20 станом на 06.02.2025, оскільки йому не були відомі фактичні обставини, які б свідчили про наявність перешкод в ухваленні зазначених постанов.
Разом із тим, суд першої інстанції з урахуванням фактичного зупинення Верховним Судом виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/11546/20 ухвалою від 03.02.2025, яка набрала законної сили з моменту її підписання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані постанови Виконавця від 06.02.2025 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях №76904980 та №76907721 за невиконання вказаного судового рішення не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.
Попри те, суд першої інстанції слушно зауважив, що оскарження рішення суду у касаційному порядку, звернення до Верховного Суду із клопотанням про зупинення виконання рішення у справі самі по собі не становлять передбачених законом підстав для відкладення чи зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях ВП 76904980; 76907721 у розумінні статей 32, 34 Закону №1404-VIII.
Водночас покликання ОСОБА_1 у заяві від 06.02.2025 на перебування у стані непрацездатності за станом здоров'я, як на підставу відкладення проведення виконавчих дій, не було підтверджене документально.
Попри те, після встановлення зупинення ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.02.2025 справа №463/11546/20 рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2025 до закінчення касаційного провадження Виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях ВП 76904980; 76907721.
Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо скасування рішення суду першої інстанції з огляду на неналежний розгляд її заяв про відвід головуючої судді, апеляційний суд виходить із такого.
За приписами пункту 2 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Разом із тим, за приписами частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Проаналізувавши заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Лунь З.І., суд апеляційної інстанції дійшов переконання про те, що такі обґрунтовані незгодою з діями та рішеннями судді при вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі, що розглядається.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що наведені доводи апеляційної скарги не складають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
При цьому за приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, виходячи із часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для повного відшкодування витрат позивачки по сплаті судового збору за рахунок відповідача, а також відмовив в ухваленні додаткового судового рішення ухвалою від 10.11.2025 щодо додаткового стягнення з Виконавця на користь позивачки 1211,20 грн.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення від 21 жовтня 2025 року та ухвалу від 10 листопада 2025 року Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/12988/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Постанова у повному обсязі складена 29 травня 2026 року.