24 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25656/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року (головуючий суддя Кучма К.С.)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , 09.09.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025, прийняте Головним управлінням ПФУ в Донецькій області за його заявою від 07.07.2025 про перерахунок страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням);
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву від 07.07.2025 про перерахунок страхової виплати, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.07.2022 по 30.10.2023, у зв'язку з призупиненням дії трудового договору у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні, та застосувати середню заробітну плату за посадою, за якою він працював до моменту ушкодження здоров'я згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування і за якою медико-соціальною експертною комісією встановлено стійку втрату професійної працездатності відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В обґрунтування позову зазначено, що позивач працював на різних посадах у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля». З 01.07.2022 з позивачем був призупинений трудовий договір до закінчення бойових дій. 30.10.2023 року позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України згідно із висновком ЛКК. Під час роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 08.11.2023 року серії 12ААА № 120475 позивачу вперше визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 40% - пневмоконіоз, 20% - хронічна приглухуватість. Згідно із довідкою медико-соціальної експертної комісії від 08.11.2024 року серії 12ААВ № 542991 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, довічно. Згідно із постанови Головного управління ПФУ в Донецькій області від 21.11.2024 №50870601/5001-50870601-2024-3 позивачу призначена щомісячна страхова виплата з 06.11.2023 в розмірі 9 481,20 грн. з розрахунку місячної тарифної ставки заступника начальника дільниці (відповідно до листа ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» від 08.11.2024 №1/25 місячна тарифна ставка складала 15802 грн.) із застосуванням розрахункового періоду з жовтня 2022 року по вересень 2023 року.
07.07.2025 року позивач звернувся із заявою про перерахунок страхових виплат, а саме перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати, виключивши з розрахункового періоду період, коли з ним було призупинено трудовий договір у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до п.п.3, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266. Проте, 10.07.2025 позивач отримав відмову у здійсненні страхових виплат через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату. 14.07.2025 представником позивача до відповідача був спрямований адвокатський запит із вимогою повідомити підстави для прийняття рішення про відмову у здійсненні страхових виплат, та повідомити результати розгляду по суті заяви про перерахунок страхових виплат ОСОБА_1 від 07.07.2025 і доданих документів. Відповіддю від 04.08.2025 №0500-0202-8/76757 відповідачем повідомило, що підставою для перерахунку вказано виключення з розрахункового періоду часу припинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією рф проти України з 01.07.2022 по 30.10.2023. Оскільки розрахунок щомісячних виплат здійснювався з тарифної ставки підстави для проведення перерахунку відсутні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення №50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025 р., прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за заявою ОСОБА_1 від 07.07.2025 р. про перерахунок страхової виплати у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.07.2025 р. про перерахунок страхової виплати, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.07.2022 р. по 30.10.2023 р., у зв'язку з призупиненням дії трудового договору у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні, та застосувати середню заробітну плату за посадою, за якою він працював до моменту ушкодження здоров'я відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування і за якою медикосоціальною експертною комісією встановлено стійку втрату професійної працездатності відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2021 №1266. Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період. Згідно із пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку. Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. Твердження позивача щодо застосування середньої заробітної плати за посадою, за якою він як застрахована особа працював до моменту ушкодження здоров'я відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування і за якою медико-соціальною експертною комісією йому встановлено стійку втрату професійної працездатності є помилковим. Так як Порядком №1266 не передбачена можливість для потерпілого довільно обирати розрахунковий період для визначення середньомісячної заробітної плати, а тому підстави для застосування будь-якого іншого розрахункового періоду для перерахунку середньомісячного заробітку, з якого була призначена щомісячна страхова виплата позивачу відсутні. За таких обставин, при обрахунку страхових виплат відповідач діяв у порядку та у спосіб, визначений законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин та правильності їх правової оцінки. Просить, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 - залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , з 04.06.1999 року по 30.10.2023 року працював на різних посадах у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.09.1989.
З 01.07.2022 з позивачем був призупинений трудовий договір до закінчення бойових дій відповідно до витягу з наказу ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» від 01.07.2022 №97/к «Про організацію роботи в умовах воєнного стану» відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
30.10.2023 року позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України згідно із висновком ЛКК.
Відповідно до пункту 14 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25.10.2023 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. - за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І.
2. Пневмоконіоз (t/q, 1/1, рі) ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихабчого загострення. ЛН ІІ ст. - захворювання професійне, виявлене вперше.
3. Хронічна люмбалгія. Пресбіопія. Початкова катаракта обох очей. Анізометропія. Гіперметропія слабкого ступеня лівого ока. Абліопія слабкого ступеня лівого ока (супутній діагноз).
Відповідно до п.16 акту розслідування, ОСОБА_1 працює на підприємстві в якості заступника начальника дільниці. Контакт зі шкідливими умовами праці припинено з 01.07.2022.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 08.11.2023 року серії 12ААА № 120475 позивачу вперше визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 40% - пневмоконіоз, 20% - хронічна приглухуватість.
Згідно із довідкою медико-соціальної експертної комісії від 08.11.2024 року серії 12ААВ № 542991 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, довічно.
21.11.2024 року постановою Головного управління ПФУ в Донецькій області від 21.11.2024 №5001-50870601/5001-50870601-2024-3 позивачу здійснено з 06.11.2023 призначення щомісячних страхових виплат виходячи з розміру тарифної ставки відповідно до п.12 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2021 №1266, розмір одноразової допомоги склав 28 140 грн., розмір щомісячної страхової виплати - 9 481,20 грн. Призначення страхових виплат здійснено на підставі заяви від 08.12.2023 про призначення щомісячної страхової виплати та з урахуванням висновків, викладених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 р. у справі №200/1080/24.
07.07.2025 року через особистий кабінет веб-порталу ПФУ позивач звернувся із заявою про перерахунок страхових виплат, а саме перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати, виключивши з розрахункового періоду період, коли з ним було призупинено трудовий договір у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до п.п.3, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266. До заяви про перерахунок страхової виплати позивачем були додані:
заява згідно з Додатком 1 Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Правління ПФУ від 26.01.2024 №4-1;
заява згідно із Додатком 1, пояснення до заяви, паспорт, рнокпп, трудова книжка, виписка МСЕК про встановлення інвалідності, акт форми П-4, довідка про взяття на облік ВПО;
витяг з наказу «Про організацію роботи у умовах воєнного стану» від 01.07.2022 №97/к, яким підтверджено призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 з 01.07.2022;
повідомлення про неотримання виплат від рф.
10.07.2025 за результатами розгляду заяви позивач отримав відмову у здійсненні страхових виплат (постанова №5001-50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025), в якій зазначено, що відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, та статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» постановлено відмовити у здійсненні страхових виплат через відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату.
14.07.2025 позивачем був спрямований адвокатський запит з вимогою:
- повідомити підстави для прийняття рішення про відмову у здійсненні страхових виплат, оформлене постановою ГУ ПФУ в Донецькій області №5001-50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025;
- повідомити результати розгляду по суті заяви про перерахунок страхових виплат ОСОБА_1 від 07.07.2025 та доданих документів, а саме питання виключення із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, періоду з 01.07.2022 року по 30.10.2023 року, у зв'язку з призупиненням дії трудового договору у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні, відповідно до п.п.3, 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266.
Листом від 04.08.2025 №0500-0202-8/76757 відповідач повідомив, що підставою для перерахунку вказано виключення з розрахункового періоду часу припинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 01.07.2022 по 30.10.2023. Оскільки розрахунок щомісячних виплат здійснювався з тарифної ставки підстави для проведення перерахунку відсутні.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача №50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
За змістом частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частина третя статті 30 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону №1105-XIV страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Згідно із частиною шостою статті 41 Закону № 1105-XIV страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
Строк здійснення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого під час наступного огляду МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до уповноваженого органу управління.
При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працював на різних посадах у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» та з 30.10.2023 року був звільнений з роботи за станом здоров'я відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України згідно із висновком ЛКК.
Відповідно до довідки МСЕК від 08.11.2023 року серії 12ААА № 120475 позивачу вперше визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 40% - пневмоконіоз, 20% - хронічна приглухуватість.
Згідно з довідкою МСЕК від 08.11.2024 року серії 12ААВ № 542991 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, довічно.
Позивачеві призначено та здійснюється виплата страхових виплат.
Матеріалами справи підтверджується, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому був визначений з урахуванням часу призупинення дії трудового договору на підприємстві, у зв'язку з російською військовою агресією, оскільки за твердженням відповідача, це не відноситься до поважних причин та не може бути виключений з розрахункового періоду.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 01.07.2022 з позивачем був призупинений трудовий договір до закінчення бойових дій відповідно до витягу з наказу ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» від 01.07.2022 №97/к «Про організацію роботи в умовах воєнного стану» відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» .
Відповідно до приписів статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
Механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, визначає Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 №1266.
Відповідно до п.3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період.
В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Згідно із пунктом 12 Порядку №1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату.
У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1266 середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров'я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат.
При цьому, при наявності поважних причин (призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією рф проти України) коли особа не працювала, зазначений період має бути виключений із розрахункового періоду.
Таким чином, оскільки період призупинення трудового договору у зв'язку з військовою агресією рф проти України відповідно до п.3 постанови №1266 віднесений до поважних причин, а відповідно до абзацу 2 п.3 постанови №1266 місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду, то період з 01.07.2022 по 30.10.2023, коли позивач не працював у зв'язку з призупиненням дії трудового договору через запровадження воєнного стану та ведення бойових дій на території громади, де розташоване підприємство, повинен бути виключений з розрахункового періоду та має бути застосована середня заробітна плата за посадою, за якою позивач як застрахована особа працював до моменту ушкодження здоров'я відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.31 постанови №1266) і за якою медикосоціальною експертною комісією йому встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача №50870601/5001-50870601-2025-2 від 10.07.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.07.2025 року про перерахунок страхової виплати, виключивши з обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати період з 01.07.2022 року по 30.10.2023 року у зв'язку з призупиненням дії трудового договору внаслідок запровадження воєнного стану в Україні, та застосувати середню заробітну плату за посадою, яку він обіймав до моменту ушкодження здоров'я, відповідно до даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за якою медико-соціальною експертною комісією встановлено стійку втрату професійної працездатності згідно із ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії, суб'єкт владних повноважень не може покладатися на свої висновки, які були спростовані судом в ході розгляду справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко