Справа № 640/13916/22 Суддя (судді) першої інстанції: Є.О. Кисельова
27 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ЛІО С» (далі - позивач; ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач; Київська митниця), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби UА100380/2022/0000057/2 від 07 липня 2022 року про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару (хомути для шлангів, частини поливальних систем та системи зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше) отриманого в рамках контракту укладеного з компанією BRADAS Sp z.o.o. Spolka komandytowa, Poland (продавець) від 01.11.2019 №019PL та доповнення № 1 до нього від 01.11.2019, доповнення 2 від 25.04.2020, доповнення З від 14.05.2020, доповнення 4 від 03.06.2020, доповнення 5 від 03.07.2020, доповнення 6 від 26.11.2020, доповнення 7 від 17.01.2022, оформив та надав відповідачеві МД № UA100380/2022/307592 від 07.07.2022, до якої було долучено документи передбачені частинами 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив про те, що поданий до митного оформлення прайс-лист від 25.04.2020 р. не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Представник відповідача звернув увагу, що відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту №19PL від 01.11.2019 р. ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому, відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та розвантаження - відсутні. В той же час відповідно до заявки від 24.06.2022р. № 11 навантаження/розвантаження здійснюється засобами та силами вантажовідправника/вантажоодержувача. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості, як витрати на навантаження/ розвантаження. До того ж, розрахунки таких витрат мають здійснюватись на основі достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Це є обов'язковою умовою для застосування основного методу визначення митної вартості відповідно до ч. 8 ст. 58 МК України та є обов'язком декларанта відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України.
Представник митного органу відмітив, що в п.8.2 контракту №19PL від 01.11.2019р. продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, який не надано до митного оформлення. Крім того, заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS», на які не надано документи, що містять відомості щодо наявності чи відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;
Додатково представник Київської митниці зазначив, що декларація країни відправника надана без урахування статті 254 Митного кодексу України, а саме, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійснення зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
16 квітня 2026 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Компанія Ліо С» (покупець) та BRADAS Sp z.o.o. Spolka komandytowa, Poland (продавець) укладено контракт від 01.11.2019 №019PL, доповнення № 1 від 01.11.2019, доповнення 2 від 25.04.2020, доповнення З від 14.05.2020, доповнення 4 від 03.06.2020, доповнення 5 від 03.07.2020, доповнення 6 від 26.11.2020, доповнення 7 від 17.01.2022, на підставі якого продавець продає, а покупець купує товар: частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах до контракту. Умови поставки: FCA м. Олесно, Польща («Інкотермс 2010»), або буде визначатись додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватись у рахунках.
07.07.2020 ТОВ «КОМПАНІЯ ЛЮ С» здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - хомути для шлангів, частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, муфти та інше.
Позивачем оформлено та подано до відповідача митну декларацію від 07.07.2022 № UA100380/2022/307592, в якій задекларовано митну вартість товару за ціною контракту відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
Також на підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт № 019PL від 01 листопада 2019р. між ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» та BRADAS GROUP Sp z о.о., доповнення 1 від 01.11.2019, доповнення 2 від 25.04.2020, доповнення З від 14.05.2020, доповнення 4 від 03.06.2020, доповнення 5 від 03.07.2020, доповнення 6 від 26.11.2020, доповнення 7 від 17.01.2022, Інвойс ЕХ/HU/124/2020 від 30.06.2022 та його переклад, пакінг-лист (специфікація) до інвойсу ЕХ/HU/124/2022 від 30.06.2022, експортна митна декларація Республіки Польща № 22PL331020E0595510 від 01.07.2022, сертифікат походження № PL/MF/AN 0013992 від 15.04.2020, сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AR 0161996 від 01.07.2022, заявка на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 11 від 24.06.2022, довідка про транспортні витрати від 30.06.2022 на заявку № 11 від 24.06.2022, рахунок на сплату транспортування вантажу № 54 від 30.06.2022 на суму 90000грн, CMR 825992 (міжнародна транспортна декларація) від 30.06.2022.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем 07.07.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА100380/2022/0000057/2, яким митну вартість імпортованих позивачем товарів зазначених у графі "товар №" рішення визначено за резервним методом.
Як вбачається зі змісту прийнятого рішення, відповідачем встановлено такі порушення:
-прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки;
-відповідно до п.8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу. яка не надана до митного оформлення;
відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та навантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження;
-заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;
-декларація країни відправлення надана без дотримання вимог ст.254 Митного кодексу України.
Вважаючи рішення Київської митниці Держмитслужби UА100380/2022/0000057/2 про коригування митної вартості товарів протиправним, ТОВ «КОМПАНІЯ ЛІО С» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
З 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Стосовно доводу відповідача про те, що поданий до митного оформлення прайс-лист від 25.04.2020 р. не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 13 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
За вказаних обставин, суд відхиляє даний довод відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що відповідно до п.6 зовнішньоекономічного контракту №19PL від 01.11.2019 р. ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому, відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та розвантаження - відсутні. В той же час відповідно до заявки від 24.06.2022р. № 11 навантаження/розвантаження здійснюється засобами та силами вантажовідправника/вантажоодержувача, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки.
За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс FCA та передбачає здійснення завантаження товару за рахунок продавця.
Згідно офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі ІНКОТЕРМС термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Колегія суддів зазначає, якщо за твердженням декларанта він не поніс витрати на навантаження/розвантаження товару, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що декларант все таки поніс витрати навантаження/розвантаження товару (а значить витрати на навантаження/розвантаження товару включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.
Митний орган не надав належних та допустимих доказів того, що декларант поніс витрати на навантаження/розвантаження товару.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до п.8.2 контракту продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, який не надано до митного оформлення, то вказані доводи не можуть бути взяті до уваги як підстави коригування митної вартості, оскільки таким рахунком і є поданий товариством до митного оформлення інвойс.
Стосовно доводу відповідача про те, що заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «BRADAS», але не надані документи, що містять відомості про наявність чи відсутність ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою, то колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, якщо за твердженням декларанта він не поніс витрати на оплату ліцензійних платежів, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що декларант все таки поніс витрати на оплату ліцензійних платежів, то митниця повинна довести наявність цього факту.
Митний орган не надав належних та допустимих доказів того, що декларант поніс витрати на навантаження/розвантаження товару.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що декларація країни відправника надана без урахування статті 254 Митного кодексу України, а саме, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійснення зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, то колегія суддів зазначає наступне.
Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як "експортна декларація країни відправлення".
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів
За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє даний довод відповідача.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі необгрунтованим, а рішення суду першої інстанції таким, що прийнято обгрунтовано з додержання норм матеріального і процесуального права.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки у задоволені апеляційної скарги відповідача - суб'єкта владних повноважень відмовлено.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року - залишити без змін.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 27 травня 2026 року.