П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17860/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року (суддя Бутенко А.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 25.08.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача, оформлене довідкою №2025-0402-1351-5821-7 від 02.04.2025, яким позивача було визнано придатним до військової служби;
- направити позивача на повторний медичний огляд, яким визначити дійсний ступінь придатності до військової служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позовної заяви про те, що медичний огляд позивача було проведено формально та поверхнево, без застосування передбачених Положенням про військово-лікарську експертизу, затвердженим наказом МОУ №402 від 14.08.2008, інструментальних методів обстеження. ВЛК не врахувала наявні хронічні захворювання позивача, серед яких: синдром Рейно, хронічна венозна недостатність ІІІ ступеня, остеохондроз, протрузії міжхребцевих дисків, спондилоартроз, грижі Шморля, псоріатичний артрит. Відсутність повного та комплексного обстеження призвела до необґрунтованого висновку про придатність позивача до військової служби. Суд не дослідив надані медичні документи належним чином і не оцінив виявлені порушення при проведенні ВЛК. Так, у Картці обстеження та медичного огляду від 02.04.2025 лікар-хірург зазначив статус "придатний", хоча у ОСОБА_1 був підтверджений діагноз "синдром Рейно" тривалого перебігу, встановлений ще у березні 2024 року. Такий висновок є необґрунтованим та суперечить вимогам пп. 33 п. 5 розділу IX Додатку 2 до Положення №402, яким прямо передбачено, що при таких захворюваннях судин обов'язково мають застосовуватися клініко-функціональні методи обстеження (ультразвукове дуплексне ангіосканування судин, реовазографія з нітрогліцериновою пробою, ангіографія, флебографія, лімфографія чи МСКТ-ангіографія).
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку тому, що ВЛК допустила істотні процесуальні порушення: не провела обов'язкові клініко-функціональні дослідження, передбачені нормативними актами; не зафіксувала стадію перебігу хвороби, клінічну динаміку та ступінь функціональних обмежень; винесла висновок про придатність формально, без належної діагностичної бази.
Крім того, апелянт висловив незгоду із висновками суду про те, що позивач не дотримався вимог Положення №402, а саме не звернувся зі скаргою на рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки зазначене спростовується листом 18-ї Регіональної військово-лікарської комісії МОУ від 30 квітня 2025 року №1191/1248, яким скаргу позивача було скеровано до обласного територіального центру для її подальшого розгляду по суті. Тобто, навіть орган вищого рівня офіційно підтвердив, що процедура оскарження була дотримана, а скарга належним чином передана за компетенцією.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.04.2025 ОСОБА_1 був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де з метою визначення придатності до військової служби було проведено його медичний огляд.
Відповідно до Довідки №2025-0402-1351-5821-7 від 02.04.2025, солдат запасу ОСОБА_1 , 1985 р.н. придатний до військової служби. Опис діагнозу: Здоровий.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.04.2025 року №171 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації до військових частин", на виконання до Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до законів України "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, готовності Збройних Сил України до адекватних дій на різкі зміни в оперативній обстановці, солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призвано на військову службу за мобілізацією для комплектування військових частин ІНФОРМАЦІЯ_2 з "02" квітня 2025 року, для комплектування військової частини НОМЕР_1 .
15.04.2025 ОСОБА_1 через представника звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 щодо направлення на повторне проходження військово-лікарської комісії з метою об'єктивного та всебічного визначення ступеня його придатності до військової служби з урахуванням наданої медичної документації, результатів обстежень та реального стану здоров'я.
Листом від 29.04.2025 військова частина повідомила, що солдата ОСОБА_1 направлено на обстеження та консультацію до профільних лікарів закладів охорони здоров'я міста Миколаєва.
25.04.2025 та 30.04.2025 ОСОБА_1 через представника звернувся до 18-ї Регіональної військово-лікарської комісії зі скаргою, в якій просив переглянути та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою було визначено ступінь придатності, а також провести повторний медичний огляд та прийняти нову постанову, якою визначити дійсний ступінь придатності його до військової служби.
18 Регіональна ВЛК листом від 30.04.2025 повідомила заявника, що на підставі пункту 3.3. розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 скаргу направлено за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01.05.2025 ОСОБА_1 через представника звернувся до ЦВЛК ЗСУ із скаргою, в якій просив переглянути та скасувати постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою було визначено ступінь придатності ОСОБА_1 , а також провести повторний медичний огляд та прийняти нову постанову, якою визначити дійсний ступень придатності його до військової служби.
Листом від 23.05.2025 ЦВЛК ЗСУ повідомила ОСОБА_1 про необхідність самостійно звернутися у встановленому порядку до командування військової частини, у якій він проходить службу, щодо направлення його на медичне обстеження, лікування, а у разі потреби на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Зазначені обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду з цим адміністративним позовом про скасування рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленого довідкою №2025-0402-1351-5821-7 від 02.04.2025, яким позивача було визнано придатним до військової служби.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка рішення ВЛК районних (міських) ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду особи, належить до функцій обласних ТЦК та СП, остаточні рішення яких підлягають судовому оскарженню. Оскільки з приводу придатності позивача до військової служби обласний ТЦК та СП в межах цієї справи рішення не приймав, позивач не дотримався визначеної Положенням №402 процедури оскарження результатів медичного огляду, що й стало підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.
Так, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232 встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з абз. 1 частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини дванадцятої статті 12 Закону №2232-ХІІ військовозобов'язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов'язковий медичний огляд.
Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз. 15 п.п. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення №402).
Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз. 5 п.п. 2.4.5 п. 2.4 розділу I Положення №402)
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення №402).
Відповідно до підпунктів 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3 п.2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.
Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.
Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.
ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.
У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК. (п.п. 2.8.5 п.2.8 розділу І Положення №402).
Разом з тим, згідно із п.п.3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави стверджувати, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.1 розділу І Положення №402, зокрема з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. Разом з тим, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня зі скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2024 відповідачем здійснено медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову у формі довідки №2025-0402-1351-5821-7 про придатність позивача до військової служби.
Ураховуючи, що перевірка рішень позаштатних ВЛК (якою в цьому випадку є ВЛК ТЦК) на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду особи, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про не надання судом першої інстанції належної оцінки доводам позовної заяви про те, що медичний огляд позивача від 02.04.2025 було проведено формально та поверхнево, без застосування інструментальних методів обстеження та наявних хронічних захворювання позивача, колегія суддів враховує висновки постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16 про те, що в межах адміністративного судочинства суд не наділений повноваженнями оцінювати професійні дії лікарів - членів ВЛК, зокрема щодо застосування методів огляду, аналізу медичної документації, встановлення діагнозів та визначення їх відповідності статтям Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань. Розглядаючи спори щодо оскарження рішень ВЛК, суд уповноважений перевіряти законність таких рішень виключно в частині дотримання процедури їх прийняття. Водночас суд не може надавати власну оцінку обґрунтованості висновків ВЛК, оскільки судові органи не є спеціалізованими установами у сфері медицини, а тому питання медичної оцінки виходять за межі судового контролю при застосуванні норм матеріального права. Визначення наявності чи відсутності підстав для проведення додаткових обстежень, встановлення діагнозу, а також вирішення питання щодо придатності або непридатності особи до військової служби за результатами медичного огляду належить до дискреційних повноважень ВЛК. У зв'язку з цим суд не вправі підміняти собою відповідний орган та перебирати на себе його компетенцію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18.
У зв'язку із чим колегія суддів звертає увагу апелянта/позивача, що саме ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов'язковою підставою для скасування судового рішення не встановлено.
З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов