29 травня 2026 р. Справа № 520/1642/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Височанської селищної ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 25.09.25 у справі № 520/1642/24
за позовом ОСОБА_1
до Височанської селищної ради Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Височанської селищної ради Харківської області (далі та текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного продовження строків на 20 днів для надання відповіді на інформаційний запит позивача від 17.10.2023 № 19;
- визнати протиправними дії відповідача щодо надання листом від 14.11.2023 №03-09/2380 недостовірної інформації на інформаційний запит позивача від 17.10.2023 № 19;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути запит № 19 про надання публічної інформації від 17.10.2023, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Височанської селищної ради Харківської області щодо безпідставного продовження строків на 20 днів для надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.10.2023 № 19.
Визнано протиправними дії Височанської селищної ради Харківської області щодо надання листом від 14.11.2023 №03-09/2380 неповної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17.10.2023 № 19.
Зобов'язано Височанську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 17.10.2023 № 19 про надання публічної інформації, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Височанської селищної ради Харківської області суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, із посиланням на обставини справи, зазначає, що в даному випадку відсутнє порушення прав ОСОБА_1 , оскільки згідно діючого законодавства подовження строку розгляду запитів передбачено законом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про неправомірність дій Височанської селищної ради, але Височанська селищна рада категорично не погоджується з таким висновком суду, оскільки відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» правомірно продовжено строк розгляду запиту до 20 робочих днів, при цьому наведено обґрунтування таких дій (опрацювання великого обсягу інформації), про що повідомлено у письмовому вигляді (лист № 0309/2225 від 24.10.2023) ОСОБА_1 . Не зазначення відповідачем у листі № 03-09/2225 від 24.10.2023 обсягу інформації, що підлягала опрацюванню, не може вважатися протиправними діями, оскільки ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено обов'язок відповідача повідомити запитувача інформації про необхідність пошуку інформації серед значної кількості даних. Проте обов'язку повідомити запитувача, який саме обсяг інформації має бути опрацьований та чому не має можливості надати відповідь на запит запитувача не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, вимоги ст. ч. 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не містять. При цьому, судом першої інстанції враховано, що у подальшому відповідачем листом вих. №03-09/2380 від 14.11.2023 за результатами розгляду запиту № 19 повідомлено ОСОБА_1 , що рішення сесій Височанської селищної ради оприлюднені на офіційному сайті. Будь-якої відмови у наданні інформації, чи відстрочки в задоволенні запиту з підстав, передбачених ч. 6 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», вищевказаний лист Височанської селищної ради не містить. Жодних доводів та доказів на підтвердження неправомірності надання Височанською селищною радою вищевказаної відповіді в позовній заяві також не наведено. З огляду на викладене, Височанська селищна рада вважає недоведеними порушення прав позивача на доступ до публічної інформації та відсутність підстав для задоволення його позовних вимог. Окрім того, в своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що особисто провів моніторинг офіційного сайту Височанської селищної ради, за результатами якого відсутні більш ніж 700 рішень сесій Височанської селищної ради, але це твердження не відповідає дійсності та суперечить оприлюдненим рішенням, а судом першої інстанції доводи ОСОБА_1 перевірені не були, що призвело до неправильних висновків суду в оскаржуваному рішенні. Також Височанська селищна рада вважає за необхідне вказати, що позивачем в позовній заяві не зазначено конкретно, які самі рішення сесій Височанської селищної ради не були оприлюднені на сайті Височанської селищної ради. З огляду на це вважає, що Височанська селищна рада, як суб'єкт владних повноважень, не допустила протиправні дії, щодо яких ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в цій справі. Тобто відповідь на запит на інформацію останнього належним чином опрацьована та надана у встановлений законом строки. Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки обов'язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Окрім того, відповідач посилається на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 520/1797/24, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. У вказаній справі № 520/1797/24 ОСОБА_1 теж оскаржував відповідь Височанської селищної ради від 24.10.2023 № 0309/2225, в якій повідомлено про продовження строку надання відповіді на запити від 17.10.2023 до 20 днів, яка є предметом розгляду даної справи. Звертає увагу, що один лист Височанської селищної ради про продовження розгляду запиту є предметом розгляду двох судових проваджень і має два протилежні рішення суду.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Височанського селищного голови із запитом на отримання публічної інформації № 19 від 17.10.2023, в якому просив надати інформацію: які рішення І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VІІ, VІІІ, ХІХ, Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХІХ, ХХ, ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХІV, ХV, ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ, ХХІХ, ХХХ, ХХХІ сесій виконавчого комітету Височанської селищної ради VІІІ скликання на теперішній час не оприлюднені.
Височанська селищна рада листом за № 03-09/2225 від 24.10.2023 повідомила, що Височанською селищною радою 18.10.2023 одночасно отримано 6 запитів позивача на отримання публічної інформації від 17.10.2023 (№ 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24). За результатами розгляду вказаних запитів, відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ публічної інформації", у зв'язку з тим, що вони потребують опрацювання великого обсягу інформації, продовжено строк їх розгляду до 20 робочих днів.
Листом за № 03-09/2380 від 14.11.2023 Височанська селищна рада повідомила, що розглянуто запит позивача № 19 на отримання публічної інформації щодо неоприлюднених рішень виконавчого комітету Височанської селищної ради VIII скликання та, що рішення виконавчого комітету Височанської селищної ради VIII скликання оприлюднені на офіційному сайті.
Не погодившись із діями відповідача щодо продовження строків на 20 днів для надання відповіді на інформаційний запит позивача від 17.10.2023 № 19 та щодо надання листом від 14.11.2023 за № 03-09/2380 недостовірної інформації на вказаний інформаційний запит, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи у цій частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту - Закон України № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з ст. 5 Закону України № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст. 19 Закону України № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України № 2939-VI у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Так, Височанська селищна рада листом за № 03-09/2225 від 24.10.2023 на запит позивача повідомила, що Височанською селищною радою 18.10.2023 одночасно отримано 6 запитів позивача на отримання публічної інформації від 17.10.2023 (№ 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24). За результатами розгляду вказаних запитів відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України "Про доступ публічної інформації", у зв'язку з тим, що вони потребують опрацювання великого обсягу інформації, продовжено строк їх розгляду до 20 робочих днів.
Отже, відповідач, посилаючись на необхідність опрацювання великого обсягу інформації, продовжив строк розгляду запиту позивача до 20 робочих днів.
Разом із тим відповідач не зазначив, який саме обсяг інформації має опрацювати та чому не має можливості надати відповідь на запит позивача № 19 від 17.10.2023 не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином відповідач формально процитував норму Закону та жодним чином не обґрунтував правомірність дій, зазначених у листі за № 03-09/2225 від 24.10.2023.
Окрім того, відповідач, продовжуючи строк розгляду запиту позивача № 19 від 17.10.2023 до 20 робочих днів, об'єднав усі запити позивача, а не виокремив кожен, хоча запити подавалися окремо один від одного.
Отже, відповідач фактично зазначив, що потреба опрацювання великого обсягу інформації під час розгляду запиту позивача № 19 від 17.10.2023 залежить від розгляду інших запитів, які до спірного запиту не стосувались.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Височанською селищною радою Харківської області вчинено протиправні дії щодо безпідставного продовження строків на 20 днів для надання відповіді на інформаційний запит позивача № 19 від 17.10.2023.
При цьому колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 800/369/17).
Отримавши запит про надання публічної інформації, відповідач в силу закону зобов'язаний був надати таку інформацію в п'ятиденний строк. Використати можливість ненадання такої інформації в п'ятиденний строк можливо лише за умови, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, при цьому мотиви такого продовження мають бути належним чином обґрунтовані.
У даному випадку надання відповіді відповідачем на запит позивача № 19 від 17.10.2023 не потребувало від Височанської селищної ради створення нової інформації і пошуку інформації серед значної кількості, оскільки, враховуючи приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації", Височанська селищна рада, як розпорядник інформації, зобов'язана оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
У подальшому Височанська селищна рада листом від 14.11.2023 за № 03-09/2380 на запит позивача від 17.10.2023 № 19 повідомила, що вказаний запит розглянуто та, що рішення виконавчого комітету Височанської селищної ради VІІІ скликання оприлюднені на офіційному сайті.
Разом із тим судом першої інстанції на момент розгляду даної справи встановлено відсутність на офіційному вебсайті Височанської селищної ради більш ніж 700 рішень виконавчого комітету Височанської селищної ради VІІІ скликання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Згідно з ст. 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у наданні недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суб'єкти владних повноважень зобов'язані формувати, розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації, яка виникає та створюється в процесі здійснення ними свої владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.
У даному випадку доводи позовної заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо надання листом від 14.11.2023 за № 03-09/2380 недостовірної інформації на інформаційний запит позивача від 17.10.2023 № 19 з боку відповідача відсутні, оскільки недостовірною інформацією можна вважати лише неправдиву інформацію.
Разом із тим відповідачем вчинено протиправні дії щодо надання листом від 14.11.2023 за № 03-09/2380 неповної інформації на інформаційний запит позивача від 17.10.2023 № 19, а тому, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про визнання протиправними таких дій.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт протиправності дій відповідача, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать наведеним вище висновкам суду щодо протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав позивача слід задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Височанської селищної ради Харківської області повторно розглянути запит № 19 про надання публічної інформації від 17.10.2023 та надати запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність справи № 520/1797/24, в якій ОСОБА_1 теж оскаржував відповідь Височанської селищної ради від 24.10.2023 № 0309/2225, в якій повідомлено про продовження строку надання відповіді на запити від 17.10.2023 до 20 днів, яка є предметом розгляду даної справи, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
Так, у справі № 520/1797/24 ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправними дії Височанської селищної ради Харківської області щодо безпідставного продовження строків на 20 днів для надання відповіді на інформаційний запит позивача № 23 від 17.10.2023;
- визнати протиправними дії Височанської селищної ради Харківської області щодо надання листом від 14.11.2023 за № 03-09/2384 недостовірної інформації на інформаційний запит позивача № 23 від 17.10.2023;
- зобов'язати Височанську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит № 23 про надання публічної інформації від 17.10.2023, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
- визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради Харківської області щодо неоприлюднення на офіційному вебсайті в повному обсязі всіх висновків рекомендацій та протоколів засідань існуючих постійних депутатських комісій Височанської селищної ради VIII скликання за період з 08.12.2020 року по 19.01.2024 рік;
- зобов'язати Височанську селищну раду Харківської області оприлюднити на офіційному веб-сайті Височанської селищної ради Харківської області в повному обсязі всі висновки рекомендації та протоколи засідань постійних депутатських комісій Височанської селищної ради VIII скликання за період з 08.12.2020 року по 19.01.2024 рік.
У цій справі позивач оскаржує дії Височанської селищної ради Харківської області щодо безпідставного продовження строків на 20 днів для надання відповіді на зовсім інший інформаційний запит позивача № 19 від 17.10.2023 та дії Височанської селищної ради Харківської області щодо надання іншим листом від 14.11.2023 за № 03-09/2380 недостовірної інформації на інформаційний запит позивача № 19 від 17.10.2023.
Отже, у справі № 520/1797/24 та у цій справі різні предмети спору, при цьому ані у справі № 520/1797/24, ані у даній справі позивач не оскаржував відповідь Височанської селищної ради від 24.10.2023 № 0309/2225, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, що виключає можливість закриття провадження у справі, як того просить відповідач.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Височанської селищної ради Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.
Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Отже, в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3000 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат з професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання професійної правничої допомоги від 12.11.2025, ордеру від 14.11.2025, рахунку від 17.11.2025, копію детального опису робіт від 17.11.2025 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.
Так, згідно з детальним описом виконаних робіт від 17.11.2025 адвокатом надані позивачу послуги щодо консультування з клієнтом, ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача, формування позиції; складання та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Загальна вартість робіт складає 3000 грн, час роботи адвоката - три години.
Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є дещо завищеним та не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру, який визначений в поданій заяві.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, послуги адвоката у суді першої інстанції оцінені адвокатом в 6000,00 грн та зменшені судом першої інстанції до 500,00 грн.
З приводу наведеної обставини, колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.
Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, визначений судом за аналогічні послуги в суді першої інстанції, колегія суддів уважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Отже, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 250 грн (500,00 грн/2).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Височанської селищної ради - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 520/1642/24 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Височанської селищної ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 04396503) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк