28 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/1188/26 пров. № А/857/22614/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Мандзія О.П.,
Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2026 року у справі № 569/1188/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Нікітчука Дмитра Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
суддя в 1-й інстанції Ковальов І.М.,
дата ухвалення рішення 03.04.2026,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Нікітчука Дмитра Олександровича, в якому просив визнати протиправними дії відповідача про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №6488995 від 10.01.2026 у виді штрафу щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу; постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капрала поліції Нікітчука Д.О. про накладення на позивача по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА №96488995 від 10.01.2026 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400,00 грн за керування транспортним засобом Нісан, днз НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортним засобом на підставі постанови рівненського міського суду у справі №569/16637/25 від 31.10.2025 тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - скасувати. Також просив стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем у справі під час ухвалення спірної постанови грубо порушені норми діючого законодавства щодо дотримання прав позивача та порушено процедуру складання спірної постанови, зокрема, позивачу не надано можливість скористатися правовою допомогою адвоката. На момент винесення оскарженої постанови позивачу не було відомо про існування такої постанови Рівненського міського суду від 31.10.2025 у справі №569/16637/25, яку позивачем оскаржено в апеляційному порядку.
Оскільки вказана постанова порушує права позивача, звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.04.2026 у справі №569/1188/26 позов задоволено; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6488995 від 10 січня 2026 року, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Нікітчуком Д.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн., а провадження по справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, зокрема, що Департамент патрульної поліції як суб'єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї справи як відповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом першої інстанції не здійснено.
Крім того, зазначено, що станом на момент зупинки транспортного засобу 10.01.2026 позивач був особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом. Факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом.
Вважає, що оскаржена постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Апелянт просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/1188/26 від 03.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що з апеляційною скаргою не погоджується, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Спірна постанова ґрунтувалася на факті про відсутність у позивача права керування транспортним засобом через складання протоколу за ст. 130 КУпАП, однак відповідну справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, спірна у цій справі постанова підлягала скасуванню.
Позивач просив апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Просив також розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами без участі позивача.
Відповідач у справі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозапису не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього року, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6488995 від 10 січня 2026 року, винесеної поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Нікітчуком Дмитром Олександровичем, 10 січня 2026 року 01:03:15 м.Рівне вул.Поліщука, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Нісан днз НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Рівненського міського суду від 31.10.2025 р. №569/16637/25, чим порушив ст.15 ЗУ Про дорожній рух. Відеофіксація проводилась на тех.пристрій 475460, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП. Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: штраф 20400 грн.
Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернувся до суду із позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що з дослідженої в судовому засіданні постанови Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року по справі №569/16637/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року було поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, не спростовані, тому суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020справі № 524/9827/16-а).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві відповідачем визначив Нікітчука Дмитра Олександровича поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, щодо правил дорожнього руху за ст. 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно із вимогами пункту 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ приведеного Положення, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.
Враховуючи наведене, поліцейський 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Нікітчук Дмитро Олександрович не може виступати самостійним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у цій справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем, як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом також не проведено.
Апеляційний адміністративний суд звертає увагу на те, що відповідно до клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог від 12.02.2026 зауважено на неналежності відповідача у цій справі та вказано, що належним відповідачем у цій справі є Департамент патрульної поліції.
Вказане свідчить про те, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).
Отже, визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідача та його заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права зокрема була висловлена Верховним Судом у постанов від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18 та від 19.04.2022 у справі №400/3989/19.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, встановивши неналежність відповідача у справі, однак не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
З огляду на викладені вище приписи процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Також в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
В той же час, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги ч. 7 ст. 48 КАС України, позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову з підстав заявлення вимог до неналежного відповідача.
Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18.
При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За правилами ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 2, 268, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2026 року у справі №569/1188/26 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Нікітчука Дмитра Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар