27 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9976/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/9976/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
12.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 року по 20.09.2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 року по 20.09.2018 року до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дати призначення, а саме з 02.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 02.01.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що при призначенні пенсії, відповідачем не зараховано позивачці до стажу роботи період роботи з 01.01.2004 по 20.09.2018 у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає такі дії протиправними. Просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі пенсійний орган зазначає, що позивач, звернувшись до суду 12.11.2025, просить здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.01.2025, що, на думку скаржника, суперечить положенням статті 122 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги за період з 02.01.2025 по 11.05.2025 підлягають залишенню без розгляду. Також скаржник вказує, що після набрання чинності Законом №1058-IV з 01.01.2004 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, прямо передбачених законом. На думку пенсійного органу, після 01.01.2004 у подвійному розмірі може зараховуватись лише стаж роботи за Списком №1, а тому відсутні правові підстави для зарахування позивачу періоду роботи з 01.01.2004 по 20.09.2018 у подвійному розмірі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату її пенсії, з урахуванням при обчисленні розміру пенсії стажу роботи за період з 01.01.2004 по 20.09.2018 у подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.08.2025 повідомлено позивача, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Позивач не погодившись з позицією відповідача щодо зарахування спірних періодів до стажу у подвійному розмірі та з вимогою вчинити певні дії, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець пов'язує необхідність підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-ІV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності позивача з 01.01.2004 по 20.09.2018 у подвійному розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечено відповідачем, що відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради №269 від 11.10.2024 позивач працювала у Комунальній установі «Психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради з 08.07.1992 по 20.09.2018, зокрема на посаді молодшої медичної сестри (палатної) 2-го відділення.
Згідно з відомостями, зазначеними у вказаній довідці, у спірний період роботи (з 01.01.2004 по 20.09.2018) позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати у періоди: з 24.02.2004 по 01.03.2004, з 20.09.2004 по 27.09.2004, з 16.09.2017 по 18.09.2017 та з 10.08.2018 по 11.08.2018 (а.с. 6).
З листа відповідача від 29.08.2025 та апеляційної скарги вбачається, що як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача у подвійному розмірі, пенсійний орган зокрема посилається на те, що приписи Закону № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 та підлягає обов'язковому застосуванню в частині обчислення стажу для розрахунку розміру пенсії, не містять правових підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі, зокрема і стажу роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки з положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV слідує, що вказаний Закон не зупиняє дію норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788.
Колегія суддів зазначає, що спірним питанням в цій справі є встановлення належності займаної позивачем посади до посад, на які згідно ст. 60 Закону №1788-XII поширено пільговий порядок обчислення стажу.
Приписами статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Згідно спільного листа Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039; № 10.01.09/2606; № 16918/02-20, психоневрологічні відділення відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що медичний заклад, у якому позивач працювала у спірні періоди, належить до закладів охорони здоров'я, в яких надається психіатрична допомога хворим особам, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи у такому закладі підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Водночас суд першої інстанції, неповно з'ясувавши обставини справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування спірного стажу у подвійному розмірі за весь період з 01.01.2004 по 20.09.2018.
Як вже зазначалося вище, відповідно до довідки КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради №269 від 11.10.2024, у періоди з 24.02.2004 по 01.03.2004, з 20.09.2004 по 27.09.2004, з 16.09.2017 по 18.09.2017 та з 10.08.2018 по 11.08.2018 позивач не виконувала посадові обов'язки у зв'язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати (а.с. 6).
За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначені періоди не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача у подвійному розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду першої інстанції про відсутність порушень строків звернення до суду.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року в адміністративній справі №280/9976/25 скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 20.09.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 02.01.2025 із зарахуванням до стажу роботи у подвійному розмірі, згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів її роботи з 01.01.2004 по 23.02.2004, з 02.03.2004 по 19.09.2004, з 28.09.2004 по 15.09.2017, з 19.09.2017 по 09.08.2018 та з 12.08.2018 по 20.09.2018, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадять) грн. 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак