28 травня 2026 р.Справа № 643/23807/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Подольської Т. В.,
представника відповідача - Свінтіцької Т. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Олійник О.О., м. Харків, повний текст складено 21.04.26 року по справі № 643/23807/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - ДПП, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати постанови № 4АВ07357844 від 15.09.2024, №4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність постанов № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024 та № 5АВ10625283 від 30.05.2025, якою позивача притягнуто до відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено штрафи у розмірі 340,00 грн, з огляду на відсутність доказів вини позивача, недоведеність факту порушення швидкісного режиму автомобілем під керуванням позивача та не встановлення дійсного суб'єкта правопорушення, яким у даному випадку є ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Зауважила, що спірні постанови складені відносно позивача, як власника автомобіля SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 , однак в момент фіксації правопорушень за кермом вказаного транспортного засобу перебував ОСОБА_2 (чоловік позивача), який у подальшому і сплатив штрафи, що підтверджується квитанціями та виписками з його банківського рахунку, у зв'язку з чим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке вона не вчиняла, не відповідає принципам верховенства права та індивідуальної відповідальності.
Крім того, зауважила, що на відео фіксації адміністративного правопорушення відсутнє чітке підтвердження, що саме автомобіль позивача рухався з перевищенням швидкості, оскільки камера фіксує лише потік транспортних засобів без ідентифікації конкретного авто та без заміру його швидкості, що свідчить про недотримання відповідачем вимог до автоматичної фіксації порушення швидкості, а тому відсутні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.
Стверджувала, що внаслідок винесення оскаржуваних постанов за адміністративне правопорушення, яке ОСОБА_1 не вчиняла, позивач позбавлена права здійснити заміну посвідчення водія, виданого вперше строком на 2 роки, без складання іспитів, що є суттєвим порушенням її прав.
Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова по справі № 643/23807/25 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення - задоволено.
Постанови серії 4АВ07357844 від 15.09.2024 року, № 4АВ07658456 від 02.10.2024 року, № 4АВ07658488 від 02.10.2024 року, № 5АВ10501689 від 17.05.2025 року, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 року про накладення адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - скасовано.
Справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 грн. на користь позивача.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026 по справі № 643/23807/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки були складені на ОСОБА_1 , як на власника автомобіля SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 , у повній відповідності до приписів статей 14-2, 283, 284 КУпАП.
Переконував, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 14.09.2024, 30.09.2024, 17.05.2025 та 28.05.2025 (дати фіксації правопорушення), автомобіль SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 , при цьому жодної іншої особи, яка має право на користування цим автомобілем у вказаний період, в реєстрі не вказано, а тому саме позивач є належним суб'єктом правопорушення, визначеного частиною 1 статті 122 КУпАП, та відповідно особою, яка має нести адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
Наголосила, що у розумінні приписів статті 279-3 КУпАП, покладення відповідальності на ОСОБА_2 у спірних правовідносинах було б можливим лише за умови його особистого звернення органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення, надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності та документа про сплату відповідного штрафу, однак матеріали справи не містять доказів дотримання вищезазначених умов для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а тому підстави для скасування спірних постанов відсутні.
Враховуючи викладене, вважав, що Департамент патрульної поліції при винесенні оскаржуваних постанов діяв у межах повноважень та у передбачений законом спосіб.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026 по справі № 643/23807/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем, оскільки водій автомобіля з номерним знаком НОМЕР_2 не був ідентифікований, а в момент фотофіксації правопорушень позивач перебувала на пасажирському сидінні автомобіля, що вбачається з наданих відповідачем фотознімків. Крім того, сплата штрафів за спірними постановами була здійснена саме ОСОБА_2 , що виключає вину позивача в інкримінованих їй правопорушеннях.
Зауважила, що на виконання приписів статті 14-1 КУпАП протягом 10 днів після ознайомлення зі спірними постановами звернулась до відповідача із заявою, якою повідомила про факт керування автомобілем SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 в момент фіксації правопорушень іншою особою, у зв'язку з чим, відповідач мав встановити таку особу та звільнити позивача від відповідальності, проте вказана заява залишилась без задоволення.
Посилаючись на рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року по справі № 1-34/2010, яким визнано такими, що не відповідають Конституції Украйни (є неконституційними), статтю 14-1, частину шосту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стверджувала про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 14-2 КУпАП, якими повторно запроваджено аналогічне правове регулювання щодо притягнення до відповідальності власників транспортних засобів.
Наполягала, що власники транспортних засобів можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їх діях складу певного адміністративного правопорушення, за його ж відсутності, таке притягнення створює правову невизначеність у встановлені суб'єкта відповідальності у цій сфері.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просила суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Позивач та представник позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просили суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2025 позивач звернулася до ТСЦ 6341 РСЦ МВС в Харківській. Сумській та Полтавській областях з метою обміну (виданого вперше строком на 2 роки) посвідчення водія та отримала відповідь від 17.09.2025 № 31/32/6341/Л-4299- 4155-2025 про наявність складених відносно неї п'яти постанов про притягнення її до адміністративної відповідальності, про які їй не було відомо.
В електронному сервісі перевірки подій з ознаками адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, а також в електронному кабінеті водія ОСОБА_1 дізналася про наявність таких постанов: № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025.
Вказані постанови про вчинення адміністративного правопорушення були складені на неї як на власника автомобіля SUBARU FORESTER д.н.з. НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ).
Позивач вищевказані постанови не отримувала. Доказів отримання їх саме позивачкою матеріали справи не містять.
За показаннями свідка - ОСОБА_2 під час скоєння вищевказаних правопорушень за кермом автомобіля SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 перебував саме він, через телеграм бот дізнався про штрафи, які були накладені оскаржуваними постановами та сплатив їх. Про наявність вказаних штрафів своїй дружині - позивачці не казав, позаяк не вважав це за потрібне.
Протягом десяти днів з дня ознайомлення позивачкою з вищевказаними постановами про вчинення адміністративного правопорушення у особистому кабінеті водія, вона подала відповідну скаргу до Департаменту патрульної поліції від 26.09.2025.
04.11.2025 на електронну пошту позивач отримала відповідь, згідно з якою їй було відмовлено у задоволенні скарги з посиланням на неподання ОСОБА_2 заяви про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення.
Не погодившись із вказаними постановами, позивач звернулася до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних постанов, як таких, що винесені за відсутності у діях Лозової складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Врахувавши обставини того, що на дати вчинення адміністративних правопорушень автомобілем позивача керував ОСОБА_2 , який у подальшому сплатив штрафи за спірними постановами, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не може нести відповідальність за невиконання її чоловіком приписів пункту 2 частини 1 статті 279-3 КУпАП, оскільки на думку суду, вони суперечать нормам статей 61, 62 Конституції України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII(далі - Закон № 3353-XII).
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють ПДР України.
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил
На виконання пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Відповідно до підпункту “б» пункту 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з вимогами пункту 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За приписами пункту 8.1 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно із пунктом 8.4 ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Пунктом 3 “Заборонні знаки» розділу 33 ПДР України передбачено знак 3.29 “Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знаку;
3.31 “Зона обмеження максимальної швидкості». Забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знаку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановами № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, з посиланням на таке:
- перевищення транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , 14.09.2024 о 17 год 14 хв максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу на 26 км/год, чим порушено вимоги пункту 12.9 “б» ПДР України;
- перевищення транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , 30.09.2024 о 17 год 39 хв максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу на 33 км/год, чим порушено вимоги пункту 12.9 “б» ПДР України;
- перевищення транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , 30.09.2024 о 19 год 15 хв максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу на 28 км/год, чим порушено вимоги пункту 12.9 “б» ПДР України;
- перевищення транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , 17.05.2025 о 08 год 21 хв максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу на 23 км/год, чим порушено вимоги пункту 12.9 “б» ПДР України;
- перевищення транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , 28.05.2025 о 14 год 14 хв максимально допустимої швидкості руху транспортного засобу на 29 км/год, чим порушено вимоги пункту 12.9 “б» ПДР України.
Зазначені правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі стаціонарними приладами контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень ПДР HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120.
Відповідно до частин 1-4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно із приміткою статті 122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
За приписами статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Положеннями статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником автомобілю SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , рух якого було зафіксовано на автодорозі М06 Київ-Чоп (339+091) 14.09.2024 о 17 год 14 хв, М06 Київ-Чоп (247+239) 30.09.2024 о 17 год 39 хв, М06 Київ-Чоп (66+250) 30.09.2024 о 19 год 15 хв, М03 Київ-Харків-Довжанський (324+515) 17.05.2025 о 08 год 21 хв та М06 Київ-Чоп (97+627) 28.05.2025 о 14 год 14 хв із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів на 26 км/год, 33 км/год, 28 км/год, 23 км/год та на 29 км/год відповідно.
При цьому, слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача автомобіля SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , у зв'язку з передачею його у користування від ОСОБА_1 іншій фізичній чи юридичній особі, зокрема, ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач, як власник транспортного засобу SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Щодо доведеності у спірних правовідносинах вчинених позивачем адміністративних правопорушень пункту 12.9 “б» ПДР України при керуванні транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 , (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ) з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті на 26 км/год, 33 км/год, 28 км/год, 23 км/год та на 29 км/год 14.09.2024, 30.09.2024, 17.05.2025 та 28.05.2025 колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України ,,Про захист персональних даних.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанови № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 містять всі обов'язкові відомості, передбачені статтею 283 КУпАП.
В пункті 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України №13 від 13 січня 2020 року (далі - Інструкція), зазначено, що уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи з'ясовує наступне:
1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі;
2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою;
3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб;
4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи;
5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу;
6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу зареєстрованого за межами України - інформації про особу, яка ввезла його на територію України;
7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегією суддів встановлено, що адміністративні правопорушення зафіксовано технічними засобами: HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120, які відповідають вимогам ДСТУ 8809:2018.
Відомості про технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, у відповідності до пункту 4 частини 2 статті 283 КУпАП, внесені до оскаржуваних постанов, в яких, зокрема, зазначено про фіксування правопорушення в автоматичному режимі.
Зі змісту інформації, сформованої системами HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120, вбачається, що адміністративні правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі, а з наявних у матеріалах справи фотознімків чітко вбачається рух автомобіля SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 з перевищенням на 26 км/год, 33 км/год, 28 км/год, 23 км/год та на 29 км/год 14.09.2024, 30.09.2024, 17.05.2025 та 28.05.2025 відповідно.
Щодо правомірності фіксування правопорушення за допомогою технічних засобів HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання Додатка 2 Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 435 (із змінами), (далі - Програма) від виконавця Програми Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) Укрінфрапроектом отримано лист від 23.01.2019 № 973/04/38-2019 щодо виконання абзацу 3 заходу 1 завдання 9 Програми на 2019 рік, яким передбачено придбання технічних засобів (комплексів автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху) для автомобільних доріг загального користування державного значення.
Відповідно до пункту 21 Переліку засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13 січня 2016, дистанційні вимірювачі швидкості руху транспортних засобів віднесені до засобів вимірювальної техніки на які поширюється дія Технічного регламенту. Таким чином вказані пристрої повинні проходити процедуру оцінки відповідності (перевірку типу) та отримати сертифікат перевірки типу.
За визначенням частини 1 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.
Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями, встановлено положеннями Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94. Дія цього Технічного регламенту поширюється на прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, зокрема, вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні.
Враховуючи вимоги ДСТУ щодо стаціонарних приладів контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень ПДР, Комплекс “КАСКАД» вимірює швидкість основним та контрольними каналами і передає результати вимірів, у складі інформаційних файлів, по обом каналам до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Згідно із законодавством в галузі захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, державні інформаційні ресурси повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації. Для її створення використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації.
Апелянт до матеріалів справи долучив сертифікати відповідності Державного підприємства “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № UA.TR.001 22094-21 від 02.07.2021, № UA.TR.001 22024-24, № UA.TR.001 22014-20 від 04.05.2020, № UA.TR.001 22028-24 від 04.03.2024, № UA.TR.001 22060-24 від 16.05.2024 стосовно комплексів автоматичної фото/відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху “КАСКАД», “HOAG-50/1, 014-01/21» та “VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589», згідно з якими, вище перелічені комплекси фото/відеофіксації правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відповідають вимогам нормативних документів з технічного захисту інформації. Були проведені випробування, викладені в ДСТУ 8809:2018.
Отже, колегія суддів зазначає, що комплекси автоматичної фото/відео фіксації порушень правил дорожнього руху HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120, як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання.
Приписами пункту 5 статті 1 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в одинцях вимірювання, визначених цим Законом, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі з певною ймовірністю і не виходять за встановлені границі.
Відповідно до ДСТУ 8809:2018, максимально допустима похибка під час вимірювання швидкості ТЗ основним каналом вимірювання швидкості за ймовірністю 0,9974 не повинна перевищувати +/- 3 км/год при інтервалі діапазону вимірювання до 100 км/год.
Технічними характеристиками приладу “Каскад 107-1120» передбачено, що максимальна допустима похибка під час вимірювання швидкості руху транспортних засобів основним каналом в інтервалах діапазону від 20 до 100 км/год становить - +/- 2км/год.
Тобто, відповідно до технічних характеристик, похибка вимірювання швидкості транспортних засобів основним каналом становить, не більше 2 км/год.
Беручи до уваги, що в оскаржуваних постановах зазначено про використання технічних засобів HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120, наявні підстави вважати, що матеріали фото/відеофіксації зроблені даними технічними засобами є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 12.9 “б» ПДР України.
Крім того, відповідність технічних засобів HOAG-50/1, 014-01/21, VEGA SMART SPEED DUAL BAND, 2010000589, Каскад 040-1219, Каскад 122-1120 та Каскад 073-1120 нормам чинного законодавства позивачем не заперечується.
А відтак, доводи позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, та спростовуються матеріалами справи.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що в момент вчинення правопорушень транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 , що виключає вину ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що приписами статті 279-3 КУпАП передбачено порядок звільнення відповідальної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, відповідно до частини 1 статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та наданням згоди на притягнення до адміністративної відповідальності разом з документом (квитанцією) про сплату відповідного штрафу, а відтак у відповідача були відсутніми підстави вважати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , яка є власником транспортного засобу та суб'єктом відповідальності за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі.
А відтак, посилання позивача на сплату ОСОБА_2 штрафів за спірними постановами та керування саме ним автомобілем SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 в момент фіксації правопорушень не звільняє від відповідальності ОСОБА_1 у розумінні частини 1 статті 279-3 КУпАП.
Посилання позивача на подання нею до у порядку статті 14-1 КУпАП заяви до відповідача про керування транспортним засобом SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_2 в момент фіксації правопорушень іншою особою, жодним чином не звільняє її від відповідальності за інкриміновані правопорушення могло відповідно до статті 279-3 КУпАП.
Крім того, що рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року по справі № 1-34/2010 визнано такими, що не відповідають Конституції Украйни (є неконституційними), статтю 14-1, що виключає її застосування у спірних правовідносинах.
Доводи позивача про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах приписів статті 14-2 КУпАП, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на теперішній час положення статті 14-2 КУпАП є чинними та неконституційними не визнавались. Крім того, порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності визначено статтею 279-3 КУпАП, яка також є чинною та підлягала виконанню ОСОБА_2 у разі здійснення правопорушень саме ним.
Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами, є належним чином доведені та відображені у спірних постановах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанов № 4АВ07357844 від 15.09.2024, № 4АВ07658456 від 02.10.2024, № 4АВ07658488 від 02.10.2024, № 5АВ10501689 від 17.05.2024, № 5АВ10625283 від 30.05.2025 та закриття провадження по справі.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026 по справі № 643/23807/25 не відповідає, оскільки приймаючи рішення суд неповно з'ясував обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
На виконання положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026 по справі № 643/23807/25 підлягає скасуванню з прийняттям в постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на результат апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 21.04.2026 по справі № 643/23807/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій