28 травня 2026 р.Справа № 592/2121/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2026 (суддя: Бичков І.Г., м. Суми) по справі № 592/2121/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення № СУ 2094/2025 від 11.09.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що спірна постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Зазначає, що з постанови № СУ 2094/2025 від 11.09.2025 вбачається, що відповідач посилається на повістку від 05.05.2025 № 3320547, але позивач не був обізнаним про повістку від 05.05.2025 № 3320547, не був повідомлений про неї.
Також, зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на протокол у справі про адміністративне правопорушення, що ставить під сумнів взагалі його наявність та об'єктивний розгляд справи.
Відповідно до абз. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Як вбачається з постанови, за повісткою № 332034 від 05.05.2025 позивач повинен був прибути 16.05.2025 о 09:00 год. Отже, строк притягнення до відповідальності закінчився 16.08.2025.
Вважає, що в оскаржуваній постанові неправильна кваліфікація правопорушення. Стаття 210 КУпАП регламентує порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. А саме ст. 210-1 КУпАП визначає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке інкримінується позивачу.
Зазначає про те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21.05.2025 у справі № 592/4850/25, за аналогічних обставин, щодо ОСОБА_1 вже встановлювалась протиправність постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення адміністративного правопорушення.
Вказує, що у позивача відсутній умисел, направлений на вчинення адміністративного правопорушення, у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 наявна відстрочка від мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
З огляду на вищевикладене, вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 592/2121/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено частково.
Скасовано постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 2094/2025 від 11.09.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 665,60 грн..
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 592/2121/26 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що, згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Проте, при винесенні рішення 10.03.2026 судом І інстанції не було враховано положення статті 139 КАС України.
Зазначає, що, закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції вийшов за межі процесуальних повноважень, адже відкриття та вчинення адміністративного провадження у сфері забезпечення мобілізаційної підготовки та мобілізації належить до дискреційних повноважень відповідача. Належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що 11.09.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_3 винесена постанова № СУ 2094/2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, відповідно до якої 05.09.2025 о 12:00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 було встановлено, що ОСОБА_1 у порядку, передбаченому п. 21 Постанови КМ України від 16.05.2024 № 560, за повісткою №3320547 від 05.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначена дата прибуття 16.05.2025 о 09:00, про що був повідомлений належним чином, не прибув, про поважні причини неприбуття, передбачені пунктом 23 Постанови КМ України від 16.05.2024 №560, в порядку, передбаченому п. 24 Постанови КМ України від 16.05.2024 №560, не повідомив, і таким чином своїми умисними діяти, що виразилися у тривалому, неперервному невиконанні обов'язків, передбачених та покладених на нього законом, а саме невиконанні ним вимог абзаців першого, другого, шостого частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМ України від 30.12.2022 № 1487, вчинив триваюче правопорушення, яке припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об'єктивно існує цей обов'язок або виконання обов'язку відповідним суб'єктом, вчинивши таке порушення в особливий період, у зв'язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17000 грн..
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга відповідача не містить доводів в частині скасування судом першої інстанції постанови тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 2094/2025 від 11.09.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а тому не підлягає перегляду рішення суду в даній частині судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, надаючи оцінку доводам відповідача в частині закриття судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Крім того, згідно з вимогами п. 2 ст. 293 КУпАП, якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Аналіз положень ч. 3 ст. 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що за наслідками скасування рішення суб'єкта владних повноважень суд приймає рішення про закриття справи. Єдиним виключенням є скасування постанови суб'єкта владних повноважень у зв'язку з прийняттям такої постанови некомпетентним органом, а, отже, лише у цьому випадку справа надсилається на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
З огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся компетентним органом, підстави для застосування п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України - відсутні.
Отже, застосуванню підлягає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якого рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача в частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплаченого ними судового збору в розмірі 665,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто судові витрати підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України у разі задоволення позовних вимог, часткового задоволення позовних вимог, задоволення (часткове задоволення) апеляційної чи касаційної скарги у разі, якщо суд відповідної інстанції змінить судове рішення або ухвалить нове на користь особи.
Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм процесуального права викладено Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2024 року (справа № 240/20727/23).
Оскільки рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 592/2121/26 фактично задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення, відповідно до ст. 139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплаченого ним судового збору в розмірі 665,60 грн..
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.03.2026 по справі № 592/2121/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко