29 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35013/25
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Димерлій О.О., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/35013/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати її вчинити певні дії
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/35013/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 30.05.2021, та з 28.02.2022 по 20.05.2023 включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) з 29.01.2020 по 30.05.2021, та з 28.02.2022 по 20.05.2023 включно, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримаються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.
Однак, до апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень не додано доказів на підтвердження сплати судового збору.
Визначаючи суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання до суду апеляційної інстанції даної апеляційної скарги, суддя-доповідач враховує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, відповідно до частин 1 та 2 статті 4 якого судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Заявлені позивачем вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення є грошовими вимогами, що виникли у зв'язку із проходженням служби та виплатою грошового забезпечення у розмірі, на думку позивача, меншому, ніж установлено чинним (на момент виникнення спірних правовідносин) законодавством. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми на користь позивача та зміна його майнового стану.
Отже, позовна вимога про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення має майновий характер, і розмір ставки судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем не вказано невиплачений розмір грошового забезпечення, а суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не визначив суму грошового забезпечення, яку необхідно нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 .
Відсутність чітко визначеного розміру грошової вимоги не змінює характер такої вимоги.
У разі відсутності визначеної суми, що підлягає стягненню/нарахуванню, слід керуватись підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічний підхід під час визначення розміру судового збору за позовною вимогою майнового характеру у якій не визначено розміру застосовано Верховним Судом під час перегляду в касаційному порядку справи №380/9176/24.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028грн.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно із якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що апеляційну скаргу подано в електронній формі, у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання до суду даної апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/35013/25, відповідач повинен сплатити судовий збір у загальному розмірі 1453грн. 44коп.
Також, надаючи оцінку апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 на відповідність вимогам процесуального закону слід звернути увагу на таке.
В апеляційній скарзі Військова частини НОМЕР_1 просить суд апеляційної інстанції позовну заяву ОСОБА_1 у задоволеній частині залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду; або (у разі визнання причин пропуску строку поважними) - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно із п.5 ч.2 ст.296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначено у статті 315 КАС України.
Відповідно до названої норми за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;
3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
З огляду на вказане суддя-доповідач зазначає, що всупереч нормам процесуального закону Військовою частиною НОМЕР_1 в апеляційній скарзі одночасно заявлено вимоги, які за своєю правовою суттю є взаємовиключними процесуальними наслідками, а саме щодо залишення позову без розгляду або відмови в задоволенні позову.
Така позиція скаржника не відповідає вимогам чинного процесуального закону, зокрема, суперечить компетенції апеляційного суду, визначеній у статті 315 КАС України.
За таких підстав, апеляційна скарга не містить чітких та зрозумілих вимог, які б відповідали приписам статті 315 КАС України, що, у свою чергу, свідчить про її невідповідність пункту 5 частини другої статті 296 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Оскільки особою, яка оскаржує судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір подана апеляційна скарга, на підставі ст. 298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.169, 292, 293, 298 КАС України, суддя-доповідач
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №420/35013/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати скаржнику 10-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до апеляційного суду доказів сплати судового збору у розмірі 1453грн. 44коп., а також належним чином оформленої апеляційної скарги, з урахуванням акцентів, на яких наголошено в мотивувальній частині даної ухвали.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду має бути внесено на рахунок №UA678999980313101206081015758, код класифікації доходів бюджету - 22030101, отримувач - ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку (МФО) 899998.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційну скаргу, відповідно до ст.169 КАС України, буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій